Ухвала

від 25.07.2013 по справі 2а-3415/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 179216/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Затолочного В.С.,

суддів - Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000223540 від 23.11.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки контрагентом позивача не поставлено товар відповідно до договору купівлі-продажу від 29.09.2008 року, товарних залишків у позивача на момент анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість не було, а відповідачем протиправно застосовано норму п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та проведено умовний продаж активів у зв'язку із анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість - збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи). Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області № 0000223540 від 23.11.2011 року.

Постанова суду мотивована тим, що твердження відповідача про те, що попередня оплата за товар прирівнюється до товарних залишків є необґрунтованими, оскільки за своєю правовою природою сума заборгованості не тотожна поняттям товарних залишків. Попередня оплата за товар не свідчить про фактичну наявність на балансі у позивача товару - нафтопродуктів. На день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» позивачем відображено суму товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах на загальну суму 7705,48 грн.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку, зазначивши в скарзі, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем не проведено коригування податкового зобов'язання за жовтень 2010 року шляхом збільшення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 1708843,72 грн. Отже попередня оплата за паливно-мастильні матеріали відповідно до договору купівлі-продажу від 29.09.2008 року є товарними залишками та вказує на порушення позивачем п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Суд першої інстанції не врахував даних обставин. Тому відповідач просить скасувати постанову від 25.10.2012 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» зареєстровано 26.06.2002 року, що підтверджено копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14688510 від 17.09.2012 року.

Позивача взято на облік в органах ДПС 01.07.2002 року за № 02501987 відповідно до довідки № 144 від 08.06.2012 року.

У період з 02.11.2011 року по 08.11.2011 року Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП», про що складено Акт № 1108/230/32060207 від 10.11.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з МПП «Виробничо-комерційна фірма «Інвест-VEZ». Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1708843,72 грн.

23.11.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1108/230/32060207 від 10.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000223540, яким відповідно до п. п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2136055 грн., у тому числі основний платіж 1708844 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 427211 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. За наслідками апеляційного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вірно та повно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дав їм належну оцінку та правильно застосував відповідні встановленим правовідносинам норми матеріального права.

Зокрема, суд першої інстанції правильно послався на положення Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з п. 1.3. ст. 1 якого, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.4. ст. 1 цього ж Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 9.8. ст. 9 цього ж Закону платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Судом першої інстанції встановлено, що між МПП «ВКФ «Інвест-VEZ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» (покупець) 29.09.2008 року укладено договір купівлі-продажу № 2909/1-3, відповідно до якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця нафтопродукти на умовах 100% передоплати.

Відповідно до платіжних доручень № 399 від 30.09.2008 року на суму 2429359,47 грн. та № 1 від 24.10.2008 року на суму 7823702,90 грн. позивачем сплачено контрагенту МПП «ВКФ «Інвест-VEZ» кошти за нафтопродукти відповідно до умов договору № 2909/1-3 від 29.09.2008 року на загальну суму 10253062,37 грн.

10.01.2010 року контрагентами підписано Зміни до договору купівлі-продажу № 2909/1-3 від 29.09.2008 року, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити товар до 31.12.2010 року.

20.10.2010 року посадовими особами відповідача складено Акт № 50 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» з 20 жовтня 2010 року.

Як вбачається із податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, позивачем не заявлялось суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до поданої позивачем бухгалтерської довідки до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року на день анулювання свідоцтва у р. 1 Декларації з ПДВ відображено суми товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих періодах, а саме: рахунок 10 (Основні засоби): комп'ютер 4816,55 грн., сканер МС 1050 грн., бензовоз ГАЗ-5312 1838,93 грн., разом 7705,48 грн.

На момент проведення податкової перевірки у позивача були відсутні товарні залишки - нафтопродукти на суму 10253062,37 грн.

Тому вірний висновок суду першої інстанції про те, що необґрунтованими є твердження відповідача про те, що попередня оплата за товар прирівнюється до товарних залишків, оскільки за своєю правовою природою сума заборгованості не є тотожним поняттям товарних залишків. Попередня оплата за товар не свідчить про фактичну наявність на балансі у позивача товару - нафтопродуктів. Крім того, про відсутність поставки товару зазначено відповідачем у акті податкової перевірки.

Із матеріалів справи видно, що на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» (20.10.2010 року) позивачем відображено суму товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах на загальну суму 7705,48 грн.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях позивача відсутні порушення п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», і як наслідок не порушено п. п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону.

Ураховуючи наведене, висновок окружного суду про доведеність вимог позивача є правильним. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195 , 197, 198 , 200 , 205 , 206 , 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року в справі № 2а-3415/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

Р.М. Шавель