Ухвала

від 28.02.2012 по справі 2-4115

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-4115 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко Номер провадження 22-ц/1890/555/12 Суддя-доповідач - Білецький Категорія - 24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Шевченка В. А., Таран С. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 19 січня 2012 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумидорспецбуд» до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат за теплопостачання,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 19 січня 2012 року уточнені позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумидорспецбуд» 1890 грн. 74 коп. на відшкодування понесених за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року включно витрат за теплопостачання до належного на праві спільної часткової власності лабораторно-виробничого корпусу по вул.Білопільський шлях, буд.24 у м.Суми, а також судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що будучи користувачем усього лабораторно-виробничого корпусу, у тому числі і належної йому (відповідачу) частини, на підставі укладеного з ним та іншими співвласниками майна договором, позивач повинен самостійно нести пов'язані з його утриманням витрати. Одночасно доводить, що уклавши без його згоди договір на теплопостачання, позивач фактично самовільно розпорядився його частиною майна.

Вказує на наявність заборгованості позивача перед ним за користування належною йому частиною будівлі, і оскільки ця заборгованість значно перевищує частину плати за теплопостачання, яку вимагає позивач, доводить, що у суду не було підстав для задоволення вимог. При цьому вважає незаконною відмову суду в одночасному вирішенні його зустрічного позову по стягнення боргу та застосування штрафних санкцій.

Також посилається на те, що позовну заяву підписано неповноважною особою та завірено печаткою, яка втрачена.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 10 жовтня 2005 року за ОСОБА_1 визнано право спільної часткової власності на частину - площею 33,2 кв.м, будівлі лабораторно-виробничого корпусу Сумського обласного міжгосподарського шляхобудівельного об'єднання «Сумиагродорбуд», розташованої по вул. Білопільський шлях, 24 у м.Суми, що складає 1,88% від усієї площі будівлі та зобов'язано КП «Сумське МБТІ» зареєструвати за ним право власності на цю частку нерухомого майна (а.с.9-10).

Як вбачається з витягу з Реєстру, таке право власності за відповідачем зареєстровано 28 листопада 2005 року (а.с.8).

19 листопада 2008 року припинена державна реєстрація Сумського обласного міжгосподарського шляхобудівельного об'єднання «Сумиагродорбуд» внаслідок його ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією (а.с.45-46).

20 листопада 2003 року виконкомом Сумської міської ради зареєстровано ТОВ «Сумидорспецбуд» (а.с.6), якому відповідно до рішення господарського суду Сумської області від 23 лютого 2009 року на праві спільної часткової власності належить 496,8 кв.м вказаного нерухомого майна, що відповідає 28,18% площі будівлі.

Решта цього чотириповерхового лабораторно-виробничого корпусу (який має загальну площу 1763,3 кв.м) також на праві спільної часткової власності належить ще дев'ятнадцятьом фізичним особам (а.с.10, 11).

01 жовтня 2010 року між ТОВ «Сумитеплоенерго» (виконавцем) і ТОВ «Сумидорспецбуд» (споживачем) укладено договір №1753 про надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води до будівлі лабораторно-виробничого корпусу, яка є цілісним майновим комплексом, загальною площею 1763,3 кв.м (а.с.12-14).

Згідно з актами прийому-передачі теплової енергії та платіжних доручень, з жовтня 2010 року по 20 квітня 2011 року ТОВ «Сумитеплоенерго» надано, а позивач прийняв та оплатив теплопостачання на загальну суму 100424 грн. 30 коп. (а.с.15-22, 42).

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встановлені місцевим судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що згідно зі ст.ст.322, 360 ЦК України ОСОБА_1, як співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна, а тому на законних підставах стягнув з нього на користь позивача, який повністю оплатив спожиті послуги по теплопостачанню, понесену частину цих витрат, відповідно до належної відповідачу частки у нерухомому майні, навівши при цьому відповідні розрахунки.

Протилежного, усупереч ст.58-60 ЦПК України відповідач не довів і не надав жодних належних доказів щодо незаконності укладення договору теплопостачання усього майнового комплексу, а також того, що на підставі договору чи закону позивач повинен самостійно нести витрати, пов'язані з утриманням належної ОСОБА_1 частки.

Ці дії були виконані товариством в інтересах усіх співвласників і були необхідними та спрямованими на збереження об'єкту нерухомості у належному стані. Вони за своїм змістом не є діями щодо незаконного розпорядження належною відповідачу частиною майна. Розмір чи механізм нарахування не оспорюються.

З витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11 квітня 2011 року та на 12 грудня 2011 року вбачається, що керівником ТОВ «Сумидорспецбуд» значиться ОСОБА_2 (а.с.7, 165). Це спростовує доводи відповідача на неналежність підпису вказаної посадової особи на позовній заяві. Ст.119 ЦПК України не передбачає необхідності завірення печаткою позовної заяви юридичної особи.

Посилання ОСОБА_1 на заборгованість товариства перед ним за користування належною йому на праві спільної часткової власності частиною нерухомого майна, також не свідчать про незаконність рішення суду. Відмовляючи у прийнятті до спільного розгляду, як зустрічного, його позову до ТОВ «Сумидорспецбуд», суд першої інстанції правильно виходив з положень ст.123 ЦПК України, оскільки вони виникають з різних правовідносин.

Крім того, суд обґрунтовано не визнав належним доказом позиції відповідача договір між ТОВ «Сумидорспецбуд» і співвласниками-фізичними особами від 02 липня 2009 року про порядок та умови використання, володіння і розпорядження лабораторно-виробничим корпусом, як єдиним майновим об'єктом.

Так, ч.1, 2 ст.358 ЦК України передбачають, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.208, ст.639 ЦК України вказаний договір повинен укладатись у письмовій формі, причому в силу ч.2 ст.207 цього Кодексу від імені юридичної особи він повинен бути скріплений печаткою.

У той же час, із наданих ОСОБА_1 копії цього договору, яка мається у справі (а.с.103-105) та його оригіналу, який оглядався у засіданні суду апеляційної інстанції, вбачається, що він був підписаний не усіма співвласниками-фізичними особами, а саме: відсутні підписи ОСОБА_3 (частка 4,79 %) , ОСОБА_4 (частка 0,42 %), ОСОБА_5 (частка 28,55 %) і ОСОБА_6 (частка 1,63 %).

Крім того, на договорі відсутня печатка юридичної особи, а пояснення позивача про її відсутність у тодішнього керівника спростовуються рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 31 березня 2009 року та матеріалами виконавчого провадження по його виконанню, яким ОСОБА_5 було зобов'язано передати товариству печатку з іншим кодом ЄДПРОУ - 03581606, який належить не позивачу, а ліквідованому на той час Сумському обласному міжгосподарському шляхобудівельному об'єднанню «Сумиагродорбуд».

У цьому договорі визначено строк його дії по 30 квітня 2010 року, а спірні правовідносини охоплюють більш пізній період.

За договорами оренди, укладеними у спірний період 2009-2010 років та у подальшому, ТОВ «Сумидорспецбуд» передавало в найм третім особам лише частину нерухомого майна - не більше 928 кв.м від загальної площі приміщень.

Вищенаведені обставини, а також той факт, що за жодним із співвласників частина майна у натурі не закріплювалась, вказують на те, що не всі співвласники дійшли у передбаченій законом формі згоди між собою про порядок використання належного їм на праві спільної часткової власності нерухомого майна у якості єдиного майнового комплексу, а тому нема достатніх підстав вважати договір від 02 липня 2009 року таким, що породжує для сторін по даній справі права та обов'язки, а також що саме належна ОСОБА_1 частина передавалась у оренду третім особам.

За таких обставин для даного спору не має самостійного значення і наданий до апеляційної інстанції додаток до цього договору - акт приймання-передачі частки від 02 липня 2009 року.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених висновків також не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 19 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -