Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-3415/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. № 2а-3415/12/1370

17 год. 58 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Качур Р.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Комар С. І., представника відповідача Пилип'юка А. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000223540 від 23.11.2011 року.

В судовому засіданні 25.10.2012 року за клопотанням представника відповідача замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області на правонаступника Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки контрагентом позивача не поставлено товар відповідно до договору купівлі-продажу від 29.09.2008 року, товарних залишків у позивача на момент анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість не було, а відповідачем протиправно застосовано норму п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та проведено умовний продаж активів у зв'язку із анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість -збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи). Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення -рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні, поданому представником позивача у судовому засіданні 10.07.2012 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем не проведено коригування податкового зобов'язання за жовтень 2010 року шляхом збільшення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 1708843,72 грн. Вважає попередню оплату за паливно-мастильні матеріали відповідно до договору купівлі-продажу від 29.09.2008 року товарними залишками та вказує на порушення позивачем п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП»зареєстровано 26.06.2002 року, що підтверджено копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 14688510 від 17.09.2012 року. Позивача узято на облік в органах ДПС 01.07.2002 року за № 02501987 відповідно до довідки № 144 від 08.06.2012 року.

У період з 02.11.2011 року по 08.11.2011 року Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП», про що складено Акт № 1108/230/32060207 від 10.11.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з МПП «Виробничо комерційна фірма «Інвест-VEZ». Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1708843,72 грн.

23.11.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1108/230/32060207 від 10.11.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№0000223540, яким відповідно до п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2136055 грн., у тому числі основний платіж 1708844 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 427211 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням -рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. За наслідками апеляційного оскарження податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.4. ст. 1 цього ж Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 9.8. ст. 9 цього ж Закону платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Як вбачається із матеріалів справи, між МПП «ВКФ «Інвест-VEZ»(продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП»(покупець) 29.09.2008 року укладено договір купівлі-продажу № 2909/1-3, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця нафтопродукти на умовах 100% передоплати.

Відповідно до платіжних доручень № 399 від 30.09.2008 року на суму 2429359,47 грн. та № 1 від 24.10.2008 року на суму 7823702,90 грн. позивачем сплачено контрагенту МПП «ВКФ «Інвест-VEZ»кошти за нафтопродукти відповідно до умов договору № 2909/1-3 від 29.09.2008 року на загальну суму 10253062,37 грн.

10.01.2010 року контрагентами підписано Зміни до договору купівлі-продажу № 2909/1-3 від 29.09.2008 року, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити товар до 31.12.2010 року.

20.10.2010 року посадовими особами відповідача складено Акт № 50 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП»з 20 жовтня 2010 року.

Як вбачається із податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року позивачем не заявлялось суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до поданої позивачем бухгалтерської довідки до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року на день анулювання свідоцтва у р. 1 Декларації з ПДВ відображено суми товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих періодах, а саме: рахунок 10 (Основні засоби): комп'ютер 4816,55 грн., сканер МС 1050 грн., бензовоз ГАЗ-5312 1838,93 грн., разом 7705,48 грн.

Суд зазначає, що на момент проведення податкової перевірки у позивача були відсутні товарні залишки -нафтопродукти на суму 10253062,37 грн.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що попередня оплата за товар прирівнюється до товарних залишків, оскільки за своєю правовою природою сума заборгованості не є тотожним поняттям товарних залишків. Попередня оплата за товар не свідчить про фактичну наявність на балансі у позивача товару -нафтопродуктів. Крім того, про відсутність поставки товару зазначено відповідачем у акті податкової перевірки.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП»(20.10.2010 року) позивачем відображено суму товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах на загальну суму 7705,48 грн.

З огляду на наведене Суд вважає, що у діях позивача відсутні порушення п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно як наслідок не порушено п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону.

Обставини, викладені в Акті перевірки № 1108/230/32060207 від 10.11.2011 року стосовно порушення позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області № 0000223540 від 23.11.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області № 0000223540 від 23.11.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП»(ЄДРПОУ 32060207, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, автозаправочна станція №6) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 30 жовтня 2012 року.

Суддя Качур Р.П.