Рішення

від 02.09.2008 по справі 18/273

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  18/273

02.09.08

За

позовом:          ТОВ „Скарабей”;

До:                    Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1

(відповідач

1);

                    КП „Київське міське бюро

технічної інвентаризації та реєстрації права

власності

на об'єкти нерухомого майна” (відповідач 2);

Про:                     визнання права власності.

Суддя  Мандриченко

О.В.

Представники

Від

позивача:          Матяш Ф.О., представник, довіреність

б/н від 28.07.2008 р.;

Від

відповідача 1:            ОСОБА_2,

представник, довіреність б/н від 01.08.2008 р.;

Від

відповідача 2:          Трофімов О.Ю.,

представник, довіреність №1732 від 22.01.2007 р.

Ухвалою

Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 р. до участі у справі в якості

відповідача 2 залучено Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”;

останнє виключене із участі у справі як третю особу без самостійних вимог на

предмет спору на боці позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач

у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати за останнім

право власності на нежитлові приміщення: №54 загальною площею 31,4 кв.м. та

приміщення №53 площею 50,5 кв.м., як на окремі об'єкти нерухомого майна, що

знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Перова, 26; зобов”язати Комунальне

підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права

власності на об'єкти нерухомого майна” здійснити реєстрацію права власності

позивача на нежитлові приміщення: №54 загальною площею 31,4 кв.м. та приміщення

№53 площею 50,5 кв.м., як на окремі об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за

адресою: м. Київ, бул. Перова, 26; стягнути з відповідачів витрати по сплаті

держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з

мотивів, вказаних у позовній заяві.

У

судовому засіданні 02.09.2008 р. представник позивача надав заяву про уточнення

позовних вимог, в якій останній просить визнати за позивачем право власності на

групу нежитлових приміщень №54 загальною площею 31,4 кв.м., як на окремий

об'єкт нерухомого майна, та групу приміщень №53 площею 50,5 кв.м., як на

окремий об'єкт нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, бул. Перова,

26; зобов”язати відповідача 2 здійснити реєстрацію права власності позивача на

групу нежитлових приміщень №54 загальною площею 31,4 кв.м., як на окремий

об'єкт нерухомого майна, та групу приміщень №53 площею 50,5 кв.м., як на окремий

об'єкт нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, бул. Перова, 26;

стягнути з відповідачів витрати по сплаті держмита та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У

судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов

задовольнити у повному обсязі.

Відповідач

1 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні

проти задоволення позовних вимог не заперечує, посилаючись на те, що відповідно

до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення Товариство з обмеженою

відповідальністю „Скарабей” є власником нежитлового приміщення за адресою:

02125, м. Київ, бул. Перова, 26.

Відповідач

2 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні

позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити,

посилаючись на те, що відповідач 2 не порушував права та охоронювані законом

інтереси позивача; відповідно до матеріалів технічної інвентаризації дозвільна

документація на здійснення будівництва вказаних нежитлових приміщень до

відповідача 2 не надавалась; зазначені нежитлові приміщення не прийняті в

експлуатацію в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від

22.09.2004 р. №1243 „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом

об'єктів”.

Розглянувши

документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення

представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи,

оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-

В С Т А Н О В И В:

27.02.2006

р. між Представництвом Фонду державного майна України у Дніпровському районі м.

Києва, позивачем та відповідачем 1 укладений договір №380/45-КП купівлі-продажу

нежилого приміщення шляхом викупу, за умовами якого Представництво Фонду

державного майна України у Дніпровському районі м. Києва зобов'язалося передати

позивачеві у власність шляхом викупу нежитлові приміщення з №1 по №24 (групи

приміщень №52) в літері „А” загальною площею 209,70 кв.м., які знаходяться за

адресою: м. Київ, бул. Перова, 26, а позивач зобов'язався прийняти вказані вище

нежилі приміщення і сплатити вартість продажу.

Згідно

з актом №9 передачі нежитлового приміщення від 28.02.2006 р. Фонд державного

майна України у Дніпровському районі м. Києва передав, а позивач прийняв

продані 27.02.2006 р. шляхом викупу нежилі приміщення з №1 по №24 (групи

приміщень №52) (в літері „А”) загальною площею 209,7 кв.м., які знаходяться за

адресою: 02125, м. Київ, бул. Перова, 26 (літера „А”).

Відповідно

до Закону України „Про плату за землю” позивач є користувачем земельної

ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, бул. Перова, 26.

Протягом

2006 року на вищезазначеній земельній ділянці, за власний рахунок позивача, для

власних потреб, було збудовано групу нежитлових приміщень: №54 загальною площею

31,4 кв.м., як окремий об'єкт нерухомого майна, та групу приміщень №53 площею

50,5 кв.м., як окремий об'єкт нерухомого майна, розташованих за адресою: м.

Київ, бул. Перова, 26.

Підтвердженням

того, що зазначена група приміщень була збудована позивачем за власні кошти та

для власних господарських потреб є договір безпроцентної позики від 16.03.2006

р., відповідно до умов якого позивач отримав від відповідача 1 для розвитку

бізнесу та покриття витрат на будівництво нежитлових приміщень, що знаходяться

у м. Києві по бул. Перова, 26.

До

матеріалів справи додані листи відповідача 1, в яких останній просить позивача

звільнити нежитлові будівлі, які знаходяться у м. Києві по бул. Перова, 26.

Оцінюючи

наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази,

господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що

підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно

до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право

власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону

або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно

з частинами 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову

річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Особа,

яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є

власником цієї речі.

Право

власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди

тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо

договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,

право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо

право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній

реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею

319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується,

розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник

має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно

з частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно

збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка

здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена

для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі

під уже збудоване нерухоме майно.

Власник

майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу

України).

Частиною

5 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника

(користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на

нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших

осіб.

Відповідно

до частини 1 статті 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на

нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV державна реєстрація

речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав)

- офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або

припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується

внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень.

Державна

реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав

виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та

Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі (частина 4 статі 5 Закону

України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень”). 

Як

зазначено в пункті 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації

прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції

України від 07.02.2002р. N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

18.02.2002р. N157/6445 (далі -Положення) Державну реєстрацію прав власності на

нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі -

БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Вищезазначені

обставини свідчать про те, що невизнання відповідачем 1 права власності

позивача на групу нежитлових приміщень №54 загальною площею 31,4 кв.м. та групу

нежитлових приміщень №53 загальною площею 50,5 кв.м., що знаходяться у м. Києві

по бул. Перова, 26 перешкоджає позивачу здійснювати право власності на

зазначене приміщення, а тому господарський суд вважає позовні вимоги такими, що

підлягають задоволенню.

Відповідно

до частини 4 статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення,

господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі,

коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Судові

витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача1.

Враховуючи

викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати право власності Товариства з

обмеженою відповідальністю „Скарабей” (інд. 02125, м. Київ, бул. Перова, 26,

код ЄДРПОУ 21466122) на групу нежитлових приміщень №54 загальною площею 31,4

кв.м., як на окремий об'єкт нерухомого майна, та на групу нежитлових приміщень

№53 площею 50,5 кв.м., як на окремий об'єкт нерухомого майна, розташованих за

адресою: м. Київ, бул. Перова, 26.

3.          Зобов'язати Київське міське бюро

технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого

майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836)

зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю

„Скарабей” (інд. 02125, м. Київ, бул. Перова, 26, код ЄДРПОУ 21466122) на групу

нежитлових приміщень №54 загальною площею 31,4 кв.м., як на окремий об'єкт

нерухомого майна, та на групу нежитлових приміщень №53 площею 50,5 кв.м., як на

окремий об'єкт нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, бул. Перова,

26. Видати наказ.

4.          Стягнути з Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1 (інд.АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю „Скарабей” (інд. 02125, м. Київ, бул. Перова, 26,

код ЄДРПОУ 21466122) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті держмита та

118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. Видати наказ.

5.          Накази видати після набрання рішенням

законної сили.

6.          Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

О.В.

Мандриченко