Постанова

від 20.03.2013 по справі 33/355

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 33/355

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М. (доповідач), Швеця В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Трін" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.01.2013р. у справі№33/355 Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трін" доПриватного акціонерного товариства "Страхова група" ТАС" простягнення страхового відшкодування

за участю представників

- позивача:Гордійчук Ю.В. (довіреність від 29.10.12р.) - відповідача: 1. Синельніков М.О. (довіреність від 19.12.12р.) 2. Петрук В.П. (довіреність від 19.12.12р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трін" (далі - позивач) просило стягнути, з урахуванням збільшення позовних вимог, з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - відповідач) страхове відшкодування в розмірі 1632358 грн., 78330,82 грн. пені, 4738 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, застрахувавши нерухоме майно за договором страхування, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Телеком Системо", вигодонабувачем за яким визначено позивача, повинен виплатити страхове відшкодування у зв'язку зі знищенням вказаного майна в результаті пожежі, а також відшкодувати позивачу інші додаткові витрати на сплату послуг спеціалістів та оплатити пеню за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1615358 грн. страхового відшкодування, 77515,06 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) це рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення посилаючись на те, що апеляційним судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення.

У судовому засіданні 20.03.2013р. представник відповідача Синельніков М.О. заявив письмове клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату посилаючись на необхідність виділення йому додаткового часу для підготовки доповнення до відзиву на касаційну скаргу.

З урахуванням того, що з метою забезпечення прав учасників судового процесу щодо швидкого і ефективного вирішення спорів, законодавцем скорочено Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VI строк розгляду касаційних скарг до одного місяця, та оскільки обидва представники відповідача були належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги ухвалою суду на 13.03.2013р., а також були присутні у попередньому судовому засіданні 13.03.2013р., а відповідно представник відповідача Синельніков М.О. мав достатньо часу для підготовки доповнення до відзиву на касаційну скаргу, клопотання про відкладення її розгляду на іншу дату є необґрунтованим, тому не може бути підставою для відкладення розгляду скарги відповідно до приписів статті 77 ч.1 п.1 Господарського процесуального кодексу України.

Після цього представник відповідача Синельніков М.О. заявив письмове клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено. Також просив оголосити в судовому засіданні повний текст судового рішення.

В оголошенні повного тексту судового рішення представнику відмовлено у зв'язку із відсутністю правових підстав для звернення з такою вимогою, визначених статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до повноважень суду, визначених цією нормою.

Представник відповідача Синельніков М.О. звернувся із письмовою заявою, у якій зазначає що заявляє відвід колегії суддів, посилаючись на безпідставне відхилення судом його клопотань.

Відповідно до приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України суддя підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами (ч.1).

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті (ч.3).

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що суб'єктивне відношення вказаного представника відповідача до визначених процесуальним законом його повноважень, а також до визначених процесуальним законом повноважень суду касаційної інстанції, вказують на намагання затягнути у часі розгляд касаційної скарги, поданої іншою стороною. У своїй сукупності такі дії цього представника зводяться до того, щоб примусити суд вчиняти саме ті процесуальні дії, які він бажає використати для затягування розгляду справи у часі. Тому подача такої заяви є зловживанням процесуальними правами і за своїм правовим змістом вона не підпадає під визначений статтею 20 вказаного кодексу відвід, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телеком Системс" (страхувальник) та відповідачем (страховик) 16.12.2010р. укладено договір добровільного страхування майна МКО/12 №А0177592, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням не житловим приміщенням загальною площею 426 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гвардійська, 80-А, та прийняте страхувальником від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трін" (позивач) на умовах договору оренди не житлового приміщення №14/09 від 05.10.2009р.

Положеннями п. 4 договору страхування сторони визначили такі страхові ризики, як: землетрус, зсув, обвал, провалля, пожежа, удар блискавки, сильний дощ, тривалі дощі, сильна злива, град, тиск снігового (льодового) шару, паводок, підтоплення, затоплення.

Відповідно до п.13 договору вигодонабувачем за договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Трін" (позивач).

11.05.2011р. о 08 год. 55 хв. у застрахованому складському приміщенні сталася пожежа, повністю знищено вказану споруду з матеріальними цінностями, що підтверджується актом про пожежу від 11.05.2011р. Голосіївського районного управління Головного управління МНС України в місті Києві Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.

13.05.2011р. ТОВ "Телеком Системс" (страхувальник) звернувся до страховика (відповідач) з заявою про настання події з застрахованим майном.

Листом №51000/8598 від 05.08.2011р. страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі, посилаючись на п.п.24.2.4 п.24, пп.29.8 п.29 договору страхування, ч.2 ст. 26 Закону України "Про страхування".

Вартість збитку через пошкодження застрахованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ. вул. Гвардійська. 80-А складає 1393851,00 грн., що підтверджується звітом 451/7 з визначення вартості збитку нанесеного власнику через пошкодження нежитлових приміщень та будівель, розташованих за адресою: м. Київ. вул. Гвардійська, 80-А від 27.05.2011 року.

Відповідно п. 11 договору, франшиза складає 1% від страхової суми.

Згідно п. 5 договору, страхова сума складає 1700 000,00 грн. Отже розмір франшизи складає 17 000,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 78330,82 грн. на підставі п.28.3. договору страхування та п.п. 30.2 п. 30 договору, згідно яких страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування протягом 10-ти календарних днів з дня підписання страхового акту, а також страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму несвоєчасно здійсненого платежу, за кожен день прострочення.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що відповідач неправомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування, а вимоги щодо відшкодування витрат позивачу на оплату послуг спеціалістів не обґрунтовані, розмір же пені, перевірений судом, підлягає стягненню у меншому розмірі, ніж заявлено.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові виходив з того, що страховик відповідно до положень п.п.29.8 п.29 договору страхування та статті 26 Закону України "Про страхування" мав підстави відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування.

Між тим, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, причиною відмови у виплаті страхового відшкодування, згідно з п.п.29.8 п.29 договору страхування є бездіяльність страхувальника, навмисні дії або бездіяльність його працівників або осіб, які на підставі угоди несуть відповідальність за зберігання або використання застрахованого майна, в тому числі, але не обмежуючись: порушення умов протипожежної та охоронної безпеки, інших встановлених правил та норм використання та збереження застрахованого майна, умов здійснення технологічних процесів, техніки безпеки.

Статтею 26 Закону України "Про страхування", якою суд апеляційної інстанції обґрунтовував свої висновки, також передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України (ч.1 п.1). Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону (ч.2).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, навів у своїй постанові умови укладеного між сторонами договору страхування та зазначену норму права, однак не навів таких умов договору, які були порушені позивачем, та які були б підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а відтак таких обставин для відмови у виплаті не встановив.

За вказаних обставин оскільки доводи суду апеляційної інстанції не спростовують висновків місцевого господарського суду, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтями 111 5 та 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно висновку №275/12-37 судової пожежно-технічної експертизи від 27.04.2012р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2011р.), визначення спеціаліста у висновку №05/11/06-01, щодо того, що виникненню пожежі сприяли обставини недотримання вимог норм та правил пожежної безпеки при монтажі, улаштуванні та експлуатації освітлювальної електромережі, є безпідставним.

Також, цим судом встановлено, що у вказаному висновку №275/12-37, визначено, що враховуючи викладене у зазначених висновках спеціалістів, у інших наданих матеріалах, проведених досліджень щодо нормативних вимог до даного об'єкту стосовно встановленої причини виникнення пожежі, а також встановлених невідповідностей щодо дотримання вимог пожежної безпеки під час експлуатації досліджуваного об'єкту, є підстави зазначати, що виникнення досліджуваної пожежі не перебуває у причинному зв'язку із недотриманням вимог пожежної безпеки.

Суд апеляційної інстанції цих висновків місцевого господарського суду не спростував.

Оскільки згідно статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни судового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції таких підстав щодо рішення місцевого господарського суду не встановив, це рішення належить залишити в силі.

З відповідача на користь позивача відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню сума витрат позивача на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.6, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трін" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2013р. скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. у справі №33/355 - залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трін" 16928 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 73 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу покласти на Господарський суд міста Києва.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

В.О. Швець