Ухвала

від 26.09.2012 по справі 2а-19343/09/0370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р. Справа № 7579/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Меблі-Вікторія»на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року в справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до закритого акціонерного товариства «Меблі-Вікторія»про стягнення за рахунок активів податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2009 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до закритого акціонерного товариства «Меблі-Вікторія»про стягнення в користь державного бюджету України за рахунок активів податкового боргу в сумі 75 57 грн. 64 коп.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнуто за рахунок активів з закритого акціонерного товариства «Меблі-Вікторія»в дохід державного бюджету України податковий борг в розмірі 75 572 грн. 64 коп.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем надано належні докази на підтвердження факту існування у відповідача заборгованості перед бюджетом, а також здійснено всі заходи спрямовані на досудове врегулювання спору.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем -закритим акціонерним товариством «Меблі-Вікторія», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем пропущено строки звернення до адміністративного суду.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що закрите акціонерне товариство «Меблі-Вікторія»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії № 04592109 від 02 листопада 1994 року. Згідно з довідкою № 6 від 11 січня 1999 року відповідача взято на облік як платник податків Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією.

Відповідно до розрахунку та довідки позивача податковий борг закритого акціонерного товариства «Меблі-Вікторія»перед бюджетом станом на 13 листопада 2009 року складає 75 572 грн. 64 коп.

Вказана сума боргу підтверджується наступними наявними в матеріалах справи доказами: податковими деклараціями з податку на додану вартість № 191405 від 16.01.2009 року, № 6306 від 12.02.2009 року, № 16952 від 17.03.2009 року, № 33293 від 13.04.2009 року, № 59865 від 14.05.2009 року, № 69284 від 11.06.2009 року, № 90003 від 15.07.2009 року, № 112554 від 12.08.2009 року, № 121079 від 11.09.2009 року, № 138327 від 13.10.2009 року; корінцем податкового повідомлення-рішення № 0002431601/0, яке відповідачем не оскаржене та у визначеному законному порядку недійсним не визнане; актами про порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку № 220/15-3/04592109 від 27.01.2009 року та № 1871/15-3/04592109 від 14.05.2009 року; корінцями податкового повідомлення -рішення форми «Ш»№ 0001461503/0 від 27.01.2009 року та № 0005321503/0 від 14.05.2009 року; податковими розрахунками земельного податку № 1585 від 25.01.2008 року, № 66408 від 25.06.2008 року, № 1956 від 27.01.2009 року.

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією здійснено заходи щодо погашення податкового боргу шляхом надіслання першої податкової вимоги № 1/260 від 02 березня 2005 року та другої податкової вимоги № 2/439 від 12 квітня 2005 року, проте заборгованість перед бюджетом відповідачем не погашено, в зв'язку з чим 18.05.2005 року Луцькою ОДПІ прийнято рішення № 39/24 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів в рахунок погашення його податкового боргу.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Виходячи із змісту наведених норм та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції констатує вірність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Покликання апелянта на пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними.

Так, ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги органів державної податкової служби України про стягнення податкового боргу з платників податків повинні пред'являтися протягом одного року з моменту виникнення права на стягнення податкового боргу.

Право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платнику податків. Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платникові податків регулюються пунктом 6.2 статті 6 Закону № 2181. При цьому обставини, з настанням яких податкова вимога вважається надісланою (врученою) особі, визначені підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181 стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Тому процедура фактичного стягнення коштів платника податків має виконуватися з урахуванням строку, передбаченого підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181.

Саме після настання зазначених у підпункті 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 обставин виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу. Відповідно, з цього моменту починається перебіг строку звернення контролюючого органу з відповідним позовом до адміністративного суду.

Із врахуванням фактичних обставин справи, зокрема, дати надіслання податкових вимог, дати прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, моменту виникнення заборгованості у відповідача, дати звернення позивача до суду -суд апеляційної інстанції констатує дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду визначеного ст. 99 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Меблі-Вікторія»залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року в справі № 2а-19343/09/0370 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено -з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 01 жовтня 2012 року