Постанова

від 06.02.2013 по справі 2/5007/685/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 2/5007/685/12 Доповідач - суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств

на рішення господарського суду Житомирської області

від 16.08.2012 року

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року

у справі № 2/5007/685/12

господарського суду Житомирської області

за позовом Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін"

про повернення приміщення

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін"

до Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств

про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні

за участю представників:

позивача (за первісним позовом) - Аврамчука В.П.

відповідача (за первісним позовом) - Мазуренко Т.В.

позивача (за зустрічним позовом) - Мазуренко Т.В.

відповідача (за зустрічним позовом) - Аврамчука В.П.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Підприємство Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" про повернення орендованого за договором оренди від 04.10.2005 року приміщення.

В липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельфін", в свою чергу, звернулось до цього ж суду з зустрічним позовом до Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств про визнання права користування ним орендованим приміщенням за договором від 04.10.2005 року та зобов'язання Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств усунути перешкоди у користуванні приміщенням (припинення постачання електроенергії).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.08.2012 року (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року (судді: Коломис В.В., Огороднік К.М., Тимошенко О.М.), в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфін" право користування орендованим приміщенням - 3/10 часток нежитлової будівлі загальною площею 122,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Коростень, Базарна площа, 15, згідно умов договору оренди приміщення від 04.10.2005 року; зобов'язано Підприємство Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Дельфін" у користуванні орендованим приміщенням, шляхом відновлення постачання електроенергії до вказаного приміщення; стягнуто з Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" - 1073,00 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Підприємство Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення первісних позовних вимог, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 20 квітня 2005 року між Підприємством Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств (надалі - орендодавець, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (надалі - орендар, відповідач за первісним позовом) укладено договір оренди приміщення №19, відповідно до п.1.1. якого, орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування строком на один рік частину приміщення магазину площею 120 кв.м., що розташований за адресою: м. Коростень, вул. Базарна Площа, 15.

Факт передачі приміщення підтверджується Актом приймання-передачі майна від 20.04.2005 року, підписаним сторонами.

04 жовтня 2005 року між тими ж сторонами укладено договір оренди приміщення, за умовами п.1.1. якого орендодавець передав орендареві в тимчасове користування 3/10 часток нежитлової будівлі, загальною площею 122,3 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Базарна Площа 15, а орендар, в свою чергу, зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані. Договір від 04.10.2005 року посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області 04.10.05 року та зареєстрований в реєстрі під №7332.

Приміщення надано для використання орендарем для здійснення торгівлі товарами народного споживання (п.1.3 договору).

Строк дії договору встановлено з дня його підписання та до 04.10.2010 року (п.8 договору).

Розділом 3 договору передбачено обов'язки орендодавця, зокрема, не чинити перешкод орендарю в користуванні майном.

Пунктом 6.2 договору визначено розмір орендної плати за один місяць, яка складає 2500 грн. з урахуванням ПДВ.

19.06.2007 року сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди від 04.10.2005 року відповідно до якої розмір орендної плати складає 2500,00 грн. з урахуванням ПДВ та індексу інфляції за попередній місяць.

У надісланому позивачем на адресу відповідача листі № 15 від 15.02.2012 року Підприємство Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств повідомило ТОВ "Дельфін" про відмову від договору на підставі ст. 782 ЦК України в зв'язку з наявністю станом на 15.02.2012 року заборгованості по орендним платежам в розмірі 9687,90 грн. та з вимогою звільнення орендованого приміщення, яке отримано відповідачем 29.02.2012 року.

Первісні позовні вимоги мотивовані порушенням ТОВ "Дельфін" умов договору оренди від 04.10.2005 року, а саме: несплатою орендних платежів в повному обсязі, не поверненням орендованого приміщення після отримання відмови від договору. При цьому, позивач послався на положення ст. 782 ЦК України, відповідно до якої він має право відмовитись від договору та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд та п.9.3 договору, яким передбачено право орендодавця на розірвання договору оренди з його ініціативи, якщо орендар не сплачує орендну плату більше двох місяців.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Дельфін" до Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств про визнання права користування майном обґрунтовані продовженням сторонами строку дії договору до 04.10.2015 року. Крім цього, ТОВ "Дельфін" просило зобов'язати відповідача за зустрічним позовом усунути перешкоди у користуванні майном через відключення останнім електроенергії в приміщенні.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 759 ЦК України передбачає, що, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, приймаючи рішення у даній справі про задоволення зустрічних позовних вимог, встановив факт неналежного виконання Підприємством Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств своїх зобов'язань перед ТОВ "Дельфін" щодо не вчинення перешкод орендарю в користуванні орендованим майном, передбаченим п. 3.2. договору.

При цьому, господарські суди послались на наявні в матеріалах справи акти від 03.04.2012 року і 04.04.2012 року про відключення електроенергії в орендованому приміщенні та лист ТОВ "Дельфін" від 03.04.2012 року № 54 про відновлення електропостачання, зазначивши, що відповідачем за зустрічним позовом даних фактів не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вирішуючи даний спір, господарські суди попередніх інстанцій зазначили про продовження сторонами договору до 04.10.2015 року, пославшись, при цьому, на рішення господарського суду Житомирської області від 01.08.2011 року по справі № 16/5007/92/11 за позовом Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств до ТОВ "Дельфін" про розірвання договору оренди приміщення від 04.10.2005 року, яким підтверджено факт пролонгації дії договору. Факт продовження дії договору також не заперечується сторонами.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки спірний договір є чинним, недійсним в судовому порядку не визнано, сторонами не розірвано, а тому, є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, вірно виходив з їх необґрунтованості та недоведеності позивачем.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі та наявні в матеріалах справи платіжні доручення за період з 20.04.2005 року по 03.10.2005 року, господарські суди прийшли до правильного висновку про наявність переплати за договором оренди від 20.04.2005 року в розмірі 1 362,81 грн.

При цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами правильно зазначено про можливість зарахування даної переплати в рахунок орендної плати за договором від 04.10.2005 року, оскільки господарські відносини між сторонами почались 20.04.2005 року (договір оренди від 20.04.2005р.), предмет обох договорів від 20.04.2005 та від 04.10.2005 ідентичний, а акт приймання-передачі при укладені спірного договору взагалі не складався, через наявність акту приймання-передачі від 20.04.2005 року.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За умовами ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню у випадку його укладання строком на три і більше роки.

Виходячи з вищевикладених норм, господарські суди, підставно зазначили про нікчемність укладеної сторонами 19.06.2007 року угоди, яка не посвідчена нотаріусом, а тому не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін.

Відтак, висновок судів про неможливість включення суми в розмірі 1615,82 грн., нарахованої позивачем як індексація, в розрахунок заборгованості по орендній платі та визначення її як орендної плати, оскільки її нарахування відбулось при відсутності порушення орендарем п.6.4 Договору, ґрунтується на вимогах закону.

Також, судами попередніх інстанцій вірно вказано на безпідставність включення позивачем до загальної суми боргу суми заборгованості за електроенергію в розмірі 1877,72 грн. та нарахованої орендної плати в розмірі 241,94 грн. з 01.10.2005 року по 03.10.2005 року.

Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій правильно зазначили щодо права орендодавця ініціювати розірвання договору оренди при несплаті орендарем орендної плати більше двох місяців саме в судовому порядку (п.9.3 договору), а тому твердження позивача щодо відмови в односторонньому порядку від договору на підставі п.9.3. є необґрунтованими.

З огляду на викладене, враховуючи продовження сторонами строку дії спірного договору та наявність ознак складу цивільного правопорушення в діях відповідача за зустрічним позовом щодо відключення електроенергії в орендованому приміщенні, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість зустрічних позовних вимог та, відповідно, про їх задоволення.

За вказаних обставин, відповідають вимогам закону висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в задоволенні первісного позову, оскільки заборгованість ТОВ "Дельфін" на момент звернення з позовною заявою до суду складала 6744,38 грн.(тобто менше ніж 3 місяці).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи касаційної скарги стосовно безпідставно зменшеної судами попередніх інстанцій суми заборгованості по орендним платежам не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Інші доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому є безпідставними.

В зв'язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняті рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства Коопзаготпромторг Коростенської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року у справі № 2/5007/685/12 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко