Постанова

від 15.01.2014 по справі 5011-3/13446-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 5011-3/13446-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Ільєнок Т.В.

при секретарі Натха М.С.

за участю представників:

від позивача: Козак О.Д. - за довіреністю

від відповідача: вільний слухач Литвинець Л.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альваір Буд" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. (повне рішення складено 24.10.2012р.)

по справі №5011-3/13446-2012 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до Приватного підприємства "Альваір Буд"

про стягнення 365 280,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Альваір Буд" про стягнення 341 984,42 грн. основного боргу, 19 404,83 грн. пені та 3% річних в сумі 3 891,60 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно Договору фінансового лізингу № 110805-13/ФА-Ю-1 від 05.08.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Альваір Буд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 341 984 грн. 42 коп. основного боргу, 4 688 грн. 29 коп. пені, 3% річних в сумі 3 891 грн. 60 коп. та 7 011 грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Альваір Буд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. та прийняти нове рішення, яким зменшити суму стягнення з Приватного підприємства "Альваір Буд" за договором фінансового лізингу №110805-13/ФЛ-Ю-1 від 05.08.2011р. до наступних розмірів: основний борг - 7 518,02 грн., пеня - 212,68 грн., 3% річних - 107,51 грн.; в іншій частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до Приватного підприємства "Альваір Буд" відмовити повністю.

Разом із апеляційною скаргою заявник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. у справі №5011-3/13446-2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М. поновлено Приватному підприємству "Альваір Буд" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012р., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. у відпустці, для розгляду справи №5011-3/13446-2012 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Іоннікова І.А., Коротун О.М.

05.11.2013р. представник позивача у судовому засіданні надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013р. розгляд справи №5011-3/13446-2012 відкладено на 19.11.2013р.

15.11.2013р. відповідачем через відділ документального забезпечення суду подано письмові пояснення по справі.

19.11.2013р. представник позивача у судовому засіданні надав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 19.11.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 03.12.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Іоннікова І.А., Ільєнок Т.В.

03.12.2013р. позивачем через відділ документального забезпечення суду подано додаткові пояснення.

У судовому засіданні 03.12.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.12.2013р.

13.12.2013р. позивачем через відділ документального забезпечення суду подано пояснення (уточнення) щодо заявленої суми позову.

У судовому засіданні 16.12.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.01.2014р.

08.01.2014р. позивачем через відділ документального забезпечення суду подано розрахунок заборгованості по сплаті винагороди (комісії) Лізингодавця.

В судовому засіданні 15.01.2014 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"(Лізингодавець) та Приватним підприємством "Альваір Буд"(Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 110805-13/ФЛ-Ю-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Загальних умов Договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (далі - Предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів"(далі - Графік) до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2. Загальних умов Договору).

Згідно додатку до Договору (Специфікація) предметом лізингу є : Тандемний вібраційний самохідний каток, виробник "F.WEYHAUSEN AG & Co. KG mashinenfabrik"з двигуном Perkins, дизель 1104С-Е44ТА, потужністю 140 кін./сил, модель Atlas AW 1140, рік випуску 2007, загальною вартістю з ПДВ 653 622,00 грн.

Майно, що є предметом лізингу, передано позивачем відповідачу 08.08.2011, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі від 08.08.2011р.

Відповідно до п. 2.2. Загальних умов Договору усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежів включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу;

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 2.7.-2.9., 3.4. Загальних умов.

Пунктом 2.4. Загальних умов Договору передбачено, що всі чергові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7.-2.9. Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.7. Загальних умов Договору у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від остаточної загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (ПДВ), при цьому розмір винагороди збільшується на суму ПДВ, нараховану на такий об'єкт оподаткування.

Згідно п. 2.8. Загальних умов Договору у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, на підставі статей 536,625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що розмір винагороди, на вимогу лізингодавця, збільшується на суму, яка визначається шляхом нарахування 15 (п'ятнадцяти) відсотків річних за методом "факт/360"на фактичний залишок заборгованості по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сума такого збільшення винагороди за цим договором підлягає сплаті в складі кожного лізингового платежу згідно Графіку, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Пункт 2.9. Загальних умов Договору містить випадки в разі настання яких протягом дії договору може збільшуватись розмір лізингових платежів вказаний у Графіку.

При цьому в п. 2.9.6. Загальних умов Договору сторони відзначили, що підписуючи цей договір вони розуміють та підтверджують про досягнення згоди про право лізингодавця у випадках, вказаних у п. 2.9. договору, самостійно та у односторонньому порядку здійснити збільшення розмірів лізингових платежів за договором. Зазначене право погоджене сторонами під час укладення договору. Лізингоодержувач надає свою згоду на те, що у випадках збільшення розміру лізингових платежів не потребується підписання сторонами будь-яких договорів про внесення змін до договору, додаткових угоди до договору і т. п. Розмір лізингових платежів вважається збільшеним з дати, що буде вказана у відповідному повідомленні лізингодавця, але не раніше ніж 5 (п'ять) робочих днів з моменту відправлення лізингодавцем цього повідомлення лізингоодержувачу. Лізингодавець одночасно з направленням повідомлення про збільшення розміру лізингових платежів надсилає лізингоодержувачу скориговану ним у односторонньому порядку нову редакцію Графіку, який є достатньою підставою для подальшої сплати лізингоодержувачем збільшених лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов'язаний продовжувати сплату лізингових платежів на підставі зазначеної нової редакції Графіку, надісланої лізингодавцем.

Відповідно до п. 2.11. Загальних умов Договору лізингодавець здійснює погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за цим договором;

- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодуванням частини вартості предмета лізингу;

- сплата поточної заборгованості з відшкодуванням частини вартості предмет а лізингу.

У випадку перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором у порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір.

05.01.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, згідно п. 1 якої відповідач визнав, що станом на 05 січня 2012року він має перед позивачем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами за Договором в розмірі 217 752,34 грн., що включає в себе прострочену заборгованість по відшкодуванню(компенсації) частини вартості майна в розмірі 200 016,07 грн.; прострочену винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно в розмірі 17 736,27 грн.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди до Договору за порушення сплати зазначеної простроченої заборгованості лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню відповідно до умов п..7.1.1. Договору. Лізингоодержувач визнає свою прострочену заборгованість з нарахованих та несплачених лізингових платежів за Договором перед лізингодавцем в розмірі, визначеному у п.1 цієї Додаткової угоди та зобов'язується сплачувати її відповідно до Графіку сплати лізингових платежів № 2 (Додаток № 1 до цієї Додаткової угоди).

В п.4 Додаткової угоди до Договору сторони домовились, що з 05 січня 2012р. лізнгоодержувач сплачує поточні (непрострочені) платежі за Договором згідно Графіку сплати лізингових платежів № 1 (Додаток № 1 до цієї угоди).

Таким чином, з момену підписання сторонами цієї Додаткової угоди, лізингові платежі за Договором сплачуються лізингоодержувачем одночасно та сумарно за Графіком сплати лізингових платежів № 1 (Додаток № 1 до цієї угоди) та Графіком сплати лізингових платежів №2 (Додаток № 1 до цієї угоди) по кожному з зазначених графіків сплати лізингових платежів ( п.5 Додаткової угоди до Договору).

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди до Договору Сторони розуміють та погодили, що у випадку виникнення заборгованості за лізинговими платежами за Графіком сплати лізингових платежів № 1 або Графіком сплати лізингових платежів №2, або Графіком сплати лізингових платежів № 1 та Графіком сплати лізингових платежів №2 одночасно, на строк понад 30 календарних днів, лізингодавець має право скористатися своїм правом щодо розірвання Договору, вилучення майна; має право застосування оперативно-господарських санкцій, передбачених статтями 7 та 9 Договору та ін.

З урахуванням положень п. 2.4. Загальних умов Договору платіж першого періоду лізингу сплачується 08.09.2011, наступні платежі - кожного 08 числа календарного місяця.

Згідно з ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 6.6. Загальних умов Договору сторони передбачили, що у будь-якому випадку, незважаючи на те, вирішить лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити Викупний платіж, або не вирішить, лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити предмет лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4 Загальних умов.

Згідно п. 6.1.1. Загальних умов Договору договір може бути розірваний якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі.

Відповідно до п. 6.2. Загальних умов Договору у випадках, передбачених пунктами 6.1.1.-6.1.3. Загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача із зазначенням строку для усунення таких порушень.

Пункт 6.3. Загальних умов Договору визначає право лізингодавця, якщо лізингоодержувач у встановлений згідно п.6.2. Загальних умов строк не усуне зазначені порушення, вимагати від лізингоодержувача сплатити викупний лізинговий платіж, який, в свою чергу, згідно п. 6.5. Загальних умов Договору лізингоодержувач має сплатити разом з простроченими платежами протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відправлення лізингодавцем вимоги про сплату викупного платежу.

08.05.2012р. позивач надіслав відповідачу повідомлення № 1210 від 08.05.2012р. про усунення порушення умов договору, в якому, посилаючись на прострочення сплати відповідачем лізингових платежів понад 30 календарних днів, вимагав у строк не більше 10 календарних днів з моменту направлення цього повідомлення погасити прострочену заборгованість, яка відповідачем сплачена не була.

30.05.2012р., в зв'язку з наявністю простроченої заборгованості, позивач направив відповідачу вимогу № 1357 від 30.05.2012 про сплату викупного платежу, а також штрафних санкцій в загальному розмірі 380 442,76 грн., яка залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до п. 6.10. Загальних умов Договору сторони погодили, зміна або припинення договору відбувається, зокрема, внаслідок вчинення лізингодавцем часткової або повної відмови від договору у випадках, передбачених Загальними умовами та/або чинним законодавством, та/або у випадках настання відкладальних обставин, передбачених п. 6.1.1. - 6.1.7. Загальних умов та наявності (вчинення) лізингодавцем відповідного волевиявлення (одностороннього правочину).

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

15.06.2012р. позивач надіслав відповідачу повідомлення № 1474 від 15.06.2012 про розірвання (відмову) від договору, в зв'язку з наявністю прострочення по сплаті лізингових платежів понад 30 днів, а отже Договір є припиненим (розірваним).

В п. 6.6.4. Загальних умов Договору сторони передбачили, що вилучення предмета лізингу, припинення або розірвання Договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів (в т.ч. Викупного платежу), передбачених Договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 10.7. Загальних умов Договору визначає, що сторони врегулювали свої відносини та визначили окремі зобов'язання (окремі умови) відповідно до частин 1-3 ст. 6 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору та приписів наведених правових норм свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів повністю не виконав, внаслідок чого у останнього станом на 10.06.2012р. утворилась заборгованість в загальному розмірі 341 984,42 грн., яка складається з 333 687,53 грн. викупного платежу та 8 296,89 грн. заборгованості по винагороді лізингодавцю (згідно наданих на вимогу суду апеляційної інстанції уточнень щодо заявленої суми).

Доводи скаржника про те, що зобов'язання по сплаті Викупного платежу у нього не виникло, оскільки вимогу про сплату викупного платежу від 30.05.2012 року №1357 позивач надіслав на адресу: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 11, в той час, як адресою місцезнаходження відповідача є: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1I, судовою колегією до уваги не беруться, оскільки вказана вимога була отримана відповідачем 05.06.2012р., що підтверджується копію повідомлення про вручення поштового відправлення, яке залучене до матеріалів справи.

Доказів, які б спростовували вказану обставину відповідач не надав.

Посилання скаржника на те, що предмет лізингу був вилучений позивачем за ціною 334 466,40 грн., а тому сума основного боргу відповідача підлягає зменшенню на суму вартості предмету лізингу, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як зазначено вище, згідно п. 6.6.4. Загальних умов Договору сторони передбачили, що вилучення предмета лізингу, припинення або розірвання Договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів (в т.ч. Викупного платежу), передбачених Договором.

Доводи апеляційного оскарження про те, що позивач станом на 31.07.2012р. відчужив предмет лізингу, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідно до п. 7.2. Загальних умов Договору сторони погодили, що в разі знаходження предмету лізингу на зберіганні у інших осіб в рамках оперативно-господарських санкцій, лізингодавець на підставах, передбачених ст. 6 Загальних умов, прийме рішення про розірвання договору та вилучення предмету лізингу, предмет лізингу не повертається лізингоодержувачу, і лізингодавець має право розпоряджатися ним на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 341 984,42 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором позивачем нараховані пеня в розмірі 19 404,83 грн. за період з 09.04.2012р. по 28.09.2012р. та 3% річних в сумі 3 891,60 грн. за період з 09.04.2012р. по 28.09.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк сплату платежів не провів, а отже, є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1.1. Загальних умов Договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України -лізингодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізенгодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частин другої, третьої ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Верховний Суд України у постанові від 19.12.2011р. у справі №7/114/10 зазначив, що домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, розмір якої за здійсненим судом першої інстанції розрахунком, з яким погоджується судова колегія, становить 4688,29 грн. за загальний період з 09.04.2012р. по 15.06.2012р.

В задоволенні вимоги про стягнення 14 716,54 грн. пені судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки після 15.06.2012 (припинення Договору) відсутня підстава для нарахування пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 3 891,60 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду як законними, обґрунтованими обставинами та матеріалами справи та не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Апеляційна скарга Приватного підприємства "Альваір Буд" задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альваір Буд" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. у справі №5011-3/13446-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. у справі №5011-3/13446-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-3/13446-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді І.А. Іоннікова

Т.В. Ільєнок