Рішення

від 11.10.2012 по справі 2-290

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-290 Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна Номер провадження 22-ц/1890/2010/12 Суддя-доповідач - Хвостик Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Ільченко О. Ю., Криворотенка В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, про стягнення з ОСОБА_1, Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в солідарному порядку 18541,08 грн. майнової шкоди, завданої його автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 лютого 2011 року в 17 год. 40 хв. по вул. Прокоф'єва в м. Суми з вини ОСОБА_1, який керував застрахованим транспортним засобом.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18541,08 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 185,40 грн. в рахунок повернення судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 29,20 грн.

Відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Зазначене рішення відповідач ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ «Українська пожежно-страхова компанія», а не з нього, суму відшкодування завданої позивачу майнової шкоди, а також суму відшкодування судових витрат.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що 28 лютого 2011 року з його вини відбулася страхова подія, внаслідок якої заподіяна шкода позивачу під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого страхуванням транспортного засобу, яким він керував. Ураховуючи, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована в АТ «Українська пожежно-страхова компанія», тому відшкодовувати позивачу майнову шкоду, заподіяну пошкодженням його автомобіля, має саме страхова компанія. Також зазначається, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким було застраховано його цивільно-правову відповідальність, мав всі необхідні реквізити, в тому числі і дані про сплату страхової премії у сумі 198,68 грн. Крім того, вважає, що суд мав критично віднестись до пояснень свідка ОСОБА_4, а також відповідних документів, які підтверджують факт несплати страхової премії, оскільки вони суперечать іншим доказам, які є у розпорядженні суду. Також зазначається, що позивач не ставив перед судом вимоги про визнання недійсним договору страхування, хоча це знайшло своє відображення в рішенні суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пояснення представника відповідача АТ «Українська пожежно-страхова компанія» Нагорного В.Б. - про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 лютого 2011 року в 17 год. 40 хв. на вул. Прокоф'єва у м. Суми, ОСОБА_1, керуючи по довіреності автомобілем «Опель «Астра», реєстраційний номер НОМЕР_1, при виконанні розвороту поза перехрестям не з крайнього лівого положення допустив зіткнення з належним ОСОБА_2 на праві власності автомобілем «Фольксваген «Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_2, який під керуванням позивача рухався в попутному напрямку по третій смузі проїжджої частини дороги, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень (а.с.7).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2011 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.5).

Відповідно до висновку про експертну оцінку автотранспортного засобу та розміру матеріальної шкоди, завданої власнику внаслідок пошкодження автомобіля від 21 березня 2011 року, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля VOLKSWAGEN Caddy 2,0SDI, державний номер НОМЕР_2, тобто позивачу, складає 18541,08 грн. (а.с.6).

Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що за шкоду, заподіяну позивачу пошкодженням його майна має нести відповідальність винна в цьому особа, тобто відповідач ОСОБА_1, так як поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3736579, укладений між АТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_3 щодо забезпеченого транспортного засобу Opel Astra, 1.4, реєстраційний номер НОМЕР_1 яким керував відповідач під час дорожньо-транспортної пригоди, є недійсним в силу відсутності сплати страхової премії, тому стягнув саме з відповідача ОСОБА_1 майнову шкоду, заподіяну транспортному засобу позивача, в сумі 18541 грн. 08 коп.,

З висновком суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди з відповідача ОСОБА_1 колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Факт заподіяння шкоди автомобілю позивача в результаті зіткнення з автомобілем, яким керував відповідач, внаслідок винних протиправних дій останнього, що підтверджено постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2011 року, яка набрала законної сили, що знаходяться між собою в причинному зв'язку, підтверджуються матеріалами даної справи, а також не заперечується самим відповідачем, виходячи зі змісту його апеляційної скарги. Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача майнової шкоди саме з відповідача ОСОБА_1 є правильним.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача заподіяної майнової шкоди з іншого відповідача: АТ «Українська пожежно-страхова компанія», суд першої інстанції послався на те, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпеченого транспортного засобу, яким керував відповідач, є недійсним в силу відсутності сплати страхової премії.

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За загальним правилом договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору страхування згідно зі ст.982 ЦК України є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст.983 ЦК України, ч.4 ст.18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Аналіз даних норм права вказує на те, що законодавець розмежовує поняття «укладання» договору і «набрання ним чинності». Тобто момент укладення договору може не збігатися з набранням ним чинності. Юридичне значення має той факт, що якщо договір страхування укладено, але перший платіж не внесено (тобто договір не набрав чинності), страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо випадок відбувся.

При цьому, колегія суддів зауважує, що якщо перший платіж здійснюється готівкою, то цей факт має підтверджуватися видачею встановленого законодавством розрахункового документа - квитанції, касового чека тощо. При сплаті першого платежу у безготівковій формі договір набирає чинності з дати надходження коштів на рахунок страховика, якщо сторони не домовились про інше в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та АТ «Українська пожежно-страхова компанія» укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3736579 щодо забезпеченого транспортного засобу Opel Astra, 1.4, реєстраційний номер НОМЕР_1 строком на 1 рік, з 13 травня 2010 року по 12 травня 2011 року включно (а.с.8).

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт сплати ОСОБА_3 страхової премії АТ «Українська пожежно-страхова компанія», яким не може бути вказівка про це в самому страховому полісі, так як дані про це спростовуються показами свідка ОСОБА_4

Крім того, згідно довідки АТ «Українська пожежно-страхова компанія» бланк страхового полісу серії ВЕ/3736579 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів видавався страховому агенту Сумської філії АТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_4. Заповненим вказаний бланк до страхової компанії не повертався, до загального реєстру полісів не вносився, коштів щодо його оплати на рахунок компанії не надходило та в готівковій формі страхувальником не вносились (а.с.85).

Про аналогічне йдеться і у зверненні АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на ім'я ОСОБА_3 (а.с.67).

Отже, ураховуючи, що страховий платіж ОСОБА_3 не перерахував, договір страхування чинності не набрав, тому відповідальність за заподіяну позивачу майнову шкоду має нести особа, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_1

В той же час, висновок суду першої інстанції про відсутність у страховика обов'язку здійснювати позивачеві виплату страхового відшкодування у зв'язку з недійсністю самого договору страхування є не правильним, оскільки вимога про це позивачем не заявлялась і не була предметом розгляду в суді.

Таким чином, встановивши факт несплати ОСОБА_3 страхового платежу, суд першої інстанції помилково вказав на недійсність договору страхування, в той час як він є таким, що не набрав чинності, навіть якщо випадок відбувся, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що вказаний страховий поліс мав всі необхідні реквізити, тому є дійсним, колегія суддів ставиться критично, так як матеріалами справи доведено, що фактично перший платіж страховику не вносився.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і про те, що докази про несплату страхового платежу були надані страховою компанією майже через рік після пред'явлення позову, також не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення матеріальної шкоди саме з відповідача ОСОБА_1

За таких обставин, коли суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди з АТ «Українська пожежно-страхова компанія», але з підстав, що не ґрунтуються на нормах процесуального права, тому рішення суду необхідно змінити в частині мотивів відмови в задоволенні вказаних позовних вимог, вказавши, що договір страхування, укладений між ОСОБА_3 та АТ «Українська пожежно-страхова компанія», чинності не набрав, тому відповідальність за заподіяну шкоду позивачу має нести особа, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_1

Отже, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2012 року в даній справі змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -