Постанова

від 15.10.2012 по справі 13/333

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 13/333

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. за участю представників: від прокуратури:Ходаківський М.П. -за посв. від 01.08.2012р. № 000607 від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:Журавльов О.С. -за дов. від 19.03.2011р. № 41 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2011р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. у справі№ 13/333 господарського суду міста Києва за позовомКиївського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві доПідприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" простягнення збитків,

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.10.2012р. № 03.07-05/780 для розгляду справи № 13/333 сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Попікова О.В., судді Євсіков О.О., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (далі -відповідач, ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна") про стягнення 300 620,45 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011р. (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 2, 18, 19, 44, 48, 110 Водного кодексу України, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. № 37, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, з огляду на встановлення факту здійснення відповідачем самовільного водокористування без дозволу на спеціальне водокористування. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11 894,69 грн. збитків, нарахованих за період з серпня 2008 року по серпень 2009 року, суди виходили з того, що проведений позивачем розрахунок збитків є безпідставним, оскільки ним не підтверджено належним чином об'єм води, що використана відповідачем за цей період самовільно. Окрім цього, судами відмовлено в позові в частині стягнення 288 725,76 грн. збитків, нарахованих за період з 01.09.2009р. по 30.11.2010р., з огляду на те, що позивачем було безпідставно застосовано при розрахунку вказаної суми Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено належним чином того факту, що дії відповідача з самовільного водокористування призвели до забруднення водних об'єктів, поверхневих та підземних вод.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 288 725,76 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції прокурор посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 49 Водного кодексу України, статей 6, 21, 67 Кодексу України про надра, статей 39, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що при розрахунку збитків, завданих за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року, позивачем правомірно застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389.

Від ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, 18.11.-08.12.2010р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві проведено планову перевірку дотримання ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" вимог природоохоронного законодавства, в результаті якої встановлено факт здійснення АЗС № 11-10 ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" самовільного водокористування, а саме: водопостачання з артезіанської свердловини глибиною 20 метрів за наявності дозволу на спеціальне водокористування, термін дії якого закінчився 31.07.2008р. та не був продовжений, що є порушенням статей 44, 48, 110 Водного кодексу України.

За наслідками перевірки позивачем складено акт від 18.11.-08.12.2010р., протокол від 30.11.2010р. № 006486 про адміністративне правопорушення відносно посадової особи відповідача - начальника АЗС № 11-10 ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" та постанову від 30.11.2010р. № 006486 про накладення на вказану посадову особу адміністративного стягнення, а також припис від 14.12.2010р. № 05/95п про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки.

На підставі матеріалів проведеної перевірки позивачем згідно положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. № 290, проведено розрахунок розміру збитків за самовільне водокористування за період з серпня 2008 року по серпень 2009 року, який складає 11 897,69 грн., та у відповідності до приписів Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування за період вересень 2009р. -листопад 2010р., який дорівнює 288 725,76 грн.

В силу приписів пункту 9 статті 44, статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

При цьому, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог статей 48, 49 Водного кодексу України самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього) з серпня 2008 року по листопад 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено до стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, розмір яких дорівнює 300 620,45 грн., а саме: 11 894,69 грн. збитків, нарахованих за період серпень 2008 р. -серпень 2009 р., 288 725,76 грн. збитків за період вересень 2009р. -листопад 2010р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. № 290, на підставі якої позивачем було здійснено розрахунок збитків за період серпень 2008р. -серпень 2009р., є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства.

В свою чергу, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. № 37 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої, яка встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів, та яка є обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України, в тому числі для органів Державної екологічної інспекції.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що розрахунок збитків за самовільне водокористування за період з серпня 2008 року по серпень 2009 року повинен був здійснюватись позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. № 37, яка є обов'язковою для Державної екологічної інспекції в місті Києві.

При цьому, вказана Методика повинна застосовуватися до 24.08.2009р., тобто до моменту набрання чинності (25.08.2009р.) Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389.

За приписами пунктів 4.1., 4.2., 6.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. № 37, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, зокрема, самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування. При самовільному водокористуванні збитки розраховуються за формулою: Зс.б. = W х Тар., де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб.м, Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб.м.

Отже, для встановлення розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування необхідно встановити об'єм використаної води, тоді як нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод визначені в додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.1999р. № 836 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11 894,69 грн. збитків за період серпень 2008р. -серпень 2009р., суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що розрахунок збитків за цей період є безпідставним через відсутність доказів відносно об'єму води, самовільно використаної відповідачем, оскільки, як встановлено судами, згідно паспорту свердловини дебет складає 1,5 куб. м/год., в той час як позивачем при розрахунку збитків був врахований дебет свердловини в розмірі 2 куб. м/год.

Проте, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки та не перевірено доводи, які містяться в позовній заяві, відносно того, що в основу розрахунку збитків було покладено дебет свердловини в розмірі 2 куб. м/год., який було визначено у паспорті артезіанської свердловини, пред'явленому відповідачем під час проведеної позивачем перевірки АЗС № 11-10 ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна", розташованої за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 99к. Вказаний паспорт в матеріалах справи відсутній.

Окрім цього, невірно проведений розрахунок заявленої до стягнення суми збитків, при наявності таких фактів як неправомірність поведінки відповідача, його вина, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, не може бути самостійною підставою для відмови у позові.

Отже, місцевий та апеляційний суди під час розгляду справи, в порушення приписів частини 1 статті 4 7 , частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не перевірили розрахунок заявленої до стягнення суми збитків, не з'ясували за наявності відповідних обставин дійсний об'єм самовільно використаної відповідачем води, як необхідної величини для розрахунку збитків, завданих самовільним водокористуванням, так як наслідок не з'ясували дійсний розмір збитків за період з 01.08.2008р. по 24.08.2009р.

При цьому, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд в силу приписів статті 65 Господарського процесуального кодексу України може за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали, не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Також, судова колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних в вимог в частині стягнення збитків в розмірі 288 725,76 грн., з огляду на наступне.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, виходили з того, що позивачем було безпідставно застосовано при розрахунку суми збитків Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, оскільки позивачем не доведено належним чином того факту, що дії відповідача з самовільного водокористування призвели до забруднення водних об'єктів, поверхневих та підземних вод.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (набрав чинності 25.08.2009р.), встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

З аналізу пункту 1.2. Методики (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що вказана Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі як внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Тобто, вказана норма встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Відтак, судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги з приводу правомірного застосування позивачем Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, при розрахунку розміру збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до пункту 1.7. Методики спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. В свою чергу, самовільне водокористування -це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

В розділі IX (пункти 9.1., 9.2.) Методики визначено порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), який здійснюється за формулою: Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м 3 , Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/м 3 , що діє в регіоні на момент виявлення порушення. Норматив збору за спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999 № 836.

Отже, місцевий та апеляційний суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, а також в силу приписів частини 1 статті 4 7 , частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України не перевірили розрахунок заявленої до стягнення суми збитків за період з 25.08.2009р. по 30.11.2009р., та не встановили, чи відповідає розмір збитків в цій частині приписам вказаної Методики.

За загальним правилом рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, відбувається з урахуванням вимог пункту 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, а також приписів пункту 35 статті 4, пункту 1 статті 20 Закону України "Про Державний бюджету України на 2011 рік" (норми якого діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду), пункту 28 статті 4, пункту 1 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (норми якого чинні на час винесення оскаржуваної постанови апеляційної інстанції).

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. у справі № 13/333 скасувати.

Справу № 13/333 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець