Рішення

від 12.11.2008 по справі 2/318-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.08

          Справа № 2/318-08.

Суддя

господарського суду Сумської області Миропольський С.О. розглянувши матеріали

справи

за

позовом:   Товариства з обмеженою

відповідальністю “Гарант-Сервіс+”, м. Суми

до

відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,                                м. Суми

Про

стягнення 13 451 грн. 25 коп.

та

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

До

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант-Сервіс+”,                                м. Суми

Про

визнання недійсним договорів.

За

участю представників сторін:

від  позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

від

відповідача:            ОСОБА_4, ОСОБА_5

від

позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_4, ОСОБА_5

від

відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3

У

засіданні брала участь секретар судового засідання Міщенко Т.М.

В

судовому засіданні 23.10.2008 року була оголошена перерва до 10.11.2008 року в

засіданні 10.11.2008 року було оголошено перерву до 12.11.2008 року.

За

результатами розгляду справи за згодою представників сторін в судовому

засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть

спору: Позивач відповідно до позовної заяви просить суд стягнути з відповідача

на свою користь 10 951 грн. 25 коп. заборгованості, 2500 грн. 00 коп.; 2500

грн. 00 коп. витрат на юридичні послуги, витрат по сплаті державного мита в

сумі 134 грн. 51 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Позивач

відповідно до зустрічного позову просить суд визнати недійсним з моменту

укладення договори оренди нежитлового приміщення № 1/06/07 від 01.06.2007 року

та № 1/03/08 від 01.03.2008 року, укладені між позивачем та відповідачем;

стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь судові витрати,

пов'язані з розглядом справи.

Представники

сторін в судове засідання додаткових заяв та клопотань не надавали.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та дослідивши

наявні докази по справі, суд вирішив первісний позов задовольнити, а у

задоволенні зустрічного позову відмовити повністю з наступних підстав :

01.06.2007р.

між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлових приміщень

№ 1/06/07, відповідно до якого позивач передав відповідачу у тимчасове платне

користування нежитлові приміщення загальною площею 135 кв.м. зі сплатою

орендної плати в сумі 600 грн. 00 коп. щомісячно у відповідності до п. 4.1.

договору.

01.03.2008р.

між позивачем та відповідачем був укладений ще один договір оренди нежитлових

приміщень № 1/03/08, відповідно до якого позивач передав відповідачу у

тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 112,1 кв.м.

зі сплатою орендної плати в сумі 3480 грн. 84 коп. щомісячно у відповідності до

п. 4.1. договору.

21.04.2008

року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до

договору від 01.03.2008 року № 1/03/08 відповідно до якої розмір орендної плати

був зменшений до 1500 грн. 00 коп. терміном з 01.05.2008 року по 01.08.2008

року.

Пунктом

4.1. Договору передбачено, що за право користування орендованими площами

відповідач щомісяця перераховує на рахунок позивача орендні платежі шляхом та в

термін, передбачений Договорами, та Додатком до нього.

Позивач

свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, відповідач в порушення

умов договору своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати

не здійснив та станом на момент розгляду справи його заборгованість по договору

від 01.06.2007р. № 1/06/07 складає 2489 грн. 57 коп., а по договору від

01.03.2008р. № 1/03/08 складає 8461 грн. 68 коп.    

Щодо

посилань відповідача про те, що майно яке передавалось в оренду не належить

позивачу то позивач в обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що  нерухоме майно, яке було предметом

вищевказаних договорів оренди, було придбано приватним комерційно-виробничим

підприємством «ГАРАНТ-СЕРВІС», згідно договору купівлі-продажу від 31.10.2001

р. (завірена належним чином копія цього договору є в матеріалах справи).

17.02.2003

р. приватне комерційно-виробниче підприємство «ГАРАНТ-СЕРВІС» було перетворено

шляхом реорганізації у товариство з обмеженою відповідальністю

«Гарант-Сервіс+». Відповідно до п. 1.2. Статуту ТОВ «Гарант-Сервіс+» «Товариство

є правонаступником Приватного виробничо-комерційного підприємства

«ГАРАНТ-СЕРВІС»». Таким чином ТОВ «Гарант-Сервіс+» стало власником нерухомого

майна, яке раніше належало ПВКП «ГАРАНТ-СЕРВІС». ТОВ «Гарант-Сервіс+» набуло

право власності на нерухоме майно відповідно до чинного на той момент

законодавства України, а саме ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР №

1540-У1 від 18.07.1963 р. та п. 7 ст. 34 ЗУ «Про підприємства в Україні» N

887-ХІІ від 27.03.1991 р.

Відповідно

до змісту ст. 328 чинного ЦК України « Право власності збувається на підставах,

що не заборонені Законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається

набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або   незаконність набуття права власності не

встановлена судом.», при цьому право власності на нерухоме майно, яке

знаходиться за адресою -АДРЕСА_1, набуто ТОВ «Гарант-Сервіс+» правомірно і

незаконність набуття права власності на цей час жодним судом не встановлено.

Посилання

відповідача на ст. 182 ЦК України, безпідставне, оскільки факт правомірного

набуття права власності беззаперечний, ну а те що, це право власності до сих

пір не зареєстровано, жодним чином не доказує відсутність права власності.

До

того ж п. 5 ст. З ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

та їх обмежень» N 1952-ГУ від 01.07.2004 р. передбачає, що «...Право власності

та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими

нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються

державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх

обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а

також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.». Зі змісту цієї правої

норми витікає, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є

правом ТОВ «Гарант-Сервіс+», а жодним чином не обов'язком.

Відповідно

до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм

майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які

дії, які не суперечать закону, тому відповідно договори оренди № 1/06/07 від

01.06.2007 р. та № 1/03/08 від 01.03.2008 р., укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ

«Гарант-Сервіс+» повністю відповідають чинному законодавству України і не має

жодних підстав вважати їх недійсними з моменту укладання.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано доказів в обґрунтування своєї позиції по справі,

отже вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем

також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь 3000 грн. 00

коп. витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаної зі складенням позовної заяви

позивачу та представництвом інтересів позивача у господарському суді Сумської

області по даній справі.

Суд

вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що

підлягають задоволенню, оскільки позивачем подані належні доказі, якими

підтверджується надання послуг.

Згідно

ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з

відповідача на користь позивача.

Керуючись

ст. ст. 44,49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

-

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю “Гарант-Сервіс+” (40022,АДРЕСА_1, код 30408865) 13 451 грн. 25

коп. боргу, 3000 грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката, 134 грн. 25

коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволені зустрічного позову

відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням

законної сили.