Постанова

від 17.04.2013 по справі 16/5007/46/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 16/5007/46/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Полякова Б.М., суддів Коваленка В.М., Короткевича О.Є. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" на постанову та рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року Господарського суду Житомирської області від 03.07.2012 року у справі № 16/5007/46/12 за позовом до Комунального підприємства " Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" про Стягнення 5034,49 грн. За участю представників сторін: від ТОВ "Імпульс" - Яцюк В.М., від КП "Житомиртеплокомуненерго" - Кімак З.К.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" про стягнення 5034,49 грн., які складаються з 4 412,66 грн. заборгованості за використану теплову енергію, 337, 30 грн. пені, 130,70 грн. 3 % річних та 153,83 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.07.2012 року у справі № 16/5007/46/12 (суддя Гансецький В. П.) позовні вимоги Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" задоволені в повному обсязі.

Постановою Рівенського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року у справі № 16/5007/46/12 рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2012 року у справі № 16/5007/46/12 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2009 року між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс" укладено Договір № 226 купівлі - продажу теплової енергії (далі по тексту - Договір) відповідно до умов якого позивач як постачальник зобов'язався постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а останній, в свою чергу -прийняти та оплати її вартість за встановленими тарифами в терміни та порядку, встановленими умовами Договору.

В п. 4.8. договору передбачено всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Відповідно до п. 5.2 договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині оплати вартості спожитої теплової енергії не виконав, тому суди встановили, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується заборгованість перед позивачем, яка станом на момент прийняття рішення становить в сумі 4 412, 66 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 4412, 66 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно приписів ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суди зазначили, що в п. п. 6.3 Договору сторони узгодили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого Договором, з наступного дня за розрахунковим нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення 337, 30 грн. пені, 130,70 грн. 3 % річних та 153,83 грн. втрат від інфляції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року та рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2012 року у справі № 16/5007/46/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя Б. М. Поляков Суддя В. М. Коваленко Суддя О. Є. Короткевич