Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а-11023/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2012 року 14:29 № 2а-11023/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості доОСОБА_1 простягнення коштів в сумі 16022,48 грн.

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 16022,48 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року в справі №2а-19246/11/2670 у задоволені адміністративного позову Київського міського центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_1 суми 16022,48 грн. відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року в справі №2а-19246/11/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясовані всі обставини справи, що мають істотне значення для вирішення справи, зокрема судами не було встановлено обставину щодо скасування Київським міським центром зайнятості рішення щодо надання статусу безробітного ОСОБА_1 після отримання відомостей від відповідача, яка впливала на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, також суд касаційної інстанції вважав недоведеною обставину, що за час отримання відповідачем допомоги по безробіттю з 13 квітня 2011 року до 30 вересня 2011 року вона ніде не працювала.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що не зважаючи на попередження про відповідальність, ОСОБА_1 під час перебування на обліку в службі зайнятості, як безробітна, одночасно перебувала в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Володимир ЛТД" та отримувала дохід. Як зазначила представник, відповідач при зверненні до центру зайнятості надала недостовірну інформацію щодо своєї зайнятості, відповідно не мала права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю. Тому, на думку представника, на підставі статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з відповідача належить стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 16022,48 грн.

Відповідач проти позову заперечила, при цьому зазначила, що дійсно вона працювала за сумісництвом в ТОВ "Володимир ЛТД", проте станом на час звернення до Солом'янського районного центру зайнятості - 06.04.2011 р., та подання заяви від 13.04.2011 р. про надання статусу безробітного, відповідач була звільнена з 01.04.2011 р. з Київського вітамінного заводу за угодою сторін та з 01.04.2011 р. - з ТОВ "Володимир ЛТД" за власним бажанням. Як пояснила відповідач, під час звернення до служби зайнятості вона повідомила інспектору районного центру зайнятості вказані обставини та надала трудову книжку в яку було внесено запис про її звільнення з Київського вітамінного заводу з 01.04.2011 р. Крім того, відповідач зазначила, що в заяві про звільнення з ТОВ "Володимир ЛТД" вона просила звільнити її саме з 01.04.2011 р., заяву про звільнення до ТОВ "Володимир ЛТД" фактично подала 31.03.2011 р., після подання заяви на роботу до ТОВ "Володимир ЛТД" не виходила, в журналі виходу на роботу не відмічалась, про звільнення з 14.04.2011 р. не знала. Крім того, відповідач вважає, що позивачем розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення проведено з порушенням вимог "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", позаяк перевірка проведена не під час перебування на обліку в центрі зайнятості, а значно пізніше.

За наведених обставин, відповідач вважає доводи позивача, зазначені у позовній заяві, безпідставними, в зв'язку з чим просила відмовити Київському міському центру зайнятості у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши адміністративний позов, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з 06.04.2011 р. зареєстрована в Солом'янському районному центрі зайнятості міста Києва як така, що шукає роботу. Наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 13.04.2011 р. №НТ110413 відповідачу надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю з 13.04.2011 р. по 06.04.2012 р. та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 13.04.2011 р.

У заяві від 13.04.2011 р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач зазначила, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує, права на отримання пенсії за віком, на пільгових умовах та за вислугою років не має.

Згідно з наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 17.10.2011 р. №НТ111017 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 14.10.2011 р. та знято з обліку з 14.10.2011 р. у зв'язку з працевлаштуванням безробітного.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року, судом витребовувались у Київського міського центру зайнятості докази та письмові пояснення щодо скасування рішення (наказу від 13.04.2011 р. №НТ110413) про надання ОСОБА_1 статусу безробітного.

Згідно з наданими позивачем письмовими поясненнями та поясненнями представника позивача, наказ від 13.04.2011 р. №НТ110413 Київським міським центром зайнятості не скасовувався, оскільки "Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, встановлено процедуру повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг, якою не передбачено скасування наказу про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, оскільки припинення виплати такої допомоги та зняття безробітного з обліку в службі зайнятості оформляється окремим наказом.

Солом'янським районним центром зайнятості на виконання вимог статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та на підставі наказу Солом'янського районного центру зайнятості від 18.10.2011 р. №190 проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1

За результатами розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1 складено акт від 21.10.2011 р. №356, в якому зазначено, що за результатами розслідування встановлено факт наявності між ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Володимир ЛТД", ідентифікаційний код 22904334, трудових правовідносин, а саме у період з 22.04.2008 р. до 14.04.2011 р. відповідач працювала на зазначеному товаристві за сумісництвом на посаді інженера з охорони праці та була звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України. Дохід за І квартал 2011 року склав 2250,00 грн., за ІІ квартал - 966,98 грн., загальна сума отриманого доходу становить 3216,98 грн. Акт підписаний головним спеціалістом-бухгалтером Солом'янського районного центру зайнятості ОСОБА_3 та директором ТОВ "Володимир ЛТД" ОСОБА_2 Відмітка про ознайомлення чи відмову від ознайомлення відповідача з результатами перевірки у зазначеному акті відсутня.

Згідно з довідкою Солом'янського районного центру зайнятості від 07.12.2011 р. №6623 сума коштів нарахованих на випадок безробіття безробітній ОСОБА_1 складає 16022,48 грн.

На підставі наказу Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 21.10.2011 р. позивачу було надіслано лист-повідомлення від 21.10.2011 р. №5929 з пропозицією повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 16022,48 грн. протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення. Факт надіслання відповідачу вказаного повідомлення підтверджується фіскальним чеком від 24.10.2011 р. №7831 та копією поштового повернення.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон №803-XII) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій (підпункти "а"-"ж").

Разом з тим, статтею 2 Закону №803-XII встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-III (далі - Закон №1533-III) видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю (абзац другий частини першої); матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного (абзац четвертий частини першої). Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, зокрема, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях (абзац другий частини другої).

Як уже зазначалось, наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 13.04.2011 р. №НТ110413 ОСОБА_1 надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю з 13.04.2011 р.

Частиною третьою статті 36 Закону №1533-III встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Водночас статтею 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14 січня 1998 року №16/98-ВР встановлено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо) (частина перша). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (частина друга).

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів вбачається, що умовою для стягнення з застрахованої особи сум виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг є наявність умислу такої особи, що полягає у невиконанні нею своїх обов'язків, зловживанні такою особою своїми обов'язками.

Як зазначила представник позивача, під час розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, про що складено акт від 21.10.2011 р. №356, встановлено, що перебуваючи на обліку в службі зайнятості, відповідач одночасно перебувала в трудових правовідносинах з ТОВ "Володимир ЛТД" та отримувала дохід.

З трудової книжки ОСОБА_1 (серія БТ-І №5228838) вбачається, що 01.04.2011 р. відповідача звільнено з роботи в ПАТ "Київський вітамінний завод" за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 01.04.2011 р. №67-к (запис 39); з 13.04.2011 р. розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу від 13.04.2011 р. №НТ110413 (запис 40); з 12.10.2011 р. припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу від 14.10.2011 р. №НТ111014 (запис 41); з 19.10.2011 р. прийнято на посаду начальника служби охорони праці до ТОВ "Агробудівельний альянс "Астра" на підставі наказу від 19.10.2011 р. №218-к.

З метою встановлення обставин щодо одночасного перебування ОСОБА_1 на обліку в службі зайнятості та в трудових правовідносинах з ТОВ "Володимир ЛТД" та на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року, судом витребовувались у ТОВ "Володимир ЛТД" та Державної податкової служби України письмові докази для з'ясування наявності трудових відносин між товариством та відповідачем, а також на підтвердження отримання останньою доходів у період знаходження на обліку в центрі зайнятості як безробітної.

Матеріали справи свідчать, що згідно з наказом ТОВ "Володимир ЛТД" від 22.04.2008 р. №38-К відповідача прийнято на посаду інженера з охорони праці з 22.04.2008 р. за сумісництвом з оплатою 0,5 ставки посадового окладу на підставі заяви ОСОБА_1

З оглянутого в судовому засіданні оригіналу заяви ОСОБА_1 від 31.03.2011 р. про звільнення з ТОВ "Володимир ЛТД" (копія долучено до матеріалів судової справи) вбачається, що відповідач просила звільнити її з займаної посади за власним бажанням з 01.04.2011 р., на заяві міститься резолюція від 31.03.2011 р. "до наказу". Крім того, під текстом заяви директором з виробничих питань Л.М. Давиденко внесено запис про звільнення ОСОБА_1 14.04.2011 р. за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Наказом ТОВ "Володимир ЛТД" від 31.03.2011 р. №48-К відповідача звільнено з посади інженера з охорони праці за власним бажанням з 14.04.2011 р. на підставі заяви ОСОБА_1 На зворотній стороні наказу від 31.03.2011 р. №48-К ОСОБА_1 здійснено відмітку про ознайомлення з наказом без зазначення дати ознайомлення.

Під час судового розгляду справи, відповідач підтвердила, що підпис про ознайомлення з наказом належить їй, але вона не пам'ятає, коли саме ознайомилась з вказаним наказом та здійснила на ньому відмітку про ознайомлення.

Згідно з наданих від імені генерального директора ТОВ "Володимир ЛТД" ОСОБА_2 письмових пояснень щодо фактичної дати звільнення ОСОБА_1, відповідач подала заяву про звільнення її за власним бажанням з посади інженера з охорони праці, за сумісництвом з 01.04.2011 р. Оскільки звільнення за власним бажанням сумісників здійснюється на загальних підставах відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, тому в наказі від 31.03.2011 р. №48-К зазначено про звільнення відповідача з 14.04.2011 р. При цьому в поясненнях вказано, що відповідач ознайомлена з наказом, про що поставила свій підпис на наказі.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка генеральний директор ТОВ "Володимир ЛТД" ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_1 працювала на очолюваному ним підприємстві на посаді інженера з охорони праці за сумісництвом, однак про обставини щодо ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення повідомити нічого не зміг. Крім того, свідок пояснив, що він, як керівник підприємства, підписав табель обліку використання робочого часу, водночас не зміг підтвердити або спростувати обставини виходу після 01.04.2011 р. ОСОБА_1 на роботу, позаяк про такі обставини йому не відомо. При цьому, свідок звернув увагу суду, що відповідач працювала за сумісництвом, тому контроль за щоденним її виходом на роботу не здійснювався.

Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За висновком суду, подання ОСОБА_1 заяви від 31.03.2011 р. про її звільнення з 01.04.2011 р. та прийняття такої заяви директором ТОВ "Володимир ЛТД" без застережень, що підтверджується письмовими поясненнями, свідчить про погодження сторонами безстрокового трудового договору дати звільнення саме з 01.04.2012 р.

В табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_1 за квітень 2011 року зазначено про явку ОСОБА_1 на робоче місце з 01.04.2011 р. по 15.04.2011 р. (всього 10 робочих днів по 4 години щодня).

Згідно з інформацією, наданою Державною податковою службою України листом від 30.08.2012 р. №1129/0/51-12/18-3216, ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2011 року отримувала доходи від ТОВ "Володимир ЛТД" в розмірі 966,98 грн., від ПАТ "Київський вітамінний завод" в розмірі 3027,98 грн., від КМЦЗ 5048,62 грн.

Крім того, з виписки АТ "ПроКредит Банк", сформованої 08.02.2012 р., вбачається, що ТОВ "Володимир ЛТД" перераховано 21.04.2011 р. на рахунок ОСОБА_1 заробітну плату за квітень 2011 року в розмірі 792,34 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечила, що ТОВ "Володимир ЛТД" могло перерахувати їй у квітні 2011 року кошти в розмірі 792,34 грн., проте про нарахування та перерахування коштів їй нічого не було відомо. Також відповідач пояснила, що після 01.04.2011 р. на роботу не виходила, трудових обов'язків не виконувала.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, беручи до уваги встановлену судом обставину щодо узгодження дати звільнення ОСОБА_1 з ТОВ "Володимир ЛТД" з 01.04.2011 р., невиконання відповідачем після 01.04.2012 р., як інженером з охорони праці ТОВ "Володимир ЛТД", трудових обов'язків, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача умислу, що полягав у невиконанні нею обов'язків, зловживання своїми обов'язками під час звернення до Солом'янського районного центру зайнятості в місті Києві з заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю, оскільки відповідач повідомила достовірну інформацію щодо своєї зайнятості, та на момент звернення до служби зайнятості, фактично не відносилась до категорії зайнятого населення в розумінні частини третьої статті 1 Закону №803-XII.

При цьому, судом взято до уваги ту обставину, що проведення ТОВ "Володимир ЛТД" та ПАТ "Київський вітамінний завод" остаточного розрахунку з ОСОБА_1 протягом ІІ кварталу 2011 року, після її фактичного звільнення з обох підприємств, не свідчить про отримання нею доходів в розумінні статей 1,2 Закону №803-XII під час перебування на обліку в службі зайнятості, як безробітної, оскільки в даному випадку має місце порушення роботодавцями приписів статті 116 Кодексу законів про працю України, згідно з якою при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Водночас, судом не встановлено, а позивачем не доведено та не надано відповідних доказів на підтвердження фактів працевлаштування ОСОБА_1 в період з 13.04.2011 р. по 14.10.2011 р., окрім як зазначених в акті від 21.10.2011 р. №356 (трудові відносини з ТОВ "Володимир ЛТД"), щодо яких судом вже надано правову оцінку. Наведена обставина також підтверджується листом Державної податкової служби України від 30.08.2012 р. №1129/0/51-12/18-3216, в якому зазначено про відсутність інформації про отримання доходів ОСОБА_1 після отримання статусу безробітного 13.04.2011 р., окрім як нарахування ТОВ "Володимир ЛТД" доходів в розмірі 966,98 грн., що також уже проаналізовано судом вище.

Також суд дійшов висновку, що невнесення до трудової книжки ОСОБА_1 відомостей про її роботу в ТОВ "Володимир ЛТД" не є порушенням порядку ведення трудових книжок, оскільки відповідно до абзацу третього пункту 1.1 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року №110 на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи, а відповідач працювала в ТОВ "Володимир ЛТД" саме за сумісництвом.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем порушено вимоги "Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, від 12 липня 2006 року №259/407, постановою правління Пенсійного фонду України від 12 липня 2006 року №9-3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 року за №876/12750 (далі - Порядок №259/407).

Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку №259/407, обмін інформацією здійснюється щодо осіб, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, тоді як відповідач станом на час проведення перевірки самостійно працевлаштувалася і знялася з обліку як безробітна.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку №259/407 державний центр зайнятості щоквартально протягом 10 календарних днів після закінчення кварталу, наступного за звітним, направляє запит зазначеним у цьому Порядку органам, які можуть мати відомості про осіб, визначених у пункті 2.1.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зареєстрована в Солом'янському районному центрі зайнятості міста Києва з 06.04.2011 р., почала отримувати допомогу по безробіттю з 13.04.2011 р., відповідно, запити щодо відповідача мали бути скеровані протягом 10 днів після закінчення ІІ кварталу 2011 року, тобто до 10 липня 2011 року, фактично запити були скеровані після прийняття Солом'янським районним центром зайнятості міста Києва наказу від 18.10.2011 р. №190, тобто у IV кварталі 2011 року, що не відповідає пункту 2.2 Порядку №259/407.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а в матеріалах судової справи відсутні докази наявності з боку відповідача умислу, який би полягав у невиконанні нею своїх обов'язків та у зловживанні своїми обов'язками щодо повідомлення позивачу інформації під час подачі заяви про надання статусу безробітного та під час отримання допомоги по безробіттю. За таких обставин відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 16022,48 грн., отриманої відповідачем на законних підставах.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що судом встановлено припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Володимир ЛТД", відсутність інших доказів які б свідчили про перебування відповідача у трудових відносинах, виконання робіт за цивільно-правовою угодою, отримання доходу під час знаходження на обліку в службі зайнятості як безробітної, враховуючи ту обставину, що під час судового розгляду судом не встановлено умислу відповідача, що полягав у невиконанні нею своїх обов'язків та зловживанні обов'язками під час знаходження на обліку в службі зайнятості як безробітної, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки згідно з частиною четвертою статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-III строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надала суду доказів понесення нею судових витрат, тому судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець