Постанова

від 06.02.2013 по справі 4/090-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа№ 4/090-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від прокуратури: Барановська В.В. посвідчення № 009565 від 15.10.2012 року

від позивача: не з'явився

від відповідача : Сич Є.Ю. дов. № б/н від 17.10.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Прокурора Обухівського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області

від 10.10.2012 року

у справі № 4/090-12 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області

до Громадської організації яхт-клуб «Борей»

про припинення права постійного користування землею

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Києва-Святошинського району Київської області до Громадської організації яхт-клуб «Борей» про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1,5 га, розташованою в адміністративних межах Козинської селищної ради .

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки господарської діяльності відповідача було встановлено факт порушення дотримання вимог земельного законодавства в частині подачі звітності до органів державної податкової служби за землекористування та сплати відповідних платежів до бюджету, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська,2.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2012 року у справі № 4/090-12 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано ненаданням позивачем належних доказів на підтвердження факту існування у відповідача заборгованості зі сплати земельного податку перед державним бюджетом України, що в свою чергу унеможливлює припинення права відповідача користування спірною земельною ділянкою у відповідності до приписів ст. 141 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокурор Обухівського району Київської області звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт зазначає, що відповідачем не були виконані умови обліку земельної ділянки належним чином через відсутність звернення з моменту отримання земельної ділянки до управління держкомзему в Обухівському районі за витягом з технічної документації, що в свою чергу призвело до неможливості нарахування земельного податку податковим органом, оскільки підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Таким чином на думку апелянта відповідач впродовж усього часу користується земельною ділянкою за відсутності сплати земельного податку, що у відповідності до ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення користування земельною ділянкою.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 4/090-12 від 22.11.2012 року враховуючи, що відповідно до розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 4/090-12 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 4/090-12 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року апеляційну скаргу Прокурора Обухівського району Київської області прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В.., судді -Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено до розгляду на 12.12.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року було задоволено клопотання представника відповідача про продовження розгляду справи та у зв'язку з неявкою представника позивача та прокурора розгляд справи було відкладено на 23.01.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено на 06.02.2013 року.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 10 жовтня 2012 року у справі № 4/090-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 10 жовтня 2012 року у справі № 4/090-12.

Представники позивача в судове засідання 06.02.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Козинської селищної ради народних депутатів № 46 від 19.09.1992 «Про виділення земельної ділянки Яхт-клубу на землях водосховища» вилучено із земель запасу і надано в постійне користування КБ «Аналітик»для організації яхт-клубу земельну ділянку розміром 1,5 га в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі дамби від санаторію «Жовтень».

Право користування відповідача земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія Б №077471, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за № 330, зазначений факт у відповідності до ст. 35 ГПК носить преюдиціальний характер, оскільки вже являвся предметом розгляду у справі № 9/398-08.

Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1990 року), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України (в редакції1990 року), районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей.

Обставина про правомірність належного користування земельною ділянкою площею 1,5 га, що розташована в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі дамби від санаторію «Жовтень» підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями у справах № 9/398-08, №13/297-08, № 16/040-11, які прийняті судом в якості доказів на підставі статті 35 ГПК України.

Прокурор посилається на те, що відповідно до встановлених обставин, Громадська організація яхт - клуб «Борей»знаходиться на обліку в органах податкової служби з 21.04.1994р. за юридичною адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська, 2.

Однак, незважаючи на факт знаходження у користуванні громадської організації зазначеної в позовній заяві земельної ділянки, починаючи з 1994 року та по теперішній час ГО яхт-клуб «Борей» звітність по платежах за землекористування до органів державної податкової служби не подається, а відповідні платежі до бюджету не сплачуються, що є порушенням норм чинного законодавства, зокрема, приписів статті 96 Земельного кодексу України та, за словами прокурора, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою на підставі статті 141 Земельного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У силу ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача право постійного користування земельною ділянкою розміром 1,5 га в смузі між захисною дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі дамби від санаторію «Жовтень» підтверджується актом на право постійного користування землею серії Б № 077471 виданим Козинською селищною радою народних депутатів у межах своєї компетенції.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; - вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; - припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; - використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; - систематична несплата земельного податку або орендної плати; - набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; - використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно пояснень прокурора, Громадська організація яхт-клуб «Борей» знаходиться на обліку в органах податкової служби з 21.04.1994 року за юридичною адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська, 2. Незважаючи на факт знаходження у користуванні громадської організації спірної земельної ділянки, починаючи з 1994 року та по теперішній час яхт-клубом «Борей» звітність по платежах за землекористування до органів державної податкової служби не подається, а відповідні платежі до бюджету не сплачуються.

Матеріали справи містять лист Державної податкової інспекції в Обухівському районі від 14.06.2011р. № 1734/135/15-04/22, адресований прокурору Обухівського району старшому раднику юстиції Пасіці К.Г., зі змісту якого вбачається, що органом податкової інспекції здійснено розрахунок ставки податку на землю по ГО «Яхт-клуб «Борей», здійсненого на підставі ЗУ «Про плату за землю»та Податкового кодексу України, за період з 1996 року по 2009 рік, який складає 94 416, 72 грн.

Згідно пункту «в» статті 92 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок та орендну плату.

Пунктом «в» статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПКУ )плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень ПКУ з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Відповідно до статті 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПКУ).

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 ПКУ.

Так, відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 ПКУ).

Отже, власники земельних ділянок та землекористувачі обчислюють суму плати за землю з урахуванням даних державного земельного кадастру, який відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПКУ містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Щодо бази оподаткування зазначимо, що відповідно до статті 271 ПКУ базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПКУ, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено, - площа земельних ділянок.

Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (абзац другий статті 289 ПКУ).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це "капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами" (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель")

У відповідності до положень ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель……

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. № 1378-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон № 1378-IV) визначено документацію з оцінки земель. Частиною другою цієї статті встановлено, що дані про нормативу грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вартість земельних ділянок за нормативною грошовою оцінкою відповідно до статті 23 Закону зазначається у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, що видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

З аналізу вищезазначених норм законодавства, вбачається беззаперечний обов'язок юридичної особи по сплаті податку за використання землі у строки та в розмірах встановлених податковим законодавством при цьому наявність чи відсутність грошової оцінки земельної ділянки не є визначальним фактором при розрахунку плати за землю та не звільняє суб'єкта від такого обов'язку, з огляду на диспозитивний характер (за відсутності нормативно грошової оцінки для визначення бази оподаткування використовується площа земельних ділянок) податкових норм, якими регулюється порядок визначення такого розміру.

Таким чином посилання відповідача на протиправність дій Держкомзему у Обухівському районі щодо затвердження розробленої відповідачем технічної документації та внесення необхідних даних до державного земельного кадастру, якими ГО «Яхт-клуб «Борей» позбавлено можливості отримати нормативну грошову оцінку земельної ділянки для подальшого розрахунку та сплати земельного податку, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на законодавчо передбачену можливість розрахунку плати за землю за відсутності нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

З огляду на використання відповідачем земельної ділянки у період починаючи з 1994 року по теперішній час за відсутності належного виконання покладених на відповідача податковим законодавством зобов'язань щодо своєчасного надання звітності по платежам за землекористування до органів державної податкової служби та сплати відповідних платежів за землю до державного бюджету України, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо існування обставин, з якими земельне законодавство пов'язує примусове припинення користування земельної ділянки.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Прокурора Обухівського району Київської області підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2012 року у справі № 4/090-12 скасуванню.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесаульного кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора Обухівського району Київської області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2012 року у справі № 4/090-12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Припинити право користування Громадської організації яхт-клуб «Борей» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 19410930) земельною ділянкою площею 1,5 га, розташованою в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, що знаходиться у смузі між дамбою Конча-Заспа-Плюти і Канівським водосховищем на восьмому кілометрі від санаторію «Жовтень», обмеженою координатами: 1. Х 556560,00 Y 385925,00; 2. Х 556593,28 Y 385986,58; 3. Х 556404,13 Y 386088,80 4. Х 556370,85 Y 386027,22, яке виникло на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б № 077471 виданим Козинською селищною радою народних депутатів.

Стягнути з Громадської організації яхт-клуб «Борей» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 19410930) в дохід державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 1037, 00 грн. (одна тисяча тридцять сім гривень 00 коп.)»

Стягнути з Громадської організації яхт-клуб «Борей» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 19410930) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 536, 50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 4/090-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.