Постанова

від 01.10.2012 по справі 5011-23/7271-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2012 № 5011-23/7271-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Кондес Л.О.

Шапрана В.В.

при секретарі судового засідання: Камінської Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710)

на рішення господарського суду міста Києва

від 07.08.2012 року

у справі № 5011-23/7271-2012 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДПАРТНЕР», м. Київ

до 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710), м. Київ

про стягнення 46933,72грн.,-

за участю представників:

від позивача: Мельниченко О.В. - представник (дов. б/н від 15.05.2012 р.);

від відповідача: Тунда І.І. - представник (дов.№1023 від 24.10.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУДПАРТНЕР» (надалі - ТОВ «УКРБУДПАРТНЕР») звернулось до господарського суду міста Києва про стягнення з 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) 46933,72грн., у т.ч. 35739,00грн. інфляційних втрат та 11194,72грн. 3% річних, мотивуючи вимоги неналежним виконанням зобов'язань за договором від 05.08.2008 р. Позивач також просив стягнути з відповідача 5000,00грн. адвокатських витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі № 5011-23/7271-2012 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35739,00грн. інфляційних втрат, 11194,72грн. 3% річних, 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору та 2346,70гр. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, 195 центральна база державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року та провадження у справі припинити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 01.10.2012 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 01.10.2012 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та припинити провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

01.10.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2008 року між 195 центральною базою державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) (в тексті договору - замовник) та ТОВ «УКРБУДПАРТНЕР» (в тексті договору - виконавець) було укладено договір (надалі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання власними силами, на умовах договору виконати ремонт покрівлі автопарку; замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу(а.с.13-14).

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що зміст, обсяг та вартість робіт визначається кошторисом виконаних робіт, що узгоджений сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт за цим договором складає 119130,00 грн. Договірна ціна є динамічною (п.3.2 договору).

Згідно п.3.3 договору остаточний розрахунок проводиться на підставі акту виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Договір набирає чинності після його підписання і діє на весь період виконання сторонами обов'язків за договором (розділ 9 договору).

На виконання договору сторонами підписані «Договірна ціна», «Підсумкова відомість ресурсів», «Локальний кошторис №2-1-1», акт приймання виконаних підрядних робіт за версень 2008 року, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (а.с.15-27).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду за яким, в силу статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В квітні 2011 року ТОВ «УКРБУДПАРТНЕР» звернулось з позовом про стягнення з 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) 168297,60грн. заборгованості за період з 24.09.2008р. по 21.03.2011р., у тому числі 119130,00грн. основного боргу, 39432,03грн. інфляційних втрат, 9735,57грн. 3% річних (а.с.28-31).

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2011р. у справі №16/244 позов задоволено частково. Стягнуто з 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) на користь ТОВ «УКРБУДПАРТНЕР» 119130,00грн. основного боргу, 1191,30грн. державного мита та 167,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено (а.с.32-33).

Позовні вимоги у справі №16/244 в частині стягнення 39432,03грн. інфляційних втрат, 9735,57грн. 3% річних залишені без задоволення з посиланням на те, що з рахунку позивача неможливо було встановити за який період були здійснені нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором підряду від 05.08.2008р., а в оригіналах акту виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) дати підписання відсутні.

На виконання зазначеного рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011р. судом виданий наказ №16/244 від 13.06.2011р.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 15.07.2011р. відкрито виконавче провадження на виконання зазначеного наказу від 13.06.2011р., а постановою від 15.11.2011р. дане виконавче провадження закінчено в зв'язку з виконанням виконавчого документу в повному обсязі (а.с.34-36).

Згідно платіжного доручення №U1456818 від 14.11.2011р. органом ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві на рахунок ТОВ «УКРБУДПАРТНЕР» перераховано 120488,35грн. на виконання наказу суду від 13.06.2011р. (а.с.37).

Свої вимоги позивач по даній справі обґрунтовує тим, що 14.11.2011 року відповідачем погашена заборгованість за договором від 05.08.2008р. в розмірі 119130,00грн., що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу №16/244 від 13.06.2011р., та платіжним дорученням №U1456818 від 14.11.2011р.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 23.09.2008р. по 13.11.2011р. інфляційні втрати в сумі 35739,00грн. та три проценти річних в сумі 11194,72грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором від 05.08.2008 р.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) на користь ТОВ «УКРБУДПАРТНЕР» інфляційних втрат в сумі 35739,00грн. та трьох процентів річних в сумі 11194,72грн.

Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання скаржника на те, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки, на думку відповідача, рішення суду від 31.05.2011р. у справі №16/244 в порядку вимог ст.35 ГПК України має преюдиційне значення і постановлено між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Пунктом 2 частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом розгляду у справах №16/244 та №5011-23/7271-2012, зокрема, є стягнення з 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) на користь ТОВ «УКРБУДПАРТНЕР» інфляційних втрат та трьох процентів річних за несплату 119130,00грн. заборгованості по договору від 05.08.2008р. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відмова у задоволенні позову у справі №16/244 в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не позбавляла ТОВ «УКРБУДПАРТНЕР» права звернутися повторно з позовом про їх стягнення.

Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.11.2008р. №01-8/685 «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)»).

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав припинення провадження у даній справі з підстав п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» (в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача з позовом до суду) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги №15/05 від 15.05.2012р., додаток №1 від 15.05.2012р. до даного договору, акти приймання-передачі від 15.05.2012р. та 18.05.2012р., свідоцтво №3951 про право на зайняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення №157 від 28.05.2012р. (а.с.38-46).

Колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого господарського суду розміру адвокатських витрат та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 2346,70грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу 195 центральної бази державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0710) на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі №5011-23/7271-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі №5011-23/7271-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-23/7271-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Кондес Л.О.

Шапран В.В.