Рішення

від 12.07.2012 по справі 5011-72/5867-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/5867-2012 12.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілапром"

до Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"

про стягнення 48 570,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Занько М.М.

від відповідача: Колісник О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілапром" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" про стягнення 48 570,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув сплачених коштів на виконання умов договору купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р., а придбаний товар у власність позивача не передав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, пояснивши, що підписаним актом приймання-передачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілапром" підтвердило факт дійсності Договору № 1 в частині придбання рухомого майна. Крім того, укладеною угодою про розірвання договору купівлі-продажу № 1 від 27.08.2004 р. сторони дійшли згоди, що не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками. Також відповідач зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників позивача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 15.06.2012 р. судом оголошувалась перерва до 03.07.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

02.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про вихід за межі позовних вимог.

02.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення проти застосування строків позовної давності, в якому зазначає, що у відповідності з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність для позивача за пред'явленою вимогою починається з 15.03.2011 р. -з дня введення ліквідаційної процедури та дня призначення ліквідатором Занька М.М.

03.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення про застосування строків спеціальної позовної давності, оскільки перерахування коштів відбувалося 14.09.2004 р., під час дії ч. 4 ст. 258 ЦК України, яка передбачала позовну давність у десять років до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, тому строк пред'явлення вимог позивача по застосуванню наслідків нікчемного договору на момент набрання чинності цим законом не сплив і закінчується 14.09.2014 р.

03.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав додаткові пояснення , в яких зазначив, що підписавши акт приймання-передачі позивач підтвердив факт дійсності договору №1 в частині придбання рухомого майна, згідно із переліком визначеного у додатках до договору №1.

У судовому засіданні 03.07.2012 р. судом оголошувалась перерва до 12.07.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

12.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про застосування двосторонньої реституції та зобов'язати позивача повернути в натурі отримане від відповідача майно за договором купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р.

Суд відмовив у задоволенні поданого відповідачем клопотання.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.07.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" в особі філії - Смілянське відділення № 3276 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смілапром" укладено договір купівлі-продажу №1, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов'язується передати у власність позивачеві, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити нежитлові виробничі приміщення та обладнання, що перелічені в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

07.06.2011р. Відкрите акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України", зміну якого зареєстровано державним реєстратором Печерської державної адміністрації від 07.06.2012р.

Відповідно до п.1.2. договору майно належить відповідачу на праві власності згідно акту прийому передачі № б/н від 06.07.2001р. та свідоцтва про власність № 2654 від 05.07.2001р., посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Галиною Володимирівною і передано відповідачу та рахується на його балансі.

Судом встановлено, що позивач протягом 2004 р. перерахував відповідачеві 48 570,00 грн. по договору №1 від 27.08.2004 р., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

Однак, укладений між сторонами договір купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р. не був нотаріально посвідченим, не зареєстрованим в державному реєстрі правочинів та бюро технічної інвентаризації.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілапром" зазначає, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р. є нікчемним відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України, а перераховані кошти в розмірі 48 570,00 грн. згідно договору є безпідставно отриманими.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 1 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р. не був нотаріально посвідченим, не зареєстрованим в державному реєстрі правочинів та бюро технічної інвентаризації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р. є нікчемним.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом 2004 р. перерахував відповідачеві кошти розмірі 48 570,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Листом №507 від 06.01.2012 р. ліквідатор позивача звернувся до філії Смілянського відділення Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" з вимогою повернути зайво сплачені кошти в сумі 47 600,00 грн.

Філія Смілянського відділення Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" надало відповідь, що на зазначену суму позивачу було передано у власність обладнання.

26.01.2012 р. ліквідатор позивача направив відповідачу претензію про повернення безпідставно перерахованих коштів у розмірі 48 570,00 грн., однак відповідач надав аналогічну відповідь та безпідставно отриманих коштів станом на день розгляду справи не повернув.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з моменту відправлення відповіді позивачу, тобто з 02.02.2012 р.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р.) позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Таким чином, позивачем не пропущено строків позовної давності.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Нікчемність дії договору купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р. і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти позивачем перераховувались відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №1 від 27.08.2004 р., який, в свою чергу, припинив дію.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 48 570,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілапром" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код 00032129) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілапром" (20721, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Балаклея, вул. Філатова, буд. 7, код 3271 54 87) 48 570 (сорок вісім тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення: 16.07.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.