Постанова

від 07.05.2013 по справі 5011-72/11400-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2013 р. Справа№ 5011-72/11400-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Книшенко Е.М. - представник, дов. б/н від 29.03.2013;

від відповідача: Черешнюк О.Р. - представник, дов. б/н від 18.03.2013;

від третьої особи: Сорокіна Н.А. - представник, дов. № 30/04/13 від 30.04.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Давтранс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012

у справі № 5011-72/11400-2012 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Давтранс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

про стягнення 294 453,34 грн.

На підставі ст.ст. 27, 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.04.2013 та залучено до участі у справі № 5011-72/11400-2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, а у судових засіданнях 15.04.2013 та 29.04.3013 оголошувались перерви до 29.04.2013 та 07.05.2013, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у справі № 5011-72/11400-2012 позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 241 233,00 грн. в порядку регресу, 2 835,33 грн. 3% річних, 241,23 грн. інфляційних збитків, 4 886,19 грн. судового збору; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що оскільки позивачем було відшкодовано шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", завдану працівником відповідача під час виконання своїх трудових відносин, у позивача в розумінні ст.1191 ЦК України, виникло право вимоги у порядку регресу до відповідача; в розумінні ст.530 ЦК України обов'язок відповідача виплатити суму відшкодування у порядку регресу виник саме з 28.12.2011 та, починаючи з 04.01.2012 відбулося порушення відповідачем свого зобов'язання; в обґрунтування завданих відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди позивачем не надано суду належних доказів понесення таких збитків у заявлених розмірах.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 у справі № 5011-72/11400-2012 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що оскільки згідно з товарно-транспортною накладною № 3190537 від 15.08.2011 перевізником є Фізична особа - підприємець Чернов Микола Миколайович, то відповідно до п. 16.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні останньому й повинні пред'являтись претензії; довіреності про передачу права на пред'явлення претензії позивачу немає, також відсутній договір між позивачем та ТОВ "АТБ-маркет".

На думку скаржника, оскільки позивачем не надано акту, з якого вбачалася б дійсна сума втраченого товару, наявність пошкодження, то ним порушено вимоги п.15.3 згаданого Положення та не підтверджено суму збитків, а відсутність дорожнього листа вантажного автомобіля свідчить про порушення позивачем правил перевезення вантажу.

Як зазначає скаржник, на накладній № 3190537, доданій до товарно-транспортної накладної, зазначена дата - 16.08.2011, проте 16.08.2011 автомобіль вже був знищений; також на даній накладній відсутній підпис водія, який перевозив товар, тому є підстави для сумніву в правомірності та повноті складання даного документу.

Скаржник посилається на невстановлення судом факту перебування водія Філатова В.В. у трудових відносинах з відповідачем; не досліджено факту наявності чи відсутності страхування товару при перевезенні.

Як стверджує скаржник, відповідач не був належним чином повідомлений про порушення провадження у даній справі і про дати судових засідань; суд не з'ясував повну адресу відповідача та не направив йому повторної повістки.

У письмових пояснення від 01.04.2013 та від 29.04.2013 скаржник посилається на відсутність замовлення, передбаченого пп.3.1 п.3 договору від 15.08.2011 № 150805, укладеного між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Бондаренком Сергієм Миколайовичем, зазначення різних даних щодо ваги, найменування вантажу, найменування тари у накладних, різних д.н.з. автомобіля у товарно-транспортній накладній та в постанові Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2011 у справі № 3-3989/11; на думку скаржника, мають місце ознаки підробки даних у товарно-транспортній накладній; також скаржник посилається на нікчемність договору оренди автомобіля, у зв'язку з непосвідченням нотаріально згідно з ст.799 ЦК України; на відсутність доказів списання та зарахування коштів; те, що зазначені у накладних пункти навантаження та розвантаження не співпадають, зміст та оформлення поданих у якості доказів замовлень на перевезення позивачем та третьою особою, не відповідають вимогам та формі, які мають бути дотримані відповідно до умов договору від 01.11.2010 № 28283 (п.1.8); у протоколі ДАІ від 29.09.2011 (а.с.38) не зазначено д.н.з. автомобіля "Івеко", тобто автомобіль не ідентифіковано.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що чинне законодавство не містить обмежень щодо вибору позивачем пособу захисту свого порушеного права, а в силу ст.1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується саме особою, яка її завдала; оскільки товар разом з транспортним засобом були знищені внаслідок згоряння, а водій Плужник С.В. був доставлений до лікарні з тілесними пошкодженнями, де лікувався тривалий час, акт про втрату вантажу між перевізником та вантажоодержувачем не складався, тому що це неможливо було зробити внаслідок зазначених об'єктивних обставин.

У письмових поясненнях та додаткових поясненнях третя особа просить оскаржуване рішення залишити без змін та посилається, зокрема, на невірне тлумачення відповідачем п.п.16.4, 16.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки і вантажовідправником і вантажоодержувачем в даному випадку одноособово виступає ТОВ "АТБ-маркет", що робить неможливим передачу права на пред'явлення відповідних претензій; частину продукції, яка залишилася після ДТП згідно з накладною № 3190537, було доставлено вантажоодержувачу у непридатному стані, що виявилося під час перевірки у момент приймання; оскільки внаслідок ДТП було порушено необхідний температурний режим, що унеможливило її подальше вживання та реалізацію; жодних страхових відшкодувань відносно пошкодженого вантажу ТОВ "АТБ-маркет" не одержувало.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 5011-72/11400-2012 позивачем та третьою особою надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, письмових пояснень, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 241 233,00 грн. вартості пошкодженого товару, 2 835,33 грн. 3% річних, 1 688,63 грн. інфляційних втрат, 14 546,68 грн. пені, 34 150,00 грн. упущеної вигоди, судового збору, на підставі ч.1 ст.1166 ЦК, ч.1 ст.1172 ч.ч.1, 2 ст.1187, ч.1 ст.1191 України.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2010 між позивачем та третьою особою укладено договір № 28283 про надання послуг по транспортному обслуговуванню, згідно з п.2 якого позивач, за договором виконавець, зобов'язався надавати третій особі, за договором замовнику, послуги по транспортному обслуговуванню - перевезенню вантажів та/або організації перевезення вантажів автотранспортом на території України, а третя особа зобов'язалась приймати й оплачувати належним чином надані послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

В п.3 договору № 28283 зазначено, що конкретний перелік послуг та інформація про них вказуються в заявці, підписаній обома сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із заявкою від 15.08.2011 сторонами погоджено надання позивачем третій особі послуг по перевезенню вантажів - заморожених продуктів, в автомобілі Івеко АС7956АО фургон (Реф) -20С, водій Плужник.

Зазначену заявку позивачем прийнято на підставі заявки від 13.08.2011, погодженої із Фізичною особою - підприємцем Бондаренком Сергієм Миколайовичем.

Із Фізичною особою - підприємцем Бондаренком Сергієм Миколайовичем позивачем укладено договір № 150805 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів від 15.08.2011, згідно з п.1.2 якого позивач, за договором експедитор, доручає, а Фізична особа - підприємець Бондаренко Сергій Миколайович, зобов'язується виконувати роботи та надавати передбачені цим договором послуги по виконанню перевезень вантажів по території України.

Вищезазначений автомобіль марки Івеко державний номерний знак АС7956АО перебував у користуванні Суб'єкта підприємницької діяльності Бондаренка Сергія Миколайовича на підставі укладеного ним договору оренди автомобіля від 08.06.2011 із Фізичною особою - підприємцем Черновим Миколою Миколайовичем.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 3190537 від 15.08.2011, третьою особою, яка є вантажовідправником, завантажено в автомобіль ІвекоАС7956АО вантаж - продукти харчування глибокого замороження, а перевізник, водій-експедитор розписався про його прийняття до перевезення. Як вбачається із зазначеної товарно-транспортної накладної, вантажоодержувачем є інший структурний підрозділ третьої особи, розташований у м. Києві, з вантажем слідують документи - 3190537.

Згідно із довідкою слідчого СВ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області від 17.08.2011 № 4667 15.08.2011 сталось ДТП за участю автомобілів "ДАФ" н.з.А12740ВЕ з напівпричепом "Бурх" н.з.А14430ХТ під керуванням Філатова В.В, та Івеко д.н.АС7956АО під керуванням водія Плужника С.В., внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та були знищені разом з вантажем внаслідок згоряння.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 30.09.2011 у справі № 3-3989/11 встановлено, що водій Філатов В.В. 15.08.2011 порушив п.2.3 б).101,12.1 ПДР України, в результаті ДТП автомобілі "ДАФ" д.н.з. АІ27 40ВЕ та "Івеко" д.н.з. ВС 79 56 АО та напівпричепи отримали механічні пошкодження та були знищені разом з вантажем, внаслідок загоряння, водій Плужник С.В. отримав легкі тілесні ушкодження та постановлено визнати Філатова В.В. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

У зазначеній постанові вказано, що Філатов В.В. працює в ТОВ "Давтранс" водієм.

Третьою особою було пред'явлено позивачу вимогу від 26.08.2011 за № 2608 про відшкодування збитків у розмірі 241 233,00 грн., згідно з видатковою накладною № 3190537, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 15.08.2011з автомобілем Івеко державний номер АС 79-56 АО, внаслідок чого більша частина продукції, що знаходилась в автомобілі згоріла, а та частина, що залишилась, стала непридатною для споживання.

Згідно з п.п. 4.1.3 п. 4 договору № 28283 позивач, зокрема, зобов'язаний забезпечити схоронність вантажу, пред'явленого до перевезення, з моменту приймання вантажу в пункті навантаження й до моменту видачі вантажу в пункті розвантаження та несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження (псування) вантажу, що сталися протягом вищевказаного періоду часу, в розмірі дійсної вартості вантажу, вказаної в товаросупровідних документах.

Відповідно до ч.2 ст.932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

29.08.2011 позивачем та третьою особою погоджено графік відшкодування матеріальних збитків за договором № 28283 протягом періоду з 30.09.2011 по 27.12.2011.

Листом від 14.12.2011 за № 4 (а.с.50) третя особа повідомила позивачу про те, що в накладній № 3190537 дата 16.08.11 була вказана помилково, а правильною датою належить вважати дату відвантаження товару зі складу в м. Дніпропетровську і дату товарно-транспортної накладної № 3190537 - 15.08.2011.

Позивачем за платіжними дорученнями від 26.09.2011 № 1027, від 28.10.2011 № 1194, від 29.11.2011 № 1333, від 27.12.2011 № 1460 перераховано третій особі всього суму 241 233,00 грн. відшкодування збитків згідно з вимогою № 2608 від 26.08.11 та графіком відшкодування від 29.08.11 за договором № 28283.

Зарахування зазначених грошових коштів підтверджується також довідкою Базового відділення Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 24.04.2013 № 320 та реєстром електронних документів та витягами із особового рахунку позивача, наданими ПАТ КБ "Приватбанк".

Позивачем були пред'явлені відповідачу вимоги з відшкодування регресних вимог: претензія від 19.12.2011 за № 1219/01 про сплату в семиденний строк в регресному порядку 180 000,00 грн., витрат, понесених позивачем внаслідок компенсації третій особі збитків, спричинених відповідачем, та претензія від 10.01.2012 за № 0110/01 в доповнення до претензії від 19.12.2011 № 1219/01 про сплату в регресному порядку у семиденний строк додатково 61 233,00 грн., внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача склала 241 233,00 грн.

Зазначені претензії надіслані відповідачу 21.12.2011 та 12.01.2012, про що свідчать фіскальні чеки за №№ 8256, 9546 з описами вкладень та повідомлення про вручення поштових відправлень.

В ч.1 ст.1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ч.1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вже зазначалось, в постанові Бориспільського міськрайонного суду від 30.09.2011 у справі № 3-3989/11р. вказано, що Філатов В.В. працює в ТОВ "Давтранс" водієм.

Крім того, на запит суду, Дніпровським районним центром зайнятості Київського міського центру зайнятості листом від 11.04.13 за № 1546-07/23 повідомлено, що згідно із звітом за формою 5-ПН "Про прийнятих працівників", наданого ТОВ "Давтранс", Філатов В.В, був прийнятий на підприємство з 28.04.2011.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення у порядку регресу суми вартості втраченого вантажу, яка була сплачена позивачем вантажовідправнику, є такими, що підтверджені матеріалами справи та відповідають нормам законодавства.

Як вже зазначалось, позивачем були пред'явлені відповідачу вимоги від 19.12.2011 за № 1219/01 та від 10.01.2012 за № 0110/01 про відшкодування у порядку регресу майнової шкоди шляхом перерахування позивачу грошових коштів в сумі 241 233,00 грн. у семиденний строк .

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, оскільки зобов'язання відповідача зводиться до здійснення виплати позивачу суми 241 233,00 грн. у порядку регресу, то таке зобов'язання є грошовим і у разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги про стягнення 2 835,33 грн. 3% річних правомірними.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, то слід вказати про наступні обставини.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою; сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Згідно із розрахунком позивача інфляційні втрати нараховані за період з 27.01.2012 по 20.06.2012.

Однак, величини індексів інфляції у 2012 році за даними Державної служби статистики України складали у лютому 2012р. - 100,2%, у березні 2012р. - 100,3%, у квітні 2012р. 100,0%, а у травні 2012р. та червні 2012р. - 99,7%, тобто індекс інфляції за період з 27.01.2012 по 20.06.2012 склав величину у розмірі 99,8%.

Враховуючи викладене, у позивача відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат за період з 27.01.2012 по 20.06.2012, оскільки у даному періоді мала місце не інфляція, а дефляція й у позивача втрат від інфляції за вказаний період не було, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 1 688,63 грн. інфляційних втрат є безпідставними.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що судом визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків за період з 04.01.2012 до 20.06.2012.

Однак, у розрахунку, доданому до позовної заяви, позивачем вказано період прострочення грошового зобов'язання з 27.01.2012 до 20.06.2012. Матеріали справи № 5011-72/11400-2012 не містять клопотання заінтересованої сторони відповідно до п.2 ст.83 ГПК України, отже, суд неправомірно здійснив зміну періоду нарахування річних та інфляційних збитків, нараховуючи з 04.01.2012.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) між сторонами у справі № 5011-72/11400-2012 не вчинявся; розмір пені актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 14 546,68 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі, копії договору № 6/Е/10 транспортного експедирування від 02.07.2010, фінансових звітів позивача на 30.09.2011, 31.12.2011, проектів заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.75 - 164), зважаючи на відсутність доказів можливості їх виконання та неврахування суми собівартості такої діяльності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних доказів понесення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 34 150,00 грн.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини справи.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 1191 ЦК України передбачено право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, яким позивач скористався, оскільки саме ним відшкодовано третій особі збитки, спричинені втратою вантажу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15.08.2011.

Докази одержання сум вартості втраченого вантажу від страхової організації у матеріалах справи відсутні. Згідно із наданою позивачем ксерокопією, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15.03.2013 у справі № 2607/14075/12 з відповідача стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 84 199,00 грн., у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу. При цьому слід вказати, що у згаданому рішенні вказано, що, як встановлено судом, в день скоєння ДТП особа 2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Давтранс".

Найменування, кількість та вартість вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною № 3190537 від 15.08.2011 та накладною № 3190537, про яку вказано в графі 8 згаданої товарно-транспортної накладної.

Третьою особою помилково вказано дату накладної № 3190537 - 16.08.2011, про що останньою було повідомлено позивачу вищезгаданим листом.

Аналіз змісту товарно-транспортної накладної № 3190537 та накладної № 3190537 не надають підстав для висновку про різний товар, оскільки у обох накладних вказано про продукти харчування глибокого замороження, швидкопсувні, у товарно-транспортній накладній зазначено про вид пакування - палети, а у накладній про тару - ящики. Та обставина, що у накладній № 3190537 вказана інша адреса одержувача, не впливає на решту відомостей накладної та пункт призначення, адже пунктом розвантаження при перевезенні вантажу є адреса, зазначена у товарно-транспортній накладній. У товарно-транспортній накладній вказано пункт розвантаження: м.Київ, вул.Сагайдака, 114а.

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 3190537 третя особа є вантажовідправником та вантажоодержувачем. Акт про втрату вантажу не складався, враховуючи скоєння дорожньо-транспортної пригоди на шляху проходження та одержання водієм Плужником С.В. травми, про що свідчить надана позивачем довідка Кіровоградської обласної лікарні від 15.03.12 № 1047/31.

При цьому, враховуючи те, що у довідці слідчого СВ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області від 17.08.2011 № 4667 зазначено про знищення автомобілів разом з вантажем внаслідок згорання; письмове пояснення третьої особи про те, що частина продукції, яка залишилась після ДТП, була доставлена вантажоодержувачу та через порушення необхідного температурного режиму була у розмороженому стані, що унеможливило її подальше використання та реалізацію; пояснювальну записку фахівця щодо умов переміщення зазначеного швидкопсувного товару, з посиланням на вимоги державних стандартів; копії сертифікатів відповідності на товар, та зважаючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася у серпні, є всі підстави для висновку про те, що матеріалами справи доведено повну втрату якості вантажу та непридатність його до подальшого використання.

Такі обставини, як відсутність дорожнього листа, недоліки в оформленні заявок, зважаючи також на їх оформлення засобами телетайпного, факсового, телефонного зв'язку, а також наявність або відсутність нотаріального посвідчення договору оренди автомобіля від 08.06.2011, не впливають на підтвердження матеріалами справи обґрунтованості доводів позивача щодо наявності підстав для відповідальності у порядку регресу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.12 у справі № 5011-72/11400-2012 про порушення провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.09.12.

Однак, зазначена ухвала суду, яка була надіслана відповідачу, повернута підприємством поштового зв'язку через закінчення терміну зберігання.

Вказана на поштовому конверті адреса відповідача відповідає його місцезнаходженню, зазначеному у витязі є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 817605, наявному у справі.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами).

Чинним законодавством не покладено на господарський суд обов'язку по з'ясуванню наявності іншої адреси відповідача.

Згідно із повідомленням Відділу Державтоінспекції ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30.01.2012 № 38/777 за відповідачем зареєстровано, зокрема, автомобіль "ДАФ" 95430 номерний знак А1274ОВЕ, про що, зокрема, встановлено й у вищезгаданому рішенні Подільського районного суду міста Києва від 15.03.2013 у справі № 2607/14075/12.

Підпис водія є на товарно-транспортній накладній № 3190537, у графі 8 якої зазначено, що з вантажем слідує накладна № 3190537.

Зазначення у постанові Бориспільського міськрайонного суду від 30.09.2011 у справі № 3-3989/11 інших літер складу державного номеру автомобіля "Івеко", ніж у товарно-транспортній накладній № 3190537, за наявністю решти даних цього номеру та наявних у справі документів, не надає підстав для допущення, що йдеться про різні автомобілі.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Давтранс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 у справі № 5011-72/11400-2012 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Давтранс" (02183, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Кибальчича, будинок 3-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 35012439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд. 22, корп. 4, кв. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 24999089) 241 233,00 грн. в порядку регресу, 2 835,33 грн. 3% річних, 4 881,37 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд. 22, корп. 4, кв. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 24999089) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 135,00 (сто тридцять п'ять) грн., сплачений згідно із платіжним дорученням № 2603 від 13.08.2012, оригінал якого наявний у матеріалах справи.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-торговельне підприємство "Аквафор" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд. 22, корп. 4, кв. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 24999089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Давтранс" (02183, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Кибальчича, будинок 3-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 35012439) 2,42 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу № 5011-72/11400-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.