Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-11650/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2012 року 17:23 № 2а-11650/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Мірошнікова Я.О., Антонова С.В., відповідача - Дяк Ю.М., третьої особи -ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини» до Міністерства охорони здоров'я України третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, про скасування рішення від 12 липня 2012 року про анулювання ліцензії та наказу № 521 від 12 липня 2012 року, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»(далі -ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини») з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі -МОЗ України) про скасування рішення від 12 липня 2012 року про анулювання ліцензії та наказу № 521 від 12 липня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-11650/12/2670 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 04 вересня 2012 року.

04 вересня 2012 року розгляд справи відкладено до 18 вересня 2012 року, а в подальшому в судовому засіданні оголошено перерву до 02 жовтня 2012 року, до 16 жовтня 2012 року.

16 жовтня 2012 року до участі в справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечували

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Ліцензії (Серія АГ № 602061), виданої в порядку переоформлення ліцензії від 20.07.2009 р. Серії АВ № 471718, виданої 16 червня 2011 року ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»має право займатися медичною практикою. Дана ліцензія дійсна з 16 червня 2011 року по 20 липня 2014 року.

До видів діяльності ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»за КВЕД відповідно до Довідки серії АА № 635300 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 27.06.2012 року відноситься, зокрема, 86.21 Загальна медична практика, 86.10 Діяльність лікарняних закладів, 86.22 Спеціалізована медична практика, 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров'я.

04 липня 2012 року комісією Міністерства охорони здоров'я України проведено позапланову перевірку додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики. Позапланова перевірка була проведена на підставі посвідчення про проведення позапланової перевірки ліцензіата від 17.04.43-104 від 27.06.2012р. Підставою для проведення позапланової перевірки було звернення народного депутата України ОСОБА_5 від 02.04.2012 р. № 1224. За результатами позапланової перевірки було складено Акт позапланової перевірки від 04.07.2012 р., Акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній особі для провадження господарської діяльності від 04.07.2012 р., Акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії від 04.07.2012 р.

12 липня 2012 року за матеріалами позапланової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики Ліцензійною комісією Міністерства охорони здоров'я України було прийнято рішення про анулювання ліцензії від 16.06.2011 р. серії АГ № 602061, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»на провадження господарської діяльності з медичної практики за лікарськими спеціальностями: організація і управління охороною здоров'я, акушерство і гінекологія, сексопатологія, ультразвукова діагностика, генетика медична, анестезіологолія; номенклатури молодших спеціалістів з медичною освітою: лабораторна справа (клініка), сестринська справа. Рішення Ліцензійної комісії МОЗ України затверджене Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 521 від 12.07.2012 р.

Не погодившись з вказаними рішеннями МОЗ України, позивач звернувся до суду про скасування рішення Ліцензійної комісії МОЗ України від 12.07.2012 р. про анулювання ліцензії від 16.06.2011 р. серії АГ № 602061, виданої ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»на продовження господарської діяльності з медичної практики та скасування Наказу МОЗ України № 521 від 12.07.2012 р. в частині затвердження рішення Ліцензійної комісії МОЗ України від 12.07.2012 р. про анулювання ліцензії від 16.06.2011 р. серії АГ № 602061, виданої ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»на продовження господарської діяльності з медичної практики.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Ліцензія господарської діяльності з медичної практики іншим особам не передавалась. Окрім цього, ліцензія не містить в собі дозволу здійснювати діяльність за лікарською спеціальністю «хірургія», а висновки відповідача про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії не відповідають дійсності.

Таким чином, зазначені вище рішення є упередженими та такими, що прийняті із численними порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема, наказу МОЗ України № 80 від 10.02.2011 р. «Про затвердження порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», Основ законодавства України про охорону здоров'я, тощо.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Основами законодавства України про охорону здоров'я та іншими нормативно-правовими актами.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, визначено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ (далі -Закон № 1775-ІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1775-ІІІ ліцензія це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (стаття 1 Закону).

Відповідно до п. 20 ч. 2 ст. 9 Закону № 1775-ІІІ ліцензуванню підлягає медична практика.

Частиною першою ст. 8 Закону № 1775-ІІІ визначено, що ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Відповідно до Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про лікарські засоби», Основ законодавства України про охорону здоров'я, Господарського кодексу України, інших нормативно-правових актів було розроблено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2011 р. № 49, зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 09 лютого 2011 р. за № 171/18909 (далі - Ліцензійні умови), які визначають ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики.

Медична практика - діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту (п. 1.3 Ліцензійні умови).

Ліцензія на провадження медичної практики - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження медичної практики за умови виконання ним кваліфікаційних, організаційних та інших спеціальних вимог, установлених Ліцензійними умовами (п. 1.3 Ліцензійні умови).

Пунктом 2.3 Ліцензійних умов передбачено, що медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії та за наявності:

- приміщень, що відповідають установленим санітарним, епідеміологічним, гігієнічним нормам і правилам, протипожежним нормам і правилам за наявності дозволу органу державного пожежного нагляду;

- приладів, обладнання, оснащення відповідно до Табеля оснащення виробами медичного призначення лікувальних та діагностичних кабінетів амбулаторно-поліклінічних закладів, стаціонарних відділень лікарень (далі - Табель оснащення). При цьому засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічно повірені;

- працівників (лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою) для провадження медичної практики відповідно до розділу III Ліцензійних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 1775-ІІІ державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування»Міністерство охорони здоров'я України є органом ліцензування на провадження діяльності з медичної практики.

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування (ч. 2 ст. 20 Закону № 1775-ІІІ).

Наказом Міністерства охорони здоров'я від 10 лютого 2011 року № 80, затвердженого Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, що ліцензуються, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 травня 2011 р. за № 634/19372 (далі -Порядок № 80).

Даним Порядком установлена єдина процедура здійснення контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

Відповідно до п 2.1 Порядку № 80 контроль здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок за місцем провадження господарської діяльності ліцензіата або його відокремлених підрозділів.

Згідно п. 2.9 Порядку № 80 позапланові перевірки здійснюються МОЗ України на підставах, визначених Законами України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Пунктом 2.10 Порядку № 80 передбачено, що під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки. Про проведення позапланової перевірки ліцензіат заздалегідь не попереджається.

Частинами п'ятою, шостою та сьомою Закону № 1775-ІІІ передбачено, що у разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування. Орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.

Зокрема, відповідно до ч. 8, 11 -14 ст. 20 Закону № 1775-ІІІ контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення. За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник видається керівнику юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, який перевірявся, другий - зберігається органом ліцензування.

Орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення ним порушень ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення порушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 1775-ІІІ підставами для анулювання ліцензії є:

- заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи - підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця);

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Частиною другою ст. 21 Закону № 1775-ІІІ передбачено, що орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що Ліцензійною комісією МОЗ України за результатами перевірки прийнято рішення від 12 липня 2012 року про анулювання ліцензії ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»від 16.06.2011 р. серії АГ № 602061, яке затверджено Наказом № 521 від 12 липня 2012 року. Підставою для прийняття вказаного рішення та Наказу стало встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній особі для провадження господарської діяльності, виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих позивачем для одержання ліцензії (про що свідчать відповідні акти відповідача) для здійснення діяльності, а також надання медичної допомоги неналежної якості третій особі.

На підтвердження обґрунтованості та правомірності прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень відповідачем та третьою особою надані відповідні матеріали, які підтверджують протиправність дій позивача.

Дослідивши їх в судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Згідно з наданого МОЗ України листа № 10186 від 20.06.2011 року надісланого ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»вбачається, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 06.06.2011 р. № 0606/29-М та доданих до неї документів, Ліцензійною комісією прийнято рішення про переоформлення ліцензії на провадження господарської діяльності ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»з розширенням видів діяльності, а саме діяльності з медичної практики за спеціальністю: організація і управління охороною здоров'я, акушерство і гінекологія, урологія, проктологія, терапія, дерматовенерологія, неврологія, ендокринологія, сексопатологія, ультразвукова діагностика, клінічна лабораторна діагностика, ортопедія і травматологія, фізіотерапія, генетика медична, анестезіологія; за спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою: сестринська справа, лабораторна справа (клініка), терміном дії з 16.06.2011 року по 20.07.2014 року.

З акту про виявлення недостовірних відомостей, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії, складеному МОЗ України 04 липня 2012 року, виявлено розбіжність в довідці № 140 від 08.07.2009 року, яка наявна в ліцензійній справі позивача, виданій Головним управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та довідці, що надана відповідачу під час проведення перевірки. Зокрема, довідка, яка стала підставою для продовження ліцензії, скасованої оскаржуваними рішеннями відповідача, містить більший перелік лікарських спеціальностей, ніж та, яка була надана перевіряючим. На думку відповідача, саме довідка наявна в матеріалах ліцензійної справи містить недостовірні відомості.

Суд не погоджується з таким висновком, оскільки він зроблений відповідачем без належної перевірки такого факту, та ґрунтується виключно на припущеннях.

Як вбачається з листа МОЗ України № 10186 від 20.06.2011 року, переоформлення ліцензії АВ № 471718 від 20.07.2009 року позивача відбувалася, у зв'язку з розширенням видів діяльності, за наслідками чого було прийнято рішення (Протокол № 21 від 16.06.2011 року) про переоформлення ліцензії на провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Окрім цього, відповідно до Акту позапланової перевірки від 04 квітня 2012 року (з аналізу вказаного документа вбачається, що в його даті складання допущена помилка -04 березня 2012 року), проведеної на підставі посвідчення № 17.04.45-59 від 02.04.2012 року на виконання Наказу МОЗ України від 02.04.2012 року та листа Генеральної прокуратури України від 17.02.2012 № 07/1/1-15095-12, відповідачем здійснювалася позапланова перевірка позивача, в тому числі із тих питань, які були предметом перевірки у липні 2012 року. При цьому, як під час продовження так, і під час позапланової перевірки у квітні 2012 року, недостовірних відомостей у документах, які б стали підставами для анулювання ліцензії відповідачем встановлено не було.

Позивач наполягав на достовірність довідки, наявної в матеріалах справи.

Отже, суд приходить до висновку, що ліцензійний орган протиправно визнав належними документи, подані до заяви про переоформлення ліцензії та ліцензію визнав такою, що підлягає скасуванню. Інших доказів зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії (переоформлення) відповідачам не додано, натомість позивачем надано Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.05.2012 року № 07.2.5/131, згідно якого, станом на 11.05.2012 року (після переоформлення ліцензії) санітарно-епідеміологічний стан ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України.

Щодо факту передачі ліцензії іншій юридичній особі для провадження господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що третя особа проходила лікування в ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»та Київському філіалі Державного підприємства «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України»у яких було заведено амбулаторна карта пацієнта № 0475 -в закладі позивача та медична карта стаціонарного хворого № 0475 та № 222 -в іншому медичному закладі. З медичної картки № 222, а також протоколу операції № 222 вбачається, що третій особі Київською філією Державного підприємства «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України»здійснено операцію: мікрохірургічна субінгвінальна перев'язка вен за Мармуром з застосуванням хірургічного лазеру (Лікар-Хірург).

Хірургічне втручання відбувалося в приміщенні ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 4-Б.

Відповідно до договору суборенди нежитлових приміщень № 03/01-12 від 10 січня 2012 року позивачем передано Київській філії Державного підприємства «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України»на два роки та одинадцять місяців у тимчасове платне користування приміщення за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 4-Б.

Договором № 3-01-11 від 03 січня 2011 року між позивачем та Київською філією Державного підприємства «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України»досягнуто згоди про співробітництво, яке включає: сумісні медичні консультації та огляди, здійснення оперативних, медичних та інших втручань, тощо.

Окрім цього, п. 1.3 зазначеного договору передбачено право сторін направляти своїх пацієнтів до закладів охорони здоров'я іншої сторони для проведення окремих медичних втручань (оперативних та інших), анестезіологічного забезпечення, розміщення в стаціонарах тощо.

З акту «Про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній особі» МОЗ України від 04 липня 2012 року, встановлено, що хірургічне втручання Київською філією Державного підприємства «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України»відбувалося в приміщенні позивача за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 4-Б. Зазначене місце господарської діяльності з медичної практики не зазначено у заяві, або інших документах Київської філії Державного підприємства «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України», а у позивача не заявлено спеціальність «хірургія», а також відсутні умови для проведення оперативних втручань за вказаною адресою.

Зазначені твердження не відповідають фактичним обставинам, оскільки з аналізу вищезазначених документів можна зробити висновок про те, що операція та стаціонарне лікування здійснювалася контрагентом позивача на підставі цивільно-правових угод, що не заперечується відповідачем.

Державне підприємство «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України»відповідно до ліцензії серія АГ № 602096, з 23.06.2011 року має право на здійснення медичної практики. Окрім цього, як зазначалося раніше ліцензія позивача не містить у собі виду господарської діяльності за спеціальністю «хірургія».

Таким чином, за вказаних обставин, суд вважає не доведеним факт передачі ліцензії ліцензіатом іншій юридичній особі для провадження господарської діяльності.

Судом оцінено надані представником третьої особи письмові докази в підтвердження протиправності дій позивача, а саме: постанову про порушення кримінальної справи від 14 вересня 2012 року за фактом складання та видачі працівниками ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»завідомо підробленого документу, постанову про визнання третьої особи потерпілим від 03 жовтня 2012 року та лист № 71С від 12 жовтня 2012 року Державного підприємства «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України».

Суд вважає їх неналежними доказами, оскільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки, дій чи бездіяльності особи щодо якої ухвалено вирок. На час розгляду справи, такий вирок відсутній. Обставини порушення ОСОБА_7 вимог чинного законодавства та незаконності укладання вищевказаних договорів від Київської філії Державного підприємства «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АНМ та МОЗ України», про які йдеться в листі № 71С від 12 жовтня 2012 року, також судом не сприймаються, як доказ правомірності рішень відповідача, оскільки у вказаному листі не заперечується факт укладання таких договорів. Відомості щодо визнання таких договорів нікчемними в порядку ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України відсутні.

Окрім цього, суд зазначає, що факт надання медичної допомоги неналежної якості не є відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»підставою для скасування ліцензії позивача.

З адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся за захистом своїх прав, шляхом скасування оскаржених рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення ; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять .

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Ліцензійної комісії МОЗ України від 12.07.2012 р. про анулювання ліцензії від 16.06.2011 р. серії АГ № 602061, виданої ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»на продовження господарської діяльності з медичної практики та Наказ МОЗ України № 521 від 12.07.2012 р. в частині затвердження рішення Ліцензійної комісії МОЗ України від 12.07.2012 р. про анулювання ліцензії від 16.06.2011 р. серії АГ № 602061, виданої ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»на продовження господарської діяльності з медичної практики, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 150, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Ліцензійної комісії Міністерства охорони здоров'я України від 12.07.2012 р. про анулювання ліцензії від 16.06.2011 р. серії АГ № 602061, виданої ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»на продовження господарської діяльності з медичної практики.

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 521 від 12.07.2012 р. в частині затвердження рішення Ліцензійної комісії МОЗ України від 12.07.2012 р. про анулювання ліцензії від 16.06.2011 р. серії АГ № 602061, виданої ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»на продовження господарської діяльності з медичної практики.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Міністерства охорони здоров'я України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини»(код за ЄДРПОУ 36520518) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 150, 00 грн. (сто п'ятдесят гривень, 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя І.М. Погрібніченко судді: І.О. Іщук В.П. Шулежко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.10.2012 р.