Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-752/10/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-752/10/1770

18 вересня 2012 року 18год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Тарновецький Я.М.,

представники відповідача: Красько Г.Г., Коїш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Белсім-Електро" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белсім-Електро» (далі - позивач, ТОВ «Белсім-Електро») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі - відповідач, ДПІ у м.Рівне), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010р. №0004082342/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 698752,50грн. (у т.ч.: 465835,00грн. - за основним платежем, 232917,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 19.02.2010р. №0004072342/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 203961,00грн. (у т.ч.: 135974,00грн. - за основним платежем, 67987,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

У зв'язку з реорганізацією податкового органу під час розгляду справи судом було допущено заміну відповідача, ДПІ у м.Рівне, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив, що валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Рівне-Метал», ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» та ПП «Юнісеф» було сформовано позивачем з дотриманням вимог податкового законодавства. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про нікчемність правочинів ТОВ «Белсім-Електро» з вказаними контрагентами не ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського і податкового обліку, а лише на власній оцінці посадових осіб податкового органу господарських операцій з огляду на матеріали кримінальних справ. Проте, відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вказав, що суми валових витрат і податкового кредиту підтверджені відповідними первинними документами. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам чинного законодавства та видані особами, зареєстрованими як платники ПДВ. Господарські зобов'язання між позивачем та ТОВ «Рівне-Метал», ТОВ «Будівельно-сервісна компанія», ПП «Юнісеф» не визнавалися судом недійсними. Товари, придбані ТОВ «Белсім-Електро» у вказаних контрагентів, були використані у власній господарській діяльності підприємства. Крім того, в акті перевірки не викладено чітко зміст порушень, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку, не наведено бухгалтерських проведень. Зауважив, що під час перевірки податковим органом безпідставно не було взято до уваги договори позички транспортних засобів, валові витрати перевірялися вибірково, а тому не було враховано інші документи, які підтверджують понесені позивачем витрати. Відтак, податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають до скасування. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представники податкового органу в обґрунтування письмових заперечень суду пояснили, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні. Плановою перевіркою було встановлено, що ТОВ «Белсім-Електро», в порушення пп.4.1.2, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.4.9 п.5.4 п.5.9, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР, занижено податок на прибуток всього в сумі 465835,00грн., в т.ч.: ІVкв. 2007р. - 56381,00грн., 2008р. - 390626,00грн., Ікв.2009р. - 18828,00грн. Крім того, в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 135974,00грн. в тому числі: завищено значення ряд.26 за грудень 2007р. у розмірі 1972,00грн. та занижено: січень 2008р. - у розмірі 30105.00грн., лютий 2008р. - у розмірі 13667,00грн., березень 2008р. - у розмірі 78855,00грн., травень 2008р. - у розмірі 12867,00грн., серпень 2008р. - у розмірі 480,00грн. Так, під час перевірки було виявлено списання по бухгалтерському обліку вартості матеріалів на створення основних фондів, які не були скориговані в дод.К1.1 декларації з податку на прибуток, зокрема: у IVкв. 2007р. - 47783,00грн., у ІІкв. - 468,00грн., у IVкв. 2008р. - 71827,00грн. Також ТОВ «Белсім-Електро» не проводилося коригування в дод.К1.1 декларації з податку не прибуток підприємств по списанню 50% вартості пально-мастильних матеріалів на легковий автотранспорт, зокрема: у IVкв. 2007р. - на 6031,00грн., у Шкв. 2008р. - на 7371,00грн., у ІІкв. 2008р. - на 10435,00грн., у ІІІкв. 2008р. - на 5748,00грн., у IVкв. 2008р. - на 7553,00грн., у Ікв. 2009р. - на 5334,00грн. Позивачем також не включено до складу інших доходів суми нарахованих банківських відсотків на залишок коштів на рахунку та суми отриманої дотації (субсидії) з фонду обов'язкового державного соціального страхування у наступних періодах: IVкв. 2007р. - 1938,00грн., Ікв. 2008р. - 2389,00грн., ІІкв. 2008р. - 2482,00грн., ІІІкв. 2008р. - 5635,00грн. У декларації з податку на прибуток за 2008р. до складу інших доходів включено суму 17744,00грн., у т.ч.: за IVкв.2008р. - 14545,00грн., відповідно до даних перевірки сума інших доходів становить за IVкв.2008р. становить 4040,00грн. Отже, встановлено заниження інших доходів в сумі 1939,00грн., у тому числі: занижено інші доходи у IVкв.2007р. на 1938,00грн., у Ікв. 2008р. на 2389,00грн., у ІІкв. 2008р. на 2482,00грн., у ІІІкв. 2008р. на 5635,00грн. та завищено інші доходи у IVкв.2008р. на 10505,00грн. Також встановлено, що підприємством було включено до складу валових витрат віднесені витрати, не підтверджені документами та не використані в господарській діяльності в сумі 1698849,00грн., у тому числі: IVкв. 2007р. - 169770,00грн., Ікв. 2008р.- 982332,00грн., ІІкв. 2008р. - 176029,00грн., ІІІкв. 2008р. -300739,00грн., Ікв. 2009р. - 69979,00грн. ТОВ «Белсім-Електро» включено до складу валових витрат суми, які не підтверджені документально, на суму 979597,00грн., зокрема: у IVкв. 2007р. - 69508,00грн., у Ікв. 2008р.- 449555,00грн., у ІІкв. 2008р. - 93546,00грн., у ІІІкв. 2008р. - 297009,00грн., у Ікв. 2009р. - 69979,00грн. Зокрема, перевіркою встановлено, що позивачем було проведено взаєморозрахунки з ТОВ «Рівне-Метал», ТОВ «Будівельно-сервісна компанія», ПП «Юнісеф» за угодами, які мають ознаки нікчемних, як такі, що спрямовані на отримання податкової вигоди у вигляді сформованих валових витрат та податкового кредиту. При визначенні інших витрат встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції по придбанню товарів, робіт, послуг підзвітними особами та витрати на відрядження. Було встановлено завищення інших витрат на суму 23633,00грн., у тому числі: у IVкв. 2007р. - на 19903,00грн., у ІІІкв. 2008р. - на 3730,00грн. Підприємством включено до складу інших витрат суми, які не підтверджені документально у розмірі 21255,00грн., зокрема: IVкв. 2007р. - 17525,00грн., ІІІкв. 2008р. - 3730,00грн. Також перевіркою встановлено віднесення ТОВ «Белсім-Електро» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не пов'язаної з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності (за операціями з ТОВ «Рівне-Метал», ТОВ «Будівельно-сервісна компанія», ПП «Юнісеф») у розмірі 135974,00грн., у тому числі за: грудень 2007р. - 1972,00грн., січень 2008р. - 28133,00грн., лютий 2008р. - 13667,00грн., березень 2008р. - 78855,00грн., травень 2008р. - 12867,00грн., серпень 2008р. - 480,00грн. Зазначені порушення знайшли відображення в акті перевірки, були встановлені на підставі аналізу даних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а відтак донарахування платнику оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування відповідних штрафних санкцій є обґрунтованим та правомірним. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне з 04.08.2009р. по 17.08.2009р. проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Белсім-Електро» (код 34388125) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р., за наслідками якої складено акт від 20.08.2009р. №1084/23-400/34388125.

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем:

- пп.4.1.2, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.4.9 п.5.4 п.5.9, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 465835,00грн., в т.ч.: ІVкв. 2007р. - 56381,00грн., 2008р. - 390626,00грн., Ікв.2009р. - 18828,00грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 135974,00грн. в тому числі: завищено значення ряд.26 за грудень 2007р. у розмірі 1972,00грн. та занижено: січень 2008р. - у розмірі 30105.00грн., лютий 2008р. - у розмірі 13667,00грн., березень 2008р. - у розмірі 78855,00грн., травень 2008р. - у розмірі 12867,00грн., серпень 2008р. - у розмірі 480,00грн.

На підставі акта перевірки від 20.08.2009р. №1084/23-400/34388125 ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.09.2009р. №0004082342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 698752,50грн. (у т.ч.: 465835,00грн. - за основним платежем, 232917,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 07.09.2009р. №0004072342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 203961,00грн. (у т.ч.: 135974,00грн. - за основним платежем, 67987,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ «Белсім-Електро» в адміністративному порядку, рішеннями ДПІ у м.Рівне від 30.09.2009р. №43015/25-09, ДПА в Рівненській області від 03.12.2009р. №22658/25-16/230 та ДПА України від 12.02.2010р. №1370/6/25-0115 скарги позивача залишені без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у м.Рівне приймалися відповідно податкові повідомлення-рішення від 01.10.2009р. №0004082342/1 та №0004072342/1, від 15.12.2009р. №0004082342/2 та №0004072342/2, від 19.02.2010р. №0004082342/3 та №0004072342/3 про визначення відповідно податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 698752,50грн. (у т.ч.: 465835,00грн. - за основним платежем, 232917,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 07.09.2009р. №0004072342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 203961,00грн. (у т.ч.: 135974,00грн. - за основним платежем, 67987,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

З акта перевірки вбачається, що донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 135974,00грн. було здійснено податковим органом у зв'язку з висновками про нікчемність правочинів на підставі аналізу господарських операцій з наступними контрагентами:

- ТОВ «Рівне-Метал» - донараховано 77117,00грн.;

- ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» - донараховано 58377,00грн.;

- ТОВ ПП «Юнісеф» - донараховано 480,00грн.

З акта перевірки вбачається, що донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 465835,00грн. було здійснено податковим органом наступним чином:

- 100334,00грн. - на підставі аналізу господарських операцій з ТОВ «Рівне-Метал»;

- 600,00грн. - на підставі аналізу господарських операцій з ПП «Юнісеф»;

- 72972,00грн. - на підставі аналізу господарських операцій з ТОВ «Будівельно-сервісна компанія»;

- 250808,00грн. - у зв'язку з висновками про завищення позивачем валових витрат - включення до їх складу сум, які не підтверджені документально (всього у сумі 979597,00грн.);

- 41121,00грн. - у зв'язку з висновкам про заниження позивачем валового доходу, а саме внаслідок: списання по бухгалтерському обліку вартості матеріалів на створення основних фондів, які не були скориговані в дод.К1.1 декларації з податку на прибуток підприємств (всього в сумі 120078,00грн.), непроведення коригування в дод.К1.1 декларації з податку на прибуток підприємств списання 50% вартості паливно-мастильних матеріалів на легковий автотранспорт (всього в сумі 42472,00грн.), невключення до складу інших доходів сум нарахованих банківських відсотків на залишок коштів на рахунку «719» та суми отриманої дотації (субсидії) з фонду обов'язкового державного соціального страхування на рахунку «718» (всього в сумі 12444,00грн.); при цьому податковим органом враховано завищення позивачем показника валового доходу (інші доходи) на суму 10505,00грн.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.4, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 08.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №334/94-ВР), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Вказаною нормою Закону визначено перелік доходів, що включаються до складу валового доходу підприємства.

Відповідно до п.5.1.ст.5 Закону №334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміють - суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР).

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до складу валових витрат, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають місту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту та суми понесених витрат для включення їх до складу валових витрат мають бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). При цьому, факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у суб'єкта господарювання первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а відповідно до п.2.15 та п.2.16 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Статтею 2 Закону №996-XIV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Як встановлено в ході судового розгляду, ТОВ «Белсім-Електро» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради - свідоцтво про державну реєстрацію АОО №813534 від 04.05.2006р. запис №16081020000003491. Підприємство перебуває на обліку у податковому органі з 06.05.2006р., є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом від 15.08.2007р. №100058908.

03.12.2007р. між ТОВ «Белсім-Електро» (Замовник) та ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» (Підрядник) укладено договір виконання електромонтажних робіт №19/12, предметом якого є опоряджувальні роботи по офісним приміщенням ТОВ «Белсім-Електро» на вул.Біла, 53в.

Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року (форми №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року (форми №КБ-3) ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» були виконані підрядні роботи на суму 11830,80грн. (у т.ч. ПДВ 1971,80грн.). За вказаною господарською операцією ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» було виписано податкову накладну від 24.12.2007р. №24/12-1 на суму 11830,80грн., у т.ч. ПДВ 1971,80грн.

Розрахунки з субпідрядником ТОВ «Белсім-Електро» здійснені у повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 24.12.2007р. №1004 на суму 11830,80грн.

Крім того, 17.12.2007р. між ТОВ «Белсім-Електро» (Підрядник) та ТОВ «Мерефянська скляна компанія» (Замовник) було укладено договір на виконання електромонтажних робіт №БЕ-17/12-01, предметом якого є послуги з проведення електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Для виконання окремих робіт за вказаним договором ТОВ «Белсім-Електро» було залучено субпідрядника ТОВ «Будівельно-сервісна компанія».

Так, 13.03.2008р. між ТОВ «Белсім-Електро» (Підрядник) та ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №БЕ4/03, предметом якого є виконання електромонтажних робіт по силовому електрообладнанні цеху виробництва склотари ТОВ «Мерефянська скляна компанія».

Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року (форми №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2008 року (форми №КБ-3) ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» були виконані підрядні роботи на суму 338432,40грн. (у т.ч. ПДВ 56405,40грн.). За вказаною господарською операцією ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» було виписано податкову накладну від 26.03.2008р. №26/03-1 на суму 338432,40грн., у т.ч. ПДВ 56405,40грн.

Розрахунки з субпідрядником ТОВ «Белсім-Електро» здійснені у повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 26.03.2008р. №237 на суму 324895,10грн. та шляхом зарахування зустрічних вимог за надані послуги генпідряду 4% згідно з договором субпідряду №БЕ4/03 від 13.03.2008р. на суму 13537,30грн.

Суми витрат на підставі вищевказаних актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт та податкових накладних включено позивачем до складу валових витрат за IV кв. 2007р. (9859,00грн.) та Ікв. 2008р. (282027,00грн.), а суми податку на додану вартість - до податкового кредиту за грудень 2007р. (1971,80грн.) та березень 2008р. (56405,40грн).

Зазначені вище документи є первинними, відповідають вимогам ст.9 Закону №996-XIV, та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Податкові накладні, виписані для позивача ТОВ «Будівельно-сервісна компанія», складені відповідно до вимог п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою на момент вчинення господарських операцій як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є відомості з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1400/18695).

Крім того, проведення ТОВ «Белсім-Електро» електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно з договором генерального підряду від 17.12.2007р. №БЕ-17/12-01 для ТОВ «Мерефянська скляна компанія» підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року (форми №КБ-2в, актами приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів, переданих для цільового використання без передачі прав власності, на виконання будівельно-монтажних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року (форми №КБ-2в).

При цьому, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи ТОВ «Мерефянська скляна компанія» були надані ТОВ «Белсім-Електро» за ціною, вищою від ціни придбання таких робіт позивачем у ТОВ «Будівельно-сервісна компанія».

Таким чином, залучення ТОВ «Белсім-Електро» як субпідрядника ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» під час проведення електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт для ТОВ «Мерефянська скляна компанія» було господарською необхідністю для позивача, спрямованою на виконання господарських зобов'язань перед останнім та на отримання прибутків.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що господарські операції ТОВ «Белсім-Електро» з ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» мали реальний характер, понесені витрати на придбання робіт в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» було зареєстроване як юридична особа та платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Також не беруться до уваги судом і посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань, а також відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням. Крім того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагента, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції.

Статтями 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а також нормами Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Таким чином, дії ТОВ «Белсім-Електро» як платника податку свідчать у даному випадку про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» базуються на інформації Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області (лист від 04.06.2009р. №20/6-2896) про порушення кримінальної справи за фактом вчинення фіктивного підприємництва ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України

Разом з тим, вказаний вище лист, як і наявність кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва, не є достатніми і незаперечними доказами фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. Вироку суду, винесеного за наслідками судового розгляду вказаної кримінальної справи, податковим органом на момент розгляду даної адміністративної справи суду не надано.

Також суд критично оцінює висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Белсім-Електро» з ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Разом з тим, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача

За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані ТОВ «Белсім-Електро» на підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, та до складу валових витрат сум понесених витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням власної господарської діяльності.

Таким чином, відповідачем безпідставно донараховано позивачу податкові зобов'язання та застосовано штрафні санкції за наслідком аналізу господарських операцій з ТОВ «Будівельно-сервісна компанія», а саме:

- з податку на прибуток в сумі 91215,00грн., з них: 72972,00грн. - за основним платежем, 18243,00грн. - за штрафними санкціями;

- з податку на додану вартість в сумі 87565,50грн., з них: 58377,00грн. - за основним платежем, 29188,50грн. - за штрафними санкціями.

Відтак, адміністративний позов ТОВ «Белсім-Електро» у вказаній частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Для дослідження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Рівне-Метал» позивачем до перевірки та суду було надано:

- видаткові накладні від 17.12.2007р. №121703 на суму 84600,00грн. (у т.ч. ПДВ 14100,00грн.), від 15.01.2008р. №011501 на суму 84200,00грн. (у т.ч. ПДВ 14033,33грн.), від 31.01.2008р. №13102 на суму 46000,00грн. (у т.ч. ПДВ 7666,67грн.), від 31.01.2008р. №13103 на суму 36000,00грн. (у т.ч. ПДВ на суму 6000,00грн.), від 29.02.2008р. №022902 на суму 38000,00грн. (у т.ч. 6333,33грн.), від 29.02.2008р. №22903 на суму 58000,00грн. (у т.ч. ПДВ 9666,67грн.), від 18.03.2008р. №31803 на суму 38700,00грн. (у т.ч. ПДВ 6450,00грн.), від 30.04.2008р. №43001 на суму 16000,00грн. (у т.ч. ПДВ 2666,67грн.), від 30.04.2008р. №43002 на суму 61200,00грн. (у т.ч. ПДВ 10200,00грн.), від 30.05.2008р. №489 на суму 18900,00грн. (у т.ч. ПДВ 3150,00грн.);

- податкові накладні від 17.12.2007р. №121703 на суму 84600,00грн. (у т.ч. ПДВ 14100,00грн.), від 15.01.2008р. №011501 на суму 84200,00грн. (у т.ч. ПДВ 14033,33грн.), від 31.01.2008р. №13102 на суму 46000,00грн. (у т.ч. ПДВ 7666,67грн.), від 31.01.2008р. №13103 на суму 36000,00грн. (у т.ч. ПДВ на суму 6000,00грн.), від 29.02.2008р. №022902 на суму 38000,00грн. (у т.ч. 6333,33грн.), від 29.02.2008р. №22903 на суму 58000,00грн. (у т.ч. ПДВ 9666,67грн.), від 18.03.2008р. №31803 на суму 38700,00грн. (у т.ч. ПДВ 6450,00грн.), від 30.04.2008р. №43001 на суму 16000,00грн. (у т.ч. ПДВ 2666,67грн.), від 30.04.2008р. №43002 на суму 61200,00грн. (у т.ч. ПДВ 10200,00грн.);

- платіжні доручення від 14.12.2007р. №974 на суму 84600,00грн., від 09.01.2008р. №16 на суму 84200,00грн., від 17.01.2008р. №42 на суму 46000,00грн., від 30.01.2008р. №86 на суму 36000,00грн., від 12.02.2008р. №109 на суму 58000,00грн., від 28.02.2008р. №162 на суму 38000,00грн., від 11.03.2008р. №201 на суму 38700,00грн., від 16.04.2008р. №312 на суму 61200,00грн., від 25.04.2008р. №344 на суму 16000,00грн., від 30.05.2008р. №429 на суму 18900,00грн.

Згідно з вказаними документами ТОВ «Белсім-Електро» придбало у ТОВ «Рівне-Метал» електроматеріали на суму 481600,00грн.

Сума витрат на підставі вищевказаних видаткових та податкових накладних включено позивачем до складу валових витрат за IVкв. 2007р. (70500,00грн.), за Ікв.2008р. (250750,00грн.), за ІІкв. 2008р (80083,33грн.), а сума податку на додану вартість - до податкового кредиту за січень 2008р. (28133,33грн.), за лютий 2008р. (13666,67грн.), за березень 2008р. (22450,00грн.), за травень 2008р. (12866,67грн.).

Для дослідження факту здійснення господарських операцій з ПП «Юнісеф» позивачем до перевірки та суду було суду надано:

- акт про виконання послуг за липень 2008 року на суму 2880,00грн. (у т.ч. ПДВ 480,00грн.);

- рахунок-фактуру від 07.04.2008р. №0704-2 на суму 2880,00грн. (у т.ч. ПДВ 480,00грн.);

- податкову накладну від 08.04.2008р. №58.1 на суму 2880,00грн. (у т.ч. ПДВ 480,00грн.);

- платіжне доручення від 08.04.2008р. №273 на суму 2880,00грн.

Згідно з вказаними документами ТОВ «Белсім-Електро» отримало від ПП «Юнісеф» послуги автомобіля КАМАЗ на суму 2880,00грн. (у т.ч. ПДВ 480,00грн.).

Сума витрат на підставі вищевказаних акту про виконання послуг та податкової накладної включено позивачем до складу валових витрат за IІкв. 2008р. (2400,00грн.), а сума податку на додану вартість - до податкового кредиту за серпень 2008р. (480,00грн.).

Норми, якими у перевіреному періоді було врегульовано порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту, було викладено судом вище.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. провадження у даній справі було зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України у зв'язку з неможливістю подальшого розгляду адміністративної справи до набрання законної сили рішення у справі №1-183/10 (№1-475/11), що розглядається в порядку кримінального судочинства про обвинувачення групи осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 КК України, по факту фіктивного підприємництва ТОВ «Рівне-Метал».

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2012р. провадження по справі було поновлено, оскільки відпали обставини, що зумовили його зупинку.

На запит Рівненського окружного адміністративного суду Рівненським міським судом Рівненської області було надано вирок вказаного суду від 01.03.2012р. у кримінальній справі №1-475/11, яким визнано винними у створенні для здійснення фіктивної підприємницької діяльності підприємств - ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ПП «Компанія «Лора», ТОВ «Рівне-Метал», ПП «Саргон-Інструмент», та засуджено до різних видів покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 за ч.ч.2,3 ст.27, ч.ч.2,3 ст.28, ч.2 ст.205; ч.ч.2,3 ст.27, ч.ч.2, 3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи було долучено вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 25-26.05.2010р. у кримінальній справі №1-386/10, яким визнано винними у створенні для здійснення фіктивної підприємницької діяльності підприємств - ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Юнісеф», ПП «ТЕК Транс Експо Регіон», та засуджено до різних видів покарання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.200, ч.2 ст.358, ч.2 ст.366 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.156 КАС України, суд зупиняє провадження по справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Приписи вказаної статті кореспондуються з вимогами ч.4 ст.72 КАС України, згідно з якими вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вироків Рівненського міського суду Рівненської області від 01.03.2012р. у справі №1-475/11 та від 25-26.05.2010р. у справі №1-386/10, судом було встановлено, що підприємницька діяльність ТОВ «Рівне-Метал» та ПП «Юнісеф» мала фіктивний характер.

При цьому Рівненським міським судом під час розгляду вказаних кримінальних справ було встановлено, що ТОВ «Рівне-Метал» та ПП «Юнісеф» не мали реальної можливості виконання зобов'язань з урахуванням часу, значного обсягу господарських операцій, відсутністю необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність можливостей виконання господарських зобов'язань.

Вироки у кримінальних справах є належними та допустимими доказами згідно зі ст.ст.70-72 КАС України, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобов'язань з боку посадових осіб ТОВ «Рівне-Метал» та ПП «Юнісеф».

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що правочини, вчинені між ТОВ «Белсім-Електро» і ТОВ «Рівне-Метал» та ТОВ «Белсім-Електро» і ПП «Юнісеф» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Відповідно до ст.9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно з ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Враховуючи відсутність у правочинів, вчинених між ТОВ «Белсім-Електро» і ТОВ «Рівне-Метал» та ТОВ «Белсім-Електро» і ПП «Юнісеф», спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в них, суд погоджується з твердженнями податкового органу щодо вчинення цих правочинів з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованих ТОВ «Белсім-Електро» валових витрат та податкового кредиту, а також наступного отримання бюджетного відшкодування. За таких обставин, вказані правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують існуючий у державі публічний порядок та спрямовані на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на прибуток та отримання з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з твердженнями посадових осіб податкового органу, що правочини між ТОВ «Белсім-Електро» і ТОВ «Рівне-Метал» та ТОВ «Белсім-Електро» і ПП «Юнісеф» в силу ст.ст.215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків усні угоди, укладені між ТОВ «Белсім-Електро» і ТОВ «Рівне-Метал» та між ТОВ «Белсім-Електро» і ПП «Юнісеф» не створюють в силу своєї нікчемності, тому виписані на їх виконання видаткові та податкові накладні та складений акт виконання послуг не можуть братися до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Згідно зі ст.4 Закону N996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, господарська операція, яка не відбулася, не може бути об'єктом оподаткування.

Враховуючи відсутність будь-яких документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне здійснення позивачем з вищевказаними контрагентами операцій з отримання-передачі товару (робіт, послуг), суд прийшов до висновку про відсутність змін у структурі активів і зобов'язань та власному капіталі позивача, тобто відсутність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Сама по собі наявність податкових та видаткових накладних без підтвердження реальності господарських операцій свідчить про ухилення від оподаткування та безпідставне формування податкового кредиту.

За таких обставин, суд погоджується з твердженнями посадових осіб відповідача про те, що податковий кредит в сумі 77597,00грн. (77117,00грн. - за господарськими операціями з ТОВ «Рівне-Метал», 480,00грн. - за господарськими операціями з ПП «Юнісеф») та валові витрати в сумі 100934,00грн. (10334,00грн. - за господарськими операціями з ТОВ «Рівне-Метал», 600,00грн. - за господарськими операціями з ПП «Юнісеф») сформовано ТОВ «Белсім-Електро» з порушенням відповідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР.

Відтак, донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 116395,50грн. (з них: 77597,00грн. - за основним платежем, 38798,50грн. - за штрафними санкціями) та з податку на прибуток в сумі 227251,00грн. (з них: 100934,00грн. - за основним платежем, 25383,50грн. - за штрафними санкціями) є правомірним, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення у вказаній частині до скасування не підлягають.

Що стосується донарахування ТОВ «Белсім-Електро» податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 250808,00грн. - у зв'язку з висновками про завищення позивачем валових витрат - включення до їх складу сум, які не підтверджені документально (всього у сумі 979597,00грн.), в сумі 41121,00грн. - у зв'язку з висновкам про заниження позивачем валового доходу, а саме внаслідок: списання по бухгалтерському обліку вартості матеріалів на створення основних фондів, які не були скориговані в дод.К1.1 декларації з податку на прибуток підприємств (всього в сумі 120078,00грн.), непроведення коригування в дод.К1.1 декларації з податку на прибуток підприємств списання 50% вартості паливно-мастильних матеріалів на легковий автотранспорт (всього в сумі 42472,00грн.), невключення до складу інших доходів сум нарахованих банківських відсотків на залишок коштів на рахунку «719» та суми отриманої дотації (субсидії) з фонду обов'язкового державного соціального страхування на рахунку «718» (всього в сумі 12444,00грн.), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень передбачені розд.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984).

Зокрема, згідно з вимогами вказаного розділу Порядку №984, перевіряючі повинні зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, необхідно зазначити перелік цих документів. У разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадові (службовій) особі органу державної податкової служби, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Всупереч вказаним вимогам, відповідачем у акті перевірки від 20.08.2009р. №1084/23-400/34388125 зміст порушень викладено не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та які підтверджують наявність порушень.

Так, зі змісту вказаного акта перевірки та доданих до нього додатків не можливо встановити, яким чином податковий орган прийшов до висновку про завищення ТОВ «Белсім-Електро» валових витрат в сумі 979597,00грн. у зв'язку з відсутністю їх документального підтвердження. Аналіз видів таких завищених витрат у розрізі конкретних періодів відсутній. Факту щодо складання акта, що засвідчує факт відмови посадових осіб позивача надати копії документів у акті перевірки не зафіксовано, переліку відсутніх первинних документів у ньому теж не зазначено.

Також з акта перевірки позивача та доданих до нього додатків не вбачається, на підставі аналізу яких первинних документів відповідач прийшов до висновку про заниження валового доходу в сумі 41121,00грн. внаслідок списання по бухгалтерському обліку вартості матеріалів на створення основних фондів, які не були скориговані в дод.К1.1 декларації з податку на прибуток підприємств (всього в сумі 120078,00грн.), непроведення коригування в дод.К1.1 декларації з податку на прибуток підприємств списання 50% вартості паливно-мастильних матеріалів на легковий автотранспорт (всього в сумі 42472,00грн.) та невключення до складу інших доходів сум нарахованих банківських відсотків на залишок коштів на рахунку «719» та суми отриманої дотації (субсидії) з фонду обов'язкового державного соціального страхування на рахунку «718» (всього в сумі 12444,00грн.).

Дослідження в судовому засіданні долучених до матеріалів справи додатків К1.1 до декларації з податку на прибуток та витягів з головної книги підприємства без з'ясування обставин щодо придбання та використання основних фондів (із зазначенням конкретних одиниць фондів та періодів їх придбання), щодо списання 50% вартості паливно-мастильних матеріалів (із зазначенням конкретних транспортних засобів та періодів списання) та щодо отримання дотацій (із зазначенням виду таких дотацій, конкретних сум, а також періодів їх отримання) не дає можливості встановити наявність чи відсутність вищевказаних порушень.

Тобто, акт перевірки, на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, як джерело доказової бази при виявленні порушення вимог податкового та іншого законодавства, був складений з ігноруванням наявних у позивача первинних документів, що фіксують здійснені ним господарські операції, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів. Пояснень з посиланням на первинні документи позивача з приводу вищевказаних обставин представниками відповідача в судовому засіданні теж надано не було.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами законність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 364911,25грн. (з них: 291929,00грн. - за основним платежем, 72982,25грн. - за штрафними санкціями), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010р. №0004082342/3 у вказаній частині є протиправним та підлягає до скасування.

Таким чином, у порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.02.2010р. №0004082342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 572435,00грн. (у т.ч.: 364901,00грн. - за основним платежем, 207534,00грн. - за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 19.02.2010р. №0004072342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 87565,50грн. (у т.ч.: 58377,00грн. - за основним платежем, 29188,50грн. - за штрафними санкціями), тому вказані податкові повідомлення-рішення у цій частині підлягають до скасування, а адміністративний позов - до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 19.02.2010р. №0004082342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 572435,00грн. (364901,00грн. - за основним платежем, 207534,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 19.02.2010р. №0004072342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 87565,50грн. (58377,00грн. - за основним платежем, 29188,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белсім -Електро" 2,49грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.