Постанова

від 22.10.2012 по справі 2/5007/685/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 2/5007/685/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача за первісним позовом - Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Житомирської області від 16.08.12 р.

у справі № 2/5007/685/12 (суддя Тимошенко О. М. )

позивач Підприємство Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельфін"

про повернення приміщення

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін"

до Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської РСС

про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Аврамчук В.П. - директор;

відповідача (за первісним позовом) - Мазуренко Т.В. (довіреність б/н від 03.05.2012р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.08.2012 року у справі №2/5007/685/12 в позові Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" про повернення приміщення відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" до Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської РСС про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні майном задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфін" право користування орендованим приміщенням - 3/10 часток нежитлової будівлі загальною площею 122,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Коростень,Базарна площа,15, згідно умов договору оренди приміщення від 04.10.2005 р. Зобов'язано Підприємство Коопзаготпромторг Коростенської райспоживспілки не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Дельфін" у користуванні орендованим приміщенням - 3/10 часток нежитлової будівлі загальною площею 122,3кв.м., що знаходиться за адресою: м.Коростень, Базарна площа,15, шляхом відновлення постачання електроенергії до вказаного приміщення. Присуджено до стягнення з Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської райспоживспілки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" - 1073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач за первісним позовом - Підприємство Коопзаготпромторг Коростенської РССТ звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт заначає, що судом першої інстанції безпідставно зменшено суму заборгованості по орендній платі на суму 1362,81 грн., оскільки вказана сума була сплачена відповідачем за договором оренди від 20.04.2005 року.

При цьому, апелянт вказує, що відповідач не звертався до позивача з вимогою про зарахування зайво сплачених коштів по договору оренди від 20.04.2005 року в рахунок виконання зобов'язань по договору оренди від 04.10.2005 року.

Відтак, загальна сума заборгованості складає 8107,64 грн., що в свою чергу, на думку скаржника, є достатнім для застосування норм ст.782 ЦК України.

Відповідач за первісним позовом - ТзОВ "Дельфін" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2005 між Коопзаготпромторгом Коростенської райспоживспілки (орендодавець/позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (орендар/відповідач за первісним позовом) був укладений договір оренди приміщення №19, відповідно до п.1.1. якого, орендодавець зобов'язувався передати, а орендар, в свою чергу, зобовєязувався прийняти у тимчасове платне користування строком на один рік частину приміщення магазину площею 120 кв.м. за адресою: м.Коростень, вул.Базарна Площа, 15 (далі - договір від 20.04.2005 року, а.с.70).

На виконання умов договору сторонами 20.04.2005 року був підписаний Акт приймання-передачі майна, що передається в оренду (а.с.74).

04 жовтня 2005 року між Коопзаготпромторгом Коростенської райспоживспілки (орендодавець/позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (орендар/відповідач за первісним позовом) був укладений договір оренди приміщення (далі - договір від 04.10.2005 року, а.с.25). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області 04.10.05 та зареєстрований в реєстрі під №7332.

Відповідно до п.п.1.1. договору від 04.10.2005 року, орендодавець зобов'язувався передати орендареві в тимчасове користування 3/10 часток нежитлової будівлі, загальною площею 122,3 м.кв., що знаходиться в м.Коростені Житомирської області по вул.Базарна Площа 15, а орендар, в свою чергу, зобов'язувався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати становить з урахуванням ПДВ 2500,00 грн. за один місяць. Орендна плата за перші два місяця оренди перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця після підписання акту приймання-передачі. Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісяця до 5 числа поточного місяця (п.п. 6.1,6.2 договору оренди від 04.10.2005 року).

Згідно пункту 8 договору від 04.10.2005 року, останній вступає в силу з дня його підписання і діє до 04.10.2010 року.

В подальшому, 19 червня 2007 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди від 04.10.2005 року, за умовами якої розмір орендної плати складає 2500,00 грн. з урахуванням ПДВ та індексу інфляції за попередній місяць (а.с.65).

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки, вищевказана угода не посвідчена нотаріусом у відповідності до вимог ст.793 ЦК України, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що додаткова угода від 19.06.2007 року з огляду на приписи ст.220 ЦК України є нікчемною, а відтак, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін.

Як встановлено судами обох інстанцій, договір від 04.10.2010 року у відповідності до ст.764 ЦК України, був пролонгований на той же строк, тобто до 04.10.2015 року. Крім того, факт продовження дії договору від 04.10.2005 року до 04.10.2015 року, підтверджується також рішенням господарського суду Житомирської області від 01.08.11 у справі №16/5007/92/11 за позовом Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств до ТзОВ "Дельфін" про розірвання договору оренди приміщення від 04.10.2005 року (а.с.40-42).

15 лютого 2012 року позивач (за первісним позовом) надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору на підставі ст.782 ЦК України з вимогою звільнити орендоване приміщення через наявність станом на 15.02.2012 року заборгованості по орендним платежам в розмірі 9687,90 грн. (а.с.21).

Вказане повідомлення отримано відповідачем 29.02.2012 року (а.с.24).

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судами обох інстанцій встановлено, що договірні орендні правовідносини фактично виникли між сторонами з моменту укладання договору оренди від 20.04.2005 року. Вказане підтверджується тим, що договори від 20.04.2005 року та від 04.10.2005 року стосуються одного і того ж приміщення, в зв'язку з чим при укладенні договору від 04.10.2005 року акт прийому передачі не складався, оскільки такий акт був складений 20.04.2005 року (а.с.74).

Як вбачається з первісної позовної заяви, позивач, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, зазначив, що заборгованість відповідача по орендним платежам становить 11839,56 грн.

Згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, за період з 20.04.2005р. по 03.10.2005р., відповідачем було сплачено орендну плату в розмірі 15021,42 грн., тоді як згідно умов договору від 20.04.2005 року необхідно було сплатити 13658,61 грн., тобто переплата по договору від 20.04.2005 року становить 1362,81 грн. (а.с.75-77).

Оскільки предметом оренди обох договорів є одне і те ж майно, в платіжних документах відповідача відсутнє посилання на конкретний договір, інших договірних стосунків між сторонами не встановлено, зайво сплачені кошти, які отримав позивач в період до 04.10.2005 року, останнім повернуті відповідачу не були, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказана переплата повинна бути зарахована як орендна плата за договором від 04.10.2005 року.

Крім того, в розрахунок заборгованості по орендній платі позивачем включена індексація в розмірі 1615,82 грн., нарахована на підставі п.6.4 договору від 04.10.2005 року.

Апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що ця сума не може бути визначена як орендна плата, оскільки нарахування останньої здійснювалось за відсутності умови порушення відповідачем терміну сплати орендних платежів, а угода від 19.06.2007 року, на яку посилається позивач за первісним позовом, як вже зазначалося вище, є нікчемною.

Також апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що до загальної суми заборгованості по орендній платі, позивачем безпідставно включено заборгованість за електроенергію в сумі 1877,72 грн., що згідно ст.782 ЦК України не дає права наймодавцю відмовитись від договору найму за цією підставою, оскільки таке право надає лише наявність заборгованості за користування річчю.

Крім того, позивачем помилково нарахована орендна плата в розмірі 241,94 грн. за період до укладання договору від 04.10.2005 року (з 01.10.2005 року по 03.10.2005 року) та, відповідно, безпідставно включена останнім в заборгованість по орендній платі.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі на момент подачі позову становить 6744,38 грн. (11843,12-1362,81-1877,72-1615,82-241,94), що є менше ніж сума орендних платежів за три місяці (2500,00*3=7500,00) та з огляду на приписи ст.782 ЦК України не може бути підставою для односторонньої відмови від договору.

Щодо посилання позивача на п.9.3 договору від 04.10.2005 року, то слід зауважити, що зазначений пункт передбачає право орендодавця у випадку несплати орендарем орендної плати більше двох місяців ініціювати розірвання договору, а не відмову від нього.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність у позивача за первісним позовом правових підстав для односторонньої відмови від договору, та відповідно, задоволення позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог, відповідно до яких, відповідач просить визнати право ТОВ"Дельфін" на користування орендованим приміщенням - 3/10 часток нежитлової будівлі загальною площею 122,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Коростень, Базарна площа,15, згідно умов договору оренди приміщення від 04.10.2005 року та зобов'язати Підприємство Коопзаготпромторг Коростенської райспоживспілки усунути перешкоди у користуванні вказаним приміщенням шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення щодо забезпечення орендованого приміщення електроенергією, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, відповідно до умов договору від 04.10.2005 року, орендодавець зобов'язувався передати орендареві в тимчасове користування 3/10 часток нежитлової будівлі, загальною площею 122,3 м.кв., що знаходиться в м.Коростені Житомирської області по вул.Базарна Площа 15, а орендар, в свою чергу, зобов'язувався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Згідно пункту 1.3 договору, приміщення надається для використання орендарем для здійснення торгівлі товарами народного споживання.

Орендар зобов'язувався сплачувати за електроенергію, що відповідно тягне за собою обов'язок орендодавця надавати орендарю можливість користування нею (п.2.1 договору від 04.10.2005 року).

Орендодавець, в свою чергу, зобов'язувався не чинити перешкод орендарю в користуванні орендованим майном (п.3.2 договору від 04.10.2005 року).

В той же час, як вбачається, факт відключення електроенергії в орендованому позивачем приміщенні підтверджується наявними в матеріалах справи актами від 03.04.2012р. та від 04.04.2012р. (а.с.45-46).

Крім того, листом №54 від 03.04.2012 року відповідач (за первісним позовом) просив орендодавця відновити електропостачання в орендованому ним приміщенні, оскільки здійснення позивачем підприємницької діяльності передбачає використання електроенергії.

Як встановлено судами обох інстанцій, договір від 04.10.2005 року сторонами не розірваний, в судовому порядку не був визнаний недійсним, на даний час діє, а відтак, у відповідності до вимог ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, посилання відповідача на те, що в орендованому приміщенні відключено електроенергію, як в суді пешої інстанції, так і в апеляційному суді, позивачем (апелянтом) не спростовано і про її відновлення суд не повідомлено.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивач чинить відповідачу перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом відключення електроенергії, що унеможливлює використовувати це майно за призначенням, а відтак, порушене право підлягає захисту шляхом спонукання позивача не чинити такі перешкоди.

Оскільки позивач заперечує право позивача на користування орендованим майном, а відповідач просить визнати за ним це право, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, правомірно задоволив зустрічний позов в цій частині.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

При цьому, посилання скаржника на незаконність оскаржуваного рішення з огляду на неточність фактичної суми заборгованості по орендній платі, а саме, замість заборгованості в розмірі 6744,83 грн., зазначена заборгованість в розмірі 5836,45 грн. не може бути підставою для скасування рішення, оскільки йдеться лише про описку, яка не впливає на суть оскаржуваного рішення.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 16.08.2012 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.