Рішення

від 18.10.2012 по справі 14/77/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2012 р. Справа 14/77/2012/5003

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" (21018, м. Вінниця, вул. В.Стуса, 3/1)

до : дочірнього підприємства "Монтажне управління №9 колективного підприємства "АСЕМ" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, 9)

про стягнення 5957,52 грн. заборгованості,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники :

позивача: Пашковський М.І., довіреність №б/н від 20.08.2012, паспорт серії АА 998620 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.08.1999 року; Пашковський Є.І. довіреність № б/н від 20.08.2012 року, паспорт серії МЕ 442983 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 27.05.2004 року.

відповідача : не з"явився,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Монтажне управління №9 колективного підприємства "АСЕМ" 5957,52 грн. за порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 1-К від 16.05.2011 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10 серпня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/77/2012/5003. Також, ухвалою суду від 10.08.2012р. відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалами суду від 22.08.2012р. та від 02.10.2012р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням останнім витребовуваних документів.

На визначену дату (18.10.2012р.) в судове засідання з"явилися представники позивача, які підтримали позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений ухвалою суду від 02.10.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №2103621793714 від 12.10.2012р., підписаного представником останнього 10.10.2012р.

Слід зазначити, що уся поштова кореспонденція відповідачу надсилалась за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідною довідкою з ЄДРЮОФОП №14516137 від 21.08.2012р. (а.с. 128-131).

Окрім того, про час та місце судового засідання, яке мало відбутись 18.10.2012 року відповідач дочірнє підприємство "Монтажне управління №9 колективного підприємства "АСЕМ" повідомлялося телефонограмою від 17.10.2012р., яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.05.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" та дочірнім підприємством "Монтажне управління №9 колективного підприємства "АСЕМ" укладено договір купівлі-продажу №1-К (а.с.10-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець продає, а покупець приймає у свою власність товар: кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію, виходячи із загальної вартості всіх поставлених (проданих) партій (замовлень) товару відповідно до рахунків та накладних, які є невід"ємною частиною договору, а також при вимозі покупця специфікації. Перелік товару може надаватись в договорі або в накладних, або в письмових замовленнях.

Згідно із п. 3.1 Договору покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця, грошову суму у розмірі 100% від суми кожної партії, на протязі п"яти календарних днів з моменту отримання товару, перелік якого вказаний в рахунку фактурі, накладних або специфікації.

Відповідно до п. 3.4 Договору покупець вважається таким, що виконав зобов'язання по оплаті за поставлений товар, з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору №1-К від 16.05.2011р. позивач виконав належним чином, відвантаживши у період з 19.07.2011р. по 02.09.2011р. відповідачу відповідно до видаткових накладних (а.с.12-18) продукцію на загальну суму 5464 грн. 40 коп. При цьому позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5139 грн. 86 коп. основного боргу. Тому суд, приймаючи рішення, виходить саме із заявленої останнім суми заборгованості, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстав для виходу за межі позовних вимог немає. Відтак суд розглядає позов в межах заявлених останнім вимог.

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача, Пташка С.В., на видаткових накладних, яка отримала товар на підставі довіреностей котрі наявні в матеріалах справи.

В зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків позивач 04.07.2012р. звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за поставлену продукцію (а.с. 20-21), факт надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення та поштовою квитанцією (а.с. 19). Однак відповіді від відповідача на вказану вимогу позивачем отримано не було.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 5139 грн. 86 коп. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 649 грн. 73 коп. пені, 126 грн. 73 коп. - 3% річних та 41 грн. 20 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення передачі або прострочення оплати товару, встановлюється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого або неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Досліджуючи надані позивачем розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд встановив наявність помилок під час їх обрахунку в зазначенні періоду нарахування, а тому не бере їх до уваги, оскільки суми у них не відповідають дійсності та є завищеними.

Відтак, здійснюючи обрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат за допомогою програми "Ліга Закон", суд встановив наявність у відповідача заборгованості по пені в сумі 336 грн. 13 коп., 3% ріних в розмірі 112 грн. 80 коп. та інфляційних втрат в розмірі 25 грн. 70 коп., розміри яких в сукупності є меншими ніж заявлені позивачем.

Решта позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по пені, 3% річним та інфляційним втратам свого підтвердження не знайшла, відтак наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Разом з тим, при розгляді справи судом з"ясовано, що при зверненні до суду позивачем платіжним дорученням №533 від 23.07.2012 р. зайво сплачено 43 грн. 50 коп. судового збору, а тому судовий збір у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Монтажне управління №9 колективного підприємства "АСЕМ" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, 9, код ЄДРПОУ 32278752) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" (21018, м. Вінниця, вул. В.Стуса, 3/1, код ЄДРПОУ 23107953) 5139 грн. 86 коп. основного боргу, 336 грн. 13 коп. пені, 112 грн. 80 коп.- 3% річних, 25 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 1516 грн. 83 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" (21018, м. Вінниця, вул. В.Стуса, 3/1, код ЄДРПОУ 23107953) судовий збір в розмірі 43 грн. 50 коп., перерахований платіжним дорученням №533 від 23.07.2012 року.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" (21018, м. Вінниця, вул. В.Стуса, 3/1, код ЄДРПОУ 23107953) судового збору в розмірі 43 грн. 50 коп., перерахованого платіжним дорученням №533 від 23.07.2012 року.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 23 жовтня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, 9)