Постанова

від 30.10.2012 по справі 5024/2038/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р.Справа № 5024/2038/2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю прокурора: Коломійчук І.О. -прокурор відділу прокуратури Одеської області

та представників сторін:

від Державного агентства рибного господарства України: не з'явився

від ДП "Укрриба": не з'явився

від відділення Фонду держмайна України по Херсонській області: не з'явився

від ВАТ "Мотор Січ": Ващук Я.В. -за дорученням

від ПОСТ "Тепло-Огарьовське": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу прокурора м. Херсона

на рішення господарського суду Херсонської області

від 11 вересня 2012 року

у справі № 5024/2038/2011

за позовом прокурора Новотроїцького району Херсонської області в інтересах держави в особі:

- Державного агентства рибного господарства України

- Державного підприємства "Укрриба"

- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області

до:

- Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ"

- Приватно-орендного сільськогосподарського товариства "Тепло-Огарьовське"

про визнання договору недійсним та повернення майна

ВСТАНОВИЛА:

18.10.2011 р. прокурор Новотроїцького району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України, правонаступником якого є Державне агентство рибного господарства України згідно Указу Президента України від 16.04.2011 р. № 484 «Про Державне агентство рибного господарства України»(далі Агентство), Державного підприємства "Укрриба" (далі ДП «Укрриба») та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (далі Фонд) до Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ" (далі ВАТ) та Приватно-орендного сільськогосподарського товариства "Тепло-Огарьовське" (далі Товариство) про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 5251/09-к (УСІСР) від 03.09.2009 р. укладеного між ВАТ і Товариством та зобов'язання останнього повернути Агентству отримане на зберігання за цим недійсним договором державне майно.

Позов мотивований тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 27.01.2011 р. у справі № 2/83-ПД-10, яке набрало законної сили відповідно до постанов Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 р. та Вищого господарського суду України від 03.08.2011 р. визнано недійсним укладений 20.12.2007 р. між ДП „Укрриба" та ВАТ договір зберігання з правом користування № 19/07, за умовами якого ДП „Укрриба" передало, а ВАТ прийняло на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставків), яке розташоване в межах земель Сивашівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Оскільки, ВАТ в свою чергу, 03.09.2009 р. уклав з Товариством договір про спільну діяльність № 5251/09-К (УСІСР), за умовами якого перший передав другому на зберігання з правом користування вищезазначене державне нерухоме майно, яке знаходилось у ВАТ на зберіганні з правом користування на підставі договору зберігання № 19/07 від 20.12.2009 р., укладеного між ДП „Укрриба" та ВАТ прокурор просить суд визнати недійсним договір про спільну діяльність № 5251/09-К (УСІСР) посилаючись на те, що оспорюваний договір за своєю суттю є договором оренди, який суперечить законодавству та який укладено з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та норм Цивільного кодексу України, внаслідок чого даний правочин, згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійним, а тому на підставі ст. 1212 ЦК України, Товариство зобов'язане повернути спірне державне майно Агентству.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.09.2012 р. (суддя Людоговська В.В.) позов задоволений частково та договір про спільну діяльність № 5251/09 від 03.09.2009 р. укладений між ВАТ і Товариством визнаний недійсним, а в решті частині позову -відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, спірний договір за своєю суттю є договором оренди, який суперечить законодавству та який укладено з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та норм Цивільного кодексу України, внаслідок чого даний правочин згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійним. При цьому, місцевий суд зазначив, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог прокурора в частині зобов'язання Товариства повернути Агентству державне майно місцевий суд виходив з того, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю.

В апеляційній скарзі прокурор м. Херсона просить рішення місцевого суду частково скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що при ухвалені судового рішення місцевий суд не врахував того, що Товариство без достатніх правових підстав користується спірним державним майном, а тому, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, зобов'язане повернути це майно державі в особі Агентства.

В судовому засіданні прокурор доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційні скарги ВАТ просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. В судовому засіданні представник ВАТ доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Фонд, Агентство, ДП „Укрриба" та Товариство були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції ДП „Укрриба" є балансоутримувачем державного майна на праві повного господарського відання науково-дослідної бази „Сиваш" відповідно до наказу державного департаменту рибного господарства № 150 від 23.07.2007 р. щодо передачі з балансу ДП "Азовський центр "ПівденНІРО" на баланс ДП "Укрриба" державного майна науково-дослідної бази „Сиваш", Закону України „Про управління об'єктами державної власності" і постанови Кабінету Міністрів України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та акту приймання-передачі державного майна від 28.07.2007 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.01.2011 р. у справі № 2/83-ПД-10, яке набрало законної сили відповідно до постанов Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 р. та Вищого господарського суду України від 03.08.2011 р. визнано недійсним укладений 20.12.2007 р. між ДП „Укрриба" та ВАТ договір зберігання з правом користування № 19/07, за умовами якого ДП „Укрриба" передало, а ВАТ прийняло на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, в тому числі гідротехнічні споруди рибницьких ставків, яке розташоване в межах земель Сивашівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Як свідчать матеріали справи ВАТ, в свою чергу, 03.09.2009 р. уклав з Товариством договір про спільну діяльність № 5251/09-К (УСІСР), за умовами якого сторони названого договору зобов'язались без створення юридичної особи на основі співробітництва шляхом здійснення вкладів майном (грошовими коштами, матеріалами, майновими права тощо), яке належить сторонам на відповідних правових підставах, а також спільної участі та організації співпраці спільно діяти з метою зберігання нерухомого державного майна, яке знаходиться у ВАТ на підставі договору зберігання з правом користування №19/07 від 20.12.2007 р. з ДП "Укрриба" без створення юридичної особи для досягнення спільних цілей, а саме:

- охорона державного майна, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район в межах земель Сивашівської сільської ради;

- використання зазначеного майна з метою риборозведення згідно виробничої програми;

- інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.

Відповідно до п. 9.1 спірний договір набуває чинності з 03.09.2009 р. та діє до 20.12.2029 р.

Перелік державного майна, яке підлягає зберіганню викладено в Додатку № 1 до договору про спільну діяльність від 03.09.2009 р., перелік державного майна -гідротехнічних споруд, які підлягають зберіганню викладено в Додатку № 2 до договору про спільну діяльність від 03.09.2009 р. та додатку до акту № 2 приймання-передачі гідротехнічних споруд, які підлягають зберіганню відповідно до договору про спільну діяльність від 03.09.2009 р., які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3 договору Товариство зобов'язалося перераховувати щомісячно до 15 числа наступного за звітнім 4724 грн. 660 коп. у тому числі з ПДВ на розрахунковий рахунок ВАТ з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

За рибоматеріал Товариство виплачує ВАТ 1.364.900 грн. у тому числі з ПДВ. Перерахування компенсації за рибоматеріал здійснюється на розрахунковий рахунок ВАТ щомісячно з врахуванням щомісячного індексу інфляції, рівними частками протягом 10 років.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно проаналізувавши чинне законодавство України, зокрема абз. 8 розд. 2 „Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 № 32/288 дійшов правомірного висновку, що спірний договір за своєю правовою природою містить ознаки та істотні умови договору оренди.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.

З врахуванням вказаного, а також того, що предметом вказаного договору є державне майно -гідротехнічні споруди, то до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми ст. 287 ГК України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна України", якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна -майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно з Положенням про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1994 р. № 412 Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних підрозділів тощо, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що передача в оренду спірного державного майна могла відбутися лише за дозволом Фонду, а такий дозвіл останнім не надавався.

Крім того, в силу підпункту "г" п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" гідротехнічні споруди не можуть бути об'єктом оренди, що також тягне за собою визнання правочину, який сторони вчинили, недійсним.

Вищенаведене однозначно свідчить про те, що ВАТ передав державне майно в платне користування Товариству в порушення вимог вищенаведеного законодавства України.

Крім того, рішенням господарського суду Херсонської області від 27.01.2011 р. у справі № 2/83-ПД-10, яке набрало законної сили відповідно до постанов Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 р. та Вищого господарського суду України від 03.08.2011 р. визнано недійсним укладений 20.12.2007 р. між ДП „Укрриба" та ВАТ договір зберігання з правом користування № 19/07, за умовами якого ДП „Укрриба" передало, а ВАТ прийняло на зберігання з правом користування спірне нерухоме державне майно, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно та на законних підставах визнав договір про спільну діяльність № 5251/09-К (УСІСР)-недійсним.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог прокурора в частині зобов'язання Товариства повернути Агентству спірне державне майно, яке перебуває на зберіганні у Товариства на підставі договору про спільну діяльність № 5251/09-К (УСІСР) від 03.09.2009 р. місцевий суд виходив з того, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю, внаслідок чого підстави для задоволення названих вимог -відсутні.

Але, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки у позовній заяві прокурор посилався на те, що спірне державне майно Товариство повинно повернути Агентству на підставі ст. 1212 ЦК України, а не відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Так як, договір зберігання з правом користування № 19/07, укладений 20.12.2007 р. між ДП „Укрриба" і ВАТ та договір про спільну діяльність № 5251/09-К (УСІСР), укладений 03.09.2009 р. між ВАТ і Товариством є недійсними, то останнє користується державним майном без достатньої правової підстави, а тому беззаперечно повинно повернути його власникові, внаслідок чого протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими, так як згідно ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статуту ДП «Укрриба», це підприємство, засноване на державній власності і підпорядковане Агентству. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління, у зв'язку з чим прокурор дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що Агентство є належним представником власника державного спірного майна та належним позивачем у справі, а тому останнє має право, відповідно до вимог ст. 387 ЦК України, витребувати з чужого незаконного володіння, а у даному випадку, у Товариства спірне майно, яким останнє користується без достатньої правової підстави.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевим судом невірно здійснений і розподіл судових витрат по справі, оскільки згідно ст. 84 ГПК України при вирішенні спору в резолютивній частині рішення суд повинний вирішити це питання та вказати про це в резолютивній частині, тобто розмір та порядок розподілу витрат між сторонами вирішується судом станом на час ухвалення рішення, а ніяким чином не станом на час пред'явлення позову, тому розмір та порядок цих витрат повинний бути визначений відповідно до вимог Закону України „Про судовий збір", який діяв на час вирішення спору місцевим судом.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується за рахунок другої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи позов пред'явлено прокурором, який звільнений від сплати судового збору, за двома немайновим вимогам, а саме: про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути нерухоме майно.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми .

Так як, позов прокурора в частині визнання недійсним договору, укладеного між ВАТ і Товариством підлягає задоволенню у повному обсязі, то останні, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, повинні сплатити до Державного бюджету України у рівних долях судовий збір за подання позову прокурором у сумі 1073 грн., тобто по 536 грн. 50 коп. кожний.

Оскільки, саме Товариство повинно повернути спірне майно власнику, то саме воно зобов'язано сплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1073 грн. за позовними немайновими вимогами прокурора про зобов'язання повернути майно.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 р. № 01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору при зверненні до суду апеляційної інстанції не ставиться в залежність від того, з якою саме частиною рішення місцевого господарського суду не погоджується особа, що подала апеляційну скаргу, оскільки закон не передбачає можливість зменшення ставки судового збору у зв'язку з тим, що в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині, а тому судовий збір повинний справлятися з урахуванням вимог п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", у зв'язку з чим судовий збір за розгляд апеляційної скарги по немайновій вимозі щодо визнання договору недійсним підлягає стягненню з ВАТ і Товариства до Державного бюджету України у рівних долях у сумі 536 грн. 50 коп., тобто по 268 грн. 25 коп. з кожного, а судовий збір за розгляд апеляційної скарги по не майновій вимозі щодо зобов'язання повернути майно підлягає стягненню з Товариства до Державного бюджету України в розмірі 536 грн. 50 коп.

Так як, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, а також невірно здійснив розподіл судових витрат по справі, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати і прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора м. Херсона -задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.09.2012 року у справі № 5024/2038/2011 -частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність № 251/09 (УСІСР) від 03.09.2009 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Мотор Січ" та Приватно-орендним сільськогосподарським товариством "Тепло-Огарьовське" .

3. Зобов'язати Приватно-орендне сільськогосподарське товариство „Тепло-Огарьовське" повернути Державному агентству рибного господарства України отримане на зберігання майно за недійсним договором про спільну діяльність № 5251/09 (УСІСР) від 03.09.2009 р.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ" до Державного бюджету України: 536 грн.50 коп. -витрат на сплату судового збору за подання позову та 268 грн. 25 коп. -витрат на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського товариства "Тепло-Огарьовське" до Державного бюджету України: 1609 грн. 50 коп.. - витрат на сплату судового збору за подання позову та 804 грн. 75 коп. -витрат на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.10.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.