Постанова

від 25.10.2012 по справі 61/508

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2012 № 61/508

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Загрунній Л.І.

за участю представників:

позивача: Поліщук Т.А. - дов. б/н від 15.08.2012р.; Кургатенко В.М. - директор;

відповідача: Телицька В.А. - дов. №225-КР-1306 від 13.08.2012р.;

третьої особи: Рогожинська І.В. - дов. №06-34/29691 від 24.10.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.06.2012р.

у справі №61/508 (головуючий суддя Івченко А.М., судді: Спичак О.М., Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт+Електро"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт+Електро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради (далі - відповідач) №905/4343 від 27.05.2010р. „Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №52/109 „Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.02.2005р. №85-6-00177 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Контакт+Електро" для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідача суперечить нормам ст. 14 Конституції України, ст. ст. 116, 128 Земельного кодексу України та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав про те, що приймаючи оскаржуване позивачем рішення, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень. Натомість внесення змін до рішення позивача №52/109 від 28.09.2006р. було зумовлено зверненням третьої особи, оскільки у зв'язку з тривалим оформленням позивачем договору купівлі-продажу скінчився термін дії експертної грошової оцінки земельної ділянки. Окрім того, вимога третьої особи до позивача про надання вихідних даних по спірній земельній ділянці та додаткових документів була залишена без належного реагування. У разі укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки за ціною 2006 року територіальна громада міста Києва понесе збитки у розмірі близько 2,5 млн. грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2012р. до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа).

Третя особа заперечувала проти позову з підстав ідентичних тим, які наводилися відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі №61/508 позов було задоволено повністю, визнано недійсним рішення Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №52/109 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.02.2005 №85-6-00177 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Контакт+Електро" для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва" від 27.05.2010р. №905/4343, а також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 941,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, третя особа звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі №61/508 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2012р.

21.09.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 24.09.2012р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання 24.09.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.10.2012р.

Представник третьої особи в судовому засіданні 18.10.2012р. надав усні пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі №61/508 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2012р. надав усні пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу третьої особи, просив суд задовольнити скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі №61/508, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2012р. надав усні пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 18.10.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 25.10.2012р.

В судовому засіданні 25.10.2012р. представники відповідача та третьої особи підтримали пояснення, надані в попередньому судовому засіданні, просили суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 25.10.2012р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення та просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 25.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Рішенням відповідача №339/1549 від 24.06.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та права користування землею" було затверджено проект відведення земельної ділянки позивачу для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва, а також передано позивачу в короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,15 га для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.07.1946р. №1722 "Про відвід території під будівництво Шовкового комбінату Міністерства текстильної промисловості УРСР", у зв'язку з переходом права власності на будівлю (договір купівлі-продажу від 19.11.2002, акт приймання-передачі від 20.11.2002).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

04.02.2005р. між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв за актом приймання-передачі в строкове оплатне користування від 11.02.2005р. об'єкт оренди, розташований за адресою: вул. Фрунзе, 60 (літера Ю) в Подільському районі м. Києва. Згідно з умовами названого договору в оренду передана земельна ділянка площею 0,1529 га, кадастровий номер 8000000000:85:289:0029, за цільовим призначенням "для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі". Земельну ділянку відведено в натурі, що підтверджується Актом визначення меж земельної ділянки в натурі.

Згідно зі ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір оренди від 04.02.2005р. було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 11.02.2005 за № 85-6-00177.

Вищевказані обставини щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки та укладання договору оренди від 04.02.2005р. були встановлені під час розгляду господарської справи №40/220-53/143 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт+Електро" до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним та скасування рішення (том справи - 1, аркуші справи - 15-34).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням відповідача №52/109 від 28.09.2006. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.02.2005р. №85-6-00177 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „КОНТАКТ+ЕЛЕКТРО" для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва" вирішено:

- поновити строком на 1 рік договір оренди земельної ділянки (для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) від 11.02.2005р. №85-6-00177, укладений між відповідачем та позивачем на підставі п. 6 рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №339/1549 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею"(пункт 2);

- продати позивачу земельну ділянку площею 0,1529 га за 2 662 405,84 грн. для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва (пункт 4);

- доручити третій особі забезпечити оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1529 га на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва за ціною та на умовах, визначених цим рішенням; після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати позивачу в установленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку (пункт 6).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував на тому, що він протягом тривалого часу намагався укласти з відповідачем договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, але відповідач ухилявся від укладення договору з позивачем, у зв'язку з чим останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р. у справі №40/220-53/143, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010р., позов було задоволено; зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1529 га, кадастровий номер 8000000000:85:289:0029, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) та має цільове призначення "для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі" в редакції, викладеній у резолютивній частині постанови; визнано укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів зареєструвати договір купівлі-продажу земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами у встановленому законом порядку (том справи - 1, аркуші справи - 15-26).

Натомість рішенням відповідача №905/4343 від 27.05.2010р. "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №52/109 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.02.2005р. №85-6-00177 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Контакт+Електро" для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва" пункти 2, 3, 4, 5, 6 рішення відповідача №52/109 від 28.09.2006р. та додаток до нього (в частині, що стосується продажу земельної ділянки позивачу) визнані такими, що втратили чинність.

На думку позивача, вищевказане рішення №905/4343 від 27.05.2010р. суперечить чинному законодавству України та рішенням Конституційного Суду України, що свідчить про його недійсність.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, визнавши їх документально та нормативно підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Закон України „Про місцеве самоврядування" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.ч.1, 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

В ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Офіційне тлумачення положень ч.10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" надано в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р., згідно з яким зі змісту ч.2 ст. 144 Конституції України та ч.10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

В ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України" передбачено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

В ст. 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, то перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою з включно відповідно до закону.

Як уже зазначалось вище, відповідно до положень ст. ст. 116, 128 Земельного кодексу України, передумовою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки є наявність рішення про продаж земельної ділянки, прийнятого Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, сільською, селищною, міською радою, державним органом приватизації, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

З рішення відповідача №52/109 від 28.09.2006р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.02.2005р. №85-6-00177 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „КОНТАКТ+ЕЛЕКТРО" для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва" вбачається, що воно не містить приписів про його дію впродовж певного часу.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер (аналогічна правова позиція наведена в п.1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення відповідача №52/109 від 28.09.2006р. є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання, у зв'язку з чим правові підстави для визнання такими, що втратили чинність, пунктів цього рішення, які стосувались продажу земельної ділянки позивачу, у відповідача були відсутні.

Тобто, приймаючи оскаржуване позивачем рішення №905/4343 від 27.05.2010р. „Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №52/109 „Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.02.2005р. №85-6-00177 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Контакт+Електро" для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Фрунзе, 60 (літ. Ю) у Подільському районі м. Києва", відповідач діяв з перевищенням повноважень, наданих йому Конституцією України та Законом України „Про місцеве самоврядування", що в свою чергу є підставою для визнання цього рішення недійсним.

Доводи третьої особи, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, про те, що у разі укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з позивачем за ціною 2006 року територіальна громада міста Києва може понести значні збитки, не приймаються до уваги, оскільки обов'язок укласти договір з позивачем прямо встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р. у справі №40/220-53/143. Окрім того, цією ж постановою суду апеляційної інстанції договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки визнано укладеним.

В силу ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови від 20.07.2010р. у справі №40/220-53/143 за нововиявленими обставинами. Однак в задоволенні цієї заяви було відмовлено.

Належних та допустимих доказів на підтвердження зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р. у справі №40/220-53/143 не надано.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги третьої особи, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на третю особу (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі №61/508 - без змін.

2. Матеріали справи №61/508 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.