Постанова

від 16.10.2012 по справі 5013/421/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2012 року Справа № 5013/421/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Тупицького О.М., Орєшкіної Е.В.

При секретарі судового засідання Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

від відповідача: Яковець О.Ю., представник, дов. від 12.04.2012р.

від третьої особи: представник не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2012р . у справі №5013/421/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта В",

м. Кіровоград

до Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ

про стягнення 365 258,09 грн

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 27.09. до 09.10.2012р. та з 09.10. до 16.10.2012р.

Склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження секретаря судової палати від 15.10.2012р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2012р. (судя Шевчук О.Б.) позов задоволено повністю . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта В" - 365258,09 грн заборгованості, з яких 357860,66 грн боргу, 3220,75 грн інфляційних втрат, 4176,68 грн - 3% річних, а також 7305,16 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції були неповно з`ясовано обставини справи, оскільки доказів направлення Відповідачу рахунку на оплату товару та відповідних документів на нього Позивачем не надано, що свідчить про відсутність підстав виникнення зобов`язання по оплаті товару відповідно до п.5.1. договору. Крім того, вказав на неправомірне стягнення з нього судом першої інстанції інфляційних втрат та 3% річних, оскільки підстава для їх нарахування, а саме заборгованість, відсутня.

Апелянт в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що Відповідач товар та усі документи на товар отримав, із письмовими вимогами про направлення необхідних документів не звертався, а проведення досліджень на відповідність якості поставленого товару вимогам п.2.1. договору є обов`язком Відповідача, а не Позивача. Вважає рішення суду першої інстанції законним, зокрема, і щодо застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, а дії Відповідача недобросовісними та такими, що направлені на затягування оплати за отриманий товар.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду відзив, в якому вважає вимоги позивача обґрунтованими, просила рішення суду залишити в силі, вказує на те, що спірний товар було реалізовано за згодою банку, який є його заставодержателем. Разом з тим, відповідач в установ-лений договором строк за товар не сплатив, в зв'язку з чим банк не отримав до цього часу кошти в погашення кредиту за рахунок заставленого майна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх пред-ставників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2011р. між ПАТ "Комерційний банк "Надра" як застоводержателем (надалі третя особа) та ТОВ "Агровіта В" як заставо-давцем (надалі позивач) було укладено договір застави №869158/ФО/4 у забезпечення виконання зобов'язань Крамаренко Світлани Анатоліївни за кредитним договором №869158/ФО/840 від 30.07.2008р. та додаткових угод до нього. Предметом застави стало рухоме майно, яке належить Позивачу на праві власності, зокрема, майбутній врожай зерна соняшника 2011р., про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений відповідний запис.

15.11.2011р. між ПАТ "Креатив", як зберігачем (надалі відповідач) та позивачем, як поклажедавцем було укладено договір №369/х відповідаль-ного зберігання продукції, на виконання якого Відповідачу було передано на тимчасове оплатне відповідальне зберігання насіння соняшнику врожаю 2011 року у кількості 101,420 тон, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №0009878 від 15.11.2011р.; №0009877 від 16.11.2011р.; №0009878 від 19.11.2011р.; №032 від 19.11.2011р.; №0411 від 23.11.2011р.; №0412 від 27.11.2011р. (а.с. 18-23), а також актами здачі-приймання насіння соняшника №1 від 24.11.2011р. та №2 від 28.11.2011р. (а.с. 24-25). Відповідач зобов`язався зберігати зерно на умовах, визначених даним договором строком до 31.12.2011р.

28.11.2011р. між позивачем та відповідачем з урахуванням згоди третьої особи на реалізацію заставленого майна (а.с.69) був укладений договір поставки №452/п (надалі договір) строком дії до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Відповідно до умов договору Позивач передав у власність відповідача насіння соняшника врожаю 2011 року, яке знаходилось у останього на зберіганні згідно договору зберігання від 15.11.2011р. у кількості 101,420 тони. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю №КР-Д0004176 від 29.11.2011р. на отримання насіння соняшника, яку видану на ім'я Єфіменко Д.В. (а.с. 26, 122). Вартість переданого майна відповідно до накладної №4 від 29.11.2011р. становить 357 860,66 грн.

Згідно п. 5.1. договору поставки №452/п від 28.11.2011р. покупець зобов'язаний виконати оплату товару, якщо інше не обговорено сторонами в специфікації/додатковій угоді, після фактичної поставки шляхом пере-рахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в термін 3-х банківських днів з моменту отримання документів згідно п. 2.1., п. 3.10., п. 3.14. договору. Остаточна оплата отриманого товару здійснюється виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4.3. даного договору.

Відповідач оплату насіння соняшника у кількості 101,420 тони не здійснив, посилаючись на неотримання документів на товар про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів відповідно до п. 2.1., п. 3.10., п. 3.14. договору, вважає, що прострочення оплати не настало також і з огляду на неподання позивачем рахунку на оплату поставленого товару, що і стало підставою позову.

Відповідно до вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що Відповідач не отримав документи на товар з огляду на те, що відповідно до вимог п. 2.1. договору зберігання від 15.11.2011р. насіння соняшника супроводжу-вались, зокрема, свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів. Крім того, після прийняття насіння соняшника на зберігання будь-яких претензій щодо якості цієї продукції або відсутності документів про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів відповідач позивачу не пред`являв (таких доказів суду не надано), як і не встановлював розумного строку для передання таких документів відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України. Отже, доводи Відповідача про відсутність таких документів є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що насіння соняшника у кількості 101,420 тон за накладною № 4 від 29.11.2011р. на суму 357 860,66 грн було передано відповідачу, про що у графі «прийняв»зазначеної накладної стоїть підпис повноважного представника відповідача. Факт передачі насіння соняшника не заперечується і самим Відповідачем. Тому строк оплати, встановлений п. 5.1. договору, відліковується з моменту отримання товару саме за зазначеною накладною. Господарським судом вірно встановлено, що відповідач повинен був оплатити за товар до 03.12.2011р. З огляду на викладені обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача 357 860,66 грн боргу правомірно задоволені судом.

Посилання відповідача на те, що він не отримав рахунку на оплату, в зв'язку з чим строк виконання зобов'язання не настав, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне. Розділом 4 договору зберігання від 15.11.2011р. визначено, що саме за вагами зберігача (в подальшому покупець) з урахуванням показників якості визначається остаточна вага прийнятого насіння, а, отже і його вартість, про що сторонами було складено та підписано накладну №4 від 29.11.2011р. на суму 357 860,66 грн та позивачем було складено рахунок-фактуру на цю суму. Як встановлено судом вище, покупець в порядку ст. 666 Цивільного кодексу України, не вимагав у продавця жодних документів щодо поставленого товару. Із наданої ним довідки слідує, що насіння було знеособлено. Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Вказані реквізити містяться також в договорі та актах приймання-передачі насіння. Тобто, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку -фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за отриманий товар.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3220,75 грн інфляційних втрат з врахуванням індексу інфляції з грудня 2011р. по квітень 2012р., а також 4176,68 грн. - 3% річних за період прострочення з 03.12.2011р. по 23.04.2012р. є правомірними, вірно розраховані позивачем та задоволені судом.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2012р . у справі № 5013/421/12 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.М. Тупицький