Рішення

від 10.10.2012 по справі 5020-1011/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року справа № 5020-1011/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є. , розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву

товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Консалтінг"

(04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1)

до приватного акціонерного товариства "Експромт"

(99008, м. Севастополь, вул. Карантинна 23а, оф. 8)

про стягнення 237043,44 грн та повернення майна за договором суборенди № 01/01/1 від 01.01.2011,

за участю:

представника позивача - Вауліна А.О., довіреність б/н від 20.07.2012;

представник відповідача - не з'явився;

суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до приватного акціонерного товариства "Експромт" про стягнення заборгованості за договором суборенди, укладеного між сторонами у справі, у розмірі 237043,44 грн., з яких: суму основного боргу складає 223471,98 грн., три відсотки річних від простроченої суми - 2609,77 грн., пеня за договором суборенди - 9791,69 грн. та неустойка за користування річчю за весь час порушення строку повернення майна складає - 1170,00 грн. Також товариство з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг»у позові просить суд зобов'язати приватне акціонерного товариства "Експромт" повернути за актом приймання-передачі майно, передане останньому за договором суборенди № 01/01/1 від 01.01.2012, а саме: частину нежитлового підвального приміщення загальною площею 232,3 кв.м., що розташоване в будівлі за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.09.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 01.10.2012.

Згідно з вимогами статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 10.10.2012 .

У судовому засіданні 10.10.2012 представник позивача підтримав предмет і підстави заявлених позовних вимог у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судові засідання 01.10.2012, 10.10.12 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою, зазначеною у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та в договорі суборенди (а саме: вулиця Карантинна, будинок 23-А, офіс 8, місто Севастополь, 99008), проте явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про поважність причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 12.09.2012 та 01.10.2012 не виконав, правом на спрямування відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду. Отже, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та визнає можливим розгляд цієї справи у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 ГПК України.

Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини справи.

01.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Стейкс», як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг», як орендарем, було укладено договір оренди № 01.01.11-01 -нежитлового приміщення, загальною площею 833,7 кв.м., розташованого на першому і другому поверсі а також підвалу будівлі за адресою: м. Запоріжжя, бул Центральний, 3 (а.с.10).

Перехід майна від орендодавця до орендаря відбувся 01.01.2011, що підтверджується відповідним актом приймання -передачі, складеним та підписаним сторонами без заперечень (а.с. 17).

Підпунктом «г»пункту 3.4. цього договору оренди товариство з обмеженою відповідальністю «Стейкс»надало товариству з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг»право передавати об'єкт оренди у користування іншим особам на підставі договору суборенди для розміщення третіх осіб на умовах договору суборенди.

У межах дії договору оренди, 01.01.2011 між позивачем, як орендарем, та приватним акціонерним товариством «Експромт»(далі -відповідач або суборендар) відбулось укладення договору суборенди №01/01/1, на умовах якого з 01.01.2011 орендарем в платне користування суборендарю за актом приймання -передачі було передане майно: нежитлове приміщення, загальною площею 833,7 кв.м. на першому і другому поверсі а також підвал будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, бул Центральний, 3 (а.с. 18).

Строк дії договору суборенди обчислюється з дня підписання сторонами акту приймання -передачі та триває 24 місяця ( пункти 4.1, 4.2 договору).

Фактична передача майна у суборенду підтверджена відповідним актом приймання -передачі (а.с. 26).

Пунктами 5.3, 5.4 договору суборенди передбачений розмір щомісячної орендної плати з урахуванням ПДВ, та порядок її перерахування, яка за перший і останній місяць суборенди здійснюється шляхом 100% передоплати не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору, а за наступні місяці -у вигляді 100% передоплати до п'ятого числа звітного місяця суборенди. Строк оплати за користування орендою визначений в договорі кінцевою датою щомісячно (до п'ятого числа) та не залежить від факту надсилання актів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.2 договору суборенди щомісячний розмір орендної плати, вираховується за формулою: Індекс зміни орендної плати Х на орендну ставку. Індекс зміни орендної плати дорівнює одиниці та під час дії договору суборенди -не змінювався, тобто, розмір орендної плати тотожний розміру орендної ставки. Сторонами у пункті 5.2 договору суборенди узгоджено, що розмір місячної орендної плати складає - 32573,75 грн.

У подальшому, шляхом укладення додаткової угоди від 31.10.2011 за № 2 до договору суборенди сторони погодили зменшення розміру площі об'єкта оренди та орендної плати, через що за актом приймання - передання від 31.10.2011 позивачеві було повернуто 601,4 кв.м. об'єкта суборенди (а.с. 28), а орендна плата з 31.10.2011 була узгоджена сторонами на рівні 4500,00 грн (а.с. 27).

Крім зобов'язання сплачувати орендну плату, суборендар щомісяця був зобов'язаний відшкодовувати позивачеві витрати на комунальні послуги протягом п'яти днів після отримання рахунків (пункт 5.5 договору суборенди).

У пункті 2 додаткової угоди №2 також сторони зафіксували та погодили, що заборгованість відповідача за договором суборенди по орендній платі перед позивачем станом на 31.10.2011 складає - 98963,87 грн, з урахуванням ПДВ, заборгованість з відшкодування витрат на комунальні послуги - 69520,58 грн, з урахуванням ПДВ, а всього -168484,45 грн. з урахуванням ПДВ, та погодили строк погашення заборгованості та відшкодування комунальних витрат на підставі виставлених суборендарем рахунків не пізніше «30 листопада 2011 року»(а.с. 27).

Підпунктом «б»пункту 3.3 розділу 3 договору суборенди передбачений обов'язок суборендаря вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати комунальні платежі.

Пунктом 4.3. цього ж договору встановлено право сторін достроково розірвати договір у випадках, передбачених чинним законодавством України або цим договором.

Відповідно до змісту пункту 8.3 договору суборенди дострокове розірвання договору можливо тільки у випадках, передбачених чинним законодавством України або умовами цього договору.

Згідно з пунктом 8.4 договору позивач вправі достроково відмовитися від цього договору в разі несвоєчасної, або не в повному обсязі сплаті суборендарем орендної плати.

В силу умов цього ж пункту договору він вважається розірваним з моменту відправлення суборендодавцем на адресу суборендаря письмового повідомлення про відмову від договору на підставах, зазначених у пункті 8.4 цього договору.

У розділі 9 договору суборенди сторони передбачили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором та порядок розгляду спорів.

Так, суборендар несе наступну відповідальність: за прострочення зобов'язань - відповідно до чинного законодавства та умов договору (пункту 9.1), за несвоєчасно сплачену орендну плату/або відшкодування комунальних платежів - у вигляді нарахування пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов'язання (пункт 9.2).

В силу пункту 9.3 договору у разі прострочення суборендарем платежів по договору на термін 15 днів вказане прострочення вважається безумовною пропозицією суборендаря щодо дострокового розірвання цього договору, та права вимоги повернення об'єкта суборенди та одержання заборгованості суборендаря з суми орендної плати за останній місяць, що перерахована суборендарем у момент укладення договору.

Підпунктом «з»пункту 3.3 розділу 3 договору суборенди покладено обов'язок на суборендаря в разі закінчення строку дії договору -в день припинення строку дії договору повернути орендарю об'єкт оренди.

У випадку затримки повернення об'єкта суборенди, суборендар сплачує неустойку в розмірі 1% від розміру орендної плати за останній місяць суборенди за кожен день такого прострочення (пункт 9.5 договору).

Як встановлено судом, 19.07.2012 позивачем на адресу відповідача за вих. № 3-170712 від 17.07.2012 спрямовано повідомлення про розірвання договору, повернення майна за актом приймання передачі та про існування заборгованості по обумовленим у договорі суборенди платежам за період часу з 31.11.11 по 16.07.2012. Разом з цим повідомлення про розірвання договору позивачем були надіслані акти здачі -прийняття робіт по договору за період листопад 2011 року -16 липня 2012 року та акти звірки, згідно з якими заборгованість за користування орендованим майном станом на 17.07.2012 склала розмір - 132786,45 грн., а відшкодування витрат на комунальні послуги -склало суму - 90685,53 грн. а разом сума, яку вимагав добровільно сплатити позивач склала - 223471,98 грн. ( а.с. 32- 52).

Зазначені акти виконаних робіт та звірки взаєморозрахунків відповідачем були погоджені та повернені приватним акціонерним товариством "Експромт" позивачеві без заперечень. Оригінали цих документів було оглянуто судом під час розгляду справи.

Оскільки приватне акціонерне товариство "Експромт", у порушення умов вищевказаного договору, свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати та платежів, пов'язаних з відшкодуванням комунальних виплат у добровільному порядку не виконало, позивач, посилаючись на відповідні умови договору суборенди від 01.01.2011, додаткової угоди до нього від 31.10.2011, положення статей 188, 193, 232, 283-286 Господарського кодексу України, статей 530,625,785 Цивільного кодексу України, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні положення щодо змісту зобов'язання містяться у статті 509 Цивільного кодексу України.

В силу пункту 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як встановлено судом, 31.10.2011 між ТОВ «Профі-Консалтінг»та ПАТ «Експромт»був укладений договір суборенди № 01/01/1 (а.с. 18-25), який став підставою виникнення у відповідача -ПАТ «Експромт»зобов'язань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування майна та відшкодування комунальних витрат (а.с. 18-25).

Відповідно до частин першої та шостої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 774 Цивільного кодексу України передбачено, що договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої та п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 286 та частиною першою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

У розділі 5 договору суборенди, до якого у подальшому були внесені зміни за домовленістю сторін, останні погодили розмір орендної плати та порядок розрахунків за користуванням об'єктом суборенди, а також відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено імперативне правило: договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за орендною платою, суд виходив з того, що на виконання умов договору суборенди № 01/01/1 від 01.01.2011 позивач передав відповідачу об'єкт оренди у користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.2011 (а.с. 26).

Факт подальшого користування орендарем об'єктом оренди підтверджується актами здачі-прийняття робіт: № 301107 від 30.11.2011 (а.с. 135); № 311251 від 31.12.2011 (а.с. 133); № 310107 від 31.01.2012 (а.с. 131); № 2902109 від 29.02.2012 (а.с. 129); № 310314 від 31.03.2012 (а.с. 127); № 3004105 від 30.04.2012 (а.с. 125); № 310523 від 31.05.2012 (а.с. 123); № 300617 від 30.06.2012 (а.с. 121); № 160701 від 16.07.2012 (а.с. 120), які підписані сторонами без заперечень.

Крім того, на виконання пункту 5.5 договору суборенди позивачем виставлялись відповідачу рахунки щодо оплати витрат на комунальні послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт: № 3011123 від 30.11.2011 (а.с. 134); № 3112123 від 31.12.2011 (а.с. 132); № 310129 від 31.01.2012 (а.с. 130); № 2902121 від 29.02.2012 (а.с. 128); № 3103129 від 31.03.2012 (а.с. 126); № 3004127 від 30.04.2012 (а.с. 124); № 3105126 від 31.05.2012 (а.с. 122 ).

Проте, у встановлені розділом 5 договору строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати та відшкодування комунальних платежів не виконав.

Факт існування заборгованості за договором суборенди № 01/01/1 від 01.01.2011, розмір якої станом на 17.07.2012 складає 223 471,98 грн, з яких: 132 786,45 грн -основна заборгованість за договором; 90 685,53 грн -витрати на сплату комунальних платежів, підтверджується актами звірення взаєморозрахунків, підписаними сторонами (а.с. 118, 119), а також у пункті 2 додатку № 2 до договору суборенди від 31.10.2011 (а.с. 27).

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доказів погашення заборгованості в розмірі -223 471,98 грн станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором суборенди № 01/01/1 від 01.01.2011 за період з 31.11.2011 по 16.07.2012 на загальну суму -223 471,98 грн, тому вимоги позову в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 01.12.2011 по 15.08.2012 у розмірі - 9791,69 грн суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із зазначеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 9.2 договору суборенди сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати та/або відшкодування комунальних платежів, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Однак, згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд також дотримується позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 07.11.2011 у справі № 3-121гс11, де зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, при розрахунку пені за договором суборенди позивачем вірно застосована саме подвійна облікова ставка НБУ.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду наведеного, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем за період з 01.12.2011 по 15.08.2012 в сумі -9791,69 грн окремо за кожен місяць прострочення оплати (а.с. 55-56), з урахуванням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність вимогам чинного законодавства України, а тому вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі .

Вирішуючи справу в частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2609,77 грн, суд керувався наступними нормами матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем (а.с. 53-54), суд вважає його вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних за весь час порушення зобов'язання, тобто за період з 01.12.2011 по 15.08.2012 у розмірі 2609,77 грн підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання повернути об'єкт оренди та стягнення неустойки за порушення строків повернення майна у розмірі -1170,00 грн, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір визначає зміст конкретних прав та обов'язків учасників договірного зобов'язання, а і виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільних (господарських ) правовідносинах.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Елементом свободи договору є право сторін за своєю згодою змінювати або розривати договір. Підстави, форма і порядок зміни або розірвання договору визначені у статтях 651 - 654 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Отже, законодавством передбачена одностороння відмова від договору та право орендодавця вимагати повернення речі.

В пункті 8.4 договору сторони домовились, що несвоєчасна й/або не в повному обсязі сплата суборендарем орендної плати є підставою для пропозиції суборендаря про дострокове розірвання цього договору і дає право орендареві відмовитись від цього договору.

З огляду наведеного, в розумінні пункту 8.4 договору розірвання договору суборенди є правовим наслідком, встановленим договором за порушення зобов'язання щодо сплати суборендарем орендної плати.

Даний різновид санкції узгоджується з вимогами статті 611 Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Порядок розірвання господарських договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

З вказаною правовою нормою кореспондуються положення статті 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Судом встановлено, що 19.07.2012 ТОВ «Профі-Консалтінг»спрямував на адресу ПАТ «Експромт»повідомлення (від 17.07.2012 за вих. № 3-170712) про розірвання договору, повернення майна за актом приймання передачі та про існування заборгованості по обумовленим у договорі суборенди платежам за період часу з 31.11.11 по 16.07.2012 в сумі 223471,98 грн. ( а.с. 32- 52), яке залишилось без відповіді відповідача.

Отже, суд вважає, що позивач правомірно скористався своїм правом на відмову від договору в розумінні статті 782 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог частини другої статті 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Однак, у пункті 8.4 договору сторони домовились, що при таких обставинах даний договір вважається розірваним з моменту відправлення орендарем на адресу суборендаря письмового повідомлення про відмову від договору на підставах, зазначених у пункті 8.4 цього договору.

Дані вимоги узгоджуються із принципом свободи договору, встановленого статтею 627 Цивільного кодексу України.

Як свідчать описи вкладення у цінний лист № 0411208473018 та № 0411208473174 повідомлення про розірвання договору було спрямовано позивачем на адресу відповідача -ПАТ «Експромт»за адресою: 99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 23 а, офіс 8 19.07.2012 (а.с.51, 52).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженням позивача та вважає договір суборенди розірваним саме з 19.07.2012, тобто, з моменту відправлення орендарем на адресу суборендаря письмового повідомлення.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок щодо повернення об'єкту суборенди суборендарем в разі дострокового припинення строку дії договору також обумовлений сторонами у підпункті «з»пункту 3.3 договору суборенди (а.с. 21).

З огляду наведеного, суд дійшов до висновку, що обов'язок відповідача з повернення орендованого майна мав бути виконаний 19.07.2012, однак доказів виконання відповідачем вказаної умови договору станом на дату прийняття рішення, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Отже, вимоги позивача щодо повернення орендованого майна є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Проте, пунктом 9.5 договору суборенди сторони передбачили, що у випадку прострочення терміну повернення об'єкту суборенди, суборендар сплачує на користь орендаря неустойку в розмірі 1 % від розміру орендної плати за останній місяць суборенди за кожний день такого прострочення.

Задовольняючи вимоги в частині стягнення неустойки за порушення строків повернення орендованого майна, суд виходив з того, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.11 у справі №30/191 (3-33гс11) та у постанові Верховного Суду України від 26.12.11 у справі №5005/2712/2011 (3-140гс11).

Однак, стягненню підлягає неустойка не у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення речі, а у конкретному розмірі, передбаченому сторонами під час укладення договору суборенди, оскільки саме таку майнову відповідальність сторони погодили, що також узгоджується з приписами статей 6, 626,627 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення неустойки в розмірі 1 % розміру орендної плати за останній місяць (4500,00 грн) за період з 20.07.2012 по 15.08.2011 в сумі -1170,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин по справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, у розмірі 5814,00 грн, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4-2, 4-3, 4-7, 13, 22, 49 , 75, 82 , 84 , 85 , 115 , 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Експромт" (99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 23, код ЄДРПОУ -32747812, р/р 2600010917 у ПАТ Банк «Морський»в м. Севастополь, МФО -324742, або з будь -якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ -33194244, р/р 2600900183505 у банку АТ КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, або інші рахунку, зазначені стягувачем) заборгованість у розмірі 237043,44 грн (двісті тридцять сім тисяч сорок три грн 44 коп), з яких: 223471,98 грн -сума основного боргу за договором суборенди № 01/01/1 від 01.01.2011; 9791,69 грн -пеня за порушення строків виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати; 2609,77 грн -3 % річних від простроченої суми; 1170, 00 грн - неустойка за порушення строків повернення орендованого майна.

3. Зобов'язати приватне акціонерне товариство "Експромт" (99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 23, код ЄДРПОУ -32747812) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ -33194244) за актом приймання-передачі предмет договору суборенди № 01/01/1 від 01.01.2011 - частину нежитлового підвального приміщення загальною площею 232,3 кв.м., що розташована в будівлі за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Експромт" (99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 23, код ЄДРПОУ -32747812, р/р 2600010917 у ПАТ Банк «Морський»в м. Севастополь, МФО -324742, або з будь -якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ -33194244, р/р 2600900183505 у банку АТ КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, або інші рахунку, зазначені стягувачем) судовий збір у розмірі - 5814,00 грн (п'ять тисяч вісімсот чотирнадцять грн 00 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 жовтня 2012 року.

Суддя В.Є. Кравченко