Постанова

від 14.05.2012 по справі 32/277-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012р.м.Київ№ 32/277-А

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі Брик Я.А., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдах" про визнання угоди недійсною, стягнення коштів за недійсним правочином

за участю представників сторін:

від позивача: Столярець С.Ю.

від відповідача 2: Валько І.В.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2006 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулась до господарського суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдах" про визнання угоди недійсною, стягнення коштів за недійсним правочином

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства, проведеної ДПІ у Святошинському районі м. Києва, було встановлено, що між ТОВ "Транссервіс" та ТОВ "Укрдах" у 2003 році була укладена усна угода підряду на суму 20426, 14грн., що підтверджується рахунком-фактурою, відповідними видатковою та податковою накладною.

Позивач вважає, що вказана угода є такою, що укладена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст. 49 ЦК УРСР 1963 року, оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.06.2004 року установчі документи ТОВ "Транссервіс" визнані недійсними.

Зазначені обставини доводять умисел ТОВ "Транссервіс" на укладання спірної угоди з метою приховування від оподаткування прибутків та доходів, що свідчить про здійснення незаконної підприємницької діяльності.

У позові просять суд на підставі ст. 49 ЦК України (в редакції 1963 року) визнати усну угоду, укладену між ТОВ "Транссервіс" та ТОВ "Укрдах", недійсною, стягнути з ТОВ "Укрдах" в дохід держави суму в розмірі 20426, 14грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005 року адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно ч. 5 п. 6 розділу VІІ «Про прикінцеві та перехідні положення»КАС України адміністративні справи, провадження у яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються та вирішуються господарськими судами за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито місцевим господарським судом до початку діяльності адміністративних судів, господарський суд м. Києва розглядає дану справу за правилами адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ "Укрдах" проти позову заперечував, вказав, що визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру. У судовому засіданні просив залишити позов без розгляду в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача - ТОВ "Транссервіс" в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать повернуті до суду поштові відправлення, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 1 згідно з вимогами ч. 4 ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 2, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив таке.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснював повноваження, покладені на нього ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції можуть подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Виходячи зі змісту п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державна податкова інспекція як орган державної влади, звертаючись з відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції та виступає суб'єктом владних повноважень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" зареєстроване юридичною особою, згідно довідки Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.11.2001 року (код ЄДРПОУ 31722603), перебувало на податковому обліку в ДПІ в Голосіївському районі м. Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдах" є юридичною особою, зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.10.2002 року (код ЄДРПОУ 32112857), перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

У вересні 2003 року між ТОВ "Транссервіс" (Постачальник) та ТОВ "Укрдах" (Замовник) був укладений усний договір, згідно якого ТОВ "Транссервіс" поставило будівельні матеріали, а ТОВ "Укрдах" повністю сплатило за них кошти у сумі 20426, 14 грн.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними у справі первинними документами, а саме - рахунком-фактурою № ТС-1112 від 22.09.2003 на суму 20426, 14грн., видатковою накладною № ТС-601 від 30.09.2003 року, податковою накладною № 601 від 30.09.2003 року, платіжним дорученням № 745 від 16.10.2003 року на суму 20426, 14 грн.

У травні 2005 року позивачем була проведена комплексна документальна перевірка ТОВ "Укрдах" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 року по 30.09.2004 року, за результатами якої був складений акт № 83/23-10/32112857 від 28.05.2005 року.

Згідно вказаного акту перевіркою було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 року визнано недійсними установчі документи ТОВ "Транссервіс" з моменту їх державної реєстрації, а саме -статут та установчий договір товариства, свідоцтво платника податку на додану вартість.

За результатами перевірки остаточне вирішення питання правомірності включення товариством "Укрдах" до податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Транссервіс" відкладено до визнання угод між ТОВ "Транссервіс" та ТОВ "Укрдах" недійсними.

Отже, висновок про порушення вимог податкового законодавства позивач обґрунтовує своїм припущенням, що ТОВ "Укрдах" занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість на підставі операцій з ТОВ "Транссервіс" згідно усного договору, укладеного у вересні 2003 року, що потягло ненадходження податку до державного бюджету.

Позивач вважає, що вказана усна угода, укладена між ТОВ "Транссервіс" та ТОВ "Укрдах" є недійсною, оскільки господарські зобов'язання за цією угодою суперечать інтересам держави та укладені з метою уникнення оподаткування, оскільки відповідач 1 не мав права укладати угоди та вести господарську діяльність через скасування його установчих документів.

Перевіряючи доводи позивача про недійсність зазначеного усного договору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 49 ЦК УРСР (що діяв на час укладення та виконання спірної угоди) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

- вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

- такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору;

- метою укладення такого договору є приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Позивач, як на доказ наявності протиправного умислу, посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 року у справі № 2-3705/3, яким установчі документи ТОВ "Транссервіс", свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства визнано недійсними з моменту їх складання.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з наступних підстав.

Суд вважає, що само по собі визнання у судовому порядку установчих документів ТОВ "Транссервіс" з моменту їх складання, не є підставою для визнання спірної угоди такою, що укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Сам факт скасування статуту та установчого договору підприємства, свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Суд вважає, що наявність умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, не може бути підтверджено лише рішенням місцевого суду про визнання установчих документів відповідача-1 недійсними з моменту їх складання, оскільки предметом дослідження у такій справі було, зокрема, відповідність державної реєстрації підприємства вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Судження, висновки суду, викладені у рішенні Голосіївського районного суду

м. Києва, яким були визнані недійсними установчі документи ТОВ "Транссервіс", не є обов'язковими в даному випадку при вирішенні спору про визнання угоди недійсною.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що господарська операція по спірній усній угоді між відповідачами (у вересні 2003 року) відбулась до визнання установчих документів ТОВ "Транссервіс" (у червні 2004 року), тобто на час укладення та виконання господарських операцій відповідач-1 знаходився у державному реєстрі та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Сама по собі угода з поставки товару не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства. Передбачений угодою товар не виключений законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Отже, у судовому засіданні не встановлено, а позивачем не доведено, що на час здійснення правочину (укладення усного договору) та його виконання відповідач-2 та його контрагент - ТОВ "Транссервіс" мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Також суд зазначає, що наявність умислу при укладенні спірною угоди не підтверджується і актом перевірки, складеним позивачем. У даному випадку висновки документальної перевірки ТОВ "Укрдах" в частині дотримання суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість можуть вказувати на наявність порушень відповідачем-2 вимог податкового законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.

Окрім цього, суд зазначає, що умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

Позивачем на вимогу суду не представлено будь-яких доказів притягнення посадових осіб відповідача та його контрагента до кримінальної відповідальності.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача про відсутність ТОВ "Транссервіс" за юридичною адресою підприємства, що на його думку свідчить про умисел на укладення угоди, завідомо суперечної закону.

Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках (в разі відсутності за юридичною адресою) до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та припинення його діяльності.

Позивач не надав суду такого рішення про припинення господарської діяльності відповідача-1.

З огляду на вказане, суд вважає, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та ненадання нею звітності не може мати наслідком визнання угоди недійсною. Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою для внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру та постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Судом також не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Отже, позивачем не було доведено суду, що спірне господарське зобов'язання вчинено відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Навпаки, як свідчать матеріали справи, що ТОВ "Укрдах" сплачувало продавцю - ТОВ "Транссервіс" податок на додану вартість в ціні товару.

Оскільки спірна угода була укладена та виконана у 2003 році, суд при постановленні рішення посилається на ЦК України у редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 49 ЦК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу України в редакції 1963 р.

Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України (ст. ст. 207-208 ГК України), на які посилається позивач у своїх письмових поясненнях.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані судом з урахуванням того, що оспорюваний правочин мав місце у 2003 році. Відповідно до ст. 5 ЦК України (що вступив у дію з 01.01.2004 року) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Щодо правових наслідків, передбачених ст. ст. 207-208 ГК України, на які посилається позивач, суд зазначає, що такі санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Щодо доводів відповідача про пропущений позивачем річний строк звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених прав, передбачений ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час подання позову), суд зазначає, що про укладення спірної угоди позивач дізнався в травні 2006 р., як це випливає з акту перевірки, а до суду звернувся в червні 2006 року, тобто, суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про недоведеність податковою інспекцією того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

З урахуванням викладених обставин суд відмовляє в задоволенні позову.

Згідно пункту 6 Прикінцевих ти перехідних положень КАС України після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 69-72, 159-163, п. п. 6-7 Прикінцевих перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдах" про визнання угоди недійсною, стягнення коштів за недійсним правочином.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 травня 2012 року.

Повний текст постанови виготовлений 21 травня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя господарського суду м. Києва К.І. Головіна