Постанова

від 24.10.2012 по справі 16/5007/46/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року Справа № 16/5007/46/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Кімак З.К.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.12р. у справі № 16/5007/46/12 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс"

про стягнення 5034,49 грн.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.12 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 16/5007/46/12 судді Філіпової Т.Л., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 16/5007/46/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №16/5007/46/12 від 03.07.12р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто із відповідача на користь позивача 4412,66грн. - боргу за отриману теплову енергію, 337,30грн. - пені, 130,70грн. - 3% річних, 153,83грн. - інфляційних нарахувань.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору, підтвердженими первинними бухгалтерськими документами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" (далі по тексту судової постанови також - ТОВ "Імпульс") звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.07.12р. у справі 16/5007/46/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що загальна сума боргу обрахована позивачем невірно і стягнута судом безпідставно.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду електронною поштою фотокопію рукописного тексту клопотання з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку із хворобою. Клопотання надіслане із адреси електронної пошти, яка не належить відповідачу. У подальшому жодних підтверджень на підтримку надісланого клопотання від відповідача ТОВ "Імпульс" не надходило. До клопотання долучені фотокопії довідок (не листків непрацездатності) із рекомендацією продовжувати лікування.

Колегія суддів винесла на обговорення зазначене клопотання.

Представник позивача заперечила проти відкладення розгляду апеляційної скарги, зазначивши, що відповідач за таких обставин не був позбавлений можливості забезпечити участь іншого представника. Самі ж довідки лише підтверджують факт звернення до лікувальної установи із відображенням поставленого діагнозу, обсягу наданої медичної допомоги та рекомендацій щодо лікування і не можуть слугувати документами втрати працездатності. Тим більше, що у самих довідках відсутня пряма заборона зайняття професійною діяльністю, у тому числі і пов'язана із будь-якими переміщеннями чи переїздами поза меж приміщення.

Також судом апеляційної інстанції на обговорення винесено питання про можливість подальшого розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача.

Представник позивача висловилась за продовження розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.09р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс" (відповідач/споживач) було укладено договір № 226 купівлі - продажу теплової енергії (а.с.7-10), за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п.1 договору).

Відповідно до п.4.8 договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником. Споживач зобов'язаний здійснювати попередню оплату за теплову енергію перед початком опалювального сезону в розмірі місячної суми нарахувань опалювального періоду.

Згідно з п.5.1 договору, розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.2 договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Згідно даних позивача, станом на день подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 4412,66 грн. (а.с.11).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 4412,66 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.11), довідкою позивача № 2357/16 від 14.06.12р. (а.с.27) та відповідними рахунками позивача (а.с.15-18).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з пп.6.3 договору купівлі-продажу теплової енергії № 226 від 01.10.09р., відповідач, як споживач, несе матеріальну відповідальність перед позивачем, як постачальником, у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 337,30 грн., 130,70 грн. та 153,83 грн. (а.с.12-14).

Розрахунки обґрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, який вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача правомірно стягнуто на користь позивача 4412,66 грн. боргу за отриману теплову енергію згідно договору № 226 від 01.10.09р. купівлі - продажу теплової енергії, 337,30 грн. пені, 130,70 грн. 3% річних, 153,83 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідачем не спростовано підставності нарахованої суми заборгованості, не надано доказів (первинних бухгалтерських документів) щодо її оплати. Надані листи переписки щодо незгоди із застосованим тарифом та різницею температурного режиму не можуть слугувати доказами спростування правомірності нарахування вартості спожитого тепла.

Представником позивача в судовому засіданні надані докази оприлюднення тарифів, а також надано пояснення, чому у рахунках відображені дві позиції щодо поставленої теплової енергії - це пов'язане у першу чергу із особливостями комп'ютерної програми для виписки рахунків, яка враховує умови договорів щодо забезпечення теплом бюджетних організацій та можливості їх для оплати таких спожитих послуг (станом на 1 число та станом на 15 число).

Твердження щодо від'єднання від загальної мережі теплопостачання у даному випадку не є обґрунтованими, оскільки таке від'єднання здійснене після закінчення опалювального сезону - у липні місяці (тобто в міжопалювальний сезон).

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.12р. у справі №16/5007/46/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" - без задоволення.

Справу №16/5007/46/12 повернути господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.