Постанова

від 19.03.2013 по справі 2а-1670/4566/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 2а-1670/4566/12

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельна фірма "Приватбуд" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/4566/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельна фірма "Приватбуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Промислово - будівельна фірма "Приватбуд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009912301/900 від 03.07.2012 р. та № 0009932301/901 від 03.07.2012 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/4566/12 в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - будівельної фірми "Приватбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/4566/12 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції

не враховано того, що фінансово-господарські відносини між ТОВ "ПБФ "Приватбуд" та його контрагентами ТОВ "Українська енергетична група", ФО-П ОСОБА_1, ПП "МНВФ "Марс", ПП "Нафта - Кретор", АТВТ "Свемон - Восток", ПП "Поліцентрсервіс", ТОВ "ТД "Базальт -Прогрес", ТОВ "Сучасні житлові технології", ПП "Київ - Рубін", ПП "Градко", ТОВ ВКФ "Зев", ТОВ "Фарватер Плюс", ТОВ "Профіль - Стиль" мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства позивача. Крім того, акт перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та вищезазначеними контрагентами складений без дослідження у повному обсязі документів фінансово-господарської діяльності, дані висновки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам, також перевіряючими не надано належної оцінки змінам у структурі активів підприємства на підставі первинних бухгалтерських документів ТОВ "ПБФ "Приватбуд", які підтверджують реальне здійснення правочинів зі своїми контрагентами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили задовольнити її в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна фірма "Приватбуд" (ідентифікаційний номер 05514844) перереєстровано з Колективної промислово-будівельної фірми "Приватбуд", що була зареєстрована виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради від 04.08.1994 № 17/4, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців № 1 585 145 0000 008061 (виписка з ЄДР серії ААВ № 553171, а.с. 14 том 1).

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 10.08.1994 за № 43, у перевіряємому періоді був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 28.07.1997 № 24093401, виданого Кременчуцькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 05514816357, у зв'язку з перереєстрацією підприємства з КПБФ "Приватбуд" на ТОВ "ПБФ "Приватбуд" було змінено свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 24.02.2012 № 200029087 (а.с. 15 том 1).

З матеріалів справи встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ в період з 24.05.2012 по 07.06.2012 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 1737/22-209/05514844 від 14.06.2012 р. (а.с. 24, т. 1). Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ПБФ «Приватбуд»:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 990513 грн. в тому числі за 2 квартал 2009 р. у сумі 24583 грн., за 3 квартал 2009 р. у сумі 195258 грн., за 4 квартал 2009 р. у сумі 398255 грн., за 4 квартал 2010 р. у сумі 308830 грн., за 1 квартал 2011 р. у сумі 63587 грн.;

- пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 272031 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 р. в сумі 36417 грн., за 3 квартал 2011 р. у сумі 46980 грн., за 4 квартал 2011 р. 188634 грн.;

- пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит на суму 809232 грн., в т.ч. за квітень 2009 р. в сумі 16583 грн., травень 2009 р. в сумі 2750 грн., червень 2009 р. в сумі 25408 грн., серпень 2009 р. в сумі 10001 грн., вересень 2009 р. в сумі 158603 грн., жовтень 2009 р. в сумі 261423 грн., листопад 2009 р. в сумі 103802 грн., квітень 2010 р. в сумі 680 грн., липень 2010 р. в сумі 67 грн., вересень 2010 р. в сумі 184 грн., жовтень 2010 р. в сумі 203064 грн., грудень 2010 р. в сумі 26667 грн.;

- пп. 198.6, пп.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит на суму 287418 грн., в т.ч. за березень 2011 р. в сумі 50869 грн., квітень 2011 р. в сумі 31667 грн., вересень 2011 р. в сумі 40853 грн., жовтень 2011 р. в сумі 30030 грн., листопад 2011 р. в сумі 88620 грн., грудень 2011 р. в сумі 45380 грн.;

- пп.9.10.2 ст.9, пп.8.1.1 п.8.1, пп. «а» п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог законодавства щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 1147,06 грн., в т.ч. червень 2011 р. 617,64 грн., липень 2011 р. 529,42 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 1737/22-209/05514844 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 0009912301/900, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 1262544 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23173250 грн. (а.с.20, т.1) та податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 0009932301/901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1096651 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 25352975 грн. (а.с.22, т.1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами - ТОВ "Українська енергетична компанія", ПП "Поліцентрсервіс", ТОВ "Профіль-Стиль, "Фарватер Плюс", ПП "Градко", ТОВ ВКФ "ЗЕВ", ФОП ОСОБА_1, ПП "Нафто-Кретор", ПП "МНВФ "Марс", ВАТ "Свемон - Восток", ТОВ "ТД "Базальт - прогрес", ПП "Київ - Рубін", ТОВ "Сучасні технології".

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду обставинам справи не выдповыдають.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин за період 2009 р. - 2010 р. регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість" та з 2011 р. Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ ВКФ "ЗЕВ", ТОВ "Українська енергетична компанія", ПП "Поліцентрсервіс", ТОВ "Профіль-Стиль, "Фарватер Плюс", ПП "Градко", ФОП ОСОБА_1, ПП "Нафто-Кретор", ПП "МНВФ "Марс", ВАТ "Свемон - Восток", ТОВ "ТД "Базальт - прогрес", ПП "Київ - Рубін", ТОВ "Сучасні технології", за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати.

Щодо господарських операцій позивача та ТОВ ВКФ "ЗЕВ" колегія зазначає, що вони здійснювалися на підставі договору поставки № СФ-12/09 від 12.09.2011 р. Відповідно до договору поставки № СФ-12/09 від 12.09.2011 р. (а.с.120, т.2), укладеного між ТОВ ВКФ «ЗЕВ» (постачальник) та КПФБ «Приватбуд» (покупець), постачальник зобов'язється передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно п.1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються видатковими накладними, що є невід'ємною частиною договору. Якість продукції, що поставляється за цим Договором, має відповідати ТУ (п.1.3 договору). Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначена сторонами у накладних. Загальна ціна продукції, що поставляється за цим Договором, складає 245115,00 грн. Зазначений договір погоджений, підписаний уповноваженими сторонами договору та скріплений печатками підприємств.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій за договором №СФ-12/09 від 12.09.2011 р. позивачем надано документи, а саме: видаткову накладну № 3412 від 12 вересня 2011 р. на загальну суму 245115,00 грн. в т.ч. ПДВ 40852,50 грн., довіреність на отримання товару, рахунок - фактуру № СФ-1209/1 від 12 вересня 2011 р. на суму 245115,00 грн. та податкову накладну від 12.09.2011 р. № 673 на загальну суму 245115,00 грн. (а.с.117-119, т.2). Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 0310/1, № 0410/1, № 0510/1, № 0610/1, № 0710/1, №1010/1, № 1110/1, № 1210/1, № 1310/1, № 1410/1, № 1710/1, № 1810/1, № 1910/1, № 2010/1, № 2110/1, № 2410/1, № 2510/1, № 2610/1, № 2710/1, № 2810/1, № 3110/1, № 0310/1, № 0410/1, № 0510/1, № 0610/2, № 0710/2, № 1010/2, № 1110/2, № 1210/2, № 1310/2, № 1410/2, № 1710/2, №1810/2, № 1910/2, № 2010/2, №2110/2, № 2410/2 , №2510/2, № 2610/2, № 2710/2, № 2810/2, № 3110/31, №0310/2, № 0410/2, № 0510/2, № 06910/3, № 0710/3, № 1010/3, № 1110/3, № 1210/3, № 1310/3, № 1410/3, № 1710/3, № 1810/3, № 1910/3, № 2010/3, № 2110/3, № 2410/3, № 2510/3, № 2610/3, № 2710/3, № 2810/3, № 3110/3, № 0610/4, № 0710/4, № 1010/4, № 1110/4, № 1210/4, № 1310/4, № 1410/4, № 1710/4, № 1810/4, № 1910/4, №2010/4, № 2110/4, 2410/4, № 2510/4, № 2610/4, № 2710/4, № 2810/4, № 3110/4, № 0510/4, № 0610/6, № 0710/6, № 1010/6, № 1210/6, № 1310/6, № 1410/6, № 1710/6, № 1810/6, №1910/6, № 2010/6, № 2110/6, № 2410/6, № 2510/6, № 2610/6, № 2710/6, № 2810/6, № 3110/6, № 0310/3, № 0410/3, № 0510/5, № 0610/5, № 0710/5, № 1010/5, № 1110/5, № 1210/5, № 1310/5, № 1410/5, № 1710/5, № 1810/5, № 1910/5, № 2010/5, № 2110/5, № 2410/5, № 2510/5, 2610/5, № 2710/5, № 2810/5, № 3110/5 (а.с.127-245, т.2).

01 листопада 2011 р. між ТОВ ВКФ «ЗЕВ» та КПФБ «Приватбуд» укладено договір поставки № СФ-01/11 (а.с.249, т.2). За умовами даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно п.1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються видатковими накладними, що є невід'ємною частиною договору. Якість продукції, що поставляється за цим Договором, має відповідати ТУ (п.1.3 договору). Згідно п. 3.2 договору, ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначена сторонами у накладних. Загальна ціна продукції складає 804000,00 грн. Розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати на поточний рахунок, в касу підприємства або векселем (п. 3.3 договору).

На підтвердження факту здійснення фінансово-господарських операцій по даному договору, позивачем надано видаткову накладну №4169 від 01.11.2011 р. на загальну суму 531720,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 88620,00 грн., довіреність №79 від 01.11.2011 р. на отримання цінностей за видатковою накладною № 4169 (а.с.187, т.5), рахунок-фактуру № СФ -01/11 від 01.11.2011 р. та податкову накладну №255 від 01.11.2011 р., видаткову накладну № 0112/1 від 01.12.2011 р. на загальну суму 272280,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 45380,00 грн., рахунок фактуру № СФ-0112/1 від 01.12.2011 р. на загальну суму 272280,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 45380,00 грн., та податкову накладну № 171 від 01.12.2011 р. на загальну суму 272280,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 45380,00 грн. (а.с. 184-195, т. 5). Транспортування придбаного позивачем товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, вказані документи підписані та скріплені печатками підприємств (а.с. 1-135, т.3 та а.с.196-250, т.5).

01 жовтня 2011 р. між ТОВ ВКФ «ЗЕВ» (постачальник) та КПФБ «Приватбуд» (покупець), укладено договір поставки 0110/1 (а.с.184-186, т. 5). В підтвердження здійснення фінансового господарських операцій за даним договором позивачем надано первинні документи, а саме видаткову накладну № 0110/1 від 01.10.2011 р. на загальну суму 180177,00 грн., в т.ч. ПДВ 30029,50 грн., довіреність №71 від 10.10.2011 р. на отримання товару за накладною № 0110/1 від 01.10.2011 р., рахунок-фактуру №СФ-0110/1 від 01.10.2011 р. на загальну суму 180177,00 грн., в т.ч. ПДВ 30029,50 грн., податкову накладну № 772 від 01.10.2011 р. на загальну суму 180177,00 грн., в т.ч. ПДВ 30029,50 грн. (а.с.180-183, т.5).

На виконання договорів № СФ-12/09 від 12 вересня 2011 р., та № 01/10 від 01.10.2011 р., складено акт № 1 приймання - здачі векселів від 22 листопада 2011 р., відповідно до якого передано два простих векселя АА № 1810202 та АА №1810205 номінальною вартістю 391277,84 грн. та акт №2 прийняття-здачі векселя від 24 січня 2012 р., всього по акту передано один простий вексель номінальною вартістю 272280,00 грн. (а.с.136-137, т.3). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень та виписками банку (а.с. 19, т.4).

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Градко", колегія суддів зазначає, що на підтвердження фактичних поставок контрагентом позивачем надано видаткові накладні №РН-3103/1 від 31.03.2011 р. на загальну суму 305218,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 50869,67 грн., №РН-0804/5 від 08.04.2011 р. на загальну суму 190000,00 грн. в т.ч. ПДВ 31666,67 грн., рахунки-фактуру № СФ-2203/1 від 22.03.2011 р. на загальну суму 305218,00 грн. в т.ч. ПДВ 50863,67 грн., № СФ-0804/1 від 08.04.2011 р. на загальну суму 190000,00 грн., в т.ч. ПДВ 31666,67 грн. та податкові накладні № 40 від 31.03.2011 р. на загальну суму 305218,00 грн. в т.ч. ПДВ 50863,67 грн., №17 від 08.04.2011 р. на загальну суму 190000,00 грн. в т.ч. ПДВ 31666,67 грн. (а.с. 181-186 том 3), згідно яких вказаним контрагентом поставлялась на адресу позивача арматура, стальний лист та канат. Реальність перевезення цих товарів позивач підтверджує наданими товарно-транспортними накладними від 31.03.2011 р., 08.04.2011 р., з яких вбачається, що на адресу позивача поставлялась арматура, стальний лист та канат (а.с. 187-189 том 3). Розрахунки по даному договору здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок банку (а.с.242-248, т.3). Крім того, правомірність вчинених правочинів між позивачем та ПП "Градко" підтверджені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду (а.с. 96-107, т. 1).

Згідно ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо реальності фінансово-господарських відносин з ТОВ "Українська енергетична компанія" позивачем надано копії видаткових накладних від 03.06.2009 № 256 на загальну суму 79843,00 грн., в т.ч. ПДВ 13307,17 грн, від 05.06.2009 р. № 268 на загальну суму 38157,00 грн., в т.ч. ПДВ 6359,50 грн., рахунок № 261 від 05.06.2009 р. та рахунок № 256 від 01.06.2009 р., та податкові накладні від 03.06.2009 № 256 на загальну суму 79843, 00 грн. в т.ч. ПДВ 13307,17 грн. та від 05.06.2009 р. № 268 на загальну суму 38157,00 грн. в т.ч. ПДВ 6359,50 грн., згідно яких останнім відвантажено на адресу позивача дизельне паливо (а.с.163-168 том 5). Транспортування дизельного палива підтверджується товарно-транспортними накладними № 0306 від 03.06.2009 р., № 03061 від 03.06.2009 р., № 03062 від 03.06.2009 р., № 05061 від 05.06.2009 р., №0506 від 05.06.2009 р. (а.с.169-173, т.5). Сплата за поставлений товар підтверджується виписками з банку (а.с.192-194, т.3). Пальне використовувалось у власній господарській діяльності позивача, що відповідачем не заперечується.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Поліцентрсервіс", позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні № РН -1103 від 05.11.2009 р. на загальну суму 578047,50 грн. в т.ч. ПДВ 96341,25 грн., рахунок-фактуру № СФ-1109 від 05.11.2009 р. на загальну суму 578047,50 грн. в т.ч. ПДВ 96341,25 грн., податкову накладну № 1107 від 05.11.2009 р. на загальну суму 578047,50 грн. в т.ч. ПДВ 96341,25 грн., податкову накладну № 956 від 02.10.2009 р. на загальну суму 1268510,28 грн. в т.ч. ПДВ 211418,38 грн., видаткову накладну № РН -956 від 02.10.2009 р. на загальну суму 1268510,28 грн. в т.ч. ПДВ 211418,38 грн., рахунок-фактуру № СФ -967 від 02.10.2009 р. на загальну суму 1268510,28 грн. в т.ч. ПДВ 211418,38 грн., податкову накладну №555 від 03.09.2009 р. на загальну суму 376532,50 грн. в т.ч. ПДВ 62755,42 грн., податкову накладну №865 від 15.09.2009 р. на загальну суму 560709,20 грн., в т.ч. ПДВ 93451,53 грн., видаткову накладну № РН-849 від 15.09.2009 р. на загальну суму 560709,20 грн., в т.ч. ПДВ 93451,53 грн., рахунок фактуру № СФ-867 від 15.06.2009 р. на загальну суму 560709,20 грн., в т.ч. ПДВ 93451,53 грн., видаткова накладна № РН-732 від 03.09.2009 р. на загальну суму 376532,50 грн., в т.ч. ПДВ 62755,42 грн. та рахунок-фактура № СФ -755 від 03.09.2009 р. на загальну суму 376532,50 грн., в т.ч. ПДВ 62755,42 грн. (а.с. 74-76, 79-87 том 5), згідно яких у даного контрагента позивачем придбавалася арматура та дизельне паливо Л-0,05-62.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт), які надано позивачем на підтвердження руху пального від контрагента (а.с. 77-78, 88-158, том 5). Між тим, дані документи укладені належним чином, зауважень щодо форми та змісту не викликали.

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Профіль - стиль" позивачем надано видаткову накладну від 29.10.2009 № П-29/10-1 на загальну суму 65000,00 грн. в т.ч. ПДВ 10833,33 грн., податкову накладну від 20.10.2009 № 1751 на загальну суму 65000,00 грн. в т.ч. ПДВ 10833,33 грн. та рахунок фактуру № П-26/10-1 від 26.10.2009 р. на загальну суму 65000,00 грн. в т.ч. ПДВ 10833,33 грн. (а.с. 71-73 том 5), згідно яких у даного контрагента останнім придбалася арматура Ат 16 (9,5) - 10 тон. Надані позивачем документи по господарських операціях з вищезазначеними контрагентами відповідають вимогам щодо оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Крім того, висновки відповідача про нікчемність угод з ТОВ «Профіль-Стиль» та ПП «Віста-торг» зазначені в акті перевірки з посиланням на факт порушення кримінальної справи проти ТОВ «Профіль-Стиль» та ПП «Віста-торг» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки лише сам по собі факт порушення кримінальної справи не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна чи відсутність господарських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи, а доказів того, що по даній кримінальній справі винесено обвинувальний вирок, в матеріаліах справи не міститься.

Перевіркою також встановлено неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів суми ПДВ за результатами фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_1, ПП "Нафто-Кретор", ПП "МНВФ "Марс", ВАТ "Свемон -Восток", ТОВ "ТД "Базальт - прогрес", ПП "Київ - Рубін", ТОВ "Сучасні технології".

На підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ПП "Нафто -Кретор" позивачем надано видаткові накладні від 25.05.2009 р. № 25/05/03 на загальну суму 9895,20 грн. в т.ч. ПДВ 1649,20 грн., від 04.08.2009 р. № 04/08/06 на загальну суму 12859,20 грн. в т.ч. 2143,20 грн. ПДВ, від 26.06.2009 р. № 26/06/04 на загальну суму 24552,00 грн. в т.ч. 4092,00 грн. ПДВ, від 20.08.2009 р. № 20/08/07 на загальну суму 35148,52 грн. в т.ч. 5858,09 грн. ПДВ, від 24.09.2009 р., № 24/09/07 на загальну суму 12990,70 грн. в т.ч. 2165,12 грн. ПДВ, від 29.09.2009 р. № 29/09/08 на загальну суму 39982,14 грн. в т.ч. 6663,69 грн. ПДВ, від 27.10.2009 р. № 27/10/01 на загальну суму 44754,00 грн., в т.ч. 7459,00 грн. ПДВ, від 13.11.2009 № 13/11/01 на загальну суму 14428,86 грн. в т.ч. 2404.81 грн. ПДВ, від 07.12.2009 № 07/12/04 на загальну суму 37670,80 грн. в т.ч. 6278,46 грн. ПДВ, від 27.05.2010 № 27/05/06 на загальну суму 14024,00 грн. в т.ч. 2337,40 грн. ПДВ (а.с. 138-166 том 3). Відповідно до цих документів, контрагентом відвантажувався на адресу позивача бензин автомобільний А-92 та А-95, дизельне паливо Л-0, 05-62, Л-0, 20-62, 3-0, 05-(-25). На підтвердження його походження надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на паливно-мастильні матеріали, видані АТ "Укртатнафта" (м. Кременчук, Свіштовська, 3) на адресу ПП "Нафто-Кретор". Фактичність поставки від даного контрагента представники позивача підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 167-180 том 3, а.с. 22-28 том 5). Будь-яких порушень щодо оформлення вказаних документів не встановлено, доказів невикористання отриманого пального в господарській діяльності позивача відповідачем в ході перевірки не встановлено.

На пдтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ФОП ОСОБА_1 позивачем надано видаткову накладну № 91 від 29 квітня 2009 року на загальну суму 94000,00 грн., в т.ч. 15666,67 грн. ПДВ, рахунок фактуру № 17 від 21.04.2009 р. на загальну суму 94000,00 грн., в т.ч. 15666,67 грн. ПДВ, податкову накладну № 58 від 29.04.2009 р. 94000,00 грн. на загальну суму 94000,00 грн. в т.ч. 15666,67 грн. ПДВ. Транспортування придбаного товару (арматура) підтверджується товарно-транспортною накладною № 19 (а.с.159-162, т.5) оплата за поставлений товар підтверджується випискою банака по особову рахунку позивача (а.с.190, т.3).

По господарських відносинах з ПП "МНВФ "Марс", ВАТ "Свемон - Восток", ТОВ "ТД "Базальт - прогрес", ПП "Київ - Рубін", ТОВ "Сучасні технології" позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, які відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Крім того, транспортування товару здійснювалось КПБФ «Приватбуд», на підтвердження існування у підприємства автотранспорту позивачем надано до матеріалів справи договір оренди транспортного засобу № 3 від 03.01.2007 р., акт прийому передачі від 03.01.2007 р. транспортного засобу марки TRAILOR, напівпричеп бортовий дер. номер ВІ6563ХХ та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу; договір оренди транспортних засобів № 0103/1 від 01.03.07 р., акт прийому - передачі транспортного засобу напівпречеп бортовий держ. номер. ВI8105ХХ, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу; договір оренди транспортних засобів № 0112/1 від 01.12.07 р., акт прийому - передачі транспортного засобу - вантажний сідловий тягач, марки MAN, держ. номер. ВІ59-38АМ, договір оренди транспортних засобів №2004/1 від 20.04.2008 р., акт прийому - передачі транспортного засобу - вантажний сідловий тягач, марки MAN 26.464, держ. номер. ВІ59-62АР (а.с.16-31, т.7).

Аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що позивач документально підтвердив свої витрати та податковий кредит з ПДВ, а саме: договорами зі своїми контрагентами (постачальниками); рахунками від постачальників на оплату товарно-матеріальних цінностей; накладними від постачальників на отримання товарно-матеріальних цінностей; актами постачальників на передачу послуг та виконання робіт; податковими накладним від постачальників на отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг); виписками банку та платіжними дорученнями, що підтверджують оплату за отримані товари (робіт, послуг).

Придбаний товар був оприбуткований на складі позивача та в подальшому використаний у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими копіями накладних на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Придбані у вищезазначених контрагентів товари були використані у господарській діяльності ТОВ «ПФБ «Приватбуд» для виробництва готової продукції, а саме товарного бетону та виробів із залізобетону. Крім того, судом встановлено, що позивач здійснює реалізацію даної продукції власного виробництва, відвантаження кожної одиниці виробленої продукції підтверджується первинними документами та сертифікатами якості.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В підпункті 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення щодо порядку обчислення і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток врегульовано Податковим кодексом України який набрав чинності з 01.01.2011р.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

В п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, можна дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи надані позивачем до матеріалів справи копії платіжних доручень та первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарських відносинах з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, всі вищезазначені контрагенти під час здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем, знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств, що підтверджується копіями довідок з ЄДР (а.с. 189-229, т.1).

Щодо висновків відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з постачальниками та покупцями (відсутність контрагентів за місцезнаходження, відсутність основних засобів та умов для здійснення господарської діяльності, контрагенти позивача знаходяться у стані припинення), та порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно - правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинюваний ним правочин містить наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчиненого позивачем правочину як фіктивного або інших доказу щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчиненого позивачем правочину.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток через порушення правил ведення господарської діяльності його контрагентами. Зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами, мали реальний характер, висновки про нікчемність договору є помилковими, а підприємство позивача правомірно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за договорами, укладеними з його контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем до матеріалів справи надані первинні документи по господарських відносинах, які на момент перевірки були вилучені у позивача УБОЗ УМВС України в Полтавській області згідно протоколу виїмки від 01.06.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, а також з пояснень представників позивача, позивач звертався до УМВС України в Полтавській області, прокуратури Полтавської області про повернення раніше вилучених у позивача первинних документів, що підтверджується листами №26/9-1 від 26.09.2012 р., №№7487, 7488, 7489 від 26.09.2012 р. (відповіді не надходили) а також до контрагентів, внаслідок чого первинні документи були частково відновлені та надані як докази реальності його господарської діяльності приєднані до матеріалів.

Згідно акту перевірки позивачем не було надано всіх первинних документів по його взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, оскільки такі документи були вилучені у позивача під час проведення обшуку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу виїмки УБОЗ УМВС України в Полтавській області від 01.06.2012 р. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на порушення з боку посадових осіб відповідача порядку проведення перевірки на підставі наступного.

Відповідно до п.85.9 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансів та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідченні печаткою та підписами посадових осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач був проінформований про те, що документи були вилученні 01.06.2012 р. УБОЗ УМВС України в Полтавській області згідно протоколу виїмки. Перевірку розпочато 24.05.2012 р., закінчено 07.06.2012 р. Відповідач під час проведення перевірки не звертався до УБОЗ УМВС України в Полтавській області про надання копій документів, що були вилучені під час обшуку, та не зупинив (не переніс термінів) проведення перевірки до дати отримання цих документів. Пояснень щодо підстав недотримання під час перевірки вимог п. 85.9 ст. 89 Податкового кодексу відповідач не надав.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, а також, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, а також с порушенням порядку проведення перевірки.

Отже, оскільки відповідачем не доведено правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/4566/12

підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельна фірма "Приватбуд" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/4566/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельна фірма "Приватбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 03.07.2012 р. № 0009912301/900 та № 0009932301/901.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст постанови виготовлений 25.03.2013 р.