Постанова

від 09.10.2012 по справі 2а-1670/4566/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4566/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - Леошко Д.В., Байдуж Ю.С., Мазур Л.В., Бориславець М.М., Смольник С.С.

представників відповідача - Мурич Л.О., Переяслівець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - будівельної фірми "Приватбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово - будівельна фірма "Приватбуд" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2012 № 0009912301/900, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 494 276 грн., з них за основним платежем 1 262 544 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 231 732 грн.; № 0009932301/901, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 350 180 грн. 75 коп., з них за основним платежем 1 096 651 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 253 529 грн. 75 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками планової виїзної перевірки Кременчуцької ОДПІ, яка набрала форму акту від 14.06.2012 № 1737/22-209/05514844, про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 1 262 544 грн. та завищення податкового кредиту на суму 1 096 651 грн. у зв'язку із формуванням показників податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів. Зазначали, що фінансово-господарські відносини між ТОВ "ПБФ "Приватбуд" та його контрагентами ТОВ "Українська енергетична група", ФО-П ОСОБА_8, ПП "МНВФ "Марс", ПП "Нафта -Кретор", АТВТ "Свемон -Восток", ПП "Поліцентрсервіс", ТОВ "ТД "Базальт -Прогрес", ТОВ "Сучасні житлові технології", ПП "Київ -Рубін", ПП "ОСОБА_7", ТОВ ВКФ "Зев", ТОВ "Фарватер Плюс", ТОВ "Профіль -Стиль" мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства позивача. Пояснювали, що висновки відповідача про нікчемність правочинів між вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дійсності, оскільки перевіряючими не надано належної оцінки змінам у структурі активів підприємства на підставі первинних бухгалтерських документів ТОВ "ПБФ "Приватбуд", які підтверджують правомірне здійснення правочинів зі своїми контрагентами, що в ході перевірки були вилучені УБОЗ УМВС України в Полтавській області (протокол виїмки від 01.06.2012).

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на висновки перевірки, просили відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна фірма "Приватбуд" (ідентифікаційний номер 05514844) перереєстровано з Колективної промислово-будівельної фірми "Приватбуд", що була зареєстрована виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради від 04.08.1994 № 17/4, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців № 1 585 145 0000 008061 (виписка з ЄДР серії ААВ № 553171 на а.с. 14 том 1).

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 10.08.1994 за № 43, у перевіряємому періоді був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 28.07.1997 № 24093401, виданого Кременчуцькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер -05514816357, у зв'язку з перереєстрацією підприємства з КПБФ "Приватбуд" на ТОВ "ПБФ "Приватбуд" було змінено свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 24.02.2012 № 200029087 (а.с. 15 том 1).

Згідно з Довідкою АБ № 399931 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.90 -неспеціалізована оптова торгівля; 23.61 - виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.63 - виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 38.11 - збирання безпечних відходів; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

В період з 24.05.2012 по 07.06.2012 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 встановлено їх завищення всього у сумі 5 144 797 грн., у т.ч. по періодах: за 2 квартал 2009 року в сумі 98 333 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 781 033 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 1 593 020 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 1 235 320 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 254 347 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 158 333 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 204 263 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 820 148 грн.

За висновками ревізорів дане порушення виникло у зв'язку з тим, що підприємством позивача у перевіряємому періоді неправомірно віднесено до складу валових витрат результати фінансово-господарських операцій із контрагентами, по яким перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій та фактичних поставок за укладеними угодами.

Так, стосовно контрагентів ТОВ «Українська енергетична група», ПП «Поліцентрсервіс», ТОВ «Профіль-стиль», ПП «ОСОБА_7»актом перевірки зафіксовано, що відносно них в ЄДР внесено записи про відсутність їх за місцезнаходженням, стосовно ТОВ ВКФ «ЗЕВ»та ТОВ «Фарватер Плюс»- відсутність основних засобів та необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

При цьому, перевіряючі також посилалися на інформацію від ВПМ, згідно якої посадові особи ТОВ «Профіль-стиль»та ПП «ОСОБА_7»надавали пояснення, що ніякого відношення до діяльності підприємств не мають, господарською діяльністю не займалися та ніяких первинних документів не підписували, а в квітні 2012 року відносно підприємства ТОВ «Профіль-стиль»порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Таким чином, за висновками перевіряючих взаємовідносини позивача із вказаними контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними і не можуть створювати ніяких наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю.

У зв'язку із вищенаведеним перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПБФ «Приватбуд»у перевіряємому періоді:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 990 513 грн. , у т.ч. за 2 квартал 2009 року у сумі 24 583 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 195 258 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 398 255 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 308 830 грн., 1 квартал 2011 року у сумі 63 587 грн.;

- п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 272 031 грн ., в т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 36 417 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 46 980 грн., 4 квартал 2011 у сумі 188 634 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення -рішення від 03.07.2012 № 0009912301/900, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 494 276 грн., з них за основним платежем 1 262 544 грн. (990 513 грн. + 272 031 грн.) та штрафними (фінансовими) санкціями 231 732 грн. (розрахунок штрафних санкцій на а.с. 151 том 1).

Виходячи із цих же підстав (не підтвердження реальності проведених господарських операцій та нікчемність правочинів) перевіряючі дійшли аналогічного висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту у відповідних податкових періодах з урахуванням податкових накладних, виданих ТОВ «Українська енергетична група», ПП «Поліцентрсервіс», ТОВ «Профіль-стиль», ПП «ОСОБА_7», ТОВ ВКФ «ЗЕВ»та ТОВ «Фарватер Плюс».

Крім того, ревізорами в ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій та фактичність поставок між позивачем та ФОП ОСОБА_8, ПП «МНВФ «Марс», які згідно бази даних «Контрагенти»мають стан - припинено, АТВТ «Свемон-Восток», який згідно бази даних «Контрагенти»має стан -визнано банкрутом, ПП «Нафта-Кретор», ТОВ «ТД «Базальт -Прогрес», ТЗОВ «Сучасні житлові технології», ПП «Київ -Рубін», які не знаходяться за своїм місцезнаходженням. Також, всі вище перелічені контрагенти декларували свої взаємовідносини із позивачем на значно менші суми, ніж ті, на які позивачем сформовано податковий кредит у відповідних податкових періодах.

Приймаючи до уваги, що позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді з урахуванням результатів фінансово-господарських відносин із вищевказаними контрагентами, то перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПБФ «Приватбуд»:

- п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 809 232 грн ., у т.ч. по періодам квітень 2009 року у сумі 16 583 грн., травень 2009 року у сумі 2 750 грн., червень 2009 року у сумі 25 408 грн., серпень 2009 року у сумі 10 001 грн., вересень 2009 року у сумі 158 603 грн., жовтень 2009 року у сумі 261 423 грн., листопад 2009 року у сумі 103 802 грн., квітень 2010 року у сумі 680 грн., липень 2010 року у сумі 67 грн., вересень 2010 року у сумі 184 грн., жовтень 2010 року у сумі 203 064 грн., грудень 2010 року у сумі 26 667 грн.;

- п.п. 198.6, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 287 418 грн ., в т.ч. по періодам березень 2011 року в сумі 50 869 грн., квітень 2011 року в сумі 31 667 грн., вересень 2011 року в сумі 40 853 грн., жовтень 2011 року в сумі 30 030 грн., листопад 2011 в сумі 88 620 грн., грудень 2011 року в сумі 45 380 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення -рішення від 03.07.2012 № 0009932301/901, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 350 180 грн. 75 коп., з них за основним платежем 1 096 651 грн. (809 232 грн. + 287 418 грн.) та штрафними (фінансовими) санкціями 253 529 грн. 75 коп. (розрахунок штрафних санкцій на а.с. 150 том 1).

Із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі неодноразово відкладався, первинна документація по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, представником позивача суду не надана, повідомлено про неможливість її надати в зв'язку із вилученням УБОЗ УМВС України в Полтавській області (протокол виїмки від 01.06.2012), а копій вилучених документів не було залишено на підприємстві.

Запити суду, направлені на адреси, які зазначені в ЄДР як їх місцезнаходження, ФОП ОСОБА_8, ПП «Київ-Рубін», ПП «ОСОБА_7», ТОВ «ТД «Базальт - Прогрес», ПП «Поліцентрсервіс»повернулися до суду із поштовими відмітками за закінченням терміну зберігання, тобто за цими адресами підприємства не отримують поштову кореспонденцію. Із адрес ТОВ «Сучасні житлові технології», ТОВ «Українська енергетична група», ПП «Міжнародна науково-виробнича фірма «Марс», ТОВ «Профіль-стиль»судові запити повернулися із поштовими відмітками про відсутність адресатів за вказаними адресами. ПП «Нафто -Кретор», ТОВ «ВКФ «ЗЕВ»та АТ «Свемон - Восток» було отримано запит суду за вказаним місцезнаходженням, однак відповіді на нього суду не надано.

Єдиний контрагент, який надав відповідь на запит суду, ТОВ «Фарватер плюс»(а.с. 56-108 том 4). Згідно наданої відповіді між ТОВ «Фарватер плюс»(Постачальник) та Колективною промислово-будівельною фірмою «Приватбуд»(Покупець) було укладено договір № 01/11/10 від 01.11.2010 на поставку товару: щебінь, пісок, арматура різного діаметру. Однак, цим контрагентом зазначено, що первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт укладання договору та поставки товару на адресу позивача, не має у своєму розпорядженні, оскільки їх було викрадено з машини директора ОСОБА_9 22.06.2011, що підтверджують постановою про відмову в порушенні кримінальної справи по факту викрадення документів від 24.06.2011. Вказали також, що з метою відновлення первинної бухгалтерської документації за період із серпня по грудень 2010 року звернулися із відповідним запитом до КПБФ «Приватбуд»(до позивача).

Таким чином жодним із вищезазначених контрагентів не підтверджено взаємовідносини із ТОВ «Промислово-будівельна фірма «Приватбуд».

Із відповідей Прокуратури Полтавської області, Слідчого управління УМВС України в Полтавській області, УБОЗ УМВС України в Полтавській області, наданих на запити суду, слідує, що вилучені у позивача документи не були приєднані до матеріалів кримінальної справи, в рамках якої проводилося їх вилучення. Доказів, що вживалися заходи щодо повернення цих документів або зняття з них копій суду не надано.

В ході судового розгляду представниками позивача було залучено до матеріалів справи частково документи на підтвердження реальності проведення господарських операцій із ПП «Поліцентрсервіс», ТОВ ВКФ «ЗЕВ», ПП «Нафто-Кретор», ПП «ОСОБА_7»та ТОВ «Фарватер Плюс», що згідно їх пояснень були відновлені (правова оцінка їм надана нижче).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи даний спір суд виходить із того, що згідно Додатку 4 до акта перевірки «Узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки»(а.с. 3-4 том 2), перевіркою було вивчено первинну документацію та документи бухгалтерського обліку позивача , якою позивач підтверджував показники бухгалтерських рахунків, суцільним порядком , а висновки відповідача ґрунтувались на результатах дослідження цих документів.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою , тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми (документального оформлення). Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування .

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою за результатами дослідження документів бухгалтерського обліку позивача, на підставі яких формувалися показники бухгалтерської та податкової звітності перевіряємого періоду, не було підтверджено реальності господарських операцій та фактичних поставок між позивачем та вище переліченими контрагентами.

Згідно пояснень представників відповідача в ході судового розгляду, на перевірку не було надано товарно-транспортних накладних або будь-яких інших документів, які б свідчили про реальних рух товарів між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі -Порядок), акт -службовий документ , який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби .

При перевірці реальності проведення господарських операцій, що призводять до реальної зміни у структурі активів контрагентів, та фактичності здійснення поставок суду належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: 1) рух активів у процесі здійснення господарської операції з урахуванням особливостей їх проведення - місце навантаження та відпуску товару, місце розвантаження та зберігання цього товару, яким автотранспортом та якою особою здійснювалося його перевезення, яка особа здійснювала приймання товару на підставі доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, відображення надходження та подальшого руху товару на складі (дані складського обліку), встановити осіб, які приймали участь у проведенні господарських операцій, наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції; 2) установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, в т.ч. наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Надаючи правову оцінку правомірності податкового повідомлення - рішення від 03.07.2012 № 0009912301/900, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 494 276 грн., з них за основним платежем 1 262 544 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 231 732 грн., суд дійшов наступних висновків.

У 2009, 2010 та 1 кварталі 2011 роках порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначався Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин (надалі -Закон про прибуток). Згідно ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом пункту 5.1. ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці , у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.2 Закону про прибуток містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 вищевказаного Закону, а визначальною ознакою для віднесення витрат до складу валових вважається безпосереднє використання реально придбаних товарів (робіт послуг) у господарській діяльності , а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці і належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З набранням 01.04.2011 чинності ІІІ розділом Податкового кодексу України питання формування валових витрат унормовані саме цим розділом.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Подактового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними первинними документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В цій же нормі надано визначення поняття «господарської операції»-це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій (документальне оформлення) не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно акту та обґрунтованого розрахунку донарахованих позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій в розрізі контрагентів по періодам (а.с. 151 том 1, а.с. 7 том 2), перевіркою встановлено порушення позивачем в частині неправомірного включення позивачем до складу валових витрат в 2 кварталі 2009 року результатів господарських відносин із ТОВ «Українська енергетична компанія», в 3 кварталі 2009 року -ПП «Поліцентрсервіс», в 4 квартал 2009 року - ПП «Поліцентрсервіс»та ТОВ «Профіль -Стиль», в 4 кварталі 2010 року -ТОВ «Фарватер Плюс»та ПП «ОСОБА_7», в 1 кварталі 2011 року -ПП «ОСОБА_7», в 2 кварталі 2011 року -ПП «ОСОБА_7», в 3 та 4 кварталах 2011 року -ТОВ ВКФ «ЗЕВ»на загальну суму 5 144 797 грн.

На підтвердження реальності фінансово-господарських відносин із ТОВ «Українська енергетична компанія» позивачем надано суду копії видаткових накладних від 03.06.2009 № 256, від 05.06.2009 № 268 та податкових накладних від 03.06.2009 № 256 та від 05.06.2009, згідно яких останнім відвантажено на адресу позивача дизельне паливо (а.с. 163-168 том 5).

При цьому із вказаних документів не вбачається якої марки поставлялося дизельне паливо.

На доказ транспортування вказаного палива позивачем надано копії товарно -транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів форми № 1-ТТН (нафтопродукт) (а.с. 169-173 том 5).

Форма № 1-ТТН (нафтопродукт) затверджена Додатком 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Аналізуючи надані ТТН, судом встановлено, що вони не заповнені належним чином, а саме не містять найменування та марку пального, а лише вид нафтопродукту -дизельне паливо, не вказано місце навантаження (зазначено -м. Кременчук), не містять номеру резервуара з якого було здійснено налив нафтопродукту для автомобільного перевезення, не заповнені графи «дата і час виїзду з підприємства -вантажовідправника», «дата і час прибуття до вантажоодержувача»та «дата і час виїзду від вантажоодержувача», в усіх трьох ТТН зазначено одне доручення на отримання ТМЦ -від 03.06.2009 № 95.

За відсутності вищевказаних обов'язкових реквізитів, встановлених вищевказаною формою для надання їм юридичної доказовості, дані документи не можуть розцінюватися як належний доказ руху нафтопродуктів.

Тим більше, що ТОВ «Українська енергетична компанія»не підтверджено господарські відносини із позивачем на запит суду.

Порядок та особливості проведення господарських операцій із нафтопродуктами регламентовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.09.2008 за № 805/15496 (надалі -Інструкція).

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Вимогами даної інструкції передбачено прийняття підприємствами нафтопродуктів за кількістю та якістю .

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік. Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34 до Інструкції), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами (п.п. 14.10 Інструкції).

ТОВ «ПБФ «Приватбуд»не надано суду доказів наявності в них резервуарів або будь-яких придатних для зберігання нафтопродуктів ємкостей, як не надано і документів щодо прийняття поставлених нафтопродуктів ні по кількості ні по якості (сертифікати якості, аналізи проб на якість та інш.), а також не надано доказів належного приймання та обліку нафтопродуктів відповідно до Інструкції.

Крім того, судом не встановлено зв'язку витрат на придбання вказаного пального із господарською діяльністю позивача. Пояснень щодо подальшого використання вказаного пального в своїй господарській діяльності позивачем суду не надано. Торгівля паливом не входить до переліку видів діяльності позивача, відповідних ліцензій на провадження такого виду діяльності він не має. Якщо ж дане пальне використовувалося для власних потреб, то довідки про наявність на балансі позивача основних засобів, на які б списувалося це пальне суду не надано, як не надано і актів його списання.

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Профіль -стиль» позивачем надано видаткову накладну від 29.10.2009 № П-29/10-1 та податкову накладну від 20.10.2009 № 1751 (а.с. 71-73 том 5), згідно яких у даного контрагента останнім придбалася арматура Ат 16 (9,5) -10 тон. Пояснень щодо транспортування вказаного товару із адреси місцезнаходження ТОВ «Профіль -стиль»(м. Світловодськ, провул. Зарічний, 13), а саме яким транспортом, за чий рахунок, якими особами, в якому саме місці відбувалося завантаження та розвантаження товару, як і пояснень щодо зв'язку витрат на придбання цієї арматури із господарською діяльністю позивача та її подальше використання, суду не надано.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Поліцентрсервіс» позивачем надано видаткові та податкові накладні (а.с. 74-76, 79-87 том 5), згідно яких у даного контрагента останнім придбавалася арматура та дизельне паливо Л-0,05-62.

Товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт), які надано позивачем на підтвердження руху пального від контрагента (а.с. 77-78 том 5) не заповнені належним чином, а саме не вказано місце навантаження (зазначено -м. Кременчук), не містять номеру резервуара з якого було здійснено налив нафтопродукту для автомобільного перевезення, не заповнені графи «дата і час виїзду з підприємства -вантажовідправника», «дата і час прибуття до вантажоодержувача»та «дата і час виїзду від вантажоодержувача», в обох ТТН зазначено одне доручення на отримання ТМЦ -від 02.10.2009 № 157.

Будь-яких інших документів, які б свідчили про реальність проведених операцій, що передбачені вищевказаною Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, як і доказів про використання цього пального в своїй господарській діяльності суду не надано.

Оцінюючи ТТН (а.с. 88-158 том 5), які позивачем надано на підтвердження фактичної поставки арматури та паль цим же контрагентом, судом встановлено, що жодна із наданих ТТН не містить дати виконання поставки. Розділ ТТН «Вантажно-розвантажувальні операції»не заповнено.

При цьому, в 13 із наданих ТТН вказано підставу для їх видачі доручення на отримання ТМЦ від 05.11.2009 № 170, в 13 ТТН - доручення на отримання ТМЦ від 15.09.2009 № 149, в 32 ТТН - доручення на отримання ТМЦ від 03.09.2009 № 135, в 13 ТТН -від 02.10.2009 № 157.

При здійсненні операції на одержання матеріальних цінностей має складатися довіреність, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»(із змінами та доповненнями) -надалі Інструкція № 99.

Довіреність на одержання цінностей є бланком суворої звітності та є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей , і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку . Таким чином, невиконання підприємцями вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей має своїм наслідком порушення встановленого в Україні порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

Бланки довіреностей (додаток 1 до Інструкції № 99) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2 до Інструкції № 99), який має

бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (п. 3 Інструкції 3 99).

Згідно п. 10 вищевказаної Інструкції Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Пунктом 13 цієї ж Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску

цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 6 зазначеної Інструкції у графах бланку довіреності обов'язково наводяться точна назва, одиниця виміру (натуральні -кг, тн, м, шт., кв. м., куб. м., комплекти тощо) і кількість (а не вартість) цінностей, які довіряється особі одержати за нею, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на виділення цінностей (у нарядах, замовленнях, договорах, рахунках). Для одержання товарно-матеріальних цінностей значного асортименту наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1996 р. № 226 затверджена довіреність типової форми № М-2б, яка дозволяє вписати до неї майже 60 назв отримуваних цінностей.

Відповідно до пункту 7 цієї ж Інструкції забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані. Заповнення довіреності частково друкованим способом (на принтері), частково кульковою ручкою (чорнилом) або різними особами свідчить про недотримання зазначеної Інструкції.

Однак, Журналу реєстрації довіреностей на доказ того, що довіреності на отримання ТМЦ видавалися особам, зазначеним у ТТН як одержувачі товарів, суду не надано. Контрагентом не підтверджено господарські взаємовідносини із позивачем на запит суду.

Пояснень щодо того, яким чином на одну довіреність видавалося від 13 до 30 і більше товарно-транспортних накладних суду не надано, як не надано і доказів того, що на одну довіреність відпуск товарів проводився частинами із відповідним оформленням на кожний частковий відпуск накладної (акту приймання-здачі або іншого аналогічного документу) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі, як це передбачено нормами вищезазначеної Інструкції № 99, а також, що отримувачами за довіреністю отриманні цінності передані на склад підприємства позивача та обліковані у складському обліку. Доказів використання отриманих від вищевказаного контрагента товарів в своїй господарській діяльності позивачем суду також не надано.

На підтвердження фактичних поставок контрагентом ПП «ОСОБА_7» позивачем надано видаткові та податкові накладні (а.с. 181-186 том 3), згідно яких вказаним контрагентом поставлялась на адресу позивача арматура, стальний лист та канат. Реальність перевезення цих товарів позивач підтверджує наданими ТТН (а.с. 187-189 том 3), де зазначено перевізником (автопідприємство) КПБФ «Приватбуд», а в графі автомобіль вказано MAN 26.464 НОМЕР_1 причеп НОМЕР_2, розділу «Вантажно-розвантажувальні операції»надані ТТН взагалі не містять.

Суду не надано доказів, що вказаний транспортний засіб перебував на обліку позабалансових рахунків позивача як орендований засіб та документального підтвердження перерахування Орендарю орендної плати у визначеному договором оренди розмірі, як не надано і доказів і використання його у своїй діяльності, а саме оформлення на відповідні перевезення подорожніх листів, де фіксувався кілометраж, який було пройдено цим автомобілем під час здійснення відповідних перевезень, на підставі яких позивачем списувалося б пальне із наданням актів списання використаного пального, тобто понесення позивачем документально підтверджених витрат на дані перевезення.

Пояснень та доказів щодо подальшого використання позивачем в своїй господарській діяльності поставлених товарів суду не надано.

Контрагентом взаємовідносини із позивачем не підтверджено на запит суду.

Стосовно фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ ВКФ «ЗЕВ» позивачем залучено до матеріалів справи договори поставок, видаткові та податкові накладні (а.с. 117-126, 246-250 том 2, а.с. 68-70 том 3), згідно яких даним контрагентом поставлялися на адресу позивача щебінь, пісок річковий та металофібра.

На підтвердження реальності проведених поставок позивачем надано суду товарно-транспортні накладні за вересень -грудень 2011 року (а.с. 127-245 том 2, а.с. 1-67, 71-135 том 3). Повторно в копіях позивачем ці самі документи були залучені на а.с. 174 -250 том 5, том 6, а.с. 1-13 том 7).

При цьому, вищевказані документи посвідчені мокрими печатками та підписами сторін та не містять поміток «Копія»або «Дублікат», тобто містять ознаки оригіналів.

Однак, приймаючи до уваги, що оригінали первинних документів були вилучені у позивача УБОЗ УМВС України в Полтавській області згідно протоколу виїмки від 01.06.2012, та, як встановлено в ході судового розгляду, копій із вилучених документів позивач не знімав, то позивач фізично не може оперувати оригіналами цих документів.

Згідно пояснень представників позивача дані документи відновлювалися шляхом звернення до контрагентів.

Отримавши запитувані у контрагентів документи або їх копії, підприємство може відновити власну документацію, в тому числі шляхом створення дублікатів документів -повторно оформлених для використання службових документів замість втрачених чи знищених оригіналів, які мають, згідно ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа», таку ж юридичну силу, що й оригінали.

Як пояснили представники відповідача в ході судового розгляду висновки перевіряючих про не підтвердження реальності проведених господарських операцій з вище переліченими контрагентами ґрунтувалися саме на відсутності в наданих на перевірку документах товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджували фактичний рух товарів між контрагентами.

Новостворені документи без належних доказів, що вони були відновлені у встановленому порядку та відповідають оригіналам, які були наявними в момент перевірки, не можуть розцінюватися судом як належні та допустимі докази по справі, що містили б достовірну інформацію про проведені господарські операції, особливо враховуючи ту обставину, що на запит суду жодним із спірних контрагентів позивача відповіді не надано із документальним підтвердженням проведених господарських операцій.

Аналогічних висновків суд дійшов і по вищевказаним товарно -транспортним накладним, якими оформлено перевезення між позивачем та ПП «Поліцентрсервіс», ПП «ОСОБА_7» , що також в оригіналах залучені позивачем до справи.

Крім того, оглядаючи надані ТТН по контрагенту ТОВ ВКФ «ЗЕВ»суд вважає за необхідне зазначити, що з них 74 ТТН (протягом вересня 2011 року) оформлені на підставі одного доручення на отримання ТМЦ -від 12.09.2011 № 52 (а.с. 196-250 том 2); 114 ТТН (протягом жовтня 2011 року) оформлені на підставі одного доручення на отримання ТМЦ -від 03.10.2011 № 71 (а.с. 20-133 том 6); 66 ТТН (протягом листопада 2011 року) оформлені на підставі одного доручення на отримання ТМЦ -від 01.11.2011 № 79 (а.с. 134-199 том 6); 63 ТТН (протягом грудня 2011 року) оформлені на підставі одного доручення на отримання ТМЦ -від 01.11.2011 № 88 (а.с. 200-250 том 6, а.с. 1-13 том 7).

Тобто видавалося одне доручення на місяць, хоча термін дії такого доручення не може перевищувати 10 днів згідно вимог Інструкції № 99.

Правовий аналіз щодо порядку використання довіреності на отримання ТМЦ та правомірності видання на її підставі кількох десятків товарно-транспортних накладних надана судом вище.

Журнал реєстрації довіреностей на доказ того, що довіреності на отримання ТМЦ видавалися особам, зазначеним у ТТН як одержувачі товарів, суду не надано. Контрагентом не підтверджено господарські взаємовідносини із позивачем на запит суду.

Пояснень щодо того, яким чином на одну довіреність видавалося від 63 до 114 товарно-транспортних накладних суду не надано, як не надано і доказів того, що на одну довіреність відпуск товарів проводився частинами із відповідним оформленням на кожний частковий відпуск накладної (акту приймання-здачі або іншого аналогічного документу) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі, як це передбачено нормами вищезазначеної Інструкції № 99, а також, що отримувачами за довіреністю отриманні цінності передані на склад підприємства позивача та обліковані у складському обліку.

В наданих ТТН розділ «Вантажно-розвантажувальні операції»відсутній, зазначено перевізником (автопідприємство) КПБФ «Приватбуд», а в графі автомобілі вказано MAN 26.464 НОМЕР_1 причеп НОМЕР_2, КрАЗ 5444 НОМЕР_3 причеп НОМЕР_4, MAN НОМЕР_5 причеп НОМЕР_6.

Представниками позивача в ході судового розгляду надано пояснення, що перевезення товару від контрагента ТОВ ВКФ «ЗЕВ»здійснювалося ТОВ ПБФ «Приватбуд»власними ресурсами. На підтвердження наявності у нас таких ресурсів суду надано копії договорів оренди транспортних засобів із ТОВ «Бест Оіл»(Орендодавець) від 01.12.2007 № 0112/1, від 20.08.2008 № 2004/1, від 01.03.2007 № 0103/1, згідно яких Орендодавець передає Орендарю (ТОВ ПБФ «Приватбуд») наступні автотранспортні засоби MAN НОМЕР_1, НОМЕР_5, напівпричіп бортовий ОДАЗ 9370 НОМЕР_4, а також договір оренди транспортного засобу із ФОП ОСОБА_10 (Орендар) від 03.01.2007 № 3, згідно якого Орендарю передавався в оренду напівпричіп бортовий TRAILOR НОМЕР_6.

При цьому, терміни оренди в усіх вище перелічених договорах були визначені строком до 31.12.2009 , а перевезення між ТОВ ВКФ «ЗЕВ»та позивачем згідно ТТН відбувалися у період вересень-грудень 2011 року.

Крім того, суду не надано доказів, що вказані транспортні засоби перебували на обліку позабалансових рахунків позивача як орендовані засоби та документального підтвердження перерахування Орендарю орендної плати у визначеному договорами розмірі, як не надано і доказів і використання їх у своїй діяльності, а саме оформлення на відповідні перевезення подорожніх листів, де фіксувався кілометраж, який було пройдено цими автомобілями під час здійснення відповідних перевезень, на підставі яких позивачем списувалося б пальне із наданням актів списання використаного пального, тобто понесення позивачем документально підтверджених витрат на дані перевезення.

Щодо правових підстав використання позивачем автомобіля КрАЗ 5444 НОМЕР_3 суду не надано жодних пояснень та доказів (договорів оренди, наявності облікованого основного засобу або договору залучення на разові перевезення), як не надано доказів і понесення позивачем документально підтверджених витрат на дані перевезення.

Доказів використання в своїй господарській діяльності придбаних товарів у ТОВ ВКФ «ЗЕВ»позивачем не надано, як не надано і пояснень щодо дати отримання доходу у зв'язку із реалізацією виготовленої позивачем продукції, наданих послуг або виконаних робіт із використанням поставлених товарів.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1. ст.. 137 ПКУ).

Приймаючи до уваги, що на відміну від порядку формування валових витрат згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по першій з події, з 01.04.2011 з набранням чинності ІІІ розділом Податкового кодексу України (на момент вчинення операцій з поставки товарів із контрагентом ТОВ ВКФ «ЗЕВ») запроваджено порядок визнання витрат , то встановлення дати отримання доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) є визначальною ознакою для отримання права платником податку для визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг). А відтак не підтвердження отримання доходу в період визнання витрат є порушенням правил формування таких витрат.

Контрагентом взаємовідносини із позивачем не підтверджено на запит суду.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновками перевірки відповідача про не підтвердження реальності поведених господарських операцій із вищевказаними контрагентами.

Докази проведення позивачем оплати за поставлені товари -виписки із банківських рахунків позивача на підтвердження перерахування контрагентам коштів (а.с. 190-249 том 3, а.с. 1-22 том 4), акт взаємозаліку (а.с. 15 том 7) та акти приймання -передачі векселів (а.с. 136-137 том 3) не є належним доказом на підтвердження реальності руху товарів між позивачем та його контрагентами.

З огляду на зазначене, оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 03.07.2012 № 0009912301/900 є законним та обґрунтованим.

Надаючи правову оцінку правомірності податкового повідомлення - рішення від 03.07.2012 № 0009932301/901, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 350 180 грн. 75 коп., з них за основним платежем 1 096 651 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 253 529 грн. 75 коп. суд дійшов наступних висновків.

В 2009 та 2010 роках порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, надалі - Закон «Про ПДВ»).

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту , тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Згідно висновків акту та розрахунку на а.с. 6 том 2 за результатами вище перелічених фінансово-господарських відносин із ТОВ «Українська енергетична компанія», ПП «Поліцентрсервіс», ТОВ «Профіль -Стиль», ТОВ «Фарватер Плюс», ПП «ОСОБА_7», ТОВ ВКФ «ЗЕВ»позивачем сформовано податковий кредит у відповідних періодах.

Правова оцінка реальності проведення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами судом надана вище.

Крім згаданих контрагентів перевіркою також встановлено неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів суми ПДВ за результатами фінансово-господарських відносин із наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_8, ПП «Нафто-Кретор», ПП «МНВФ «Марс», ВАТ «Свемон -Восток», ТОВ «ТД «Базальт - прогрес», ПП «Київ - Рубін», ТОВ «Сучасні технології».

На підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ПП «Нафто -Кретор»позивачем надано суду видаткові накладні від 25.05.2009 № 25/05/03, від 04.08.2009 № 04/08/06, від 26.06.2009 № 26/06/04, від 20.08.2009 № 20/08/07, від 24.09.2009 № 24/09/07, від 29.09.2009 № 29/09/08, від 27.10.2009 № 27/10/01, від 13.11.2009 № 13/11/01, від 07.12.2009 № 07/12/04, від 27.05.2010 № 27/05/06 (а.с. 138-166 том 3), згідно з якими даним контрагентом відвантажувався на адресу позивача бензин автомобільний А-92 та А-95, дизельне паливо Л-0, 05-62, Л-0, 20-62, 3-0, 05-(-25). На підтвердження його походження надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на паливно-мастильні матеріали, видані АТ «Укртатнафта»(м. Кременчук, Свіштовська, 3) на адресу ПП «Нафто-Кретор».

При цьому документи від імені ПП «Нафто-Кретор»були залучені до матеріалів справи в судовому засіданні представниками позивача. На запит суду вказаний контрагент відповіді не надав.

Фактичність поставки від даного контрагента представники позивача підтверджують копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 167-180 том 3, а.с. 22-28 том 5).

Приймаючи до уваги, що товаром, який поставлявся цим контрагентом згідно наданих документів, були нафтопродукти, то сторонами повинні бути дотримані порядок та особливості проведення господарських операцій із нафтопродуктами, які регламентовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Як було зазначено судом вище, при аналізі господарських відносин позивача із ПП «Поліцентрсервіс»стосовно аналогічних операцій із поставки пального, Додатком 3 до вищевказаної Інструкції затверджено форму № 1-ТТН (нафтопродукт), де оператор повинен зазначити номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт та розписатися в ній, зазначити найменування, марку та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дату і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Судом встановлено, що ТТН встановленої для таких операцій форми не складалися при поставці нафтопродуктів між цими контрагентами, надані ТТН складені за іншою формою та не містять жодного із необхідних реквізитів, встановлених Додатком № 3 до Інструкції, а відтак не містять достовірної інформації про господарську операцію та реальність її проведення.

Також ТОВ «ПБФ «Приватбуд»не надано суду доказів наявності в них резервуарів або будь-яких придатних для зберігання нафтопродуктів ємкостей, як не надано і документів щодо прийняття поставлених нафтопродуктів ні по кількості ні по якості (сертифікати якості, аналізи проб на якість та інш.), а також не надано будь-яких інших доказів належного приймання та обліку нафтопродуктів відповідно до Інструкції.

Крім того, судом не встановлено зв'язку витрат на придбання вказаного пального із господарською діяльністю позивача. Пояснень щодо подальшого використання вказаного пального в своїй господарській діяльності позивачем суду не надано. Торгівля паливом не входить до переліку видів діяльності позивача, відповідних ліцензій на провадження такого виду діяльності він не має. Якщо ж дане пальне використовувалося для власних потреб, то довідки про наявність на балансі позивача основних засобів, на які б списувалося це пальне суду не надано, як не надано і актів його списання.

Оцінюючи ТТН (а.с. 162 том 5), якою позивач підтверджує реальність господарської операції з поставки арматури від контрагента ФОП ОСОБА_8, суд дійшов висновку, що надана ТТН не містить всіх необхідних реквізитів для надання їй юридичної доказовості, а саме не зазначено конкретне місце завантаження (вказано -м. Світловодськ) та конкретне місце розвантаження (вказано -м. Кременчук), автоперевізником вказано КПБФ «Приватбуд», автомобіль -MAN НОМЕР_1 причеп НОМЕР_4. Висновки суду щодо наявності у позивача ресурсів для перевезення викладені вище.

Контрагентом взаємовідносини із позивачем не підтверджено на запит суду.

Щодо інших контрагентів суду взагалі не надано позивачем обґрунтованих пояснень ні щодо сутності проведених операцій, ні щодо обставин перевезення придбаних у вказаних контрагентів товарів (місце навантаження, місце розвантаження та зберігання, осіб які приймали безпосередню участь у проведені цих операцій), як не надано доказів належного прийняття та обліку цих товарів на складі позивача, так і доказів подальшого використання їх у власній господарській діяльності ТОВ ПБФ «Приватбуд».

Жодним із вищевказаних контрагентів не підтверджено господарські операції із позивачем на запит суду.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується із висновками перевірки відповідача про неправомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні вищевказаних товарів, до складу податкового кредиту у зв'язку з не підтвердженням реальності проведених операцій, а відтак оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 03.07.2012 № 0009932301/901 є законним та правомірним.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не спростовано висновки перевірки відповідача, отже, адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - будівельної фірми "Приватбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2012 року.

Суддя Л.О. Єресько