Постанова

від 17.10.2012 по справі 4/27-433

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа № 4/27-433

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

за участю представників:

від позивача -не з'явився;

від відповідача -ОСОБА_2 - представник;

від органу виконання судових рішень - Киричук Я.Я., Степанишин А.Б. -представники.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за вих. № 5519 від 07.09.12 Відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.07.12

за скаргою боржника Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Шумськ, Тернопільська область

на дії Відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області, м. Шумськ, Тернопільська область

у справі № 4/27-433

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.», м. Запоріжжя

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Шумськ, Тернопільської області

про стягнення 96 706 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.07.12 у справі № 4/27-433 (суддя Бурда Н.М.) визнано неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області щодо передачі на реалізацію майна, що належить Фізичній особі -підприємцеві ОСОБА_6, в іншій частині скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду відділ державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 б/н від 08.06.12.

Скаржник зазначає про те, що задоволивши скаргу боржника частково, суд першої інстанції не врахував наступне, а саме:

- факт прийняття Тернопільським окружним адміністративним судом ухвали у справі № 2-а/1970/1872/12 від 11.05.12, якою відхилено позов ОСОБА_6 та дії ВДВС Шумського РУЮ щодо арешту, оцінки та передачі на реалізацію майна ОСОБА_6 визнано правомірними;

- обставин справи щодо дотримання державним виконавцем порядку черговості звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно боржника, боржником не подано доказів наявності у нього іншого майна, на яке за законом можна звернути стягнення для погашення заборгованості за виконавчими документами, а також обставин справи, що державним виконавцем зверталось стягнення на кошти та рухоме майно боржника, а у зв'язку із його недостатністю на нерухоме майно -нежилі господарські приміщення за місцем здійснення боржником підприємницької діяльності;

- факт присутності боржника під час здійснення опису й арешту майна, відсутність зауважень до складання державним виконавцем акта опису й арешту майна;

- факт наявності у ФО-підприємця ОСОБА_6 за зведеним виконавчим провадженням загального боргу в розмірі 315 961,63 грн., у тому числі на користь держави та Пенсійного фонду України, а також інших стягувачів.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.12 строк розгляду апеляційної скарги було продовжено і відповідно відкладено на клопотання відповідача.

У судовому засіданні присутні представники учасників судового процесу навели свої доводи та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 17.10.12 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 26.07.12 у справі № 4/27-433 відсутні, виходячи з наступного:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.04.10, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.07, позов задоволено, стягнуто з підприємця ОСОБА_6 на користь ТОВ «Крок Г.Т.»96 706 грн. 60 коп. боргу, 967 грн. 06 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення господарського суду 25.05.10 видано наказ.

Підприємець ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на дії ВДВС Шумського РУЮ, а саме просить суд визнати протиправними наступні дії ВДВС: - щодо опису і арешту майна, що належить ОСОБА_6, зокрема нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1; - щодо передачі на реалізацію майна, що належить ОСОБА_6, виключити з акту опису й арешту майна нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1; заборонити ВДВС Шумського РУЮ вчиняти дії, пов'язані із реалізацією арештованого майна, а зокрема нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявленого скаржник посилається на порушення державним виконавцем п.п 2.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.99 № 74/5, ст.ст. 7, 27, 50 Закону України «Про виконавче провадження»при здійсненні опису та арешту майна.

Як вбачаться з матеріалів справи, державним виконавцем ВДВС Шумського РУЮ було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 4/27-433 від 18.05.10 про стягнення суми боргу в розмірі 97 909,66 грн., якою також було накладено арешт на все майно боржника у межах суми стягнення (Т. ІІ а.с. 53).

В ході проведення виконавчих дій 25.10.11 державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт (Т. ІІ а.с. 57). Актом опису й арешту від 25.10.11 державним виконавцем було описано та арештовано майно, яке належить боржникові, в тому числі нерухоме майно:

- склад-магазин -каркасний металевий павільйон заводського виготовлення, збірно-розбірної конструкції розмірами 14.20*12.35, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- каркасна металева будівля складу (виробничого приміщення), площею 333 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- каркасна металева будівля складу (виробничого приміщення) з піднавісом, площею 331,23 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_4.

Загальна вартість описаного та арештованого майна була визначена в розмірі 183 400 грн.

07.11.11 державним виконавцем було винесено постанову про призначення експертів для оцінки нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1.

01.12.11 на адресу ВДВС Шумського РУЮ надійшли звіти про незалежну оцінку індивідуально визначеного майна ПП ОСОБА_6 - будівлі складу (виробниче приміщення) та складу-магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, проведену суб'єктом оціночної діяльності -ПП «Ізяслав-експерт». Згідно експертних висновків, арештоване майно оцінено у 61 380 грн.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі по тексту - Закон) (в редакції, яка діяла на момент складення акту опису та арешту майна) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ст. 52 Закону).

Відповідно до ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ст. 58 Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна , транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У противагу цьому, державний виконавець самостійно визначив у складі описаного та арештованого майна згідно акту від 25.10.11 і вартість нерухомого майна, що є порушенням наведеної норми закону.

Відповідно до п. 2.2.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту, від 15.12.99, № 74/5, копія постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста та суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в 3-денний строк з дня її винесення надсилається сторонам. Заявлений сторонами відвід експерту або спеціалісту вирішується в порядку, передбаченому статтею 17 Закону.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем (ч. 3 ст. 58 Закону).

Подані державним виконавцем копії журналів реєстрації вихідної кореспонденції не підтверджують факту належного ознайомлення боржника як з постановою про призначення у виконавчому провадженні суб'єкта оціночної діяльності, так і з результатами оцінки арештованого майна, оскільки в цих документах не зазначено адреси боржника, за якою надсилалася така кореспонденція, також не подано доказів того, що така кореспонденція надсилалася на його адресу саме рекомендованими листами. Наявність підпису із зазначенням прізвища ОСОБА_6 безпосередньо та звіту про оцінку майна не є ознакою виконання ВДВС приписів ч. 3 ст. 58 Закону.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Тернопільської області від 01.08.11 у справі № 15/34/5022-668/2011 було визнано дійсним договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 19.12.2000 р., визнано за ФО-підприємцем ОСОБА_6 право власності на магазин-склад «Будматеріали», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 6 796 кв.м і складається з адміністративного будинку складу будматеріалів площею 175,37 кв.м; виробничого приміщення переробки вторинної сировини площею 342,24 кв.м; виробничого приміщення площею 332,45 кв.м, що передані на виконання умов договору купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 19.12.2000 р.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(у редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно з пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 (у редакції на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Господарський суд Тернопільської області 22.02.12 у справі № 15/34/5022-668/2011 виніс додаткове рішення, яким вніс доповнення в п. 3 резолютивної частини рішення від 01.08.11, зазначивши адреси нежитлових приміщень, на які було визнано за ФО-підприємцем ОСОБА_6 право власності відповідно до рішення від 01.08.11 та виклав п. 3 резолютивної частини рішення в наступні редакції: «визнати за ФО-підприємцем ОСОБА_6 право власності на магазин-склад «Будматеріали», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 6 796 кв.м і складається з адміністративного будинку складу будматеріалів площею 175,37 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; виробничого приміщення переробки вторинної сировини площею 342,24 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; виробничого приміщення площею 332,45 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що передані на виконання умов договору купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України від 19.12.2000 р.

Як вбачається з витягу про державну реєстрацію КП «Шумське БТІ» право власності за ОСОБА_6 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано 27.02.12 на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.11 у справі № 15/34/5022-668/2011 (додаткове рішення від 22.02.12).

Таким чином, право власності боржника на нерухоме майно, яке було описано та арештовано державним виконавцем, про що складено акт опису та арешту майна від 25.10.11, визначення його вартості та передача на реалізацію належним чином оформлено не було, відповідний запис до органу, що проводить державну реєстрацію та облік нерухомого майна про належність такого майна боржнику на праві власності не подавався, відомості про перебування такого майна під арештом не отримані, що виключало можливість проведення державним виконавцем дій щодо визначення вартості та оцінки цього майна та передачі його на реалізацію. Ці обставини встановлено судом апеляційної інстанції в порядку ст. 99, ч. 2 ст. 101 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи допущені державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій по примусовому виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 18.05.11 № 4/27-433 порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», скарга боржника про визнання неправомірними дій ДВС Шумського РУЮ щодо передачі на реалізацію майна, що належить ФО-підприємцеві ОСОБА_6, підлягає задоволенню.

Враховуючи положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»від 26.12.03 № 14, в якій зазначено, що оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз'яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність залишення без розгляду скарги боржника про виключення з акту опису та арешту майна нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 та заборони вчиняти дії, пов'язані з реалізацією цього арештованого майна. Відповідно до цього, висновки місцевого господарського суду про залишення інших вимог заяви відповідача у справі без розгляду є цілком правомірним і останнім не оскаржувались.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо дотримання державним виконавцем порядку черговості звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно боржника, наявності у ФО-підприємця ОСОБА_6 за зведеним виконавчим провадженням загального боргу в розмірі 315 961,63 грн., не спростовує висновків суду першої інстанції щодо допущених державних виконавцем порушень вимог Закону при передачі арештованого майна - нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1, на реалізацію.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення помилково навів положення Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, яка втратила чинність на час проведення виконавчих дій, які останній просить суд визнати неправомірними. Проте, дана обставина не вплинула на правомірність винесення оскаржуваної ухвали суду.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, прийшла до висновку про відповідність ухвали Тернопільської області від 26.07.12 у справі № 4/27-433 дійсним обставинам справи, діючому законодавству, та відсутність підстав для скасування такої.

Відтак, враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.07.12 у справі № 4/27-433 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд ухвали суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22.10.12.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.