Ухвала

від 20.05.2014 по справі 32/277-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Головіна К.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа: № 32/277-А

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду міста Києва від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдах» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів за недійсним правочином,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби ( далі - позивач ) звернулася до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» ( далі - відповідач 1 ), товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдах» ( далі- відповідач 2 ) про визнання угоди недійсною та стягнення коштів за недійсним правочином у розмірі 20426,14 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 14 травня 2012 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 14 травня 2012 року та прийняти нову про задоволення позовних вимог, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду - визнати нечинною та закрити провадження по справі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 2003 році між товариством з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Транссервіс» і ТОВ «Укрдах» було укладено договір поставки, на підставі якого ТОВ «Транссервіс» виконало поставку будівельних матеріалів, а ТОВ «Укрдах» сплатило за них кошти у сумі 20426,14 грн., що підтверджується відповідними первинними документами, а саме: видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури та платіжним дорученням.

У травні 2005 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби ( далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС ) була проведена комплексна документальна перевірка ТОВ «Укрдах» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2002 року по 30 вересня 2004 року, за результатами якої складено акт від 28 травня 2005 року № 83/23-10/32112857.

Згідно із зазначеним актом перевірки, позивачем було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2004 року визнано недійсними установчі документи ТОВ «Транссервіс» з моменту їх державної реєстрації, а саме: статут, установчий договір товариства та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Далі, податковими органами було вирішено відкласти прийняття остаточного рішення щодо правомірності включення товариством «Укрдах» до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей за спірним договором поставки, укладеним із ТОВ «Транссервіс», до визнання його недійсним.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - ЦК УРСР ), Цивільним кодексом України ( далі - ЦК України ), Господарським кодексом України ( далі - ГК України ), Законом України «Про державну податкову службу», що діяв під час виникнення спірних правовідносин ( далі - Закон № 509-XII ), Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( далі - Закон № 2343-XII ), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ( далі - Закон № 755-IV ).

Так, згідно з пунктом 11 статті 10 Закону № 509-XII, Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції, як подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до статті 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін, у разі виконання угоди обома сторонами, в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

З викладеної правової норми вбачається, що застосування санкцій, передбачених статтею 49 ЦК УРСР, обумовлює необхідність одночасної наявності сукупності наступних умов: 1) мета укладання договору завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 2) намір особи укласти договір саме з такою метою; 3) наявність умислу в обох сторін.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у господарських правовідносинах між відповідачем-1 та відповідачем-2 при укладенні та виконанні ними спірного договору поставки відсутні вказані умови, наявність яких є виключною правовою підставою для застосування положень статті 49 ЦК УРСР.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що ЦК УРСР втратив чинність з 01 січня 2004 року. Господарський кодекс України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Однак, відповідно до пункту 5 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК, положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Крім того, встановлені частиною першою статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, -протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тож, проведення аналізу викладених правових приписів та дослідження обставин справи надає дозволяє стверджувати про те, що в даному випадку відсутні жодні правові підстави для визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами, та застосування відповідних санкцій.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позову.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( далі - ЄДР ) станом на 07 травня 2014 року, ТОВ «Укрдах» було припинено на підставі рішення Господарського суду України про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 20 грудня 2012 року № 5011-50/12235-2012, про що 02 січня 2013 року було внесено відповідний запис до ЄДР.

Крім того, згідно з витягу з ЄДР станом на 15 травня 2014 року, в ЄДР відсутні жодні відомості про ТОВ «Транссервіс» код ЄДРПОУ 31722603, а з матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2004 року у справі № 2-3705/3, яке набрало законної сили, визнано недійсними статут і установчий договір вказаного товариства.

При цьому, частинами 1, 2 статті 104 ЦК України регламентовано, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації ( злиття, приєднання, поділу, перетворення ) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пункту 3 частини1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 2343-XII, під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом.

У статті 33 Закону № 755-IV закріплено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Тож, з наведених законодавчих приписів вбачається, що ліквідація юридичної особи є одним зі способів її припинення, який у розумінні процесуального адміністративного законодавства є правовою підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, що обумовлює необхідність визнання нечинною постанови Господарського суду міста Києва від 14 травня 2012 року та закриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 14 травня 2012 року - визнати нечинною та закрити провадження у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдах» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів за недійсним правочином.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 14 травня 2012 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдах» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів за недійсним правочином - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.