Постанова

від 18.11.2008 по справі 48/203

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 18.11.2008                                                                                          

№ 48/203

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка 

В.В.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

09.09.2008

 у справі № 48/203  

 за позовом                               ОСОБА_1

 до                                                   ВАТ

"Домобудівельний комбінат № 3"

Закрите акціонерне товариство "Форум-ДС"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                 

визнання недійсним договору купівлі-продажу майна

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста

Києва з позовом про визнання  недійсним

та  неукладеним договору купівлі-продажу

за № СС 180987 від  13.07.05 цеху  підготовки 

виробництва та відкритого цеху складування  між Відкритим акціонерним  товариством «Домобудівний комбінат №3»

та  Закритим  акціонерним товариством «Форум ДС».

Свої

позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.03.2008 позивачем було  придбано 500 акцій  Відкритого акціонерного товариства  «Домобудівний комбінат № 3» на загальну суму

4.000,00 грн.

Після

того, як позивач набув прав акціонера, йому стало відомо, що відповідачами у

1987р. було укладено  договір про спільну  діяльність терміном на 25 років без  погодження 

укладення даного договору із Загальними зборами акціонерів Товариства.

Голова

правління - генеральний директор Відкритого акціонерного  товариства «Домобудівний комбінат №3»

Дорошенко В.О. 13 липня  2005 року  без дозволу акціонерів, порушуючи вимоги

статуту підприємства, уклав договір купівлі-продажу за №ВСС 180987 від

13.07.2005 цеху  підготовки  виробництва 

та  відкритого  цеху 

складування  між відкритим

акціонерним  товариством «Домобудівний комбінат

№3»  та 

закритим  акціонерним

товариством   «Форум ДС».

Позивач

вважає, що договір купівлі-продажу за №ВСС 180987 від  13.07.2005 був укладений з  порушенням 

норм чинного законодавства, а саме:

1.  Відповідно до Статуту відкритого акціонерного

товариства  «Домобудівний комбінат №3»

голова правління - генеральний директор Дорошенко В.О. повинен був отримати

згоду на відчуження майна на загальних зборах акціонерів товариства, але такої

згоди від акціонерів не було, чим порушено вимоги п. 2 ст. 203, п. 2 ст. 207

Цивільного кодексу України.

2. В

договорі купівлі - продажу № ВСС 180987 від 13 липня 2005 року цеху підготовки

виробництва та відкритого цеху складування не вказується метраж відкритого цеху

складування і цим порушено вимоги п. 4 ст. 203 та ст. 638 Цивільного кодексу

України (правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та вважається

укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов

договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені

законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду). В даному

договорі відсутні його суттєві умови, а саме: відсутній метраж відкритого цеху

складування, що суперечить вимогам ч. 4. ст. 179 Господарського кодексу

України.

3. В

договорі купівлі - продажу № ВСС 180987 від 13 липня 2005 року цеху підготовки

виробництва та відкритого цеху складування вказується ціна майна по залишкової

вартості, а фактично майно продається в тричі дешевше, про що свідчить акт

прийому-передачі вищезазначеного майна і це свідчить про зловмисну домовленість

відповідачів, щодо продажу даного об'єкту.

Крім

того висновок експерта НВК «Прибуток» Черепанова щодо оцінки  майна 

був зроблений щодо майна за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 97, в

той час  як  об'єкт оскаржуваного  договору знаходиться за адресою:  м. Київ, проспект  Відрадний, 95.

В

результаті такої купівлі-продажу об'єктів майна Відкритого акціонерного

товариства „Домобудівного комбінату № 3" акціонерам були завдані збитки в

особливо великих розмірах.

Представники

відповідачів заперечили проти позовних 

вимог з підстав  відсутності  порушеного права позивача, оскільки останній

на момент укладення оскаржуваного договору не був акціонером Відкритого

акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3». Крім того зазначені

позивачем обставини щодо невідповідності договору  купівлі-продажу за № ВСС 180987 від

13.07.2005 цеху підготовки виробництва та відкритого  цеху складування не відповідають дійсності.

Щодо

договору про спільну діяльність від 1987 року відповідачі зазначають, що такий

договір не укладався.

Рішенням

Господарського суду міста Києва у справі № 48/203 від 09.09.2008 (далі -

Рішення суду) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не

погоджуючись із Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду

скасувати, прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою

Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2008 апеляційну скаргу

позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому

засіданні на 18.11.2008.

Позивач

та його представник у судовому засіданні 18.11.2008 підтримали апеляційну

скаргу з викладених у ній підстав, просили суд її задовольнити та скасувати

Рішення суду,  прийнявши нове, яким позов

задовольнити в повному обсязі.

Представники

відповідачів у судовому засіданні 18.11.2008 заперечували проти доводів

позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в її

задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте

з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а

також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши

доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої

інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З

матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2005 року між  Відкритим акціонерним товариством  «Домобудівний комбінат № 3» (продавець) та

Закритим акціонерним товариством «Форум ДС» (покупець) було укладено договір (№

01/134) ВСС № 180987 купівлі-продажу цеху підготовки виробництва та відкритого

цеху складування недобудованого нерухомого майна - цеху підготовки  виробництва заводу залізобетонних труб та

складу готової продукції готовністю 81%, розташованого за адресою м. Київ,

проспект Відрадний, 95, що належали продавцю на праві власності на підставі

рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2005, зареєстрованому Київським

міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти

нерухомого майна.

Продаж

об'єкта було здійснено за погодженням сторін за ціною 5.964.000,00 грн. Оцінка

вартості об'єкту була визначена експертним шляхом на підставі звіту про оцінку

майна, яка на той час складала 4.970.000,00 грн.

Згідно

з п. 9.4.10 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №

3» Голова правління Товариства відповідно до рішень, прийнятих загальними

зборами акціонерів та правління, приймає рішення про укладання правочинів на

суму, що не перевищує 10 % балансової вартості активів товариства за даними

останньої річної фінансової звітності.

Відповідно

до Довідки відповідача 1 № 09-810 від 29.06.2005 вартість об'єкта незавершеного

будівництва (цеху підготовки виробництва заводу залізобетонних труб та складу

готової продукції), що є предметом купівлі-продажу за оскаржуваним договором,  станом на 01.06.2005 (момент укладення

договору) становить 9,3% від балансової вартості Товариства за даними  останнього 

річного фінансової звітності.

Крім

того відповідачем-1 було надано суду витяг з протоколу № 1 загальних зборів

акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» від

29.03.2001, відповідно до якого загальними зборами акціонерів товариства було

прийнято рішення про відчуження майна незавершеного будівництва цеху підготовки

виробництва заводу залізобетонних виробів Відкритого акціонерного товариства

«Домобудівний комбінат № 3» з територією 4 гектара.

Належних

і допустимих доказів того, що на час вчинення спірної угоди вказане рішення

загальних зборів акціонерів втратило чинність, було скасовано, відкликано тощо

позивач не надав.

Відповідно

до пояснень відповідача-1 об'єкт оскаржуваного договору входив до переліку

об'єктів майна незавершеного будівництва цеху підготовки виробництва заводу

залізобетонний  виробів  Відкритого 

акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» з  територією 4 гектара.

Позивач

звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання

недійсним  визнання недійсним та

неукладеним договору купівлі-продажу за №ВСС 180987 від 13.07.2005 цеху

підготовки виробництва та відкритого цеху складування, укладеного між Відкритим

акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 3» та Закритим акціонерним

товариством «Форум ДС».

Відповідно

до ч. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським

судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у

спорах між господарським товариством та його учасником (засновником,

акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками

(засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із

створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів.

Відповідно

до ст. 7 п. 7.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний

комбінат № 3» акціонерами можуть бути українські та іноземні юридичні особи

різних форм власності та громадяни, що придбали акції товариства при його

створенні, при додатковому випуску акцій та на вторинному ринку цінних паперів.

Відповідно

до Договору купівлі-продажу цінних паперів від 25.03.2008, Сертифікату на

придбання акцій (а. с. 8-9) позивач ОСОБА_1 став акціонером Відкритого

акціонерного товариства  «Домобудівний

комбінат № 3» з 25.03.2008 з правами акціонера із зазначеної дати.

Таким

чином судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент укладення договору

(№ 01/134) ВСС № 180987 купівлі-продажу цеху підготовки виробництва та

відкритого цеху складування недобудованого нерухомого майна - цеху

підготовки  виробництва заводу

залізобетонних труб та складу готової продукції між Відкритим акціонерним

товариством «Домобудівний комбінат №3» та Закритим акціонерним товариством

«Форум ДС» позивач не мав прав акціонера Відкритого акціонерного товариства

«Домобудівний комбінат № 3», а отже при укладенні зазначеного договору не могло

бути порушено прав позивача.

Відповідно

до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі

- підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду

згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для

вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання

правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до

господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи,

фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З

наведених норм  вбачається, що

законодавством не передбачено 

звернення  до суду щодо захисту

прав третіх осіб.

Відповідно

до п.п. 2.2.1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України  від 

28.12.2007 №  04-5/14 „Про

практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з

корпоративних відносин” законодавством не передбачено право акціонера

звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків,

коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке

право надається йому статутом акціонерного товариства.

У

Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у

справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої

статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний

законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні

права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх

порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником

якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового

захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних

законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними

простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його

акціонерів, визначається законом ".

Отже,

суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного

товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством,

повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів

акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою

для відмови у задоволенні позову.

Відповідно

до п.п. 2.2.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України  від 

28.12.2007 №  04-5/14 „Про

практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних

відносин” у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з

того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності

на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Тому рішення органів господарського товариства, прийняті до вступу позивача до

складу учасників товариства або придбання ним акцій, не можуть бути визнані

такими, що порушують права позивача, крім випадків, коли такими рішеннями

затверджено локальні нормативні акти товариства (в тому числі внесено зміни до

установчих документів). Відповідно у господарського суду відсутні підстави для

визнання недійсними рішень органів господарських товариств, прийнятих  до набуття позивачем корпоративних прав.

Згідно

з п. 19 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 „Про

практику розгляду судами корпоративних спорів” право на звернення до суду з

позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише

ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату

прийняття рішення, що оскаржується.

Вимоги

акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу

управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття

позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі

товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Відповідно

до п. 51 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України законом не передбачено

право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за

захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами

представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти

акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про

укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших

правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є

підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного

складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер

(учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги

порушенням його корпоративних прав.

Позивачем

не надано жодних належних і допустимих доказів того, що товариство, акціонером

якого він є, уповноважило його на представництво в суді для оспорення договору,

який є предметом спору.

Крім

того позивачем не надано жодного доказу укладення договору між  відповідачами у 1987 році договору про

спільну  діяльність терміном  на 25 років.

Відповідно

до  ст. 33 Господарського процесуального

кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всебічно

та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін,

колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку, що

позовні вимоги ОСОБА_1не підлягає задоволенню, оскільки права позивача

відповідачами не порушено, інші підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи,

викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в

матеріалах справи.

Всі

інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження, докази колегією

суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального

кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених

позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Відповідно

до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати,

пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу та сплату державного мита покладаються на

позивача.

Зважаючи

на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення

Господарського суду міста Києва у справі № 48/203 від 09.09.2008 прийнято з

повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а

також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим

апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не

підлягає.

Зважаючи

на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49

Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при

поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та

покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи

вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського

процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без

задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 48/203 від

09.09.2008 - без змін.

2.

Матеріали справи № 48/203 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до

касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді