Ухвала

від 04.11.2015 по справі 2270/2252/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/72946/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Нафтопродукт»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012

у справі № 2270/2252/12 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Нафтопродукт»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2012 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області від 04.10.2011 № 0001292342, 0001302342, 0001312342.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Євро Нафтопродукт» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОДПІ просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.09.2011 за № 1951/234/35441100. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 1.31 ст.1, ст..3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон №334/94-ВР), пункту 1.4 ст.1, пункту 3.1 ст.3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив валовий доход на 949563,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал , півріччя, 9 місяців 2010 року, 2010 рік та податкові зобов'язання із податку на додану вартість на 189912,50 грн. у податковому обліку за грудень 2009 року, січень 2010 року за операціями з поставки ПП ОСОБА_4, ТОВ «Капітал-Проджект», ТОВ «Нафтогаз», ТОВ «Директорія» товарів (бензин та компоненти автомобільного палива), відображених у податковому обліку як придбані у ТОВ «Хелдінг» та ТОВ «Євро-Контракт Ойл»; завищив валові витрати у податковому обліку за з 4-й квартал 2008 року, 1-й квартал , півріччя, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал , півріччя, 9 місяців 2010 року, 2010 рік на загальну суму 2607391,00 грн. та податковий кредит на загальну суму 526264,55 грн. у податковому обліку за лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року за наслідками господарських операцій з поставки нафтопродуктів від ТОВ «Корпорація Євро-Контракт», ТОВ «Фітеко», ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Тефія-СК», компоненту автомобільного палива від ТОВ «Євро-Контракт Ойл», транспортних послуг від СПД ОСОБА_5 та консультаційно-фінансових послуг від СПД ОСОБА_6, які не мали зв'язку із господарською діяльністю. У результаті вказаних порушень позивач занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток таз податку на додану вартість за вищевказаний період на 414457,00 грн. та 336352,00 грн. відповідно.

На підставі зазначеного акту ДПІ стосовно ТОВ «Євро Нафтопродукт» прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.10.2011: № 0001292342 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 414457,00 грн. за основним платежем та 103614,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001302342 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 336352,00 грн. за основним платежем та 168176,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001312342 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 510,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку нафтопродуктів від ТОВ «Корпорація Євро-Контракт», ТОВ «Фітеко», ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Тефія-СК» компоненту автомобільного палива від ТОВ «Євро-Контракт Ойл», транспортних послуг від СПД ОСОБА_5 та консультаційно- фінансових послуг від СПД ОСОБА_6, між зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності були підписані акти здачі-прийомки виконаних робіт (СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6.), постачальники виписали позивачу видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит в податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість. За наслідками подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Хелдінг» та ТОВ «Євро-Контракт Ойл» товару на користь ПП ОСОБА_4, ТОВ «Капітал-Проджект», ТОВ «Нафтогаз», ТОВ «Директорія» позивач збільшив валовий доход та податкові зобов'язання з податку на додану вартість у вищевказаних податкових періодах.

За визначенням пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 ст.3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1 ст.4 цього Закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно задекларував суми валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з поставки від ТОВ «Корпорація Євро-Контракт», ТОВ «Фітеко», ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Тефія-СК», ТОВ «Євро-Контракт Ойл» товарів (дизельне паливо, компонент автомобільного палива). До такого висновку суд дійшов з посиланням на реальний характер цих операцій з огляду на підтвердження обставин щодо їх здійснення видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, актами приймання нафти або нафтопродуктів, доказами оплати вартості поставленого товару (виписки з банківського рахунку). Недоліки товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, доданих до матеріалів справи, які, за висновком контролюючого органу позбавляють їх значення доказів на підтвердження факту поставки та частина з яких унеможливлює встановлення участі позивача у процесі поставки, були оцінені судом як такі, що не впливають на значення цих документів як доказів поставки, а відсутність сертифікатів відповідності нафтопродуктів, довіреностей на отримання нафтопродуктів не свідчить про безтоварний характер поставки. При цьому, суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу у частині зменшення у податковому обліку позивача суми валових витрат на суму витрат з придбання транспортних послуг від СПД ОСОБА_5 та консультаційно-фінансових послуг від СПД ОСОБА_6 як не підтверджених відповідними документами та економічно недоцільних для діяльності позивача.

По іншому були оцінені докази у справі судом апеляційної інстанції. Так, з огляду на відсутність у позивача сертифікатів відповідності, паспортів походження товару (нафтопродуктів), довіреностей на отримання товару, журналу обліку нафтопродуктів, акту приймання нафтопродуктів від ТОВ «Корпорація Євро-Контракт», відсутність в актах приймання нафтопродуктів від ТОВ «Фітеко», ТОВ «Гарант-Техноресурс» належної інформації стосовно походження нафтопродуктів, їх якісних показників, суд апеляційної інстанції дав оцінку розбіжностям в товарно-транспортних накладних, подорожніх листах та актах приймання-передачі як таким, що підтверджують доводи податкового органу про безтоварність операцій з поставки нафтопродуктів позивачу від вищевказаних постачальників. Оцінка доказів судом апеляційної інстанції зроблена з дотриманням норм ст.86 КАС України. Підтвердженням цього є, зокрема те, що оцінка судом апеляційної інстанції первинних документів, виписаних для фіксування господарських операцій з поставки нафтопродуктів, на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат та податкового кредиту, співставна із наданою податковим органом інформацією, отриманою внаслідок здійснення заходів податкового контролю щодо діяльності контрагентів позивача - постачальників нафтопродуктів, а саме: їх відсутність за місцезнаходженням із внесенням відповідної інформації до ЄДРПОУ; відсутність у них виробничих та/або трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, в тому числі з поставки нафтопродуктів, специфіка якої ставить певні вимоги, зокрема щодо контролю за якістю, зберігання, транспортування; отримання під час досудового розслідування кримінальної справи № 69-110, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПА в Чернігівській області, доказів стосовно створення з метою незаконної податкової мінімізації, зокрема ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Торгстрім плюс» (а.с. 31-32, т.1-й).

Відповідно до пункту 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за N 805/15496 (далі - Інструкція) перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортні засоби для заправки и транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри та загальні технічні вимоги".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад (пункт 5.4.3 Інструкції).

Пунктом 7.5.6 цієї Інструкції встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства (пункт 7.5.7 Інструкції)

Згідно з пунктом 7.5.8 цієї ж Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов'язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов'язковими для виконання всіма відповідальними особами. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП (пункт 14.2, абзац другий пункту 14.4 Інструкції).

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вище наведені норми, зробивши висновок, що заповнення товарно-транспортної накладної щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів без дотримання вимог, встановлених цими нормами, за відсутності, до того ж, у позивача сертифікатів відповідності нафтопродуктів, нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів. Такий вид товару, як нафтопродукти мають певні особливості як транспортування, так і обліку, отже, вказані документи мають бути у наявності у покупця.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок у частині неправомірності включення позивачем до складу валових витрат вартості транспортних послуг та консультаційно-фінансових послуг. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності документального підтвердження витрат на оплату транспортних послуг та відсутності економічно обґрунтованих підстав щодо витрат на оплату консультаційно-фінансових послуг, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок щодо правових наслідків встановлення цих обставин - відмови у задоволенні позову.

Правильними є також висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 510,00 грн., передбачених пунктом 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2011 № 0001312342. Такий висновок зроблений на підставі встановлених у судовому процесі обставин щодо неподання позивачем до податкового органу за місцем податкового обліку фактичних даних про місцезнаходження: позивач фактично знаходиться за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Огієнка 35/А., де орендує офіс відповідно до договору оренди від 22.03.2009 № 22/3-09, тоді як до податкового органу надав інформацію щодо місцезнаходження за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 84, кв. 29, яка вказана в реєстраційних документах. Відсутність позивача за вказаною ним при реєстрації адресою встановлено актом від 23.08.2011.

Відповідно до пункту 117.1 ст. 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень..

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо юридичної оцінки податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Нафтопродукт» залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев