Постанова

від 24.09.2008 по справі 5/1216-18/164

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 24 вересня 2008 р.                                                                                   

№

5/1216-18/164 

Вищий господарський

суд України  у складі колегії суддів:

головуючого

судді

Кривди

Д.С.,

суддів:

Уліцького

А.М.,

Шаргала

В.І.

за

участю представників сторін:

позивача

Цекота

А.З. дов. №10-0-36 від 27.08.2008 р.

відповідачів

не

з'явилися

розглянувши

матеріали

касаційної

скарги

Суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

на

постанову

Львівського  апеляційного господарського суду  від 08.04.2008 р.

у

справі

№5/1216-18/164

господарського суду Львівської області

за

позовом

Державної

податкової інспекції у Старосамбірському районі Львівської області

до

1.          Суб'єкта підприємницької діяльності

фізичної особи ОСОБА_1 2.         

Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" 3.          Західної універсальної товарної

біржі

про

визнання

недійсним додатку до договору та повернення винагороди

В С Т А Н О В И В:

Державна

податкова інспекція у Старосамбірському районі Львівської області звернулась до

господарського суду Львівської області з позовом до Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи (надалі СПД) ОСОБА_1, Відкритого акціонерного

товариства (надалі ВАТ) "Меридіан", Західної універсальної товарної

біржі та просила визнати недійсним додаток від 14.06.06 р. до договору

доручення №37 по реалізації на простих (відкритих) торгах майна ВАТ "Меридіан".

Позовні

вимоги мотивовані тим, що інспекція є кредитором в процедурі банкрутства  ВАТ "Меридіан", яке знаходиться на

стадії ліквідації. Ухвалою господарського суду Львівської області від

06.10.2005 року у справі №7/276-39/266 ліквідатором банкрута призначений арбітражний

керуючий Череватий Л.Б., однак ліквідатор на засідання комітету кредиторів не

з'являвся, звіту про проведену роботу не надавав, про хід ліквідаційної

процедури не інформував, законних вимог комітету кредиторів не виконував. Звіт

ліквідатора наданий комітету кредиторів лише 20.09.2006 року, згідно з яким

витрати по ліквідаційній процедурі становили 147 306,97 грн., в тому числі за

послуги брокера ОСОБА_1. -66 319,23 грн. 

При цьому з комітетом кредиторів не Доповідач: Шаргало В.І.

був

погоджений ні порядок, ні умови, ні строки продажу майна. Договором доручення,

укладеним між арбітражним керуючим і брокером, розмір винагороди за брокерські

послуги становив 5% від ціни укладених біржових контрактів, однак додатковою

угодою розмір винагороди збільшено до 10%. Такі дії арбітражного керуючого не

були погоджені з комітетом кредиторів і суперечать інтересам кредиторів.

Рішенням

господарського суду Львівської області від 03.08.2007 року (суддя Мартинюк

В.Я.) в позові відмовлено  з огляду на

відсутність підстав для визнання спірної угоди недійсною.

За

апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Старосамбірському районі

Львівської області судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і

постановою Львівського  апеляційного

господарського суду  від 08.04.2008 року

(судді: Якімець Г.Г., Дубник О.П., Зварич О.В.) скасоване, позов

задоволений,  визнаний недійсним

додаток  від 14.06.06 р. до договору

доручення №37 по реалізації на простих (відкритих) торгах майна ВАТ

"Меридіан", з СПД ОСОБА_1. на користь 

ВАТ "Меридіан" стягнуто 33 160 грн. та відповідно розподілені

судові витрати.

Не

погоджуючись з прийнятою у справі постановою, СПД ОСОБА_1. звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою , в якій посилаючись на

порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального

права, зокрема ст. ст. 22, 101 Господарського процесуального кодексу України,

ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України, просить її скасувати, а рішення

суду першої інстанції залишити в силі. В доповненні до касаційної скарги

скаржник посилаючись на ст.1, ч.4 ст.24 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” скаржник зазначає, що

розгляд скарг на дії учасників ліквідаційної процедури віднесено до функцій господарського

суду в ліквідаційній процедурі, тобто суду який розглядає справу про

банкрутство боржника.

Заслухавши

в судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши  матеріали справи та доводи касаційної скарги,

перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій

норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого

господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких

підстав.

 Апеляційним господарським судом під час

розгляду справи встановлено, що постановою господарського суду Львівської

області від 18 грудня 2003 року (справа №7/27б-39/266) ВАТ „Меридіан" визнано

банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою

від 6 жовтня 2005 року суд увільнив арбітражного керуючого Гулу Я.О. від

виконання обов'язків ліквідатора,  а

ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Череватого Л.Б.

Ухвалами

Господарського суду Львівської області у справі №7/276-39/266 про банкрутство

ВАТ „Меридіан" на ліквідатора покладалося  зобов'язання завершити ліквідаційну

процедуру.

Враховуючи

те, що ліквідаційна процедура по ВАТ ”Меридіан” тривала понад встановлені

законом терміни з метою її завершення комітетом кредиторів по даній справі

03.10.2005 року прийнято рішення про продаж майна банкрута ВАТ „Меридіан” як

цілісного майнового комплексу на відкритих торгах. Ліквідатора зобов'язано

передусім надати комітету кредиторів дані інвентаризації та оцінки майна

банкрута, а порядок продажу, умови та строки придбання майна погодити з

комітетом кредиторів.

На

виконання згаданого рішення 23.01.2006 року між ВАТ „Меридіан", в особі

ліквідатора Череватого Л.Б., Західною універсальною біржею та брокерською

конторою №3 -фізична особа-підприємець ОСОБА_1. було укладено договір доручення

за №37 по реалізації на простих (відкритих) торгах майна ВАТ „Меридіан".

Однак,

ліквідатор ВАТ „Меридіан" на засідання 

комітету кредиторів не з'являвся, звіту про проведену роботу не надавав,

законних вимог кредиторів не виконував, що підтверджується наявними в

матеріалах справи протоколами засідань комітету кредиторів від 13.06.2006 року,

12.07.2006 року, 20.09.2006 року, 06.12.2006 року, скарга від 12.02.2007 року

за №10-0/207. 

Звіт

ліквідатора надано комітету кредиторів лише 20.09.2006 року, згідно  з яким витрати  ліквідаційної процедури склали 147 306 грн.

93 коп., в тому числі, послуги брокера ОСОБА_1 . - 66 319 грн. 23 коп.

Тобто,  в період, коли був укладений спірний додаток

до договору №37, ліквідатор двічі не з'явився на засідання комітету кредиторів,

не надав інформації на вимогу комітету кредиторів, разом з тим без погодження з

комітетом кредиторів підписав додаток до договору - доручення згідно якого

збільшив винагороду брокеру з 5% до 10%.

Таким

чином дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі були спрямовані на безпідставне

збільшення витрат ліквідаційної процедури, яка склала 22% від вартості

реалізованого майна.

Задекларована

сума поточного ПДВ утворила новий податковий борг, коштів на погашення якого на

рахунку банкрута немає.

Разом

з тим, суд апеляційної інстанції відзначив, що у звіті вказано, що майно

продано згідно рішення комітету кредиторів, однак тим же рішенням зобов'язано

ліквідатора погодити порядок продажу, умови та строки придбання майна чого

ліквідатором зроблено не було. Таким чином, комітет кредиторів не володів

інформацією про витрати ліквідаційної процедури, про погіршення фінансового

стану боржника, оскільки ліквідатор ігнорував вимоги комітету кредиторів і не

надавав такого звіту, а укладеними угодами збільшив витрати до вказаних розмірів.

Так, договором-дорученням №37 від 23.01.2006 року, зокрема п. 2.1 передбачено,

що за надані брокерські послуги “Клієнт" сплачує “Брокеру"  винагороду, розмір якої визначається у

відсотках від ціни укладених біржових контрактів та становить 5%. Крім того п.2.2

договору також передбачено додаткову винагороду брокеру при умові якщо сума

остаточної ціни продажу майна перевищує початкову ціну більше ніж у два рази, в

розмірі 15% від суми, що перевищує подвійний розмір початкової ціни. Однак,

14.06.2006 року між сторонами договору №37 укладений додаток до нього, яким

обумовлено, що за надані брокерські послуги Брокеру (СПД - ф/о ОСОБА_1.) Клієнт

(ВАТ “Меридіан") сплачує винагороду, розмір якої визначається у відсотках

від ціни укладених біржових контрактів та становить 10%, тобто вказаним

додатком ВАТ “Меридіан" в особі ліквідатора збільшено розмір винагороди з

5% на 10%. При цьому сторони в додатку не навели жодної підстави для  такого збільшення винагороди брокеру.

Вказаний

додаток до договору-доручення від 14.06.2006 року №37 ліквідатором надано на

засідання комітету кредиторів лише 20.09.2006 року.

Апеляційний

господарський суд в ухвалах про відкладення розгляду справи зобов'язував

відповідача-1 надати підстави для збільшення розміру винагороди з 5% на 10% за брокерські

послуги додатком до договору-доручення №37, проте таких надано не було.

          Відповідно до вимог п. 3.1

Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих

(розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених спільним

наказом Держпідприємництва та Міністерства економіки України від 04.05.2001 р.

N 72/49, при здійсненні своїх повноважень арбітражний керуючий зобов'язаний

діяти відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює діяльність  арбітражного 

керуючого  (розпорядника  майна, 

керуючого  санацією, ліквідатора).

Статтею

31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання

його банкрутом” визначені обов'язки арбітражного керуючого, а саме згідно із

ч.6 При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний

діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів,

а також відповідно до ч.8 невиконання або неналежне виконання обов'язків,

покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної

шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії.

Згідно

із ч. 2 ст. 29 зазначеного вище Закону для здійснення оцінки майна арбітражний

керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності

- суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від

виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна,

якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Відповідно

до ч. 2, 3 ст. 30  Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом"

(Продаж майна банкрута) ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації

оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання

майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна

погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна

підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з

урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна"

та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Згідно

із ч. 11 ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або

визнання його банкрутом" ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає

комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове

становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при

проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу

інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Наведені

норми в силу приписів Закону є обов'язковими для ліцензованих спеціалістів,

арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Враховуючи

вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку

про те, що ліквідатор, укладаючи спірний додаток до договору №37 від імені ВАТ

"Меридіан", знехтував інтереси кредиторів, умисне не подавав

інформацію про хід ліквідаційної процедури, 

підписав цей додаток до договору без погодження з комітетом

кредиторів,  всупереч рішенню останнього,

що завдало шкоди боржнику і кредиторам, внаслідок якої непогашені поточні

вимоги кредиторів, а відтак  суд

апеляційної інстанції правомірно визнав додаток від 14.06.06 р. до договору №37

недійсним.

Зазначений

висновок апеляційного господарського суду узгоджується  як із положеннями  ст. 1, ч. 8 ст. 16 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", так  і з ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного

кодексу України.

Щодо

доводів, викладених в доповненні до касаційної скарги, то судова колегія

касаційної інстанції відзначає, що предметом позову є вимога про визнання

спірного додатку до договору недійсним, тобто позивачем оспорюється

правомірність укладення договору з позиції закону, тобто в даному випадку  норми ч.4 ст.24 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” не

застосовуються.

З

огляду на викладене та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції,

колегія суддів вважає, що під час розгляду справи  апеляційним господарським судом фактичні

обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження

матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана

правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і

процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для

скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну

скаргу СПД ОСОБА_1   залишити без

задоволення.

Постанову

Львівського  апеляційного господарського

суду  від 08.04.2008 р. у справі

№5/1216-18/164 залишити без змін.

Пункт

3 ухвали Вищого господарського суду України від 09.07.08. у справі

№5/1216-18/164 про зупинення виконання судового рішення вважати таким, що

втратив чинність.

Головуючий  суддя  

Кривда

Д.С.

Суддя

Уліцький

А.М.

 Суддя

 Шаргало В.І.