Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а-2388/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 64733/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Макарика В.Я., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни , -

ВСТАНОВИВ

08 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в межах шестимісячного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він є особою, якій відповідно до цього Закону надано статус дитини війни. Згідно зі статтею 6 цього Закону йому має виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у вказаний період виплачувалось не в повному обсязі.

Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2010 року позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії у розмірі нижчому ніж 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу за період з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року включно підвищення до пенсії відповідно до положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову скасувати, відмовивши в задоволенні позову.

Покликання маються на те, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України. Крім того апелянт зазначає, що ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону. Отже до перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.

Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення її без змін; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим така не задовольняється.

Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області залишити без задоволення, постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2010 року у справі № 2-а-2388/10/1910 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.Я. Макарик

В.В. Святецький