Постанова

від 22.10.2012 по справі 21/39

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2012 № 21/39

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

від позивача -Журавльов О.С., довіреність № 41 від 19.03.2011; Яковенко Д.А., довіреність № 124 від 11.10.2011;

від відповідача -Омельченко О.О., довіреність № 2 від 01.02.2012; Близнюк О.С., довіреність № 4 від 01.02.2012;

від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Томкет Груп" - представник не прибув;

від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „М-Сервіс" -Стець Т.Б., довіреність № б/н від 24.02.2012;

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна" на рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2012 у справі № 21/39 (колегія суддів у складі: Шевченко Е.О. -головуючий, судді: Сташків Р.Б., Гавриловська І.О.) за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім „ТЕК ОИЛ" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1.Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Томкет Груп"; 2.Товариство з обмеженою відповідальністю „М-Сервіс" про повернення майна з чужого незаконного володіння 2 968 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "ТЕК ОИЛ" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Томкет Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Сервіс" про повернення з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "ТЕК ОИЛ" 263 560,00 кг. бензину марки А-95 Євро.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2012 у справі № 21/39 у задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні даного рішення, суд встановивши факт набуття права власності на спірне майно ТОВ "М-Сервіс" відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки, відповідно до вимог статті 387 ЦК України тільки власник майна наділений правом на звернення з позовом до суду про його витребування з чужого незаконного володіння.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 по справі № 21/39 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі, апелянт посилається, зокрема, на не підтвердження факту переходу права власності на бензин марки А-95 Євро до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Сервіс".

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Підприємства іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" у справі № 21/39 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 було сформовано для розгляду апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" колегію суддів у складі головуючого судді: Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Пашкіної С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 у справі № 21/39 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України (до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі).

Від Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" до Київського апеляційного господарського суду 06.09.2012 року апеляційна скарга надійшла повторно.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 було сформовано для розгляду апеляційної скарги Підприємства з іноземним інвестиціями "Лукойл-Україна" колегію суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 у справі 21/39 апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 24.09.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 у зв'язку з відпусткою головуючого судді Пономаренка Є.Ю. та судді Дідиченко М.А. для розгляду апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" у справі 21/39 призначено нову колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Баранець О.М., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Баранець О.М., Буравльов С.І. та її розгляд призначено на 10.10.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 у зв'язку з виходом головуючого судді Пономаренка Є.Ю. та судді Дідиченка М.А. з відпустки, справу № 21/39 повернуто до раніше визначеної колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І. та її розгляд відкладено на 22.10.2012.

Представники апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 22.10.2012 надали пояснення, якими підтримали апеляційну скаргу.

Представники відповідача у справі надали пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечили.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „М-Сервіс" надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2012 по справі № 21/39 змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки про набуття ним права власності на бензин марки А-95 Євро в кількості 263 560,00 кг.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Томкет Груп" не скористалась правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від третьої особи до суду не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Сервіс", як покупцем 10.01.2011 укладено договір поставки нафтопродуктів №11/18.

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язується передати нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору асортимент, кількість, ціна та умови поставки товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що поставка товару може здійснюватися на наступних базових умовах (правила "Інкотермс" в редакції 2000р.):

- при відвантаженні залізничним транспортом "СРТ станція призначення";

- при відвантаженні автомобільним транспортом, наданим Постачальником, "СРТ місце призначення";

- при відвантаженні автомобільним транспортом, наданим Покупцем, "FCA назва місця".

Згідно п. 2.3 Договору товар підлягає поставці після підписання сторонами додаткових угод по кожній партії товару, в яких в обов'язковому порядку вказуються: ціна товару, умови його поставки та оплати.

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість товару на умовах 100% передоплати.

Підставою для оплати є даний договір і додаткові угоди, а також, рахунок-фактура (п. 4.2 Договору).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що при виконанні даного договору сторони допускають використання факсимільного, телеграфного зв'язку, а також електронної пошти. Документи, передані за допомогою використання вказаного зв'язку, будуть мати юридичну силу у випадку наявності інформації про отримання таких документів і погодження із ними сторони, яка їх одержала.

Позивачем 19.01.2011р. було виставлено ТОВ "М-Сервіс" рахунок-фактуру №KV-0000127 від 19.01.2011р. на оплату бензину А-95 Євро в кількості 165,000 тон за ціною 9 333,333333 грн. на загальну суму 2 968 000,00 грн. В даному рахунку-фактурі, як підставу оплати зазначено Договір №11/18 (а.с. 19, т.1).

Від ТОВ "М-Сервіс" 20.01.2011р. та 23.01.2011р. позивачу факсимільним зв'язком надійшли заявки, відповідно до яких покупець просив постачальника здійснити відвантаження бензину автомобільного А-95 Євро, наступним автотранспортом:

- АА1561ІА-АА2361ХР, 31560 куб.м.;

- АА7259ІА-АА2359ХТ, 31635 куб.м;

- АА6915ЕН-АА3934ХТ, 35975 куб.м.;

- АА6917ЕН-АА3933ХТ, 35985 куб.м.;

- АА7894ІА- АА 2694 ХР, 31500 куб.м;

- АА 3327 ВО-АА 8528ХХ, 31965 куб.м.

Крім цього, від ТОВ "М-Сервіс" 24.01.2011р. позивачу факсимільним зв'язком надійшла заявка, в якій він просив в автомобіль АА6917ЕН-АА3933ХТ, який вказаний заявці, направленій 23.01.2011р., завантажити бензин автомобільний А-95 Євро в наступні секції: 10010 куб.м., 3010 куб.м., 6546 куб.м.

На виконання умов Договору поставки, позивачем було відвантажено на автомобілі, державні номерні знаки яких вказані в заявках ТОВ "М-Сервіс", нафтопродуктів - бензину А-95 Євро, в кількості 263 560,00 кг. по наступним товарно-транспортним накладним на відпуск нафтопродуктів (нафти):

- №093368 від 21.01.2011р., №ОN1-000276 від 21.01.2011р. - 24 350 кг нафтопродуктів (автомобіль АА3327ВО -АА 8528ХХ);

- №093373 від 21.01.2011р., №ОN1-000281 від 21.01.2011р. -24 224 кг нафтопродуктів (автомобіль АА7894АІ -АА2694ХР);

- №093380 від 21.01.2011р., №ОN1-000288 від 21.01.2011р. - 27 414 кг нафтопродуктів (автомобіль АА6917ЕН -АА3933ХТ);

- №093381 від 21.01.2011р., №ОN1-000289 від 21.01.2011р. -27 405 кг нафтопродуктів (автомобіль АА6915ЕН-АА3934ХТ);

- №093383 від 21.01.2011р., №ОN1-000291 від 21.01.2011р. -24 106 кг нафтопродуктів (автомобіль АА7259ІА-АА2359ХР);

- №093384 від 21.01.2011р., №ОN1-000292 від 21.01.2011р. -24 048 кг нафтопродуктів (АА 1561ІА-АА2361ХР);

- №093392 від 24.01.2011р., №ОN1-000300 від 24.01.2011р. -24 186 кг нафтопродуктів (АА7259ІА-АА2359ХР);

- №093394 від 24.01.2011р., №ОN1-000302 від 24.01.2011р. -24 442 кг нафтопродуктів (АА3327ВО-АА8528ХХ);

- №093398 від 24.01.2011р., №ОN1-000306 від 24.01.2011р. -24 125 кг нафтопродуктів (АА1561ІА-АА2361ХР);

- №093401 від 24.01.2011р., №ОN1-000309 від 24.01.2011р. -24 309 кг нафтопродуктів (АА7894ІА-АА2694ХР);

- №093404 від 24.01.2011р., №ОN1-000312 від 24.01.2011р. -14 951 кг нафтопродуктів (АА6917ЕН-АА3933ХТ).

Відповідно до п. 2.4. Договору товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю та якістю у відповідності до умов Договору та додаткових угод до нього, а також згідно паспорту якості, виданому виробником. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі постачальником товару вантажоперевізнику чи вантажовідправнику покупця, чи покупцю в залежності від базису поставки товару, що закріплений у відповідній додатковій угоді до даного Договору та підтверджується відповідною відміткою в залізничній чи товаро-транспортній накладній.

Таким чином, відповідно до п. 2.4 Договору з моменту завантаження позивачем бензину А-95 Євро в кількості 263 560,00 кг. на автомобілі, визначені в заявках ТОВ "М-Сервіс" від 20.01.2011р., 23.01.2011р. та 24.01.2011р. право власності на вищевказаний бензин перейшло до покупця такого товару - ТОВ "М-Сервіс".

Докази оплати ТОВ "М-Сервіс" бензину марки А-95 Євро в кількості 263 560,00 кг. в матеріалах справи відсутні.

Проте, ТОВ "М-Сервіс" відповідно до платіжного доручення №47 від 20.01.2011р. було перераховано позивачу грошові кошти за дизельне паливо у сумі 2 968 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2011р. по справі №20/64 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Сервіс" до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" про стягнення 3 043 135,12 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2011р., грошові кошти перераховані відповідно до платіжного доручення №47 від 20.01.2011р. за дизельне паливо були стягнуті з ПІІ "Лукойл-Україна" на користь ТОВ "М-Сервіс" на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Позивач, вважаючи, що факт неотримання нафтопродуктів ТОВ "М-Сервіс", встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2011р. по справі №20/64 звернувся з позовом до вантажоперевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "ТЕК ОИЛ" про повернення бензину марки А-95 Євро в кількості 263 560,00 кг. з його незаконного володіння.

Пред'явивши віндикаційний позов до ТОВ Торгівельний дім "ТЕК ОИЛ" позивач зазначає, що відповідач не володіє спірним майном на даний час, і особа, яка є чинним володільцем, йому не відома.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати пра во власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на ви требуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у не законному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення віндикаційного позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Оскільки, як вже було зазначено вище, відповідно до п. 2.4. право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі постачальником товару вантажоперевізнику чи вантажовідправнику покупця, чи покупцю в залежності від базису поставки товару, що закріплений у відповідній додатковій угоді до даного Договору та підтверджується відповідною відміткою в залізничній чи товаро-транспортній накладній, то з моменту завантаження позивачем бензину А-95 Євро в кількості 263 560,00 кг. на автомобілі, визначені в заявках ТОВ "М-Сервіс" від 20.01.2011р., 23.01.2011р. та 24.01.2011р. право власності на вищевказаний бензин перейшло до покупця такого товару - ТОВ "М-Сервіс".

Отже, на момент пред'явлення даного позову у позивача було відсутнє право власності на спірний бензин, що в свою чергу виключає можливість задоволення віндикаційного позову.

Таким чином, доводи апелянта стосовно не набуття права власності ТОВ "М-Сервіс" на бензин А-95 Євро в кількості 263 560,00 кг. підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірне майно перебуває у незаконному володінні відповідача. Натомість, в апеляційній скарзі зазначено, що відповідачем було здійснено злив нафтопродуктів на АЗС СП ТОВ "Кершер".

Відповідач факт знаходження у нього спірного майна заперечує.

Під час судового розгляду справи в апеляційному порядку, представники позивача теж не надали пояснень та доказів про перебування спірного майна на день подачі позову до суду та на даний час у відповідача, навпаки, повідомивши, що власник цього майна на даний час не відомий.

Пред'явлення за таких умов віндикаційного позову до визначеного відповідача є неправильним.

При цьому, якщо позивач вважає свої права порушеними він не позбавлений права на вчинення інших юридичних дій.

Крім того, об'єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене май но, яке існує в натурі на момент подання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Оскільки, спірне майно (бензин А-95 Євро) наділене родовими ознаками, віндикаційний позов не може бути пред'явлений за відсутності об'єкта позову.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про витребування 263 560,00 кг. бензину марки А-95 Євро з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "ТЕК ОИЛ".

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги судом відмовляється, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2012 у справі № 21/39 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи № 21/39 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.