Ухвала

від 31.07.2014 по справі 2а-3415/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2014 р. м. Київ К/800/42742/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Карася О. В., Маринчак Н. Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНГ-ЛП" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗНГ-ЛП" (далі - ТОВ "ЗНГ-ЛП") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року позов ТОВ "ЗНГ-ЛП" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Пустомитівському районі залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Пустомитівському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЗНГ-ЛП" у задоволенні позову.

ТОВ "ЗНГ-ЛП" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Пустомитівському районі.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 02.11.2011 року по 08.11.2011 року ДПІ у Пустомитівському районі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЗНГ-ЛП» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з МПП «Виробничо-комерційна фірма «Інвест-VEZ». За результатами перевірки складено акт №1108/230/32060207 від 10.11.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 , п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1708843,72 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 23.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000223540, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2136055, 00 грн., у тому числі основний платіж 1708844, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 427211, 00 грн.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між МПП «ВКФ «Інвест-VEZ» (продавець) та ТОВ «ЗНГ-ЛП» (покупець) 29.09.2008 року укладено договір купівлі-продажу № 2909/1-3, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця нафтопродукти на умовах 100% передоплати.

Відповідно до платіжних доручень № 399 від 30.09.2008 року на суму 2429359,47 грн. та № 1 від 24.10.2008 року на суму 7823702,90 грн. позивачем сплачено контрагенту МПП «ВКФ «Інвест-VEZ» кошти за нафтопродукти відповідно до умов договору № 2909/1-3 від 29.09.2008 року на загальну суму 10253062,37 грн. 10.01.2010 року контрагентами підписано Зміни до договору купівлі-продажу №2909/1-3 від 29.09.2008 року, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити товар до 31.12.2010 року.

20.10.2010 року відповідачем складено акт №50 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» з 20 жовтня 2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не заявлялось суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010 року. Відповідно до поданої позивачем бухгалтерської довідки до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року на день анулювання свідоцтва у р. 1 Декларації з ПДВ відображено суми товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих періодах, а саме: рахунок 10 (Основні засоби): комп'ютер 4816,55 грн., сканер МС 1050 грн., бензовоз ГАЗ-5312 1838,93 грн., разом 7705,48 грн. На момент проведення податкової перевірки у позивача були відсутні товарні залишки - нафтопродукти на суму 10253062,37 грн.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що необґрунтованими є твердження відповідача про те, що попередня оплата за товар прирівнюється до товарних залишків, оскільки за своєю правовою природою сума заборгованості не є тотожним поняттям товарних залишків. Попередня оплата за товар не свідчить про фактичну наявність на балансі у позивача товару - нафтопродуктів. Крім того, про відсутність поставки товару зазначено відповідачем у акті податкової перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЗНГ-ЛП» (20.10.2010 року) позивачем відображено суму товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах на загальну суму 7705,48 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що в діях позивача відсутні порушення п. 9.8. ст. 9 та п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість» , а тому податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000223540 підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "ЗНГ-ЛП".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. В. Карась Н. Є. Маринчак