Рішення

від 23.10.2012 по справі 33/355

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/355 23.10.12

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трін"

до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про стягнення відшкодування в розмірі 1 425 648,00 грн.

Представники:

від позивача: Гордійчук Б.В. -представник за довіреністю б/н від 20.10.11 року;

від відповідача: Петрук В.П. -представник за довіреністю № ГО-12/152 від 22.05.12 року

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Трін" до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1 425 648,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Системо»та приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»(далі - відповідач) укладено договір страхування № А0177592.

Предметом вищезазначеного договору є майнові інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Системо», що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням нежитловим приміщенням загальною площею 426 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Гвардійська. 80-А, яке прийняте товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Системо» від товариства з обмеженою відповідальністю «Трін»(далі позивач) на умовах договору оренди нежитлового приміщення № 14/09 від 05.10.2009 року.

Згідно п. 13 договору вигодонабувачем зазначено позивача.

11.05.2011 року на території позивача сталася пожежа, внаслідок якої було знищено застраховане нежитлове приміщення, що підтверджується актом про пожежу та технічним висновком № 163 від 11.05.2011 року.

На виконання умов договору позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Системо»надані відповідачеві всі необхідні документи про страхову подію.

05.08.2011 року відповідач надіслав позивачеві листа та відмовив у виплаті страхового відшкодування. Дана відмова ґрунтується на положеннях п.п. 24.2.4. п. 24 та п.п 29.8. п. 29 договору.

Відповідно до п.п. 24.2.4. п. 24 договору, страхувальник зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання та/або експлуатації застрахованого майна з дотриманням відповідних правил протипожежної безпеки, правил та норм експлуатації, збереження чи перевезення, тощо.

Згідно п.п. 29.8. п. 29 договору, причиною відмови у виплаті страхового відшкодування є бездіяльність страхувальника, навмисні дії або бездіяльність його працівників, повноважних представників або осіб, які на підставі угоди несуть відповідальність за зберігання або використання застрахованого майна, в тому числі, але не обмежуючись: порушення умов протипожежної та охоронної безпеки, інших встановлених правил, та норм використання та збереження застрахованого майна, умов здійснення технологічних процесів, техніки безпеки.

У листі від 05.08.2011 року відповідач зазначив, що виникненню пожежі сприяли обставини недотримання вимог, норм та правил пожежної безпеки при монтажі, улаштуванні та експлуатації освітлювальної електромережі. Тобто технічний стан електромережі складу не відповідав вимогам п.п. 5.1.7. НАПБ А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки в Україні та п.п. 5.36. ДБН В.2.5-23-2003 і виявлені порушення мають причинний зв'язок з виникненням пожежі.

Відповідачем був залишений поза увагою той факт, що відділом з питань наглядово-профілактичної діяльності Голосіївського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в м. Києві Державного пожежного нагляду України були проведені перевірки додержання (виконання) позивачем вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, про що були складені акти № 42 від 28.01.2010 року та № 44 від 19.12.2011 року, у п. 5 вказаних актів йдеться про стан утримання електрогосподарства. Пожежними інспекторами не було виявлено порушень п.п. 5.1.7. НАПБ А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки в Україні.

Також, позивач був змушений звернутись до Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру Головного управління МВС України в м. Києві для отримання висновку спеціаліста щодо наступних питань: 1. Де знаходився осередок пожежі? 2. Яка причина виникнення пожежі? 3. Чи є причинний зв'язок між порушенням Правил пожежної безпеки та виникненням пожежі? 4. Чи є на наданих фрагментах електродротів сліди короткого замикання, якщо є то встановити його тип (первинне чи вторинне)?

У Висновку спеціаліста № 2/233-ПТ від 25.08.2011 року відповідаючи на третє питання, фахівці Науково-дослідного експертно-криміналістичного центра зазначили, що причинний зв'язок між порушеннями Правил пожежної безпеки та виникненням пожежі відсутній.

Згідно п.п. 24.4.3 п. 24 договору, страховик зобов'язаний при настанні події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, виконати дії, передбаченими статями 26 та 28 договору.

Відповідно до п.п. 28.1.1. п. 28 договору, протягом 20 календарних днів після отримання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розміру збитку страховик складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування за формою, встановленою страховиком.

Положеннями п.п. 21.2.1. п. 21 договору обумовлено виплату страхового відшкодування в межах страхової суми в розмірі прямого збитку страхувальника на підставі документів, передбачених статтею 27 договору, за вирахуванням франшизи.

Вартість збитку через пошкодження застрахованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ. вул. Гвардійська. 80-А складає 1 393 851,00 грн., що підтверджується звітом 451/7 з визначення вартості збитку нанесеного власнику через пошкодження нежитлових приміщень та будівель, розташованих за адресою: м. Київ. вул. Гвардійська, 80-А від 27.05.2011 року.

Відповідно п. 11 договору, франшиза складає 1% від страхової суми.

Згідно п. 5 договору, страхова сума складає 1 700 000,00 грн. Отже розмір франшизи складає 17 000,00 грн. Розмір страхового відшкодування становить 1 376 851,00 грн.

Також позивачем були понесені додаткові збитки у вигляді сплати послуг спеціалістів на підставі договору б/н від 20.05.2011 року та рахунку № 1589 від 17.08.2011 року на загальну суму 4 738,00 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач поніс матеріальні збитки в розмірі 1 381 587,00 грн.

Згідно п.п. 30.2 п. 30 договору, страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, нарахованої на суму несвоєчасно здійсненого платежу, за кожен день прострочення.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного товариство з обмеженою відповідальністю "Трін" звернулось до суду про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 1 376 851,00 грн. страхового відшкодування, 44 059,00 грн. пені та 4 738,00 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/355, розгляд справи призначено на 29.11.2011 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні від 29.11.2011 року оголошено перерву до 13.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2011 року зупинено провадження у справі до проведення судової пожежно-технічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

Супровідним листом від 27.12.2011 року матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

07.06.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшов висновок судової пожежно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 275/12-37 від 27.04.2012 року.

01.08.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 33/355 та висновок судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 276/277/12-46 від 31.07.2012 року.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 01.08.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Мудрого С.М. у відпустці в період з 30.07.2012 року по 31.08.2012 року, справу № 33/355 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.08.2012 року (суддя Сташків Р.Б.) поновлено провадження по справі № 33/355 та призначено справудо розгляду на 17.09.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду м. Києва, Шевченка Е.О., від 17.09.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. на лікарняному з 13.09.2012 року, справу № 33/355 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2012 року (суддя Мудрий С.М.) справу № 33/355 прийнято до провадження.

Відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судових засіданнях 17.09.2012 року 01.10.2012 року та 22.10.2012 року оголошено перерви до 01.10.2012 року, 22.10.2012 року та до 23.10.2012 року.

В судове засідання 23.10.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 1 632 358,00 грн., пеню в розмірі 78 330,82 грн., збитки в розмірі 4 738,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., державне мито в розмірі 14 380,00 грн., судовий збір в розмірі 5 796,00 грн., витрати за проведення судової пожежно-технічної експертизи в розмірі 3 807,00 грн. та витрати за проведення судової інженерно-технічної експертизи в розмірі 3 095,40 грн.

Представник відповідача в повному обсязі підтримав, надані через відділ діловодства суду, клопотання про виклик в судове засідання Дзюбу Володимира Васильовича для надання пояснень по висновку № 05/11/06-01 від 12.07.2011 року, щодо причин і обставин виникнення пожежі; про виклик в судове засідання судового експерта Шремегу Олександра Борисовича для надання роз'яснень Висновку пожежно-технічної експертизи № 275/12-37 від 27.04.2012 року; про призначення повторної комісійної пожежно-технічної експертизи. Судом відмовлено в задоволенні зазначених клопотань відповідача, в зв'язку з необґрунтованістю.

Окрім того, представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Системо»(страхувальник за договором) та приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»(далі -відповідач, страховик за договором) укладено договір добровільного страхування майна МКО/12 № А0177592, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням нежитловим приміщенням загальною площею 426 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Гвардійська, 80-А, яке прийняте страхувальником від товариства з обмеженою відповідальністю «Трін»(далі-позивач) на умовах договору оренди нежитлового приміщення № 14/09 від 05.10.2009 року.

Стаття 979 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно п. 13 договору, вигодонабувачем за договором є товариство з обмеженою відповідальністю "Трін".

Згідно п. 17.1. договору страхування, страховим ризиком є певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Положеннями п. 4 договору страхування сторони визначили такі страхові ризики, як: землетрус, зсув, обвал, провалля, пожежа, удар блискавки, сильний дощ, тривалі дощі, сильна злива, град, тиск снігового (льодового) шару, паводок, підтоплення, затоплення.

У відповідності до положень п. 17.2. договору страхування, страховим випадком є подія, що відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, що пов'язаний з пошкодженням або втратою (знищенням) застрахованого майна внаслідок настання страхового ризику.

Відповідно до п. 17.3.1.1. договору страхування, страховими ризиками у разі відповідного зазначення в статті 4 договору, серед іншого, може бути пожежа -раптове виникнення вогню, що здатний самостійно поширюватися поза межі місць, спеціально призначених для його розведення і підтримки, крім випадків підпалу, у тому числі задимлення в результаті пожежі, виділення сажі і корозійного газу, а також вплив на застраховане майно продуктів згорання (диму, сажі, кіптяви), незалежно від місця виникнення пожежі, а також збитки, завдані внаслідок заходів, спрямованих на порятунок застрахованого майна, гасіння пожежі чи запобігання поширення пожежі, в тому числі збитки, завдані засобами пожежогасіння.

У відповідності до положень п. 21.1. договору страхування визначено, що відшкодуванню за договором підлягає прямий збиток страхувальника -підтверджена документально вартість витрат на відновлення застрахованого майна, що пошкоджене або втрачене (знищене) внаслідок настання події, яка кваліфікована як страховий випадок, без урахування не отриманих страхувальником майбутніх вигод.

Внаслідок настання страхового випадку - пожежі, що виникла 11.05.2011 року о 08 год. 55 хв. у складському приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гвардійська, 80-А, повністю знищено вказану споруду з матеріальними цінностями, що підтверджується актом про пожежу від 11.05.2011 року Голосіївського районного управління Головного управління МНС України в місті Києві Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та технічним висновком № 163 щодо ймовірної причини виникнення пожежі від 11.05.2011 року Дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в місті Києві Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, 13.05.2011 року вигодонабувач звернувся до страховика із заявою про настання події з застрахованим майном та здійснення страхової виплати.

Положеннями п. 24.4.2. договору страхування встановлено обов'язок страховика протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового ризику, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.

Відповідно п. 28.3. договору страхування, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування протягом 10-ти календарних днів з дня підписання страхового акту.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування»визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

05.08.2011 року страховик направив вигодонабувачу листа № 5100/8589, згідно умов якого страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування керуючись положеннями п.п. 24.2.4. п. 24 та п.п 29.8. п. 29 договору.

В обґрунтування зазначеної відмови страховик зазначає, що згідно п.п. 24.3.3., п. 24. договору, страховик має право: направляти запити в компетентні органи з питань, пов'язаних із встановленням причин та наслідків події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, визначенням розміру збитку або самостійно проводити розслідування з метою з'ясування причин та обставин цієї події.

Для перевірки даних зазначених в заяві про страхову подію та з метою встановлення обставин та причин настання випадку, страховик направив лист та матеріали до СПД Дзюба В.В., з проханням провести дослідження події з метою встановлення причини та обставин виникнення пожежі.

Відповідно до висновку № 05/11/06-01, виконаного аварійним комісаром, експертом страхової діяльності, що має стаж роботи в пожежній охороні, спеціалістом Дзюбою Володимиром Васильовичем, первинне вогнище пожежі, яка сталася 11.05.2011 року в приміщенні складу товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Трін»за адресою: вул. Гвардійська, 80-а, знаходилося між другою та третьою металевими фермами, ближче до західної стіни будівлі де конструктивно була прокладена лінія освітлення складу. Далі пожежа розповсюдилася по спалимим конструкціям, предметам та матеріалам у подальший об'єм будівлі. Причиною виникнення даної пожежі стали теплові прояви електричного струму в результаті великих перехідних опорів та комутаційного перенапруження при ввімкненні електромережі будівлі. Виникненню даної пожежі сприяли обставини недотримання вимог норм та правил пожежної безпеки при монтажі, улаштуванні та експлуатації освітлювальної електромережі. При дослідженні пожежі встановлено, що технічний стан досліджуваного об'єкта не відповідав правилам пожежної безпеки, в будівлі були виявлені порушення діючих норм пожежної безпеки.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача і вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 24.2.4. п. 24 договору, страхувальник зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання та/або експлуатації застрахованого майна з дотриманням відповідних правил протипожежної безпеки, правил та норм експлуатації, збереження чи перевезення, тощо.

Згідно п.п. 29.8. п. 29 договору, причиною відмови у виплаті страхового відшкодування є бездіяльність страхувальника, навмисні дії або бездіяльність його працівників, повноважних представників або осіб, які на підставі угоди несуть відповідальність за зберігання або використання застрахованого майна, в тому числі, але не обмежуючись: порушення умов протипожежної та охоронної безпеки, інших встановлених правил, та норм використання та збереження застрахованого майна, умов здійснення технологічних процесів, техніки безпеки.

В матеріалах справи наявні копії актів № 42 від 28.01.2010 року та № 44 від 19.12.2011 року перевірки додержання (виконання) суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, проведених відділом з питань наглядово-профілактичної діяльності Голосіївського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в м. Києві Державного пожежного нагляду України, у п. 5 «Стан утримання електрогосподарства»вищезгаданих актів зазначено, що пожежними інспекторами не було виявлено порушень п.п. 5.1.7. НАПБ А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки в Україні.

Окрім того, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (ч. 1 ст. 41 господарського процесуального кодексу).

Відповідно висновку № 275/12-37 судової пожежно-технічної експертизи від 27.04.2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2011 року), встановлено факт того, що технічний стан електромереж і досліджуваного складу не відповідав вимогам п.5.1.7. А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки в Україні не є встановленим, а тому і визначення спеціаліста у даному висновку № 05/11/06-01, щодо того, що виникненню пожежі сприяли обставини недотримання вимог норм та правил пожежної безпеки при монтажі, улаштуванні та експлуатації освітлювальної електромережі, є безпідставним.

Також, відповідно висновку № 275/12-37, визначено, що враховуючи викладене у зазначених висновках спеціалістів, у інших наданих матеріалах, проведених досліджень щодо нормативних вимог до даного об'єкту стосовно встановленої причини виникнення пожежі, а також встановлених невідповідностей щодо дотримання вимог пожежної безпеки під час експлуатації досліджуваного об'єкту є підстави зазначати, що виникнення досліджуваної пожежі не перебуває у причинному зв'язку із недотриманням вимог пожежної безпеки.

Згідно норм статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про страхування», відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" неправомірно відмовило товариству з обмеженою відповідальністю "Трін" у здійсненні страхової виплати за страховим випадком по договору добровільного страхування майна МКО/12 № А0177592 від 16.12.2010 року.

Відповідно до висновку № 276/277/12-46 судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2011 року), стан основної частини літ. «Б-1»та допоміжної літ. «б-1», що входили до складу нежитлової складської будівлі літ. «Б»по вул. Гвардійській, 80-А у Голосіївському р-ні м. Києві та утворювали своїми конструкціями нежитлове приміщення площею 426 кв.м, визначено як непридатний до подальшої експлуатації. Розмір прямих збитків в частині приміщення, площею 426 кв.м. будівлі літ. «Б», на території товариства з обмеженою відповідальністю «Трін»по вул. Гвардійській, 80-А в м. Києві, станом на дату проведення експертного дослідження становить 1 632 358,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень п. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування», франшизою визначено частину збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Положеннями п.п. 21.2.1. п. 21 договору обумовлено, що виплата страхового відшкодування в межах страхової суми здійснюється у розмірі прямого збитку страхувальника на підставі документів, передбачених статтею 27 договору, за вирахуванням франшизи.

Відповідно п. 11 договору, франшиза складає 1% від страхової суми.

Згідно п. 8. договору страхування, між страховиком та страхувальником погоджено страхову суму в розмірі 1 700 000,00 грн. Отже розмір франшизи складає 17 000,00 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 1 615 358,00 грн. (1 632 358,00 грн. (розмір прямих збитків, відповідно до висновку № 276/277/12-46 судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз) -17 000,00 грн. (розмір франшизи ) = 1 615 358,00 грн.).

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором страхування, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 78 330,82 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно п.п. 30.2 п. 30 договору, страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму несвоєчасно здійсненого платежу, за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки судом задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 1 615 358,00 грн., тому за розрахунком суду, з урахуванням періоду прострочення в 113 днів на 7.7500 % розміру облікової ставки НБУ, пеня за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування складає 77 515,06 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з позивача збитків в розмірі 4 738,00 грн., понесених у зв'язку з сплатою послуг спеціалістів на підставі договору б/н від 20.05.2011 року та рахунку № 1589 від 17.08.2011 року.

Згідно ч.2 статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушено права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч би одного з цих елементів цивільна відповідальності не наступає.

Судом не встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення та не встановлений наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, окрім того, суду не надано належних та допустимих доказів сплати позивачем послуг спеціалістів на підставі договору б/н від 20.05.2011 року та рахунку № 1589 від 17.08.2011 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, п-т. Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трін»(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойка, 21, ідентифікаційний код 19476811) суму страхового відшкодування в розмірі 1 615 358 (один мільйон шістсот п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 00 коп., пеню в розмірі 77 515 (сімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 06 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 90 коп., державне мито в розмірі 14 190 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто) грн. 94коп., судовий збір в розмірі 5 719 (п'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 39 коп., витрати за проведення судової пожежно-технічної експертизи в розмірі 3 756 (три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 95 коп., витрати за проведення судової інженерно-технічної експертизи в розмірі 3 054 (три тисячі п'ятсот чотири) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.10.2012 року

Суддя С.М.Мудрий