Рішення

від 18.10.2012 по справі 5011-72/11400-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/11400-2012 18.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВТРАНС"

про стягнення 294 453,34 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Лагутін Д.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВТРАНС" (далі-відповідач) про стягнення 241 233,00 грн. в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем суми коштів в розмірі 241 233,00 грн. в якості відшкодування на користь ТОВ «АТБ-Маркет», в результаті чого у останнього виникло право вимоги до відповідача в порядку регресу, оскільки завдана шкода спричинена неправомірними діями працівника відповідача. Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі -2835,33 грн., інфляційних збитків у сумі -1688,63 грн., пеню у розмірі -14 546,68 грн. та неодержаних доходів (упущеної вигоди) у сумі -34 150,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

20.08.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти на рахунках відповідача та майно, яке належить ТОВ «Давтранс».

Розглянувши подану позивачем заяву, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак позивач не навів жодних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на зазначену у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адресу (станом на 05.09.2012р.): 02183, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 3-Б, проте конверти до суду повернулись, з відміткою - «неповна адреса».

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.10.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор" та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»(далі -замовник) укладено договір №28283 про надання послуг по транспортному обслуговуванню, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується надавати замовнику послуги по транспортному обслуговуванню -перевезенні вантажів і/або організація перевезення вантажів автотранспортом на території України, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати належним чином надані послуги в строки і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.10. договору позивач зобов'язаний забезпечити повну цілісність і збереженість вантажу з моменту завантаження і до моменту його розвантаження в кінцевому пункті маршрута.

Згідно п. 4.1.3. договору позивач зобов'язаний забезпечити збереженість вантажу, наданого для перевезення, з моменту приймання вантажу в пункті завантаження і до моменту видачі вантажу в пункті розвантаження; позивач несе відповідальність за втрату, недостачу або пошкодження, яке відбулось протягом вищезазначеного періоду часу, в розмірі дійсно вартості вантажу, вказаної в товаросупроводжувальній документації, і зобов'язаний відшкодувати в повному об'ємі понесені замовником збитки і оплатити штрафні санкції на умовах, вказаних в законодавстві України і в даному договорі.

Відповідно до п. 4.1.16.3. договору позивач зобов'язаний повністю компенсувати замовнику вартість втраченого або пошкодженого товару (в майбутньому сума цієї компенсації може бути стягнута позивачем з винної третьої особи в порядку регресу).

Як встановлено судом, 15.08.2011 р. отримавши заявку 3-ої особи на доставку вантажу позивач здійснив завантаження автомобіля «IVECO», державний номер АС 7956 АО, що належав ФОП Чернову М.М., під керуванням ФОП Бондаренко та Плужнікова С.В. на підставі договору оренди від 08.06.2011 р.

У зазначений автомобіль було завантажено: - креветки 50/70 вартістю 182 352,00 грн.; - філе пангасіуса вартістю 58 881,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 3190537 від 15.08.2011 р.

Зазначений товар був належної якості, що підтверджується супровідними документами: ветеринарними свідоцтвами, сертифікатом відповідності та експертними висновками (копії в матеріалах справи).

Судом встановлено, що 15.08.2011 р. на 17 км. автошляху ПСО м. Києва на території Бориспільського району Київської обл. сталась дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП) за участю автомобіля «DAF», державний номер АІ 2740 ВЕ, під керуванням Філатова В.В. та автомобіля «IVECO», державний номер АС 7956 АО, під керуванням Плужнікова С.В.

На момент ДТП автомобіль «DAF», державний номер АІ 2740 ВЕ, належав Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАВТРАНС», водієм якого був Філатов В.В., останній на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Згідно довідки слідчого відділення Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області від 18.08.2011 р. №4661, внаслідок ДТП автомобілі «DAF», державний номер АІ 2740 ВЕ та «IVECO», державний номер АС 7956 АО отримали механічні пошкодження та були знищені разом з вантажем внаслідок загорання.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2011 року у справі № 3-3989/11 винним у скоєнні ДТП, що сталось 15.08.2011 року близько 21-30 години на 17 км. автошляху ПСО м. Києва на території Бориспільського району Київської області визнано Філатова В.В. При цьому, зазначеною постановою встановлено, що Філатов В.В. працює водієм у ТОВ «Давтранс», а вантаж, що знаходився у вище зазначених транспортних засобах знищено внаслідок загоряння.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які встановлені постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2011 року у справі № 3-3989/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вартість знищеного товару в ДТП становить 241 233,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 31900537 від 15.08.2011 р.

Таким чином, позивач завдав майнової шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»на суму 241 233,00 грн., яка згідно п. 4.1.16.3 договору підлягає відшкодуванню позивачем.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу в регресному порядку суми коштів сплачених ним в якості відшкодування на користь ТОВ «АТБ-Маркет»в розмірі 241 233,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 53 220,34 грн. упущеної вигоди у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках позивача, що позбавляло його можливості здійснювати господарську діяльність.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

29.08.2011 р. між позивачем та замовником укладено угоду про розстрочку відшкодування збитків.

На виконання своїх зобов'язань та укладеної угоди позивачем було повністю сплачено вартість знищеного товару на користь замовника на загальну суму 241 233,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копії у матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1. ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктами 1,2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, оскільки позивачем було відшкодовано шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»на суму 241 233,00 грн., завдану працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАВТРАНС»під час виконання своїх трудових відносин, у позивача, в розумінні ст. 1191 ЦК України, виникло право вимоги в порядку регресу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАВТРАНС».

20.12.2011 р. на адресу відповідача було направлено претензію, щодо досудового врегулювання спору, яка отримана ним 28.12.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких умов, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача виплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу виник саме з 28.12.2011 р. та починаючи з 04.01.2012 р. відбулось порушення відповідачем свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів розгляду регресної вимоги позивача та перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 241 233,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 241 233,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 34 150,00 грн. упущеної вигоди, суд відзначає наступне.

Частиною 1,2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Однак, в обґрунтування завданих відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди в 34 150,00 грн. позивачем не надано суду належних доказів понесення таких збитків у заявлених розмірах.

При цьому, неналежне виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тягне за собою санкції до особи, яка прострочила виконання такого зобов'язання.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що останній не вірно визначив момент початку прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання.

Провівши розрахунок, судом визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі -2835,33 грн., інфляційних збитків у сумі -241,63 грн., за період з 04.01.2012 р. до 20.06.2012 р.

Щодо вимог позивача про стягнення 14 546,68 грн. пені, суд зазначає наступне.

Законами України "Про страхування" та "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено, розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Стр. 2

Наведене випливає з вимог ст.547 та п.І ч.2 ст.55І ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) між сторонами у справі не вчинявся, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 14 546,68 грн. пені.

Такої позиції притримується і Верховний суд України в постанові від 26.09.2012 р. у справі № 4/17-3520-2011.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 135,00 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір»позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 5 889,07 грн., однак сплатив -6 024,07 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВТРАНС" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ -35012439) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор" (49000, м. Дніпропетровськ, Житломасив Тополя-2, буд. 22, корп. 4, кв. 22, код ЄДРПОУ -24999089) 241 233 (двісті сорок одну тисячу двісті тридцять три) грн. 00 коп. в порядку регресу, 2 835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 33 коп. - 3% річних, 241 (двісті сорок одна) грн. 23 коп. - інфляційних збитків та 4 886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 19 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор" (49000, м. Дніпропетровськ, Житломасив Тополя-2, буд. 22, корп. 4, кв. 22, код ЄДРПОУ -24999089) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 135 (сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.10.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.