Постанова

від 23.10.2008 по справі 14/66-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 23 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

14/66-08 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,

судді суддів

Кота

О.В., Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.

розглянувши

касаційну скаргу

Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

на

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 липня

2008 року

у

справі                                      

№

14/66-08

за

позовом

Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

до

Дочірнього

підприємства "Ера-1"

про

Стягнення

13102,37 грн.

за

участю представників:

позивача:

не зявилися;

відповідача:

Базилевича Ю.О.

встановив:

Рішенням

господарського суду від 16 квітня 2008 року у справі № 14/66-08 (суддя Панна

С.П.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та з відповідача на користь

позивача стягнуто 13102,37грн. збитків.

Постановою

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від     7 липня 2008 року (судді Тищик І.В.,

Кузнецова І.Л., Прокопенко А.Є.) рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 16 квітня 2008 року у справі №14/66-08 скасовано. В позові

відмовлено.

Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного

господарського суду, що винесена з неправильним застосуванням норм

матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення місцевого господарського

суду.

Сторони,

згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином

повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не

скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною

інстанцією.

Заслухавши

пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення

господарським судом обставин справи та правильність застосування норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим

господарським судом встановлено, що 14 липня 2007 року між приватним

підприємцем ОСОБА_1. (Продавець) та дочірнім підприємством „Ера-1” (Покупець)

був укладений договір купівлі-продажу за №1-14/07/07, згідно якого позивач

зобов'язався передати відповідачу дизельне пальне в кількості 8063 літри, а

відповідач - прийняти та оплатити його протягом чотирьох календарних днів з дня

отримання товару.

На

виконання договірних зобов'язань позивач здійснив передачу дизельного пального

у визначеній кількості, вартість якого склала 26 527,27 грн. Оплата отриманого

товару відповідачем здійснена не була.

Вказану

заборгованість у сумі 26527,27 грн. та штраф за прострочення оплати дизельного

палива по договору № 1-14/07/07 у розмірі 13 263,63 грн. було стягнуто з

відповідача рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №

11/388-07.

Повторно

позивач звернувся до господарського суду за стягненням збитків, спричинених

йому неналежним виконанням зазначеного договору відповідачем.

За

твердженням позивача невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором

№1-14/07/07 від 14 липня 2007 року зумовило несвоєчасне виконання позивачем

зобов'язань за договором №13/07-1 від 13 липня 2007 року. Позивач не мав змоги

своєчасно розрахуватися з ПП ОСОБА_2. (постачальником вказаного дизельного

палива) та відповідно до договору змушений був сплатити останній штраф у сумі

13102,37 грн.

Відповідно

до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті

порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками

є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а

також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого

порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати

за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно

ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має

відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих

порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З

зазначеними нормами кореспондуються норми спеціального законодавства, а саме,

Господарського кодексу України, яким регулюються господарські відносини, що

виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між

суб'єктами господарювання.

Додаткові

витрати, понесені стороною, у вигляді штрафних санкцій, сплачених іншим

суб'єктам господарювання, підлягають відшкодуванню особою, яка допустила

господарське правопорушення в силу ч. 1 ст. 225 ГК України.

Для

застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна

наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна

поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки

(збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою  та збитками; вина правопорушника. За

відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею

232 ГК України встановлено: якщо за невиконання або неналежне виконання

зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині,

не покритій цими санкціями.

Відповідно

до вказаної норми боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові збитки у

вигляді різниці між сумою, стягнутої ним з боржника неустойки (штрафу) і сумою,

сплаченої кредитором з вини боржника неустойки (штрафу) за своїми

зобов'язаннями.

Апеляційний

суд вірно зазначив, що штрафом у сумі 13263,63 грн., стягнутим за рішенням

господарського суду Дніпропетровської області на користь ФОП ОСОБА_1 . з ДП

„Ера-1” у справі №11/388-07, повністю покриваються збитки, завдані позивачу

сплатою штрафу у сумі 13102,37 грн. на користь ПП ОСОБА_2.

Окрім

того, спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання

майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню

перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання.

Правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки

відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка),

підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624

ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі,

незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

Матеріали

справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України

всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і

вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно

до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами

розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або

постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна

скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та

постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог

матеріального та процесуального права.

Твердження

скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм

законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку

з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту

колегія суддів не вбачає.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від          7 липня 2008 року у справі № 14/66-08

залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  - без задоволення.         

Головуючий

суддя                                                              

     О. Кот

                                судді                                                                  

С. Владимиренко

С. Шевчук