ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2270/2252/12
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.
при секретарі: Ковальчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Олійника В.І.
відповідача: Сарсалюка Б.М., Громика І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Нафтопродукт" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
В С Т А Н О В И В :
ТОВ "Євро Нафтопродукт" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що Кам'янець-Подільською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Євро Нафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011 року, за результатами якої складений акт від 16.09.2011 року № 1951/234/35441100 (Акт). За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001292342 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшена сума грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 414 457 грн. та штрафними санкціями на 103 614 грн. 25 коп., податкове повідомлення-рішення № 0001302342 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 336 352 грн. та штрафними санкціями в сумі 168 176 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001312342 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшене грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Євро Нафтопродукт» зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Кам'янець-Подільській ОДПІ з 2007 року. Здійснює торгово-посередницьку підприємницьку діяльність у сфері купівлі-продажу нафтопродуктів, надає послуги з перевезення вантажів.
У власності підприємства є вантажні транспортні засоби, які використовуються ним у господарській діяльності ATS HAZ 5312 паливо цистерна, реєстраційний номер ВХ5336ВА (ліцензійна картка серії АА № 510512);HAZ 5312 паливо цистерна, реєстраційний номер ВХ0566ВА (ліцензійна картка серії АА № 510020);KAMAZ сідловий тягач, реєстраційний номер ВХ5409ВА (ліцензійна картка серії АА № 510511); 70 PTS напівпричіп паливо цистерна, реєстраційний номер ВХ0841ХТ (ліцензійна картка серії АА № 510513).
Відповідно до ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України серія АВ № 474824 ТОВ «Євро Нафтопродукт» надає послуги з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Кам'янець-Подільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Євро Нафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011 року, за результатами якої складений акт від 16.09.2011 року № 1951/234/35441100 (Акт). За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001292342 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшена сума грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 414 457 грн. та штрафними санкціями на 103 614 грн. 25 коп., податкове повідомлення-рішення № 0001302342 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 336 352 грн. та штрафними санкціями в сумі 168 176 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001312342 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшене грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510 грн.
Висновки податкового органу, викладені у Акті, ґрунтуються на твердженні про порушення ТОВ "Євро Нафтопродукт" вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", що призвело до документального оформлення господарських операцій, які насправді не здійснювались, оскільки відповідно до наданих позивачем документів неможливо підтвердити придбання (отримання) та подальший продаж товару. Внаслідок цього позивачем штучно сформований податковий кредит з ПДВ, валові витрати та частина валових доходів, і як наслідок, досягнута мета - мінімізація податкових зобов'язань, які підлягали сплаті до бюджету.
Судом першої інстанції встановлено, що за період з 01.10.2008 по 31.03.2011 року ТОВ «Євро Нафтопродукт» задекларовані валові витрати в сумі 8 763 540 грн.
Перевіркою підтверджені валові витрати в сумі 6 156 149 грн., та встановлене завищення валових витрат на суму 2 607 391 грн., у тому числі заниження за IV квартал 2008 року в сумі 102 098 грн., завищення за І квартал 2009 року на суму 384094 грн., завищення за І півріччя 2009 року на суму 753548 грн., завищення за 9 місяців 2009 року на суму 713974 грн., завищення за 2009 рік на суму 2 380 623 грн., завищення за І квартал 2010 року на суму 332 360 грн., завищення за І півріччя 2010 року у сумі 331 731 грн., завищення за 9 місяців 2010 року у сумі 330 706 грн., завищення за 2010 рік у сумі 329 351 грн. та заниження за І квартал 2011 року на суму 485 грн.
Дані висновки зроблені на підставі невизнання податковим органом валових витрат, понесених підприємством внаслідок закупівлі паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів) у ТОВ «Корпорація Євро-Контракт», ТОВ "Фітеко", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Торгстрім Плюс", ТОВ "Тефія-СК", ТОВ "Євро-Контракт Ойл", ТОВ «Хелдіг», закупівлі послуг у СПД ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7
Також перевіркою встановлене завищення задекларованих ТОВ «Євро Нафтопродукт» показників у рядку 01.1 Декларації „доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" (валові доходи) всього на суму 949 563 грн., у тому числі завищення за 2009 рік у сумі 661 835 грн. (по реалізації бензину марок А-92 та А-95 у грудні 2009 року на ПП „ОСОБА_8." - 167 340 грн., на ТОВ „Капітал Проджект" - 380 800 грн., на ТОВ „Нафтогаз" - 113 695 грн.; за 2010 рік в сумі 287 728 грн. по реалізації компонента автомобільного палива ТОВ "Дерикторія" (36531027) у січні 2010 року.
Згідно з даними декларації позивача, ним нараховані 4079 грн. податку на прибуток за вищезгаданими операціями, за даними перевірки цей показник становить 418 536 грн., тобто на думку податкового органу, платником занижене податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 414 457 грн., про що зазначено у акті перевірки (стор. 103). На цю суму прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001292342.
За період з 01.10.2008 по 30.06.2011 ТОВ «Євро Нафтопродукт» задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2 267 445 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за цей період встановлене їх завищення в сумі 189 912,5 грн., у тому числі завищено за грудень 2009 року у сумі 132 366,88 грн., завищено у січні 2010 року в сумі 57 545,62 грн. За той самий період ТОВ «Євро Нафтопродукт» задекларувало податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 2 258 526 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період встановлене його завищення на суму 526 264,55 грн., у тому числі за лютий 2009 року в сумі 27 000 грн., за березень 2009 року в сумі 34 147 грн., за квітень 2009 року в сумі 65 787 грн., за-жовтень 2009 року в сумі 58 181 грн., за листопад 2009 року в сумі 84 615 грн., за грудень 2009 року в сумі 183 423 грн. та за січень 2010 року в сумі 73 112 грн.
На підставі результатів перевірки податковим органом визначене податкове зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість, яке склало 336 352 грн., що відображено у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0001302342.
Також податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001312342 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшене грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510 грн. у зв'язку із неповідомленням позивачем про зміну ним свого місцезнаходження.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийнятих рішень, такі рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Колегія суддів апеляційного суду із таким висновком не погоджується з огляду на наступне.
Пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. Оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відносини, які стосуються формування показників податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та податкового кредиту регулюються положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Досліджуючи питання реальності і фактичності господарських операцій позивача з контрагентами, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.
Між ТОВ "Євро Нафтопродукт" та ТОВ "Корпорація Євро-Контракт" було укладено договір № 3/08-НП від 03.01.2008 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець придбати нафтопродукти (дизельне паливо, бензини в асортименті). Предметом придбання за зазначеною господарською операцією було дизельне паливо у кількості 33,75 тонни за ціною 4000 грн. за тонну (без ПДВ). Разом із тим, товариством в ході перевірки не було надано належним чином оформлений акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми №5-НП, який би власне і підтверджував факт отримання позивачем придбаного товару у визначеній кількості та відповідної якості, та який є достатнім документальним підтвердженням надходження даного товару на ТОВ „Євро Нафтопродукт" від ТОВ „Корпорація Євро-Контракт". Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що операція між ТОВ „Євро Нафтопродукт" та ТОВ „Корпорація Євро-Контракт" не мала реального товарного характеру.
На підставі договору № 68 КП від 16.03.2009 року у березні - квітні 2009 року ТОВ "Євро Нафтопродукт" придбало дизельне паливо марки Л-0,2-62 у ТОВ "Фітеко". На підставі наданих суду першої інстанції накладних № 288-03 від 17.03.2009 року, № 449-04 від 14.04.2009 року, податкових накладних № 289 від 17.03.2009 року, № 450 від 14.04.2009 року, товарно-транспортних накладних № 170302 від 17.03.2009 року, № 140404 від 14.04.2009 року, акта № 4 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 18.03.2009 року, суд першої інстанції дійшов висновку про товарність і фактичність зазначених господарських операцій. Апеляційний суд вважає такий висновок помилковим з огляду на те, що для перевірки не були надані сертифікати відповідності нафтопродуктів, довіреності на отримання нафтопродуктів, які придбавались у ТОВ "Фітеко" та журнали обліку нафтопродуктів. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю не дає вичерпної інформації про господарську операцію та не є достатнім документальним підтвердженням надходження даного товару на ТОВ „Євро Нафтопродукт" від ТОВ "Фітеко".
З матеріалів справи вбачається, що у березні - квітні 2009 року ТОВ "Євро Нафтопродукт" придбало пічне та дизельне паливо у ТОВ "Гарант - Техноресурс". Судом першої інстанції було встановлено, що поставка нафтопродуктів відбувалась на підставі договору № 05-03 від 05.03.2009 року з додатковими угодами, копії яких є у матеріалах справи. Вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій за укладеним договором, судом першої інстанції безпідставно і необґрунтовано було відхилено доводи відповідача в частині того, що відсутність сертифікатів відповідності нафтопродуктів, довіреності на отримання нафтопродуктів, які придбавались у ТОВ "Гарант - Техноресурс" та журналів обліку нафтопродуктів також свідчать про ненадходження товару від цього постачальника. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутність зазначених документів свідчить про безтоварність вказаних господарських операцій, а відтак - про правомірність висновків податкового органу в цій частині.
У грудні 2009 року - січні 2010 року ТОВ "Євро Нафтопродукт" купувало бензин марок А-92 та А-95 у ТОВ "Хелдіг". Судом першої інстанції з цього приводу були досліджені відповідні видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку позивача, які в сукупності, на думку суду першої інстанції, свідчать про товарність господарських операції між ТОВ "Євро Нафтопродукт" та ТОВ "Хелдіг". Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок помилковим, з огляду на наступне.
В силу вимог ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Апеляційний суд звертає увагу, що при проведенні перевірки податковому органу не було надано примірник договору, укладеного між ТОВ "Євро Нафтопродукт" та ТОВ "Хелдіг" у будь-якій із передбачених нормами ЦК України або ГК України форм, що дало податковому органу підстави для висновку про неможливість встановлення фактичного характеру відповідних господарських операцій. Також для перевірки не були надані сертифікати відповідності нафтопродуктів, довіреності на отримання нафтопродуктів, які придбавались у ТОВ "Хелдіг" та журнали обліку нафтопродуктів, що є визначальним для висновку про факт надходження товару від цього підприємства. Відтак, висновок суду першої інстанції щодо товарності господарських операцій між ТОВ "Євро Нафтопродукт" та ТОВ "Хелдіг" є необґрунтованим.
Оскільки в подальшому нібито придбаний у ТОВ "Хелдіг був реалізований позивачем ПП ОСОБА_8, ТОВ "Капітал Проджект", ТОВ "Нафтогаз", колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження податкового органу щодо завищення позивачем валових доходів, отриманих від зазначених операцій внаслідок реалізації нафтопродуктів.
Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні - листопаді 2009 року на підставі договору № 10/12-1 від 10.12.2009 року ТОВ "Євро Нафтопродукт" придбало дизельне паливо у ТОВ „Тефія - СК". На підтвердження реальності і фактичності господарських операцій за названим договором, позивачем були надані суду першої інстанції копії видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, посвідчень про відрядження водія, виписок з банківського рахунку. Разом із тим, розбіжності, які мають місце у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах за цими поставками, а також у актах приймання-передачі товару від 11.12.2009 та 25.12.2009 року, в цілому не дають підстав достовірно встановити підтвердження транспортування товару та його отримання позивачем.
Судом першої інстанції встановлено, що у січні 2010 року ТОВ "Євро Нафтопродукт" придбало компонент автомобільного палива у ТОВ "Євро - Контракт Ойл" згідно договору № 10/01/10 від 10.01.2010 року, про що свідчать видаткові накладні, акти прийому передачі товару, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку позивача. Разом із тим, в ході проведення перевірки було встановлено факт відсутності сертифіката відповідності, паспорта якості, технічного паспорта на товар, що поставлявся за даним договором, що, в свою чергу, унеможливлює ідентифікування його походження та якісні характеристики. Оскільки в подальшому товар був задокументований як реалізований ТОВ "Дерикторія", дохід від такої реалізації задекларований позивачем безпідставно.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності висновків податкового органу щодо завищення валових витрат по господарській операції з придбання послуг у СПД ОСОБА_6, оскільки надана останнім інформація пов'язана з основним видом діяльності позивача, і в ході судового розгляду не було встановлено, у чому полягав економічний результат, отриманий позивачем від використання цієї інформації (яка одержана як результат виконаних робіт (наданих послуг).
Так само обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій позивача по включення до валових витрат по придбанню послуг (робіт) у ФОП ОСОБА_7 Зокрема, відповідно до Договору № 22 від 01.12.2009 року, який досліджувався під час перевірки ФОП ОСОБА_7 повинен був надавати позивачу послуги з перевезення товару (нафтопродуктів). Відповідно до акту виконаних робіт № 100 від 02.12.2009 року ФОП ОСОБА_7 надав позивачу послуги з перевезення 35 250 л. паливно-мастильних матеріалів автомобілем МАЗ. Разом із тим, у поданих позивачем документах відсутні реквізити, які дають можливість ідентифікувати звідки та куди перевозився товар ( акт виконаних робіт № 100 від 02.12.2009 року). У акті № 102 від 23.12.2009 року відсутні відомості про кількість та вид товару, не зазначений транспортний засіб, яким він перевозився, звідки та куди перевозився товар. Інші документи на підтвердження надання послуг з перевезення відсутні.
Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, не були надані суду документи, які б відповідали вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являлися підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0001292342 та № 0001302342 від 04 жовтня 2011 року є правомірними і обгрунтованими, і підстав для їх скасування не вбачається.
При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного суду України, викладену, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", та Вищого адміністративного суду України згідно Інформаційного листа ВАСУ від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001312342 від 04.10.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 117.1. статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність в сумі 510 гривень.
Відповідно до засновницьких та реєстраційних даних, поданих позивачем до податкового органу та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням (юридичною адресою) ТОВ „Євро Нафтопродукт" є АДРЕСА_1. За даною адресою проживає засновник та єдиний власник ТОВ "Євро Нафтопродукт"ОСОБА_5 Відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ОСОБА_5 має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи - позивача.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 підприємство відсутнє, про що свідчать відсутність, на момент виходу, будь - яких ознак, що свідчили б про знаходження за даною адресою підприємства (вивісок, табличок з назвою „ТОВ „Євро НафтоПродукт"). Про це працівниками податкового органу складений акт 23.08.2011 року про встановлення відсутності за місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Нафтопродукт". З пояснювальної записки директора позивача Гуцалова О.П. вбачається, що ТОВ "Євро Нафтопродукт" фактично знаходиться за адресою м. Кам'янець - Подільський, вул. Огієнка 35/А., де орендує офіс відповідно до договору оренди № 22/3-09 від 22.03.2009 року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не вносились будь-які зміни до засновницьких документів та реєстраційних даних в частині зазначення юридичної адреси, не подавались відповідні заяви про зміну юридичної адреси і на ім'я державного реєстратора. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності в діях позивача порушення вимог пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт відсутності ТОВ "Євро Нафтопродукт" за місцезнаходженням його як юридичної особи згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити повністю .
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Нафтопродукт" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Нафтопродукт".
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "29" жовтня 2012 р. .
Головуючий Білоус О.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Залімський І. Г.
Суд | Вінницький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2012 |
Оприлюднено | 31.10.2012 |
Номер документу | 26891885 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький апеляційний адміністративний суд
Білоус О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні