Постанова

від 23.10.2012 по справі 30/206-08-4135

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 30/206-08-4135

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., розглянувши матеріали касаційної скарги приватного малого підприємства "Бай Вей" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. у справігосподарського суду Одеської області за позовомприватного малого підприємства "Бай Вей" доСпоживчого товариства "Центр" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської міської ради провизнання договору дійсним та визнання права власності, за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Бай Вей" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Споживчого товариства "Центр" про визнання дійсною угоди по купівлі-продажу цілісного комплексу - нежитлового приміщення кафе "Подсолнух", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Разумовського, 60, загальною площею 466 кв.м, яке складається з 23 приміщень, розташоване на земельній ділянці площею 905 кв.м на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами по справі 15.11.2002р. та визнання права власності на цілісний комплекс - нежитлове приміщення кафе "Подсолнух", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Разумовського, 60, загальною площею 466 кв.м, корисною площею 437,1 кв.м, яке складається з 23 приміщень, включаючи приміщення під №№21(коридор), 22 (кулінарія), 23 (мийка), розташоване на земельній ділянці площею 905 кв.м.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2008р. у справі №30/206-08-4135 зазначений позов задоволено в повному обсягу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. з даної справи апеляційну скаргу Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2008 р. у справі №30/206-08-4135 скасовано, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, МПП "Бай Вей" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Як зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції не визначив статус скаржника, не прийняв ухвали про залучення скаржника до участі у справі в якості сторони по справі, як того вимагає ст. 21, 26, 27 ГПК України; судом апеляційної інстанції зроблено припущення, яке не грунтується на нормах права та фактичних обставинах справи, що у скаржника є обов'язок перед позивачем на виплату грошової компенсації, так як розмір будівлі збільшено на підставі рішення суду. Скаржник не погоджується з фразою суду апеляційної інстанції: "приміщення №21, 22, 23 були самочинним будівництвом невідомо ким збудовані, а відтак не могли бути предметом договору", вказує на порушення ст. 319, 321 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.08.2008р. за № 1017, з додатками до нього, КП "Одеська пересувна механізована колона №8" надано дозвіл на будівництво 2-секторного 14-поверхового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями і 2-поверховим підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Разумовська, 60 та зобов'язано КП "Одеська пересувна механізована колона №8" здійснити відселення громадян, що проживають в жилих будинках на ділянці під забудову, а також вирішити майнові питання з власниками нежитлових будівель які розташовані на ділянці під забудову.

Враховуючи зазначене, нежитлові будівлі які знаходяться за вказаною адресою підлягають зносу, а власники цих будівель повинні отримати від забудовника (скаржника) грошову компенсацію, розмір якої відповідно залежить в т.ч. і від загальної площі цих нежитлових будівель.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач стверджує, що на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2002р. він придбав у власність цілісний комплекс - нежитлове приміщення кафе "Подсолнух", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Разумовського, 60, включаючи приміщення під № 21(коридор), 22 (кулінарія), 23 (мийка), однак нотаріус, якій регістрував цю угоду, допустив помилку в його тексті, а саме пропустив в переліку приміщень які відчужувались по заяві власника та зазначені в технічному паспорті приміщення №№21, 22, 23, а також замість корисної площі 437,1 кв.м. була помилково зазначена площа 371 кв.м., замість загальної площі 466 кв.м. помилково зазначена площа 446 кв.м., а замість земельної ділянки площею 905 кв.м. помилково зазначена площа 446 кв.м.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що сторони укладаючи договір від 15.11.2002р. мали намір здійснити купівлю-продаж всього комплексу в т.ч. приміщень №№21,22, 23, з посиланням на норми чинного законодавства.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції з даної справи стосується прав та обов'язків КП "Одеська пересувна механізована колона №8", якому рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування дозволено здійснювати забудову за адресою: м. Одеса, вул. Разумовська, 60, тобто за тією ж адресою, де знаходиться і власність позивача: цілісний комплекс - нежитлове приміщення кафе "Подсолнух", однак при цьому КП "Одеська пересувна механізована колона №8" зобов'язано вирішити майнові питання з власниками нежитлових будівель які розташовані на ділянці під забудову, що свідчить про необхідність знесення будівель за вказаною адресою із виплатою власникам грошової компенсації, яка безпідставно зросте у разі збільшення належної позивачу на праві власності площі нежитлових приміщень шляхом задоволення судом вимог позивача.

В обґрунтування відмови в позові суд апеляційної інстанції також зазначив, що визнання дійсними в судовому порядку правочинів, у т.ч. двосторонніх договорів, згідно норм ЦК України можливо лише у конкретних встановлених цим кодексом випадках, та дійшов правильного висновку, що нормами ЦК України та будь-якими законодавчими актами, які регулюють договірні відносини та питання прав власності, не передбачено можливості визнання в судовому порядку таких нотаріально засвідчених договорів дійсними із зміною предмету договору.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що приміщення №№ 21, 22 і 23 були в наявності (збудовані) на час укладання договору купівлі-продажу від 15.11.2002р. і що вони були введені в експлуатацію та знаходились у власності відповідача, а норми цивільного законодавства покладені судом першої інстанції в обґрунтування рішення про задоволення позову, як правильно стверджує апеляційний господарський суд, носять загальний характер щодо порядку укладення та зімни договорів, визнання та підтвердження права власності, які у даному випадку не можуть служити правовим обґрунтуванням задоволення позовних вимог.

Отже, апеляційним господарським судом під час перегляду справи встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що, а також враховуючи положення ст.ст. 33, 34 ГПК України, висновок господарського суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Згідно з п.1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги залишає рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідає чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. у справі №30/206-08-4135 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко