Постанова

від 28.10.2008 по справі 17/260

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 28 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

17/260 

Вищий

господарський суд України у складі: суддя

Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши

касаційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Рівне,

на

рішення господарського

суду Рівненської області від 06.02.2008

та

постанову Львівського

апеляційного господарського суду від 16.07.2008

зі

справи № 17/260

за

позовом фундації

імені князів-благодійників Острозьких, м. Рівне,

до суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, м. Рівне,

третя

особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -

товариство з

обмеженою відповідальністю "Євро-Волинь" (далі -ТОВ

"Євро-Волинь"), м. Рівне,

про

стягнення 21 890

грн.,

та

зустрічним позовом

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД

ОСОБА_1.)

до фундації імені князів-благодійників

Острозьких (далі -Фундація)

про

стягнення 2 660 грн.

збитків та визнання недійсним договору,

за

участю представників:

Фундації

- Жуковського О.В.,

Краплича Р.Р.,

СПД

ОСОБА_1. -ОСОБА_2.,

ОСОБА_3.,

ТОВ

"Євро-Волинь" -не

з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Фундація

звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з

СПД ОСОБА_1. 21 890 грн. (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) боргу

за ліцензійним договором "Система соціального дисконту "Максі-картка"

(соціальна картка)" від 01.09.2005 (далі -Ліцензійний договір).

СПД

ОСОБА_1. у зустрічному позові, наполягаючи на нікчемності Ліцензійного

договору, просив стягнути з Фундації 2 660 грн. збитків у вигляді коштів,

сплачених ним за цим договором позивачеві.

Заявою

від 23.01.2007 СПД ОСОБА_1. звернувся до місцевого господарського суду з

клопотанням вийти за межі позовних вимог та визнати Ліцензійний договір

недійсним (нікчемним) відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського

процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Справа

неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням

господарського суду Рівненської області від 06.02.2008 (суддя Савченко Г.І.),

залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від

16.07.2008 (колегія суддів у складі: Дубник О.П. -головуючий суддя, судді

Зварич О.В., Слука М.Г.), позов задоволено, а у зустрічному позові

відмовлено. 

Прийняті

судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову,

тоді як відмову в зустрічному позові мотивовано недоведеністю його вимог та

відповідністю Ліцензійного договору умовам чинного законодавства.

У

касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД  ОСОБА_1. просить судові рішення зі справи

скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і

процесуального права та прийняти нове рішення про  задоволення зустрічного позову та відмову в

первісному позові. 

Відзиви

на касаційну скаргу не надходили.

Учасників

процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином

повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши

повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та

правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права,

заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов

висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з

урахуванням такого.

Попередніми

судовими інстанціями у справі встановлено, що:

-

01.09.2005 Фундацією та СПД ОСОБА_1. укладено Ліцензійний договір, предметом

якого є надання Фундацією відповідачеві права на розміщення логотипу

(символіки) Фундації на "Максі-картці" (соціальній картці, далі

-Картка), тиражування та реалізацію якої здійснює СПД ОСОБА_1.;

-

відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Ліцензійного договору СПД ОСОБА_1.

зобов'язався сплачувати Фундації роялті за право використовувати символіку

Фундації (опис та зображення символіки наведено в пункті 3 Ліцензійного

договору);

-

згідно з пунктом 2.1 Ліцензійного договору СПД ОСОБА_1. зобов'язався сплачувати

Фундації по 10 грн. за кожну випущену та реалізовану Картку з її лого типом;

-

пунктом 2.2 Ліцензійного договору передбачено подання СПД ОСОБА_1. Фундації (за

фактом реалізації Карток, після перерахування роялті) акта із зазначенням

кількості реалізованих ним Карток;

- на

виконання Ліцензійного договору СПД ОСОБА_1. уклав з приватним підприємцем

ОСОБА_4. договір від 02.09.2005 щодо виготовлення 3 000 штук пластикових Карток

за оригіналом-макетом із зображенням символіки Фундації та отримав їх, що

підтверджується макетом, актом приймання-передачі від 06.09.2005 та накладною

від 06.09.2005 (т. 1, а.с.74-77);

-

відповідачем реалізовано 266 Карток з 3 000 виготовлених, за які на виконання

умов Ліцензійного договору ним сплачено позивачеві роялті в сумі 2 660

грн.,  що 

підтверджується платіжним дору ченням від 11.10.2005 № 1 та актом від

15.11.2005 (т. 1, а.с.7, 8);

- 545

Карток СПД ОСОБА_1. безоплатно передано державній соціальній службі, що

підтверджується листом управління праці та соціального захисту населення

виконавчого комітету Рівненської міської ради від 02.11.2006 та враховано

Фундацією при уточненні ціни позову (т. 1, а.с. 78); 

- СПД

ОСОБА_1. не довів безоплатного поширення 2 189 Карток (на стягненні

заборгованості за які наполягає Фундація) серед малозабезпечених громадян

міста;

-

Ліцензійний договір не передбачає безоплатну реалізацію СПД ОСОБА_1. Карток як

підставу для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань зі

сплати коштів Фундації;

-

символіка (логотип, емблема) Фундації Міністерством юстиції України не

зареєстрована, що підтверджується довідкою Міністерства юстиції України від

07.12.2006 № 32-50-3326 та поясненнями представників сторін у судовому

засіданні (т. 1, а.с. 135);

-

Фундація одержала виключні майнові права на викори стання твору (емблеми,

логотипу, символіки) від ОСОБА_5. (його автора) за авторським договором від

02.02.1998, який у встановленому порядку недійсним не визнавався (т. 1, а.с.

122-123);

-

слова “емблема”, “логотип”, “символіка” використовуються в авторському договорі

Фундації з ОСОБА_5. та в Ліцензійному договорі для позначення одного твору;

- СПД

ОСОБА_1. на Картках використано позначення, визначене Ліцензійним договором.

Причиною

виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з

відповідача боргу за Ліцензійним договором.

Частиною

першою статті 13 Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”

та статтею 18 Закону України “Про об'єднання громадян” встановлено, що

символіка об'єднання громадян підлягає державній реєстрації.

Водночас

відповідно до частини другої статті 10 Закону України від 23.12.1993 № 3792

"Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон         № 3792)  проекти офіційних символів і знаків,

зазначених у пункті “г” частини першої цієї статті, до їх офіційного

затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього

Закону. При цьому зазначена норма будь-яких обмежень щодо символів та

знаків підприємств, установ і організацій не містить. 

Згідно

з частиною другою статті 11 Закону № 3792 авторське право на твір виникає

внаслідок факту його створення; для виникнення і здійснення авторського права

не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а

також виконання будь-яких інших формальностей.

Частиною

першою статті 15 Закону № 3792 встановлено, що до майнових прав автора (чи

іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання

твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Відповідно

до частини п'ятої статті 15 Закону № 3792 автор (чи інша особа, яка має

авторське право) має право на одержання винагороди за використання твору.

Згідно

з частиною першою статті 32 цього Закону автору або іншій особі, яка має

авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на

використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі

авторського договору.

За

приписами частини першої статті 1109 Цивільного кодексу України (далі -ЦК

України) за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні

(ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності

(ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог

цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно

до частини першої статті 1114  ЦК України

ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та договори,

визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов'язковій

державній реєстрації.

Згідно

з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею

525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом.

З

огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши факт відсутності

державної реєстрації символіки Фундації, правильно застосували до спірних

правовідносин норми матеріального права, що регламентують правила використання

об'єктів авторського права.

У

свою чергу, доводи скаржника стосовно того, що символіка Фундації не є об'єктом

авторського права та використовується позивачем як торговельна марка (знак для

товарів і послуг) не ґрунтуються на встановлених попередніми судовими

інстанціями фактичних обставинах справи (зокрема, щодо відсутності державної

реєстрації цієї символіки) та не відповідають визначенню торговельної марки

(статті 1, 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”).

Отже,

за таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, беручи до уваги

встановлений ними факт реалізації СПД ОСОБА_1.  

2 189 Карток без сплати позивачеві винагороди, передбаченої Ліцензійним

договором, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення вимог

Фундації стосовно стягнення боргу, а також правомірно відхилили вимоги

зустрічного позову, які відповідач мотивував безпідставністю сплати коштів за

Ліцензійним договором за використання об'єкту, який, на його думку, не є

об'єктом авторського права. 

Водночас

доводи касаційної скарги щодо помилковості дослідження та оцінки попередніми

судовими інстанціями наявних доказів не спростовують наведеного та не можуть

бути підставами для задоволення вимог скаржника з огляду на приписи статті 1117

ГПК України, відповідно до яких: касаційна інстанція, переглядаючи у

касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених попередніми судовими

інстанціями фактичних обставин справи перевіряє застосування ними норм

матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким

чином, рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів зі справи

відповідають встановленим ними фактичним обставинам та прийняті з дотриманням

норм матеріального і процесуального права у визначених Товариством межах

позовних вимог, що свідчить про відсутність передбачених законом підстав для їх

скасування.

Керуючись

статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий

господарський суд України      

ПОСТАНОВИВ:

Рішення

господарського суду Рівненської області від 06.02.2008 та постанову Львівського

апеляційного господарського суду від 16.07.2008 зі справи № 17/260 залишити без

змін, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1 -без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                  

                             Б.Львов