Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а/0470/9893/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/9893/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Осавуляк О.А.

за участю: представник позивач - Трут Д.В.

представник відповідача - Васильченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор»до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 16.02.2012р. № 0000042340;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.05.2012р. № 0000122340;

- відповідно до ст. 94 КАС України Позивач також просить Суд присудити з Державного бюджету України на його користь здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп.;

- відповідно до ст. ст. 90, 94 КАС України Позивач також просить Суд стягнути з державного бюджету України за рахунок суб'єкта владних повноважень - Відповідача здійснені Позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу, документальне підтвердження розміру яких буде надано Позивачем на відповідну вимогу суду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач в Акті перевірки від 02.02.2012 року № 4/230/31831599 наполягає на необхідності корегування податкового кредиту при ліквідації основних засобів групи №1 складів інвентарні номери 18 та 20.

Проте, Закон України «Про податок на додану вартість» не містив норми, яка б зобов'язувала провести корегування податкового кредиту ПДВ у зв'язку із знищенням основного фонду. Не містить вимоги відкоригувати податковий кредит і спеціальна норма щодо регулювання випадків ліквідації основних засобів - п. 4.9 ст. 4 Закону про ПДВ.

Позивачем виконані всі вимоги щодо порядку податкового обліку при ліквідації основних фондів згідно з абз. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Випадок самостійного розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням не становить операції поставки.

Таким чином, відсутність прямо передбаченого податковим законодавством обов'язку коригувати податковий кредит виключає можливість покладення такого обов'язку на Позивача.

Також, Відповідач вказує на те, що виявленим порушенням правил податкового обліку та сплати податку на додану вартість Позивачем зменшено податковий кредит з ПДВ за вересень 2010 року.

Однак, Позивач не формував податковий кредит по розглядуваним основним фондам у вересні 2010 року. Податковий кредит по розглядуваним основним фондам був сформований ще у травні 2003 року при придбанні зазначених основних фондів. Цей період не входив до періоду перевірки, та й не може підлягати перевірці у зв'язку із сплином 1095 днів.

Стосовно висновку ДПІ про необхідність повторно відобразити в складі доходів надлишки зернових та технічних культур - Позивач зазначив, що у червні-липні 2011 року ним було оприбутковано (лишки) на загальну суму 3 107 608,39 грн. Даний дохід знайшов своє відображення наростаючим підсумком у податкових деклараціях за 2 квартали 2011 року та 3 квартали 2011 року.

В липні 2011 року Позивач продав лишки зерна контрагенту ЗАТ АТ «Каргілл» на загальну суму 3 138 356,06 грн. Відповідно, в декларації з податку на прибуток за період 3 квартали 2011 року Позивач за лишками зерна відобразив дохід - різницю між сумою здійсненої реалізації та оприбуткованими лишками зерна: 3 138 356,06 грн. - 3 107 608,39 грн. = 30 747,67 грн.

Відтак, загальний розмір доходу, з якого сплачено податок на прибуток становить - 3138 356,61 грн.

Тому що, податковим законодавством не передбачено повторне оподаткування лишків товарів.

З урахуванням вищезазначеного Позивач вважає податкові повідомлення-рішення Відповідача від 16.02.2012р. № 0000042340 та від 10.05.2012р. № 0000122340 є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов в яких зазначив, що Петропавлівською МДПІ (правонаступником якої виступає Східно-Дніпровська ОДПІ) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Степовий елеватор» із дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.11р.р., за результатами якої складено акт перевірки від 02.02.2012р. №4/230/31831599.

Згідно акту під час перевірки встановлено, що в червні та липні 2011р. товариство оприбуткувало в бухгалтерському обліку виявлені лишки зернових та технічних культур (пшениці 4 та 5 класу, ячменю 3 класу і соняшника) загальною вартістю 3 107 608,39 грн.

В липні 2011р. лишки вказаних вище зернових та технічних культур ТОВ «Степовий елеватор» продало ЗАТ АТ «Каргілл» та в декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011р. відобразило різницю між сумою реалізації та оприбуткованими лишками зернових культур (3 138 356,06 грн. - 3 107 608,39 грн.) = 30 747,67 грн.

Проте, оприбуткування залишків зернових культур та реалізація зернових культур є різними по суті видами діяльності, які різняться за часом вчинення, правовою природою, ціною, доходи від здійснення яких віднесені Податковим кодексом до різних категорій.

Також, в акті перевірки зазначено, що згідно з наданими до перевірки документами (акт на списання основних засобів типової форми №03-3, висновок експертної комісії про неможливість використання основних засобів у майбутньому за первісним призначенням) ТОВ «Степовий елеватор» у вересні 2010р. провело списання (ліквідацію) основних засобів І групи (2 склади для насіння кукурудзи, введені в експлуатацію 01.06.2003).

Перевіркою зроблено висновок, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариство не зменшило податковий кредит вересня 2010р. на 19808 грн., - суму ПДВ від залишкової вартості ліквідованих основних засобів, оскільки в подальшому вони не використовуватимуться у господарській діяльності.

Тому, представник відповідача вважає, що рішення податкового органу є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності - суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор» зареєстровано Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 15.05.2003р., Свідоцтво про державну реєстрацію № 943371. Код за ЄДРПОУ: 31831599.

Відповідно до акту перевірки Петропавлівської МДПІ Дніпропетровської області (правонаступником якої виступає Східно-Дніпровська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС) від 02.02.2012 року № 4/230/31831599 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор», код ЄДРПОУ 31831599 з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.05.2003 року за № 456. На момент перевірки підприємство перебувало на обліку в Петропавлівській МДПІ.

Так, позаплановою документальною виїзною перевіркою ТОВ «Степовий елеватор», (акт перевірки від 02.02.2012 року № 4/230/31831599) встановлено порушення:

- п. 135.1. 135.2. підпункту 135.4.1 п.135.4 ст. 135. п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період 2-4 кварталів на суму 714750 гри.;

- п. 22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за період 3 кварталів 2010р. в цілому на суму 133972 грн. та завищено податок на прибуток за період 1 квартал 2011р. на сум 133972 грн.;

- п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 19808 грн. за період вересня 2010р;

- п.п. 49.18.3 п.49.18 сг.49, п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в частині не своєчасного подання до податкової інспекції Податкової декларації по платі за землю за 2011р.

За результатами перевірки Пстропавлівською МДПІ складено податкові повідомлення-рішення від 16.02.2012р. №0000042340 на суму 19 022 грн. ПДВ і 4 755,5 грн. штрафної санкції, №0000062340 на 714 750 грн. податку на прибуток і 178687,5 грн. штрафної санкції га №0000082340 на 33 493 грн. штрафної санкції з податку на прибуток.

ДПС у Дніпропетровській області рішенням від 10.05.2012р. №9790/10/10-014, прийнятим за розглядом первинної скарги ТОВ «Степовий елеватор», скасувала податкове повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ віл 16.02.2012р. №0000082340, скасувала податкове повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ віл 16.02.2012р. №0000062340 в частині визначення товариству 178687,5 грн. штрафної санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ від 16.02.2012р. №0000042340 залишила без змін.

На підставі рішення ДПС у Дніпропетровській області, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача, Східно-Дніпровською ОДПІ складено у відношені ТОВ «Степовий елеватор» податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0000122340 на суму 714 750 грн.

Суд вважає, що вимога Позивача - скасувати податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 16.02.2012р. № 0000042340 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Степовий елеватор» ліквідували основні засоби групи №1, а саме склади під інвентарними номерами 18 та 20, проте ДПІ в акті перевірки наполягає на необхідності корегування податкового кредиту при ліквідації цих основних засобів.

Так, Позивачем в вересні 2010 року було здійснено списання (демонтаж) основних засобів групи № 1, а саме склади під інвентарними номерами 18 та 20.

Відповідна операція була оформлена:

- актами № ЛНА-000125 типової форми № 03-3 від 21.09.2010р. на списання основних засобів;

- експертний висновок Комісії (призначеної наказом по Товариству від 04.01.2010р. № 13) про вилучення з експлуатації та демонтаж складів інвентарні номера 18 та 20 у зв'язку з припиненням виробництва насіння кукурудзи і не проведенням ремонтних робіт по збереженню технічного стану складу.

Отримання вищезазначених документів було зафіксовано перевіряючими в самому Акті перевірки.

Однак, в Акті перевірки Відповідач (абзац 6 стор. 50) зазначає, що - «В порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВОР (із змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон № 168) ТОВ «Степовий елеватор» включено до складу податкового кредиту суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку при придбанні основних засобів, які в подальшому не використовуються у виробництві, чим завищено податковий кредит у розмірі 19 808 грн. за вересень 2010 року».

З такими висновками Відповідача погодитись не можна з наступних підстав:

1. Позивач за результатами операції з ліквідації основних фондів не декларував податкових зобов'язань та не формував «податкового кредиту» з ПДВ у вересні 2010 року, (підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року з відповідними додатками).

2. Податковий кредит по розглядуваним основним фондам був сформований ще у травні 2003 року. Відтак, «зменшення» податкового кредиту за вересень 2010 року на суму ПДВ, яка у податковому кредиті за вересень 2010 року не відображалася, є неправомірним.

3. Основні засоби були придбаний Позивачем в травні 2003 року, відповідно тоді ж і був сформований податковий кредит, а отже до моменту перевірки пройшло більше ніж 1095 днів.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України - контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У зв'язку зі сплином строку у 1095 днів передбаченого законодавством, претензії Відповідача щодо формування податкового кредиту у 2003 році є неправомірними.

Так, відповідно до положень п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВОР (який був чинним у перевіряємому періоді) передбачено наступний порядок обліку операцій по ліквідації основних фондів, а саме вказано, що - «Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду».

Тобто за загальним правилом ліквідація основних фондів групи 1 для цілей оподаткування розглядається як поставка. Однак абз. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВОР встановлює і винятки із цього правила, а саме випадок самостійного розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням та не становить операції поставки.

Отже, в будь-якому випадку підстав для податкових нарахувань Позивачу у зв'язку з ліквідацією основних фондів не було, оскільки при ліквідації основних фондів дотримані положення п. 4.9. ст. 4 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВОР і така ліквідація не вважається в розумінні вищевказаного Закону поставкою, а щодо самої поставки яка мала місце в 2003 році у Відповідача зауважень не має.

Крім того, Закон від 03.04.1997 № 168/97-ВОР не передбачав такої підстави для корегування податкового кредиту з ПДВ як ліквідація основних фондів.

Таким чином, посилання Відповідача на п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВОР, згідно якого - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку - є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 16.02.2012р. № 0000042340, яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 022 грн., та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4 755 грн. 50 коп. - є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги Позивача - скасувати податкове повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.05.2012р. № 0000122340 то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що згідно акту перевірки від 02.02.2012р. №4/230/31831599, в червні та липні 2011р. ТОВ «Степовий елеватор» оприбуткувало в бухгалтерському обліку виявлені лишки зернових та технічних культур (пшениці 4 та 5 класу, ячменю 3 класу і соняшника) загальною вартістю 3 107 608,39 грн.

Вищезазначене підтверджується наступними документами:

- акт від 14.06.2011р. на оприбуткування пшениці 5 класу у кількості 39,237 кг.;

- акт від 24.06.2011р. на оприбуткування пшениці 4 класу у кількості 0,538 кг.;

- акт від 14.06.2011р. на оприбуткування ячменю у кількості 40,590 кг.;

- акт від 09.06.2011р. на оприбуткування ячменю 3 класу у кількості 21,170 кг.;

- акт від 08.06.2011р. на оприбуткування ячменю 3 класу у кількості 38,940 кг.;

- акт від 07.06.2011р. на оприбуткування ячменю 3 класу у кількості 33,780 кг.;

- акт від 08.07.2011р. на оприбуткування сояшника у кількості 414,200 кг.;

- акт від 07.07.2011р. на оприбуткування соняшника у кількості 235,980 кг.

Суму оприбуткованих лишків товару Позивачем у 2 та 3 кварталі було віднесено до складу валового доходу для цілей оподаткування податком на прибуток. Суму оприбуткованих лишків товарів було віднесено до валового доходу на підставі прибуткових накладних на загальну суму 3 107 608,39 грн.

Вищезазначені доходи були відображені Підприємством в деклараціях з податку на прибуток за 2, 3 квартали 2011 року. По бухгалтерському обліку лишки зернових та технічних культур оприбутковано згідно прибуткових накладних, а саме за червень 2011 року у сумі 244 673,65 грн. та за липень 2011 року - 2 862 934,74 грн.

В липні 2011р. лишки вказаних вище зернових та технічних культур ТОВ «Степовий елеватор» продали ЗАТ АТ «Каргілл» та в декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011р. відобразили лише різницю між сумою реалізації та оприбуткованими лишками зернових культур (3 138 356,06 грн. - 3 107 608,39 грн.) = 30 747,67 грн.

Відповідно до п.п 135.1. п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України - доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п 135.4.1 п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України - дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що - інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що оприбуткування залишків зернових культур та реалізація зернових культур є різними по суті видами діяльності, які різняться за часом вчинення, правовою природою, ціною, доходи від здійснення яких віднесені Податковим кодексом до різних категорій.

Так, ст. 137 Податкового кодексу України передбачено порядок визнання доходів, якою визначено з якого часу у суб'єкта господарювання виникає дохід внаслідок здійснення різних видів фінансових операцій.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

У п. 137.10 ст. 137 ПК України вказано, що безоплатно отримані товари вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів.

Таким чином, з урахуванням ст.ст. 135, 137 ПК України вбачається, що із спірних правовідносин по даній справі - по першому випадку у Позивача доходом визнається безоплатне отримання (оприбуткування) надлишків зернових культур, у розмірі не нижче їх звичайної ціни, а по другому випадку доходом визнається дохід від реалізації товарів за датою переходу права власності на такий товар.

Вищезазначене підтверджується зі змісту акту перевірки (стор.7-8) де вказано, що Позивач господарські операції з оприбуткування зернових культур, в бухгалтерському обліку визначив наступними бухгалтерськими проводками:

1. Дебет розрахунків (281 «товари на складі»). Кредит рахунків (719 «інші доходи від операційної діяльності»). Сума - 3 107 608,39 грн.

2. Дебет розрахунків (361.2 «розрахунки з вітчизняними покупцями»). Кредит рахунків (702 «дохід від реалізації товарів»). Сума - 3 138 356,06 грн.

Таким чином, доходи від оприбуткування залишків товарів та їх реалізації Позивачем було визначено за двома різними видами доходів.

Крім того, відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Проте, Позивачем, первинних документів на підтвердження здійснених витрат при отриманні лишків зернових культур ні під час перевірки ні в судовому засіданні - не надано, а тому витрати за такою операцією у податковому обліку Позивача (рядок 02 Декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011р.) збільшені перевіркою на 3 107 608,39 грн. - првомірно, оскільки витрати за такою операцією у податковому обліку продавця безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) не відображаються з причини відсутності фактичних витрат на їх придбання.

Вимоги Позивача - відповідно до ст. 94 КАС України присудити з Державного бюджету України на його користь здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. та відповідно до ст. ст. 90, 94 КАС України стягнути з державного бюджету України за рахунок суб'єкта владних повноважень - Відповідача здійснені Позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу - суд вважає такими, які також не підлягають задоволенню з тих підстав, що Позивачем не надано до матеріалів справи документальне підтвердження розміру судові витрати на правову допомогу, а також Позивачем не надано до суду клопотання щодо визначення грошового розміру судових витрат, які повинні бути йому компенсовані, а саме відносно частини задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 97 КАС України визначено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову у повному обсязі, а лише частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 16 лютого 2012 року за № 0000042340.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 09.10.2012 року.

Суддя Е.О. Юрков