Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-1670/5628/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5628/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Шаповалова І.А.,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2012 року позивач ПП "Новаторспецсервіс" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2012 року № 0008272301/611, № 0008302301/613, № 0008562301/641.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з віднесенням до валових витрат сум, сплачених ФОП ОСОБА_3 Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ПП "Новаторспецсервіс" та його контрагентом всі сторони значились існуючими суб'єктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснювали свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, складених ФОП ОСОБА_3, діяльність якого має ознаки фіктивності. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів з придбання ТМЦ первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до валових витрат та податкового кредиту позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальника, діяльність якого має ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Новаторспецсервіс" 17 липня 2003 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 32534925) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 681874) (том І а.с. 22). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 10 січня 2012 року по 16 січня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період червень, грудень 2008 року, лютий, березень 2009 року, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року у зв'язку із наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ № 46303/10/23-315 від 29 листопада 2011 року.

За результатами перевірки 23 січня 2012 року складено акт № 351/23-209/32534925 (том І а.с. 26-44), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем підпункту вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145795,00 грн., у тому числі:

за ІІ квартал 2008 року на суму 11149,00 грн.,

за VІ квартал 2008 року на суму 11154,00 грн.,

за І квартал 2009 року на суму 21504,00 грн.,

за І квартал 2010 року на суму 20720,00 грн.,

за ІІ квартал 2010 року на суму 20848,00 грн.,

за ІІІ квартал 2010 року на суму 52413,00 грн.,

за VІ квартал 2010 року на суму 8007,00 грн.;

та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 53016,00 грн., в тому числі:

за червень 2008 року на суму 4054,14 грн.,

за грудень 2008 року на суму 4055,97 грн.,

за лютий 2009 року на суму 3212,75 грн.,

за лютий 2010 року на суму 2640,04 грн.,

за березень 2010 року на суму 4894,29 грн.,

за квітень 2010 року на суму 2996,65 грн.,

за травень 2010 року на суму 3584,28 грн.,

за липень 2010 року на суму 5108,98 грн.;

за серпень 2010 року на суму 7504,85 грн.;

за вересень 2010 року на суму 6445,34 грн.;

за жовтень 2010 року на суму 2911,79 грн.

На підставі акта перевірки від 23 січня 2012 року № 351/23-209/32534925 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0002252301/278 (том І а.с. 84), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44906,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 22453,00 грн. та № 0002212301/277 (том І а.с. 86), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 123492,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61746,00 грн.

ПП "Новаторспецсервіс" донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень від 08 лютого 2012 року № 0002252301/278 та № 0002212301/277 вищий контролюючий орган задовольнив скаргу позивача частково та виніс податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2012 року № 0008272301/611 (том І а.с. 23), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44906,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 11226,50 грн., № 0008302301/613 (том І а.с. 25), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 123492,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30873,00 грн. та № 0008562301/641 (том І а.с. 24), яким позивачу додатково збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 22303,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму в розмірі 5575,75 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 23 січня 2012 року № 351/23-209/32534925 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходить за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 17 травня 2012 року № 0008272301/611, № 0008302301/613, № 0008562301/641, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що контрагент позивача ФОП ОСОБА_3 мав взаємовідносини з підприємствами, господарська діяльність яких носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаного підприємця податковий кредит та валові витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Продавець) укладено договори поставки ТМЦ від 01 червня 2008 року № 30 на суму 120000,00 грн. з урахуванням ПДВ (том І а.с. 47) та від 04 січня 2010 року № 02 на суму 500000,00 грн. з урахуванням ПДВ (том І а.с. 48).

Згідно умов вказаних договорів Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, визначений Специфікаціями/Заявками.

Копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи підтверджено, що на підставі рахунків-фактур позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі накладних, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав ТМЦ у ФОП ОСОБА_3

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ТМЦ ФОП ОСОБА_3 складено податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що партії товару, придбаного у ФОП ОСОБА_3 за господарсько-правовими договорами не є небезпечними, габаритними чи такими, що мають значну масу чи об'єм, а тому суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності для залучення перевізника для доставки товару від Продавця Покупцю та вважає розумними доводи щодо здійснення транспортування власним транспортом без оформлення спеціальної транспортної документації на підставі Наказу ПП "Новаторспецсервіс" від 01 січня 2010 року № 28-1 "Про використання власного автомобільного транспорту з метою збільшення обороту підприємства та покращення умов праці", довіреності на отримання ТМЦ та відповідних накладних.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується договорами, накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, довіреностями на право отримання ТМЦ, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, оборотно-сальдовими відомостями, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ у ФОП ОСОБА_3 реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання відповідача на той факт, що зазначений суб'єкт господарювання не мав на меті здійснення господарської діяльності в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, спростовуються наданими ФОП ОСОБА_3 на вимогу суду поясненнями з приводу походження товару, реалізованого позивачу, первинними документами бухгалтерської та фінансової звітності.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_3, що стала підставою для формування податкового кредиту та валових витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ФОП ОСОБА_3 товар у власній господарській діяльності шляхом реалізації останнього іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується господарськими договорами, розрахунковими, платіжними документами та документами бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 на момент укладення договорів та складення податкових накладних був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПП "Новаторспецсервіс".

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Вимогами підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Позивач правомірно, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом, включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості поставлених/наданих зазначеним підприємцем товарів/послуг.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку приватних підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 4.1.6, вказаної норми, зокрема визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).

Згідно вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу валових витрат сум за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_3

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано Позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 травня 2012 року № 0008272301/611.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 травня 2012 року № 0008302301/613.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 травня 2012 року № 0008562301/641.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" (ідентифікаційний код 32534925) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова