Постанова

від 26.03.2009 по справі 2/318-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 26 березня 2009 р.                                                                                   

№ 2/318-08 

Вищий

господарський суд України у складі колегії 

суддів:

Головуючого     

Кочерової Н.О.

суддів

Мамонтової О.М. Черкащенка М.М.

розглянувши

касаційну  скаргу

суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

від 20.01.2009 року Харківського

апеляційного господарського суду

у справі

№ 2/318-08 господарського  суду Сумської області

за первісним позовом

товариства з обмеженою

відповідальністю 

"Гарант-Сервіс+"

до  про та за зустрічним позовом про

суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 стягнення 13451,25 грн.  визнання недійсним договорів

за участю

представників сторін:

від позивача: Мараховський О.В. -директор,

Гордієнко Р.П. дов. від 12.01.2009

від відповідача: ОСОБА_2.,

ОСОБА_3, ОСОБА_4. дов. від 19.05.2008

ВСТАНОВИВ:

В липні 2008 року товариство з обмеженою

відповідальністю "Гарант-Сервіс+" звернулось до господарського суду з

позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про

стягнення  13451,25 грн., з яких 10951,25

грн. заборгованості з орендної плати згідно укладених між сторонами договорів

оренди та 2500,0 грн. витрат, пов'язаних з наданням юридичних послуг.

В процесі розгляду справи позивач

уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 10951,25 грн.

заборгованості з орендної плати та 2500,0 грн. збитків, пов'язаних з оплатою

юридичних послуг.

В липні 2008 року суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 пред'явив в суді зустрічний

позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" про

визнання недійсними договорів оренди, укладених між сторонами, в зв'язку з тим,

що право власності товариства з обмеженою відповідальністю

"Гарант-Сервіс+" на приміщення, що є об'єктами оренди, не

зареєстроване в передбаченому законодавством порядку, а тому це товариство не

може вважатися власником цих приміщень.

Рішенням господарського суду

Сумської області від 12.11.2008 року (суддя С.О.Миропольський) первісний позов

задоволено. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_1 13451,25 грн. боргу, 3000,0 грн. витрат по оплаті послуг адвоката та

252,25 грн. судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову

відмовлено.

Ухвалою господарського суду

Сумської області від 05.12.2008 року виправлено описку в описовій та

резолютивній частинах рішення та зазначено про стягнення з суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 10951,25 грн. боргу, 2500,0 грн. збитків,

понесених позивачем у зв'язку з витратами на юридичну допомогу та 252,25 грн.

судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що право

власності на приміщення, розташовані в м.Суми по АДРЕСА_1, набуто товариством з

обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" правомірно, згідно з

діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України

"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження",

незаконність такого набуття не встановлена судом, а те, що це право власності

до цього часу не зареєстровано, жодним чином не доказує його відсутності.

Постановою Харківського

апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року (судді: Токар М.В.

-головуючий, Івакіна В.О., Фоміна В.О.) рішення місцевого господарського суду

залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 просить рішення господарського

суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове

рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а

зустрічний позов задовольнити. При цьому, скаржник посилається на порушення та

неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників

сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну

оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій

встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.п.1.1, 1.2

статуту, перереєстрованого відділом державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності Сумської міської ради № 7924 від 28.02.2003 року,

товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" створено

шляхом реорганізації приватного виробничо-комерційного підприємства

"Гарант-сервіс", є його правонаступником і таким чином стало

власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Суми, АДРЕСА_1 з усіма

правами та обов'язками, які належали приватному виробничо-комерційному

підприємству "Гарант-сервіс" згідно договору купівлі-продажу від

31.10.2001 року.

Господарськими судами також

встановлено, що 01.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю

"Гарант-сервіс+" (орендодавець) та суб'єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлових

приміщень  № 1/06/07, відповідно до умов

якого орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування нежитлові

приміщення розташовані за адресою: м.Суми, АДРЕСА_1 загальною площею 135 кв.м.

Пунктом 1.2 вказаного договору

строк оренди встановлений з 1.06.2007 року 

по 31.05.2009 року.

Згідно п.п.4.1, 4.2 Договору розмір

орендної плати складає 600,0 грн., які повинні вноситись орендарем щомісячно на

розрахунковий рахунок орендодавця, але не пізніше 15 числа наступного за

звітним місяцем.

01.03.2008 року між цими ж

сторонами був укладений ще один договір оренди нежитлових приміщень № 1/03/08,

за умовами якого орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування

нежитлові приміщення розташовані за адресою: м.Суми, АДРЕСА_1 загальною площею

112,1 кв.м.

Орендна плата, встановлена п.4.1

договору, складає 3480,84 грн. та повинна сплачуватись щомісячно на

розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа наступного за звітним

місяцем ( п. 4.2. договору).

21.04.2008 року між позивачем та

відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору від 01.03.2008 року

№ 1/03/08,  відповідно до якої розмір

орендної плати з 01.05.2008 року по 01.08.2008 року був зменшений до 1500,0

грн.

Судами також встановлено факт

невиконання суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 своїх

зобов'язань за договором щодо своєчасного та повного внесення орендної плати,

внаслідок чого в нього утворилась заборгованість, що складає 10951,25 грн.

Згідно ст.174 Господарського

кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з

господарського  договору.

Відповідно до ст.ст.525, 526

Цивільного кодексу України та положень 

ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись

належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не

допускається,  якщо інше не встановлено

договором чи законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу

України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Вищий господарський

суд України погоджується з висновками, зробленими господарськими судами

попередніх судових інстанцій та вважає, що місцевий господарський суд, з яким

погодився і апеляційним, обгрунтовано та правомірно стягнув з суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 10951,25 грн. боргу з орендної

плати, що утворився внаслідок несвоєчасного та неповного внесення орендних

платежів.

Крім того, колегія суддів

касаційної інстанції також не вбачає підстав для задоволення зустрічного

позову, враховуючи наступне.

Так, суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1 просить визнати недійсними з

моменту укладення договори оренди нежитлових приміщень № 1/06/07 та № 1/03/08,

укладені між ним та товариством з обмеженою відповідальністю

"Гарант-Сервіс+".

При цьому, підставою

недійсності  укладених правочинів,

відповідач за первісним позовом вважає те, що оскільки право власності на

приміщення, що є об'єктами оренди, не зареєстроване відповідно до вимог ст.182

Цивільного кодексу України в передбаченому законодавством порядку, то

товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" не являється

їх власником, а тому не мало права передавати нерухоме майно в оренду та

отримувати орендну плату за користування ним.

Однак, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,

право власності на майно, розташоване по АДРЕСА_1 в м.Суми набуто

товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" правомірно

у порядку реорганізації приватного виробничо-комерційного підприємства

"Гарант-сервіс" на підставі нотаріально

посвідченого договору купівлі-продажу від 31.10.2001 року, укладеного між  регіональним відділенням Фонду державного

майна України  по Сумській області та приватним

виробничо-комерційним підприємством "Гарант-сервіс", відповідно

до діючих на той час нормативно-правових актів до набрання чинності Законом

України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обмеження", незаконність набуття права власності судом не встановлена.

Відповідно до ст.328 Цивільного

кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

Недотримання позивачем за первісним

позовом під час укладення договорів оренди нежитлових приміщень вимог п.п.5, 6

ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обмеження" не позбавляє його права власності на це майно, а

тому, враховуючи встановлені господарськими судами обставини справи та наявні в

матеріалах справи докази, вимоги відповідача за первісним позовом про визнання

недійсними договорів оренди не підлягають задоволенню.

Матеріали справи свідчать про те,

що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і

об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка

відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Посилання скаржника на порушення і

неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні

постанови, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, норм

процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку

з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів

не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 20.01.2009 року у справі № 2/318-08 залишити без змін.

Головуючий

Н.Кочерова

Судді

          О.Мамонтова

М.Черкащенко