Постанова

від 09.10.2012 по справі 5011-70/6820-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2012 № 5011-70/6820-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Дарій Л. М. - представник за довіреністю № 52-16/167 від 30.12.2011

від відповідача: Гарматін К. В. - представник за довіреністю № 3 від 08.10.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український регіональний екологічний центр»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012

у справі № 5011-70/6820-2012 (суддя Капцова Т. П.)

за позовом Відритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український регіональний екологічний центр»

про стягнення 25 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 25 000 грн., перерахованих позивачем на виконання умов договору №9/4/1824 від 23.09.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2012, повний текст якого підписаний 13.08.2012, позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків за спірним договором, з огляду на що відповідно до п. 2.4 договору відповідач має обов'язок повернути позивачу перераховані останнім на виконання спірного договору кошти.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український регіональний екологічний центр» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 у справі № 5011-70/6820-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог посилається на те, що позивачем, в порушення п. 3.1 спірного договору, не надано відповідачу вихідні дані, у зв'язку з чим та відповідно до приписів ч. 3 ст. 220 ГК України, відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення позивача (кредитора).

Водночас, відповідач зазначає, що, незважаючи на порушення позивачем умов договору, відповідач у червні 2011 року отримав необхідні вихідні дані, а саме проект «Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування (установок) для випалювання та агломерації металевої руди, (включаючи сульфідну руду)» у розробника - Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за спірним договором, склав акт № ОУ-0000014 здачі-приймання робіт (надання послуг) та надіслав його на затвердження позивачу, проте позивачем вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання.

Крім того, відповідач посилається на те, що для правильного вирішення спору слід враховувати не лише умови спірного договору, а і ті події, які відбувалися до його укладення.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

23.09.2011 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір №9/4/1824 (далі Договір), за яким позивач доручив, а відповідач зобов'язався надати послуги з аналізу, підготовки та подання на погодження до зацікавлених відповідних центральних органів виконавчої влади нормативного документу: «Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування (установок) для випалювання та агломерації металевої руди, (включаючи сульфідну руду)» (п. 1.1). Згідно з п. 1.2 Договору позивач зобов'язався прийняти ці Консультаційні послуги та оплатити їх, згідно умов Договору.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що Договір сторонами укладено на виконання рекомендацій галузевої наради «Розробка та впровадження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин в навколишнє середовище» (далі Нарада), яку проводило Об'єднання підприємств «Металургпром», за результатом якої, зокрема, було рекомендовано проведення експертизи розроблених Технологічних нормативів, їх узгодження в центральних органах влади та затвердження в Міністерстві юстиції України, та доручено її проведення ТОВ «Український регіональний центр»

В свою чергу, зазначена нарада проводилась з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» № 1780 від 28.12.2001, пунктом 2 якої встановлено, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України разом із заінтересованими органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, установи та організації, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, зобов'язано забезпечити протягом 2002 - 2007 років поетапне розроблення нормативів граничнодопустимих викидів.

Відповідно до п. 2.2. Договору, загальна вартість послуг за Договором складає -25 000 грн. без ПДВ.

Згідно п. 2.3. Договору, умови розрахунків: 100 % попередня оплата.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.2.2. та п.2.3. Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000015 від 23.09.2011 на суму 25 000 грн. (а.с. 11), який позивачем 13.10.2011 оплачено, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки за банківського рахунку позивача (а.с. 12).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що відповідач зобов'язується розпочати надання послуг протягом однієї доби з моменту отримання оплати та вихідних даних.

Відповідно п. 3.2. Договору, виконавець зобов'язується надати послуги протягом 4-х місяців після підписання договору з правом дострокового виконання.

Відповідно до п. 2.4. Договору, після перерахування попередньої оплати на поточний рахунок відповідачам і невиконання відповідачем робіт в строки, вказані в Договорі, останній зобов'язаний повернути грошові кошти на поточний рахунок позивача на протязі 3-х банківських днів з моменту закінчення строку виконання робіт.

23.02.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 52-16/15 від 23.02.2012 (а.с.13-14), в якій просив, з посиланням на невиконання відповідачем умов Договору та у відповідності до п. 2.4 Договору, повернути перераховані позивачем для виконання Договору кошти в сумі 25 000 грн. На доказ направлення казаного листа позивачем до матеріалів справи долучено копії опису вкладення та фіскального чеку № 9714 від 23.02.2012. (а.с. 72).

На зазначений лист відповідач відповів листом № 2/12 від 14.03.2012 (а.с.17-18), в якому зазначив, що листом № 23/11 від 16.08.2011 повідомляв позивача про те, що:

- проект технологічних нормативів вже пройшов узгодження в Мінпромполітики, Міністерстві охорони здоров'я України і знаходився на узгодженні в Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, після узгодження в якому проект має бути переданий на реєстрацію в Міністерство юстиції України;

- термін затвердження технологічних нормативів заплановано на вересень 2011 року, з огляду на що надані відповідачем послуги відповідали вимогам Договору, і таким чином відповідач рахує, що згідно п. 1.1 Договору зобов'язання відповідача були виконані;

- не повідомивши розробника та відповідача, ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» та ПАТ «Азовсталь» подали листи в Мінприроди в частині зміни термінів роботи агломераційного обладнання, яке підлягає демонтажу з 01.01.2015 на 01.01.2020, з огляду на що Мінприроди вимушене проводити повторно процедури погодження в повному обсязі, що затягне на невизначений термін затвердження технологічних нормативів;

- вказані обставини призвели до того, що термін реєстрації технологічних нормативів був зірваний, в листі № 23/11 від 16.08.2011 відповідач позначив цей факт як обставина непереборної сили.

Також, відповідач зазначив, що з свого боку він продовжує і буде продовжувати робити все можливе для прискорення процесу узгодження і реєстрації технологічних нормативів та просив позивача підписати Акт здачі-приймання послуг.

З відмітки позивача на вказаному листі слідує, що його позивачем було отримано 26.03.2012.

Листом № 52-29/3910 від 05.06.2012 позивач повернув відповідачу акти виконаних робіт (надання послуг) без підписання, у зв'язку з тим, що відповідач не надав позивачу послуг, передбачених Договором. В зазначеному листі позивач зауважив відповідачеві, що 16.05.2012 позивач направив на фактичну адресу відповідача лист, в якому повідомив останнього про відмову від підписання актів, проте вказаний лист повернувся в зв'язку з тим, що за зазначеною адресою відповідач не знаходиться.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилаючись на ч. 3 ст. 220 ГК України, зазначив, що позивачем не надано відповідачу вихідні дані, як це передбачено п.3.1. Договору, у зв'язку з чим, відповідач як боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення позивача (кредитора).

Проте, саме відповідач у відзиві на позов (а.с. 92-93), письмових поясненнях (а.с. 119-121) та в апеляційній скарзі зазначає про те, що у червні 2011 року (до моменту укладення Договору) отримав необхідні вихідні дані, а саме проект «Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування (установок) для випалювання та агломерації металевої руди, (включаючи сульфідну руду)» у розробника - Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (далі-Розробник), у зв'язку з чим, посилання відповідача на порушення позивачем умов Договору щодо передачі вихідних даних, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, колегією суддів до уваги не приймаються.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на лист Розробника № 2-15-4455 від 15.06.2012 (а.с. 94-95), з якого, на думку відповідача, вбачається, що безпосередньою передачею Проекту документу: «Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування (установок) для випалювання та агломерації металевої руди, (включаючи сульфідну руду)» на погодження до зацікавлених центральних органів виконавчої влади має займатися Розробник, яким і було передано вказаний проект документу на погодження.

Щодо зазначених посилань слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких відноситься і Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як вбачається з умов Договору, відповідачу, виконавцю за Договором, право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу надано не було.

Крім того, статтею 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно ч. 2 ст. 528 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

В даному випадку боржником є відповідач, і саме він за умовами Договору має зобов'язання надати позивачу (кредитору) спірні послуги.

Також, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

Таким чином, судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що подання вказаного документу на погодження до центральних органів виконавчої влади мав забезпечити Розробник.

Про обставини, на якій відповідач посилається як на обставини непереборної сили в листі № 23/11 від 16.08.2011 (подача ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» та ПАТ «Азовсталь» листів в Мінприроди в частині зміни термінів роботи агломераційного обладнання, яке підлягає демонтажу з 01.01.2015 на 01.01.2020, з огляду на що Мінприроди вимушене проводити повторно процедури погодження в повному обсязі, що затягне на невизначений термін затвердження технологічних нормативів), як слідує зі змісту вказаного ж листа, відповідач був обізнаний ще 16.08.2011, в той час як Договір ним підписано 23.09.2011, а отже, укладаючи Договір та беручі на себе обов'язок надати послуги у строк, встановлений Договором відповідач був обізнаний про наявність зазначених обставин.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами Договору, позивач зобов'язався перерахувати відповідачеві передоплату у обсязі та в строки, встановлені Договором, що ним і було зроблено, а відповідач зобов'язався надати позивачу у в строк, встановлений Договором послуги, а у випадку невиконання відповідачем робіт в строки, вказані в Договорі, зобов'язався повернути грошові кошти на поточний рахунок позивача на протязі 3-х банківських днів з моменту закінчення строку виконання робіт, чого відповідачем зроблено не було.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з повернення позивачу передоплати в сумі 25 000 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення 25 000 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Український регіональний екологічний центр» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 у справі № 5011-70/6820-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Український регіональний екологічний центр».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український регіональний екологічний центр» на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 у справі №5011-70/6820-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 у справі №5011-70/6820-2012 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №5011-70/6820-2012.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Ропій Л.М.

Дата складання та підписання

повного тексту постанови: 12.10.2012