Рішення

від 23.10.2012 по справі 5011-3/13446-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/13446-2012 23.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

До Приватного підприємства «Альваір Буд»

Про стягнення 365 280,85 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Михайловський І.В. -по дов. № 3730 від 31.10.2011

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»про стягнення з Приватного підприємства «АЛЬВАІР БУД»341 984,42 грн. основного боргу, 19 404,83 грн. пені та 3% річних в сумі 3 891,60 грн. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 110805-13/ФА-Ю-1 від 05.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/13446-2012 та призначено її до розгляду на 16.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/13446-2012 від 16.10.2012, в зв'язку з представника відповідача в засідання суду та невиконання позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 02.10.2012, розгляд справи було відкладено на 23.10.2012.

Позивач в судовому засіданні 23.10.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 23.10.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 02.10.2012 та ухвали від 16.10.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 02.10.2012 та ухвалу від 16.10.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 І, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців є юридичною адресою відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.10.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

05.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та Приватним підприємством «Альваір Буд»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 110805-13/ФЛ-Ю-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (далі - Предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів»(далі - Графік) до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2. договору).

Згідно додатку до договору (Специфікація) предметом лізингу є : Тандемний вібраційний самохідний каток, виробник «F.WEYHAUSEN AG & Co. KG mashinenfabrik»з двигуном Perkins, дизель 1104С-Е44ТА, потужністю 140 кін./сил, модель Atlas AW 1140, рік випуску 2007, загальною вартістю з ПДВ 653 622,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 341 984,42 грн. (до складу якого входить викупний платіж) та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 19 404,83 грн. та 3% річних в сумі 3 891,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3.3. договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту.

Обладнання, що є предметом фінансового лізингу передано відповідачу 08.08.2011, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1. договору усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежів включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу;

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 2.7.-2.9., 3.4. Загальних умов.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що всі чергові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7.-2.9. Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.7. договору у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від остаточної загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (ПДВ), при цьому розмір винагороди збільшується на суму ПДВ, нараховану на такий об'єкт оподаткування.

Згідно п. 2.8. договору у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, на підставі статей 536,625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що розмір винагороди, на вимогу лізингодавця, збільшується на суму, яка визначається шляхом нарахування 15 (п'ятнадцяти) відсотків річних за методом «факт/360»на фактичний залишок заборгованості по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сума такого збільшення винагороди за цим договором підлягає сплаті в складі кожного лізингового платежу згідно Графіку, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Пункт 2.9. договору містить випадки в разі настання яких протягом дії договору може збільшуватись розмір лізингових платежів вказаний у Графіку.

При цьому в п. 2.9.6. договору сторони відзначили, що підписуючи цей договір вони розуміють та підтверджують про досягнення згоди про право лізингодавця у випадках, вказаних у п. 2.9. договору, самостійно та у односторонньому порядку здійснити збільшення розмірів лізингових платежів за договором. Зазначене право погоджене сторонами під час укладення договору. Лізингоодержувач надає свою згоду на те, що у випадках збільшення розміру лізингових платежів не потребується підписання сторонами будь-яких договорів про внесення змін до договору, додаткових угоди до договору і т. п. Розмір лізингових платежів вважається збільшеним з дати, що буде вказана у відповідному повідомленні лізингодавця, але не раніше ніж 5 (п'ять) робочих днів з моменту відправлення лізингодавцем цього повідомлення лізингоодержувачу. Лізингодавець одночасно з направленням повідомлення про збільшення розміру лізингових платежів надсилає лізингоодержувачу скориговану ним у односторонньому порядку нову редакцію Графіку, який є достатньою підставою для подальшої сплати лізингоодержувачем збільшених лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов'язаний продовжувати сплату лізингових платежів на підставі зазначеної нової редакції Графіку, надісланої лізингодавцем.

Відповідно до п. 2.11. договору лізингодавець здійснює погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за цим договором;

- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодуванням частини вартості предмета лізингу;

- сплата поточної заборгованості з відшкодуванням частини вартості предмет а лізингу.

У випадку перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором у порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір.

05.01.2012 сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою Графік внесення платежів було викладено у новій редакції під № 1. Також даною угодою, в зв'язку з існуванням простроченої заборгованості, розмір якої відображено в угоді, сторонами узгоджено Графік сплати цих платежів під № 2.

З урахуванням положень п. 2.4. договору платіж першого періоду лізингу сплачується 08.09.2011, наступні платежі - кожного 08 числа календарного місяця.

Пунктом 6.6. договору сторони передбачили, що лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити предмет лізингу у випадках передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4. договору.

Так, згідно п. 6.1.1. договору договір може бути розірваний якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.

Пункт 6.3. договору визначає право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача сплатити викупний лізинговий платіж, який, в свою чергу, згідно п. 6.5. договору лізингоодержувач має сплатити разом з простроченими платежами протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відправлення лізингодавцем вимоги про сплату викупного платежу.

Позивач, в зв'язку з наявністю прострочення по сплаті лізингових платежів понад 30 днів 30.05.2012 направив відповідачу вимогу № 1357 від 30.05.2012 про сплату викупного платежу, а також штрафних санкцій в загальному розмірі 380 442,76 грн., яка залишена відповідачем без реагування.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно п. 3.10. договору сторони погодили, зміна або припинення договору відбувається, зокрема в наслідок вчинення лізингодавцем часткової або повної відмови від договору у випадках, передбачених Загальними умовами та/або чинним законодавством, та/або у випадках настання відкладальних обставин, передбачених п. 6.1.1. -6.1.7. Загальних умов та наявності (вчинення) лізингодавцем відповідного волевиявлення (одностороннього правочину).

15.06.2012 позивач надіслав відповідачу повідомлення № 1474 від 15.06.2012 про розірвання (відмову) від договору, а отже договір є припиненим (розірваним).

Згідно п. 6.6.4. договору розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів (в тому числі викупного платежу), передбачених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав свої зобов'язання, наслідок чого у останнього утворилася заборгованість в загальному розмірі 341 984,42 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 2 частини 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 341 984,42 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк сплату платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 7.1.1. договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України -лізингодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки. Сторони домовились, що нарахування даної пені припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення платежів.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, з урахуванням даної норми з 15.06.2012 відсутні підстави вважати діючим п. 7.1.1. договору, який є підставою для нарахування пені, оскільки необхідними елементами для застосування відповідальності у вигляді пені, яка нараховується за триваюче порушення, тобто визначається щоденно, є наявність прострочення та правової підстави для застосування пені, то припинення дії п. 7.1.1. договору за відсутності іншої норми договору чи закону, яка встановлює відповідальність за таке прострочення у вигляді пені свідчить про відсутність сукупності елементів необхідних для нарахування пені.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за період по 15.06.2012.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.1.1. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 4 688,29 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 87117.30 09.04.2012 - 09.05.2012 31 7.5000 % 0.041 % 1106.82

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 208964.66 09.05.2012 - 09.06.2012 32 7.5000 % 0.041 %* 2740.52

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 341984.42 10.06.2012 - 15.06.2012 6 7.5000 % 0.041 %* 840.95

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 688,29 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 14 716,54 грн. задоволенню не підлягають, оскільки після 15.06.2012 відсутня підстава нарахування пені.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті заборгованості, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 3 891,60 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 891,60 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Альваір Буд»(м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 І, код ЄДРПОУ 35494220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) 341 984 (триста сорок одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 42 коп. основного боргу, 4 688 (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 29 коп. пені, 3% річних в сумі 3 891 (три тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн. 60 коп., 7 011 (сім тисяч одинадцять) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.10.2012.

СуддяВ.В. Сівакова