Рішення

від 10.08.2012 по справі 5016/1146/2012(9/38)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2012 р. Справа № 5016/1146/2012(9/38)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл»/ 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 46, к. 10/

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1/

про стягнення 35398,73 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Лейбович Л.І., Алексахін О.І.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 34560,00 грн. збитків, 138,29 грн. 3% річних та 700,44 грн. пені.

17.07.12р. позивач подав до суду заяву, в якій зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 34560,00 грн. збитків, 158,08 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.01.12р. по 26.07.12р., та 153,78 грн. пені, нарахованої з суми 1756,82 грн. за період з 01.01.12р. по 10.05.12р., з суми 1872,00 грн. за період з 01.01.12р. по 10.06.12р.

Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання з повернення позивачу в належному стані орендованого за договором від 01.01.11р. № 30-11 майна, чим заподіяв позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 34560 грн., а також не сплачує борг по орендним платежам, у зв'язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних та пеню згідно з п. 5.4. вказаного договору.

Ухвалою суду від 22.06.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 11.07.2012р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 11.07.12р. розгляд справи був відкладений на 26.07.12р. о 11 год. 40 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою суду від 26.07.12р. розгляд справи був відкладений на 10.08.12р. о 15 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання 10.08.12р. знов не направив, вимоги ухвали суду від 26.07.12р. не виконав, направлена на адресу відповідача: АДРЕСА_1 (збігається з даними реєстрації) ухвала була повернута підприємством зв'язку з повідомленням «за закінченням терміну зберігання».

За цих обставин, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, а тому згідно з ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.06.11р. позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього за неналежне виконання умов договору оренди від 01.01.11р. № 30-11 в частині сплати орендних платежів 11232,00 грн. основного боргу, 557,34 грн. інфляційних втрат за січень -травень 2011 року, 171,46 грн. 3% річних за період з 11.01.11р. по 10.06.11р. та 893,83 грн. пені за період з 11.01.11р. по 10.06.11р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.07.11р. у справі № 5016/1888/2011(3/127), яке набрало законної сили, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5616,00 грн. основного боргу було припинено, в іншій частині позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 5616,00 грн. основного боргу, 557,34 грн. інфляційних втрат, 171,46 грн. 3% річних та 893,83 грн. пені.

Дане рішення суду відповідач не виконав, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

11.01.12р. позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього за неналежне виконання умов договору оренди від 01.01.11р. № 30-11 в частині сплати орендних платежів 3628,82 грн. основного боргу, 126,93 грн. 3% річних за період по 31.12.11р. та 659,53 грн. пені за період по 31.12.11р.

Відповідач, в свою чергу, в цій справі, звернувся до позивача з зустрічним позовом про зобов'язання позивача прийняти нерухоме майно, яке було передано відповідачу в оренду згідно з договором від 01.01.11р. № 30-11 за актом приймання -передачі від 01.01.11р. згідно акту приймання-передачі із зазначенням дати підписання «27 травня 2011 року».

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.03.12р. у справі № 5016/40/2012/(17/4), яке набрало законної сили, первісний позов позивача був задоволений повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 3628,82 грн. основного боргу, 126,93 грн. 3% річних та 659,53 грн. пені; в задоволенні зустрічного позову відповідачу було відмовлено повністю.

Дане рішення суду відповідач не виконав, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом у вищенаведених справах встановлені наступні обставини: «01.01.11р. між сторонами був укладений договір № 30-11 оренди приміщення та виробничого обладнання, згідно з умовами якого позивач, як орендодавець, передає в строкове платне користування приміщення картонажного цеху № 1, 2, 6, 7, 8, загальною площею 143,5 кв. м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та виробниче обладнання (за переліком), яке знаходиться у власності орендодавця, а відповідач, як орендар, приймає ці об'єкти та сплачує орендну плату в розмірі 1872,00 грн. в місяць, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця. Строк дії даного договору до 31 грудня 2011 року. Позивач, на виконання умов договору, за актом прийому -передачі, 01.01.2011р. передав відповідачу у строкове платне користування вищевказані приміщення та обладнання без зауважень.»

Також, в рішенні господарського суду Миколаївської області від 26.03.12р. у справі № 5016/40/2012/(17/4) щодо зустрічних позовних вимог відповідача встановлено: «Відповідно до п. 2.2. договору № 30-11 від 01.01.11р., після припинення діючого договору оренди здійснюється спільна інвентаризація приміщення і виробничого устаткування і звірка з актом прийому -передачі приміщення і виробничого устаткування. Пунктом 2.3. договору сторони обумовили, що повернення орендарем майна здійснюється згідно акту приймання -передачі після проведення інвентаризації, передбаченої п. 2.2. та з врахуванням пункту 4.2.1. договору. Згідно з п. 4.2.1. договору № 30-11 від 01.01.11р., орендодавець зобов'язаний передати приміщення та виробниче устаткування, передбачене розділом 1 цього договору, по акту приймання -передачі в належному стані. Таким чином, односторонній акт звільнення орендованого приміщення не може замінювати по змісту та правовому значенню передбаченого договором № 30-11 від 01.01.11р. двостороннього акту приймання -передачі орендованого приміщення та обладнання.»

Тобто, з даних обставин справи вбачається, що відповідач в березні 2012 року вже заявляв до позивача позовну вимогу про зобов'язання останнього прийняти нерухоме майно, яке було передано відповідачу в оренду згідно з договором від 01.01.11р. № 30-11, та подавав односторонній акт звільнення орендованого приміщення.

Договір від 01.01.11р. № 30-11 містить також наступні умови: відповідач усуває наслідки поломок, аварій та пошкоджень комунікацій орендованого приміщення та виробничого обладнання, які трапились з його вини (п. 4.4.3. договору); за прострочення оплати відповідачем орендної плати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи із суми заборгованості (п. 5.4. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 763, ст. 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Договір оренди від 01.01.11р. № 30-11 припинив свою дію з 31.12.2011р., що підтверджується листами позивача до відповідача (лист від 05.12.11р. № 444, лист від 06.01.12р. № 466, лист від 26.01.12р. № 475), поясненнями позивача, рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.03.12р. у справі № 5016/40/2012/(17/4), іншими доказами та жодним чином не спростовується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Станом на час вирішення даного спору позивач не прийняв від відповідача згідно з умовами договору від 01.01.11р. № 30-11 за актом приймання -передачі орендоване майно, посилаючись на його неналежний стан. На підтвердження даних обставин позивач, як і відповідач у справі № 5016/40/2012/(17/4), надає суду односторонні акти, складені членами інвентаризаційної комісії, призначеної самим позивачем.

Позиція відповідача з цього питання вбачається з листа від 02.05.12р., наданого суду позивачем, яка зводиться до наступного: орендоване приміщення звільнене відповідачем ще 27.05.11р., діяльність за вказаною адресою відповідач не проводить, усе виробниче обладнання знаходиться у приміщенні у такому ж стані, в якому і було прийнято до експлуатації з урахуванням нормального зносу; умовами договору передбачено обов'язок відповідача усунути недоліки лише в разі наявності його вини, а тому дії позивача щодо неприйняття орендованого майна є умисними і спланованими; відповідачем не вчиняється жодних перешкод для здачі орендованого майна і з 27.05.11р. відповідач намагається повернути позивачу це майно, проте останній безпідставно ухиляється від його прийняття; відповідач заперечує легітимність створеної позивачем інвентаризаційної комісії, дана комісія не існувала на момент передачі відповідачу в оренду майна та не може порівнювати стан цього майна на час повернення.

Позивач стверджує, що ще до закінчення строку дії договору від 01.01.11р. № 30-11, він уклав з ТОВ «Аморада-14»договір оренди щодо майна, яке передавалось в оренду відповідачу за договором від 01.01.11р. № 30-11 та до цього часу непереданого відповідачем позивачу за актом приймання-передачі. На підтвердження даних обставин в матеріалах справи є договір від 23.12.11р. № 38/11 та пояснення ТОВ «Аморада-14».

Згідно з п. 3.1. договору від 23.12.11р. № 38/11 орендна плата в цьому договорі встановлена в розмірі 5760,00 грн., отож, за 6 місяців позивач розрахував збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 5760,00 грн. х 6 = 34560,00 грн.

При цьому, згідно з п. 1.1. цього договору площа приміщення, що передається в оренду ТОВ «Аморада-14», становить 243,4 кв.м., на відміну від приміщення, яке передавалось в оренду відповідачу згідно з договором від 01.01.11р. № 30-11, площею 143,5 кв.м.

Спір у справі виник з причин того, що відповідач до цього часу не сплатив позивачу в повному обсязі орендну плату за договором від 01.01.11р. № 30-11 та сторони не здійснили повернення орендованого за договором від 01.01.11р. № 30-11 майна у зв'язку закінченням строку його дії.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За цих підстав, враховуючи встановлену судом обставину, що відповідач до цього часу не сплатив в повному обсязі орендні платежі за договором від 01.01.11р. № 30-11, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягає задоволенню в наступних сумах: пеня в заявленому розмірі - 153,78 грн.; 3% річних в сумі 157,62 грн. (в розрахунку помилково взято 365 днів замість 366 у 2012 році).

Позов позивача в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 34560,00 грн. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися конкретні заходи, своєчасно вжиті кредитором для їх одержання.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною , яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Господарський суд вважає, що з часу закінчення строку дії договору від 01.01.11р. № 30-11 позивач не вчинив належних заходів, спрямованих на отримання від відповідача переданого за цим договором майна та відповідно одержання доходів від передачі цього майна в наступну оренду.

Дана обставина підтверджується тим, що за умови укладання договору № 38/11 з ТОВ «Аморада-14»- 23.12.11р. та невиконання відповідачем свого обов'язку з передачі орендованого майна, позивач в січні 2012 року звертається до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача лише заборгованості за договором оренди від 01.01.11р. № 30-11 та взагалі не заявляє, на відміну від відповідача , вимогу щодо самого непереданого йому відповідачем за договором від 01.01.11р. № 30-11 майна. Більше того, у встановлених господарським судом Миколаївської області обставинах справи № 5016/40/2012(17/4) навіть не згадується про укладення позивачем з ТОВ «Аморада-14»договору від 23.12.11р. № 38/11.

Далі, в червні 2012 року позивач звертається до господарського суду з даним позовом, в якому позивач також не заявляє жодної вимоги щодо самого непереданого йому відповідачем за договором від 01.01.11р. № 30-11 майна та просить суд відшкодувати йому саме збитки. Станом на час вирішення даного спору позивач не подав суду жодного доказу вчинення ним дій щодо захисту свого права на повернення переданого за договором від 01.01.11р. № 30-11 відповідачу майна, окрім власних листів до відповідача та односторонніх актів комісії, створеної самим позивачем.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 34560,00 грн. не підлягає задоволенню. При цьому, судом враховано практику Вищого господарського суду України з розгляду аналогічних спорів, зокрема постанову Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. у справі № 13/5009/7140/11-31/5009/7140/11.

Крім цього, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд вважає, що позивач не довів наявність протиправної поведінки відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається намір відповідача передати позивачу орендоване за договором від 01.01.11р. № 30-11 майно. Більше того, судом встановлено, що в березні 2012 року відповідач заявляв до позивача позовну вимогу про зобов'язання останнього прийняти це майно за актом. В той же час, подані позивачем акти інвентаризаційної комісії є односторонніми та не можуть бути належними доказами стану погіршення переданого в оренду майна, дані акти не підтверджують обставини, що можливі пошкодження майна не є результатом нормального зносу експлуатації цього майна відповідачем протягом року.

Також, господарський суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що розмір заявленої ним до стягнення з відповідача суми збитків, заподіяних саме внаслідок винної бездіяльності відповідача, складає 34560 грн., оскільки дана сума коштів розрахована позивачем виходячи з орендної плати ТОВ «Аморада-14»за приміщення площею 243,4 кв.м., між тим, відповідач орендував за договором від 01.01.11р. № 30-11 приміщення площею 143,5 кв.м.

Дані обставини є окремими підставами для відмови позивачу в позові в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 34560,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів, на спростування обставин, повідомлених суду позивачем, не подав.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл»(54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 46, к. 10, код 23398519) пеню в сумі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 78 коп., 3 проценти річних в сумі 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 62 коп. та судовий збір в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 15.08.2012р.

Суддя Д.О.Бездоля