Рішення

від 10.10.2012 по справі 4/090-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2012 р. Справа № 4/090-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області

до Громадської організації яхт-клуб «Борей», смт Козин

про припинення права постійного користування землею

за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: Сич Є.Ю. - предст. за довіреністю ; від прокуратури: Манжай М.С. -посвідчення;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області звернувся прокурор Обухівського району Київської області (прокурор) в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (позивач) з позовом до Громадської організації яхт-клуб «Борей»(відповідач) про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1,5 га, розташованою в адміністративних межах Козинської селищної ради.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор посилається, що при проведенні перевірки діяльності відповідача було встановлено факт порушення дотримання вимог земельного законодавства в частині подачі звітності до органів державної податкової служби за землекористування та сплати відповідних платежів до бюджету, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Партизанська,2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2012р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.08.2012р.

В судове засідання представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 10.09.2012р.

10.09.2012р. через канцелярію суду від відповідача по справі надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечує, наголошуючи про відсутність заборгованості зі сплати податкових платежів.

Ухвалою суду від 10.09.2012р. розгляд справи було відкладено на 24.09.2012р. та зобов'язано відповідача надати в наступне судове засідання докази сплати земельного податку за користування земельною ділянкою.

21.09.2012р. через канцелярію суду (вх. номер 14861) були подані додаткові пояснення з урахуванням поданих раніше заперечень, а також довідку ДПІ в Обухівському районі станом на 2012 рік про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами ДПІ. Вказані докази прийняті судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 10.10.2012р.

Відповідачем були подані додаткові пояснення та довідку органу ДПІ в Обухівському районі про відсутність заборгованості станом на 2008 рік. Вказані докази прийняті судом до розгляду.

Позивач в судове засідання жодного разу не з'явився, повноважного представника для участі у справі не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 31.07.2012р., 10.08.2012р., 12.09.2012р., 25.09.2012р., будь-яких письмових пояснень з приводу заявлених прокурором позовних вимог не подав.

Враховуючи, що в судовому засіданні присутні прокурор та відповідач, а також те, що наявні у справі докази є достатніми для її всебічного, повного і об'єктивного розгляду, зважаючи на приписи статті 69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 10.10.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора та заперечення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Козинської селищної ради народних депутатів № 46 від 19.09.1992 «Про виділення земельної ділянки Яхт-клубу на землях водосховища»вилучено із земель запасу і надано в постійне користування КБ «Аналітик»для організації яхт-клубу земельну ділянку розміром 1,5 га в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі дамби від санаторію «Жовтень».

Право користування позивача земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія Б №077471, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за № 330.

Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1990 року), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України (в редакції1990 року), районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей.

Обставина про правомірність належного користування земельною ділянкою площею 1,5 га, що розташована в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі дамби від санаторію «Жовтень»підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями у справах № 9/398-08, №13/297-08, № 16/040-11, які прийняті судом в якості доказів на підставі статті 35 ГПК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор посилається на те, що відповідно до встановлених обставин, Громадська організація яхт - клуб «Борей»знаходиться на обліку в органах податкової служби з 21.04.1994р. за юридичною адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська, 2.

Однак, незважаючи на факт знаходження у користуванні громадської організації зазначеної в позовній заяві земельної ділянки, починаючи з 1994 року та по теперішній час ГО яхт-клуб «Борей»звітність по платежах за землекористування до органів державної податкової служби не подається, а відповідні платежі до бюджету не сплачуються, що є порушенням норм чинного законодавства, зокрема, приписів статті 96 Земельного кодексу України та, за словами прокурора, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою на підставі статті 141 Земельного кодексу України.

У відзиві на позов та додаткових поясненнях, відповідач зазначає, що заборгованість зі сплати податків за користування земельною ділянкою площею 1,5 га відсутня, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, а також подані відповідачем докази, встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Статтею 141 цього Кодексу встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; - вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; - припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; - використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; - систематична несплата земельного податку або орендної плати; - набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; - використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

В якості доказу, поданого в обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор посилається на лист Державної податкової інспекції в Обухівському районі від 14.06.2011р. № 1734/135/15-04/22, адресований прокурору Обухівського району старшому раднику юстиції Пасіці К.Г., з якого слідує, що органом податкової інспекції здійснено розрахунок ставки податку на землю по ГО «Яхт-клуб «Борей», здійсненого на підставі ЗУ «Про плату за землю»та Податкового кодексу України, за період з 1996 року по 2009рік, який складає 94 416, 72 грн.

Статтею 19 1 .1.1 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (19-1.1.33) та ін.

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1 ст. 75. Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (пп. 54.3.1.); дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2.).

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок перевірки правильності нарахування та сплати податку на землю відноситься до компетенції державної податкової інспекції та встановленим фактом наявності заборгованості зі сплати податків є акт перевірки уповноваженого органу, в даному випадку, ДПІ, яким би було зафіксовано наявне правопорушення з боку відповідача щодо відсутності сплати земельного податку, який ані прокурором, ані позивачем суду надано не було. Крім того, вказаний факт може бути підтверджений рішенням суду про стягнення вказаної заборгованості зі сплати податку, що прокурором також надано не було.

До того ж, на підтвердження зазначених в позовній заяві обґрунтувань щодо неподання відповідачем звітності по податках, прокурор не надає жодних доказів, які б свідчили про наведені обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Звернення з позовом до господарського суду особи, права та охоронювані законом інтереси якої не порушені чи не оспорюються, є підставою для відмови в позові.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 10.10.2006 р. по справі №40/132.

Поданий прокурором лист ДПІ в Обухівському районі від 14.06.2012р. №1734/135/15-04/22, який покладений в основу обґрунтування позовних вимог, судом до уваги не приймається, так як носить інформаційний характер та не є належним та допустимим доказом в розумінні статтей 33, 34 ГПК України, оскільки містить лише розрахунок земельного податку за період з 1996 року по 2009 рік та не відносить зазначену суму до заборгованості, яка рахується за відповідачем.

В свою чергу, подані відповідачем довідки контролюючого органу - ДПІ в Обухівському районі за 2008 та 2012 рік про відсутність заборгованості спростовують наведені прокурором обставини, викладені в позовній заяві, оскільки свідчать про відсутність будь-якої заборгованості зі сплати податків та зборів.

Зважаючи на вищевикладене, а також те, що прокурор не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про припинення права користування земельною ділянкою.

Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при відмові в позові господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата складання повного тексту рішення: 17.10.2012р.

Суддя О.В. Щоткін